Рішення

від 17.11.2023 по справі 911/443/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2023 р. Справа № 911/443/23

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативне тепло Згурівка»

до Фізичної особи-підприємця Кобизького Олега Володимировича

про стягнення 14 716,27 гривень

представники сторін у справі не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка" (далі - ТОВ "АТЗ"/позивача) подало позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Кобизького Олега Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 14 716, 27 гривень заборгованості.

Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) №_26_/2020 від 01.11.2020 (далі - договір) в частині оплати отриманої теплової енергії.

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.02.2023 залишив позовну заяву ТОВ "АТЗ" без руху, виявлені недоліки постановив усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

06.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення стосовно заявленого позову.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.03.2023 прийняв позовну заяву ТОВ "АТЗ" до розгляду та відкрив провадження у справі № 911/443/23, призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 14.04.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.04.2023 зупинив провадження в цій справі до закінчення перегляду в Касаційному порядку судовою палатою Верховного Суду справи № 910/5352/21.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.10.2023 поновив спрощене позовне провадження в означеній справі, призначив судове засідання на 20.10.2023, викликав у судове засідання представників сторін та витребував від учасників справи письмові пояснення стосовно доказів та, відповідно, і самі докази на підтвердження реальності здійснення господарської операції з постачання пари та гарячої води за договором №_26_/2020 від 01.11.2020 з огляду на позицію судової палати Верховного Суду згідно постанови від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21.

19.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області позивач подав письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи у підготовчому засіданні 20.10.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.10.2023 в означеній справі відклав судове засідання на 03.11.2023.

03.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про поновлення строку для подання та долучення означених доказів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.11.2023 у цій справі задовольнив клопотання ТОВ "АТЗ" про поновлення строку для подання та долучення до матеріалів справи доказів та поновив останньому строк для подання доказів, а також відклав судове засідання на 17.11.2023.

У судове засідання 17.11.2023 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас відповідач не скористався наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правом і відзив на позовну заяву та/або докази у справі не надав, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника про розгляд даної справи.

В розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права суд, у зв`язку з відсутністю у Господарського суду Київської області фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень, про що було повідомлено учасників судового процесу на офіційному вебсайті Господарського суду Київської області, повідомив відповідачу інформацію про прийняття ухвали від 21.02.2023 за номером телефону згідно відомостей з ЄДР, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма від 21.02.2023.

Надалі, на вказану позивачем у позовній заяві адресу відповідача, що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Кобизького Олега Володимировича - АДРЕСА_1 , судом надіслано:

- копії ухвал від 13.03.2023, 14.04.2023, які отримано останнім 18.03.2023 та 25.04.2023 відповідно, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим кодовим ідентифікатором № 0103283421906 та № 0103283626524;

- копії ухвал від 06.10.2023, 20.10.2023, 03.11.2023 які повернуті органом поштового зв`язку з зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Жодних інших поштових адрес відповідача, окрім адреси зареєстрованого місцезнаходження згідно даних ЄДР, матеріали справи не містять та суду не повідомлено.

До того ж ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та усі інші, постановлені під час розгляду справи ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду вказаного, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення шляхом доступу до Реєстру та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

У судовому засіданні 17.11.2023, після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

01.11.2020 між Фізичною особою-підприємцем Кобизьким О.В. (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативне Тепло Згурівка" (далі - теплопостачальна організація) укладено договір про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії) № _26_/2020 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання надати споживачу теплову енергію для опалення приміщень, що знаходяться за адресою: смт. Згурівка, вул. Центральна, 2, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за отриману теплову енергію (код згідно ДК 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція), надалі за текстом - "теплова енергія" в обсягах, визначених даним договором за встановленими відповідними компетентними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пп. 1.2, 2.1, 3.1-3.4, 4.1-4.2, 6.1, 6.4, 6.5, 6.7-6.9, 15.1-15.3 договору сторони погодили, що обсяги закупівлі: теплова енергія 7, 00 Гкал.

Теплопостачальна організація повинна надати споживачу послуги, обумовлені п. 1.1 цього договору, якість яких має відповідати якості теплопостачання згідно із вимогами чинного законодавства, а також вимогам, визначеним у Правилах користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 та умовам договору. Теплова енергія постачається споживачу за параметрами згідно температурного графіку встановленого теплопостачальною організацією.

