Ухвала

від 20.11.2023 по справі 910/17456/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

м. Київ

20.11.2023Справа № 910/17456/23

Суддя Сівакова В.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський Графіт" (вул. Шолуденка, 6, м. Київ,01135)

до 1. TUSPEX LIMITED (ТУСПЕКС ЛІМІТЕД) (Street Spyrou Kyprianou, 61, SK House, 4003, Limassol, Cyprus)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фрейзер" (вул. Рейтарська 17, нежитл. прим. 14, літ. А , оф. 7, м. Київ, 01054)

про визнання договору факторингу недійсним та визнання відсутнім права вимоги

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» до TUSPEX LIMITED (ТУСПЕКС ЛІМІТЕД) (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фрейзер»» (відповідач-2) про

1) визнання недійсним договору факторингу від 11.01.2021 № 11012021-02-ДФ укладеним між TUSPEX LIMITED (ТУСПЕКС ЛІМІТЕД) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фрейзер»»;

2) визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фрейзер»» права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» за договором позики № 02/2011/ZG від 14.10.2011 та договором позики № 23/2012/ ZG від 10.05.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем-1 укладені договори позики № 02/2011/ZG від 14.10.2011 та та № 23/2012/ZG від 10.05.2012. В подальшому 11.01.2021 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір факторингу № 11012021-02-ДФ, відповідно до якого відповідач-2 передає в розпорядження відповідачу-1 суму фінансування в розмірі 118.000.000,00 грн, а відповідач-1 безповоротно відступає відповідачу-2 право грошової вимоги до позивача за вказаними договорами позики. Позивач вважає, що договір факторингу укладений з порушенням ст. 1077 Цивільного кодексу України та ст. 350 Господарського кодексу України, а саме без позивача, позивач не висловлював свою згоду на укладення договору факторингу, не погоджував його умов, укладення договору факторингу суперечить інтересам позивача, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

При прийнятті до розгляду позовної заяви, судом встановлено, що відповідач-1 TUSPEX LIMITED є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965 (далі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 № 2052-ІІІ, із заявами та застереженнями. Швейцарія та Польща являються підписантами зазначеної Конвенції.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції).

Згідно з статтею 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Статтею 5 вказаної Конвенції установлено, що Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Пунктом а) статті 10 Конвенції передбачено, що, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не перешкоджає можливості надсилати судові документи безпосередньо поштовими каналами особам, які перебувають за кордоном.

Зокрема, Нотою від 05.01.1984 Уряд Республіки Кіпр зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у статті 10 Конвенції.

Відповідно до частини 2 пункту b) статті 15 Конвенції кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

За таких обставин, з метою належного повідомлення TUSPEX LIMITED про розгляд справи відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України та ст. 10 Конвенції, суд дійшов висновку про необхідність направлення копії даної ухвали та позовних матеріалів безпосередньо на адресу місцезнаходження останнього.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі, а враховуючи приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України, предмет позову та категорію справи суд вважає за доцільне розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити провадження у справі та прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити 23.04.24 о 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, зал № 8 .

4. Зобов`язати позивача в строк до 04.12.2023 надати суду два примірника нотаріально засвідченого перекладу на грецьку мову позовної заяви з доданими до неї документами та ухвали про відкриття провадження у справі № 910/17456/23 від 20.11.2023 для подальшого скерування відповідачеві-1.

5. Після виконання п. 4 даної ухвали направити копії цієї ухвали суду та позовної заяви з доданими до неї документами безпосередньо на адресу TUSPEX LIMITED.

6. Встановити відповідачам строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

7. Повідомити сторони, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача у строк до закінчення підготовчого провадження.

8. Попередити відповідачів, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

9. Попередити учасників судової справи, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.

10. Заяви, клопотання, відзив, відповідь на відзив і заперечення на відповідь подавати тільки в письмовій формі.

11. Попередити учасників судової справи, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (належної якості).

12. Зобов`язати учасників процесу направити в судове засідання своїх представників, повноваження, яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, а також надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

13. Учасникам судової справи подати витребувані судом документи через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, засобами поштового зв`язку, або через Електронний суд.

14. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua.

Суддя В.В. Сівакова