Рішення

від 09.11.2023 по справі 569/4894/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. м. Рівне Справа № 569/4894/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури (вул. Гарна, 29, Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 02910077)

в інтересах Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Буд (33024, см. Рівне, вул. Макарова, 60, код ЄДРПОУ 35539329)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення безпідставно збережених коштів

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Гіліс І.В.;

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача-1 та від відповідача-2: Мельник А.В.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради (далі - РМР, позивач) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Буд (далі - ТОВ Грін-Буд, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про солідарне стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 661 912 грн 61 коп.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.04.2022 у справі № 569/4894/22 прийняти до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2022 у справі № 569/4894/22 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ Грін-Буд та ОСОБА_1 на користь РМР 661 912,61 грн безпідставно збережених коштів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.02.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Грін-Буд залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2022 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 касаційну скаргу ТОВ Грін-Буд задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2022 та постанову Рівненського апеляційного суду від 07.02.2023 скасовано. Провадження у справі № 569/4894/22 закрито. Повідомлено керівника Рівненської окружної прокуратури та РМР, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено керівнику Рівненської окружної прокуратури та РМР їх право протягом 10 днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

16 червня 2023 року керівник Рівненської окружної прокуратури подав до Верховного Суду заяву про направлення цієї справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.06.2023 заяву керівника Рівненської окружної прокуратури про направлення цієї справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу № 569/4894/22 передано для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області.

17 липня 2023 року до Господарського суду Рівненської області надійшли матеріали справи № 569/4894/22.

17 липня 2023 року за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 569/4894/22 розподілено судді Пашкевич І.О.

Ухвалою від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 569/4894/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31.08.2023.

31 серпня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідачів-1 та -2 надійшов відзив. На поштову адресу суду дана заява по суті спору у паперовому вигляді надійшла 01.09.2023.

Ухвалою від 31.08.2023 відкладено підготовче засідання на 14.09.2023.

08 вересня 2023 року від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідачів-1 та -2.

Ухвалою від 14.09.2023 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2023.

Ухвалою від 12.10.2023 розгляд справи по суті відкладено на 24.10.2023.

24 жовтня 2023 року від представників відповідачів-1 та -2 надійшли пояснення у справі.

Ухвалою від 24.10.2023 оголошено перерву до 31.10.2023.

Ухвалою від 31.10.2023 оголошено перерву до 09.11.2023.

09 листопада 2023 року від представника відповідачів-1 та -2 надійшли письмові судові дебати.

09 листопада 2023 року судом встановлено, що РМР не забезпечила явку уповноваженого представника у судове засідання, належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення даного засідання.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника позивача.

Присутні у судовому засіданні прокурор та представник відповідвчі-1 та -2 підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті спору, письмових поясненнях та письмових судових дебатах.

Правова позиція прокуратури, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що відповідачі-2 та 2 є власниками нежитлових будівель, розташованих на вул. Макарова, 60 у м. Рівному, а саме: ТОВ Грін-Буд належить на праві власності будівля торгового центру загальною площею 254,97 кв. м, а ОСОБА_1 - будівля підприємства громадського харчування загальною площею 1 245 кв. м. Земельна ділянка площею 0,48 га, на якій розміщені означені об`єкти нерухомості, знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Будучи з травня 2019 року власниками нерухомого майна, відповідачі-1 та -2 не лише не оформили у встановленому законодавством порядку речового права на вказану земельну ділянку, а й не сплачували орендну плату за користування нею, внаслідок чого зберегли за рахунок Рівненської міської ради грошові кошти. Відомості про передачу вказаної земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти нерухомості, у власність чи користування фізичним та юридичним особам у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідачів виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, відповідачі зазначені обов`язки не виконали. З урахуванням наведеного, прокурором самостійно здійснено розрахунок безпідставно збережених відповідачами коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати. Згідно розрахунку розміру орендної плати, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати становить: 661 912,61 грн., які в порядку ст. 1212 ЦК України прокуратура просить суд солідарно стягнути з власників нерухомого майна.