Тарифом на теплову енергію є грошове вираження витрат на постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал). Вартість 1 Гкал на момент укладання договору становить 1 828, 11 грн (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 11 коп. без ПДВ.

З урахуванням діючого на момент підписання даного договору тарифу теплової енергії вартість договору становить 14 805, 00 грн без ПДВ.

У разі зміни регульованих цін (тарифів), які застосовуються в договорі, істотні умови договору можуть змінюватися шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Ціна цього договору може бути змінена протягом дії договору залежно від зміни тарифу теплової енергії.

Строк постачання теплової енергії - опалювальний період 2020-2021 років щомісячно з першого по останнє число кожного місяця в період з 15 жовтня 2020 р. по 30.04.2021 р.

Теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію у вигляді: опалення - протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженням або рішенням уповноважених органів; гарячу воду - протягом року згідно графіку, затвердженого органом місцевого самоврядування; пари - відповідно з технічними характеристиками обладнання, яке знаходиться на балансі споживача та господарсько-виробничими потребами споживача.

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Теплова енергія за цим договором постачається споживачу для опалення приміщення опалювальна площа якого - 35, 00 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Згурівка, вул. Центральна, 2 в обсязі 7, 00 Гкал.

Плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за поставлену теплову енергію проводиться споживачем за тарифами, які затверджені у встановленому законодавством порядку.

Розрахунки проводяться на поточний рахунок теплопостачальної організації шляхом оплати до 20-го числа наступного за розрахунковим місяцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг.

Приймання-передача теплової енергії, поставленої споживачу теплопостачальною організацією, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем складає та передає нарочно уповноваженому представнику споживача чи надсилає рекомендованим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення.

В платіжних дорученнях споживач повинен в призначенні платежу зазначати призначення платежу за реквізитами документу, на підставі якого проводиться оплата, реквізити договору з постачання теплової енергії.

За наявності заборгованості у споживача за даним договором, теплопостачальна організація має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за послуги, отриманні в минулі періоди, лише у випадку відсутності в платіжному доручення призначення платежу.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30 жовтня 2023 р.

Керуючись п. 3статті 631 ЦК України, сторони домовились, що дія договору розповсюджується на відносини, що склались між сторонами з 16 жовтня 2020 року.

Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Копії означеного договору та додатку до нього наявні в матеріалах справи.

З огляду на вказане, обґрунтовуючи мотиви звернення до суду із вказаним позовом, ТОВ «АТЗ» зазначило, що згідно умов договору в листопаді 2021 - березні 2022 року відповідачу надано послуги з постачання теплової енергії загальною вартістю 17 523, 73 грн, тоді як відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за надані послуги, внаслідок чого у нього виникло 14 716, 27 грн боргу.

На підтвердження обставин надання послуг з постачання теплової енергії за вказаним договором, позивачем до позовної заяви додано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних в односторонньому порядку ТОВ «АТЗ»:

- № ОУ-0000138 від 01.11.2021 на суму 508, 32 грн;

- № ОУ-0000166 від 30.11.2021 на суму 3 510, 05 грн;

- № ОУ-0000195 від 30.12.2021 на суму 5 446, 84 грн;

- № ОУ-0000025 від 31.01.2022 на суму 5 668, 38 грн;

- № ОУ-0000069 від 31.03.2022 на суму 2 390, 14 грн (далі - спірні акти).

Стосовно ж проведених відповідачем оплат за надані послуги, то у позовній заяві позивачем вказано відомості про здійснені відповідачем 16.11.2021 та 16.05.2022 оплати, відповідно, на суми 508, 32 грн та 2 390, 20 грн.

На підтвердження вказаного позивачем надано копії меморіальних ордерів № @2PL795359 від 16.11.2021 із призначенням платежу «послуга теплопостачання за жовтень, Кобизький Олег Володимирович», № 29971613SB від 16.05.2022 з призначенням платежу «за виконані роботи зг.рах-фактури№СФ-0000070, Кобизький Олег», а також акта звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2023, підписаного в односторонньому порядку ТОВ «АТЗ», рахунків фактури, зокрема №СФ-0000070.

