Рішення

від 20.11.2023 по справі 914/2605/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 Справа № 914/2605/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Захід Трейд"

до відповідача Приватного підприємства "ОЛВЕР-999"

про стягнення 45685,81 грн

представники сторін не викликались.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Захід Трейд" до відповідача Приватного підприємства "ОЛВЕР-999" про стягнення 45685,81 грн, з яких 35435,00 грн основний борг, 11480,03 грн інфляційні втрати та 1770,78 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 18.09.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

14.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Захід Трейд" (продавець) та Приватним підприємством "ОЛВЕР-999" (покупець), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього продавцю на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 2.3. та 2.4. договору, моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вище вказаної видаткової накладної на поставлений товар згідно з цим договором. Сторони підписують видаткову накладну, яка передається продавцем в друкованому та в електронному вигляді засобами електронного документообігу Медок.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 3.3. договору, оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем на наступних умовах:

- авансовий платіж в розмірі 20000,00 грн здійснюється протягом одного банківського дня, з моменту отримання рахунку-фактури та підписання даного договору;

- решту суми згідно даного договору покупець зобов`язується оплатити протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 4.2. договору, покупець зобов`язується прийняти обумовлений товар по кількості та якості, оплатити вартість (ціну) товару згідно з рахунком-фактурою у визначені цим договором терміни, оформити належним чином видаткову накладну в рамках цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно з такими видатковими накладними: №67 від 14.08.2018 на суму 64491,00 грн, №73 від 17.08.2018 на суму 36944,00 грн та №84 від 03.09.2018 на суму 137000,00 грн.

Як стверджує позивач відповідач не здійснив повної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 35435,00 грн.

Крім того керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 11480,03 грн інфляційних втрат та 1770,78 грн 3% річних.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 35435,00 грн основного боргу, 11480,03 грн інфляційних втрат та 1770,78 грн 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 14.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Захід Трейд" (продавець) та Приватним підприємством "ОЛВЕР-999" (покупець), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього продавцю на умовах цього договору.

Факт поставки відповідачу товару підтверджується такими видатковими накладними: №67 від 14.08.2018 на суму 64491,00 грн, №73 від 17.08.2018 на суму 36944,00 грн та №84 від 03.09.2018 на суму 137000,00 грн.

Як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 35435,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 11480,03 грн інфляційних втрат та 1770,78 грн 3% річних є обґрунтовані.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 35435,00 грн основного боргу, 11480,03 грн інфляційних втрат та 1770,78 грн 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на що позов підлягає задоволенню повністю.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №297 від 22.08.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3585,18 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОЛВЕР-999" (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця В.Стуса, будинок 13, квартира 8, ідентифікаційний код 30250871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Захід Трейд" (79034, місто Львів, вулиця Навроцького В., будинок 69, ідентифікаційний код 41158043) 35435,00 грн основного боргу, 11480,03 грн інфляційних втрат, 1770,78 грн 3% річних та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.