В розрізі вказаних у спірних актах вартості та обсягів наданих послуг, позивачем надано копії рішень Згурівської селищної ради Київської області:

- № 17 від 18.01.2019 "Про встановлення тарифу на теплову енергію для ІІ групи споживачів послуг ТОВ "Альтернативне Тепло Згурівка", відповідно до якого тариф на теплову енергії з використанням нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії для ІІ групи споживачів послуг ( бюджетних установ) складає 1828,11 грн/Гкал;

- № 346 від 22.10.2021 "Про встановлення тарифу на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії ТОВ "Альтернативне Тепло Згурівка", відповідно до якого тариф на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії з котельні по вул. Київська, 12-А в смт. Згурівка для інших споживачів всіх форм власності - 3318,46 грн/Гкал.

Як зазначено позивачем, ФОП Кобизький О.В. займає приміщення загальною площею 35, 00 м.кв. у будівлі за адресою: смт. Згурівка, вул. Центральна, буд. 2, де встановлено загальний лічильник обліку теплової енергії, з якого щомісяця знімаються показники, а тому розрахунок теплової енергії відбувається у відсотковому відношення до займаної площі кожного споживача.

На підтвердження вказаного позивачем долучено до матеріалів справи копії актів на зняття показників лічильників теплової енергії від 30.11.2021, 30.12.2021, 31.01.2022, 29.03.2022 та методики розрахунку пропорційно займаній площі показників лічильників за листопад 2021 - березень 2022.

Крім того ТОВ «АТЗ» зазначило, що всі акти надавались відповідачу особисто, оскільки бухгалтерія позивача та відповідач знаходяться в одному приміщенні, що відповідає п. 6.7. договору, однак ФОП Кобизький О.В. означені акти не підписував, зауважень чи заперечень не надавав ані письмово, ані усно.

З огляду на вказане, оскільки, за доводами позивача, решту вартості наданих в листопаді 2021 - березні 2022 року послуг відповідачем не сплачено, у останнього виникла заборгованість у сумі 14 716, 27 грн, з вимогою про стягнення якої позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 901, 903, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання.

З огляду наведених норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження відповідача з умовами відповідно укладеного правочину та отримання вказаних у ньому послуг, що відповідно, з урахуванням відсутності претензій зі сторони відповідача щодо надання позивачем послуг за цим договором, породжує для відповідача обов`язок по оплаті отриманих послуг у повному обсязі у передбачені договором строки, а саме:

- за жовтень 2021 року до 20.11.2021 включно;

- за листопад 2021 року до 20.12.2021 включно;

- за грудень 2021 року до 20.01.2022 включно;

- за січень 2022 року до 20.02.2022 включно;

- за березень 2022 року до 20.04.2022 включно.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом момент виникнення обов`язку відповідача з оплати відповідно наданих послуг за означеним договором є таким, що настав.

В розрізі вказаного висновку судом враховано, що:

- відповідач не заперечив та не спростував ані обставин отримання від позивача актів надання послуг і рахунків-фактури на суму 17 523, 73 грн;

- умовами укладеного договору передбачено як право споживача на перевірку кількісних та/або якісних показників надання послуг, так і на перевірку достовірності розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, відповідно до умов договору, попри те відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження обставин невиконання/неякісного виконання позивачем умов договору, а також обставин проведення перевірки нарахування плати за надані послуги;

- проведення відповідачем часткових платежів по договору із призначеннями платежу «послуга теплопостачання за жовтень, Кобизький Олег Володимирович» та «за виконані роботи зг.рах-фактури№СФ-0000070, Кобизький Олег» відбулось саме у період надання позивачем послуг з постачання теплоенергії, що також свідчить про належне виконання позивачем власних договірних обов`язків та виникнення у відповідача кореспондуючого грошового обов`язку;

- відповідачем не надано більш вірогідних доказів на спростування обставин реальності надання позивачем у листопаді 2021 - березні 2022 року відповідно до умов договору послуг з постачання теплової енергії, зокрема на вказані в спірних актах суми;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обґрунтування власних доводів та заперечень, чим відповідач при розгляді вказаної справи не скористався.

Водночас, з огляду на наявні в матеріалах справи копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних в односторонньому порядку ТОВ «АТЗ», судом також враховано, що за загальним правилом, під час вирішення спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг, як зі сторони замовника, так і виконавця, суд повинен надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 04.09.2023 у справі 910/5352/21.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ч. 2 ст. 74, ч. 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Водночас як зазначено у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України № 06-10/10-1215 від 29.10.2004, питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду надання послуг (місяця надання послуг), має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, оскільки у призначенні проведених відповідачем платежів зазначено місяць та рахунок-фактури, згідно яких проводилися останнім відповідні розрахунки, тоді як окрім наданих позивачем доказів на підтвердження частково проведених відповідачем оплат загалом на суму 2898, 52 грн суду не надано жодних інших, належних доказів на підтвердження обставин оплати решти вартості отриманих відповідачем послуг, а також враховуючи пп. 6.8, 6.9 договору, суд дійшов висновку, що правильним є зарахування сплачених відповідачем коштів:

- 16.11.2021 у розмірі 508, 32 грн в рахунок погашення вартості наданих послуг згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000138 від 01.11.2021 на суму 508, 32 грн;

- 16.05.2022 у розмірі 2 390, 20 грн - частково в розмірі 2 390, 14 грн в рахунок погашення вартості наданих послуг згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000069 від 31.03.2022 на суму 2 390, 14 грн та в розмірі 0, 06 грн переплати (за актом № ОУ-0000069 від 31.03.2022 на суму 2 390, 14 грн) - в рахунок погашення вартості наданих послуг згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000166 від 30.11.2021 на суму 3 510, 05 грн.

Отже, неоплаченими є акти на загальну суму 14 625, 21 грн, а саме:

- № ОУ-0000166 від 30.11.2021 на суму 3 509, 99 грн;

- № ОУ-0000195 від 30.12.2021 на суму 5 446, 84 грн;

- № ОУ-0000025 від 31.01.2022 на суму 5 668, 38 грн.

Поряд з тим з наданої позивачем копії акта звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2022, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості у розмірі 14 716,27 грн, слідує, що за відповідачем станом на 01.10.2021 обліковується заборгованість в сумі 91,06 грн, однак долучені позивачем копії меморіальних ордерів судом не приймаються як докази оплати заборгованості за попередні періоди (станом на 01.10.2021), оскільки відповідні платіжні документи містять призначення платежу, тоді як здійснення перевірки та встановлення розміру заборгованості за попередні періоди (станом на 01.10.2021) виходить як за межі предмету та підстав відповідного позову, так і за межі повноваження суду під час розгляду цієї справи.

Посилання позивача у позовній заяві на акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2022, як доказ вчинення відповідних господарських відносин та наявності заборгованості, оцінюються судом критично, з огляду на те, що акт звірки розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірки взаєморозрахунків підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Вказану правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3242/18, від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19.

До того ж суд звертає увагу на те, що вказаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2022 від імені позивача підписано невстановленою особою та не підписано відповідачем, що ставить під сумнів подану позивачем до матеріалів справи копію акта звірки взаємних розрахунків.

Водночас інших належних та допустимих доказів сплати позивачу вартості наданих послуг згідно означеного договору за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у сумі 14 625, 21 грн суду не надано, як і не надано жодних доказів на спростування обставин прийняття відповідачем такої теплової енергії у відповідних обсягах та по вказаній в актах ціні, що свідчить про те, що відповідач покладений на нього договором обов`язок щодо сплати у передбачені строки вартості наданих послуг на загальну суму 14 625, 21 грн не виконав.

За таких обставин, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, вартість отриманих за договором послуг у повному обсязі не сплатив, тоді як арифметично правильний розмір заборгованості, обрахований судом, складає 14 625, 21 грн, вимогу позивача про стягнення з відповідача 14 716, 27 грн належить задовольнити частково у розмірі 14 625, 21 грн як таку, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того в розрізі наведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що:

- згідно статті 42 ГК України суб`єкт господарювання, у тому числі фізична особа, під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, як наслідок поведінка сторони у площині господарських правовідносин має бути такою, яка б не шкодила інтересам контрагентів та не ставила їх у нерівне фінансове становище;

- у подібних правовідносинах Північний апеляційний господарський суд у постановах від 02.10.2023 у справах №№ 911/444/23, 911/445/23 відхилив доводи щодо того, що застосовані у актах приймання-передачі тарифи, згідно п. 3.3. договору не можуть бути включені в розрахунок без попередньо укладеної додаткової угоди, оскільки пунктом 3.4 договору визначено, що ціна цього договору може бути змінена протягом дії договору залежно від зміни тарифу теплової енергії.

Крім того у позовній заяві ТОВ «АТЗ» заявлено клопотання про відшкодування за рахунок відповідача понесених позивачем 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, на підтвердження чого до позову додано, зокрема, копії підписаних позивачем та адвокатом Українець О.Б. договору про надання правничої допомоги № 29/01 від 23.01.2023, акта здачі-приймання послуг (правової допомоги) до цього договору від 25.01.2023, платіжної інструкції № 10 від 30.01.2023, ордеру та свідоцтва.

Також у позовні заяві наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, до яких, окрім суми судового збору, включено 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу за складення та подання позовної заяви.

Частинами 2, 3, 4 статті 126 ГПК України унормовано, що для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В розрізі наведеного суд вважає за необхідне вказати, що:

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;

- розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, як наслідок суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи;

- у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі №911/2652/17 (911/3581/20).

До того ж з огляду наведеного суд вважає за необхідне звернутися до викладеної у додаткових постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №915/517/21 та від 16.02.2023 у справі №911/1779/21 правової позиції, згідно якої:

- для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно ст. 126 ГПК України має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою;

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як слідує зі змісту договору про надання правничої допомоги № 29/01 від 23.01.2023, зокрема пп. 2.1, 5.1, 5.2, 5.5 договору позивачем та адвокатом погоджено, що правова допомога, яка надається клієнту включає наступне (але не виключно):

- підготовка, складання та подача до Господарського суду Київської області позовної заяви про стягнення заборгованості по договору про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води (теплової енергії);

- перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів клієнта, їх візування, надання допомоги клієнту з підготовки та правильного оформлення зазначених документів;

- організація та проведення претензійної роботи за матеріалами, підготовленими клієнтом;

- надання правової допомоги щодо захисту інтересів клієнта в місцевих, господарських, адміністративних судах України, правоохоронних органах;

- надання консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності клієнта.

Гонорар - форма винагороди адвоката за надання правової допомоги, передбаченої цим договором.

Розмір гонорару за цим договором складає 10 000, 00 грн.

Порядок оплати гонорару у безготівковій формі:

- клієнт зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання правової допомоги та отримання рахунку-фактури сплатити адвокату гонорар, зазначений в акті здачі-приймання правової допомоги;

- датою оплати вважається дата зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката.

Отже, з наведеного слідує, що укладеним між позивачем та адвокатським об`єднанням договором та специфікацією до нього погоджено вартість правничої допомоги, зокрема, у твердій/фіксованій сумі 10 000,00 грн.

В розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що:

- пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору, і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами, як способами її досягнення та отриманим результатом;

- критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №922/4022/20.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує такі ж критерії, як критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній в таких документах сумі, позаяк розмір витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати наведеним критеріям розподілу судових витрат.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 873/212/21.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та користуючись, зокрема, наданим ч. 5, 6 статті 129 ГПК України дискреційним правом на відмову у відшкодуванні судових витрат, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, складність спору у даній справі та обсяг позовних матеріалів, зокрема і самого позову, суд дійшов висновку, що співмірними, пропорційними та необхідно розумними під час розгляду позову у зазначеній справі є витрати ТОВ «АТЗ» на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, тобто витрати позивача на правничу допомогу підлягають розподілу в пропорційному і співмірному розмірі 5 000,00 грн, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кобизького Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативне тепло Згурівка" (07600, Київська обл., Згурівський р-н, смт Згурівка, вул. Київська, буд. 12-А, ідентифікаційний код 41652590):

- 14 625 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 21 коп. заборгованості,

- 2 667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 39 коп. судового збору;

- 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 грн витрат на правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 ГПК України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 ГПК України.

Повне рішення складено 21.11.2023.

Суддя П.В.Горбасенко