Правова позиція відповідачів-1 та -2, викладена у відзиві

ТОВ Грін-Буд та ОСОБА_1 заперечують проти задоволення позовних вимог. У відзиві представник відповідачів-1 та -2 зазначає, що до позову долучена інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 299130928 від 11.02.2022 та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 168449065 від 29.05.2019, з яких вбачається, що право власності ТзОВ ГРІН-БУД на будівлю торгового центру на розі вулиць Макарова Млинівська, загальною площею 254,97 кв.м - погашено 27.05.2019. Так, право власності на будівлю торгового центру на розі вул. Макарова-Млинівська припинено на підставі висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна № 93/19 виданого 24.05.2019 та технічного паспорта № 93/19 від 24.05.2019. З вказаного слідує, що торгові точки, які перебувають у власності ТОВ ГРІН-БУД є частинами об`єкту нерухомого майно - будівлі торгового центру, який закрито у Державному реєстрі речових прав 27 травня 2021 року. Твердження, що торгові точки, які перебувають у власності ТОВ ГРІН-БУД є частинами об`єкту нерухомого майно - будівлі торгового центру, на розі вулиць Макарова Млинівська, загальною площею 254,97 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає дійсності, оскільки будівля торгового центру є реконструйованим закладом громадського харчування, а торгові точки є окремими об`єктами нерухомості це ще раз підтверджує обставини, що прокуратурою не встановлено факту використання земельної ділянки.

З 27.05.2019 по 13.05.2022 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1245 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 вживалися активні дії щодо оформлення речового права (набуття права власності) на означену земельну ділянку, розташовану на перехресті вулиць Млинівської та Кулика і Гудачека в місті Рівному, починаючи із 13.03.2019, які внаслідок дій РМР затягувалися у часі. ОСОБА_1 правомірно очікувала на викуп земельної ділянки відповідно до визначених меж та пов`язану з цим трансформацію прав і обов`язків сторін. Отже, відсутність тривалий час оформленого права власності або права користування земельної ділянки зумовлена строком виконання робіт відповідними державними органами та не залежало від її волі. У позовній заяві не вказано, фактів зволікання або ухилення відповідачів щодо укладення договору оренди чи викупу землі, або зловживання своїми правами у заявлений період.

Рівненська міська рада отримавши звернення на викуп земельних ділянок, як орган місцевого самоврядування котрий має повноваження щодо розпорядження землею та добросовісний учасник цивільних правовідносин, безперечно мала обґрунтовані сподівання щодо подальшого використання цих ділянок. Однак такі обґрунтовані сподівання могли стосуватися в даному випадку не отримання орендної плати за використання земельних ділянок, а отримання коштів за викуп цих ділянок (згодом об`єднаних у одну), що зрештою сталося.

Можливість реалізувати такі обґрунтовані сподівання для РМР не була обтяжена зволіканням чи бездіяльністю відповідача. А понад те, реалізація позивачем обґрунтованих сподівань щодо отримання коштів за продаж земельних ділянок у визначальній мірі залежала від самої міської ради. Зокрема від того, скільки часу потребували прийняття рішень міською радою стосовно надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок, погодження проектів з міською радою та іншими уповноваженими установами, дії щодо об`єднання двох ділянок у одну, зміни цільового призначення тощо.

На підставі договору дарування № 785 від 13.05.2022 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1245 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Лише 20.10.2022 рішенням сесії РМР вирішено продати у спільну сумісну власність шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 4 800 м2, розташовану на перехресті вулиць Млинівської та Кулика і Гудачека в м. Рівному, для ТОВ "ГРІН-БУД" та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

З 2019 року по даний час ні РМР, ні Рівненською окружною прокуратурою не виконано обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:001:0041 з планово-картографічними матеріалами з нанесенням меж земельної ділянки, не здійснено розрахунку суми збитків, затвердженого комісією з питань визначення збитків, виконаний Управлінням земельних відносин виконавчого комітету РМР на підставі розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, виконаного контрольною комісією РМР з питань встановлення розмірів орендної плати за земельну ділянку та не надано суду інших документів, що підтверджують використання земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства суб`єктами, які будуть відшкодовувати збитки.

Відповідачі-1 та -2 у відзиві вказують, що користування земельною ділянкою загальною площею 4 800 м2, розташованої на перехресті вулиць Млинівської та Макарова в м. Рівному, без укладеного договору оренди землі було зумовлене метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який згодом був укладений. На підтвердження своєї позиції про те, що грошові кошти за користування земельною ділянкою не можуть вважатися набутими чи збереженими без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування ст. 1212 ЦК України відсутні, відповідачі-1 та - 2 покликаються на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18 та у п. 55 постанови від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Щодо одночасної наявності умов виникнення кондикційних зобов`язань відповідачів-1 та -2 зауважують, що:

- у цьому спорі відсутнє збереження майна за рахунок іншої особи, оскільки позивач отримав грошові кошти від викупу земельної ділянки у погодженому сторонами розмірі;

- у цьому спорі наявна правова умова для набуття речових прав на землю, оскільки рішенням Рівненської міської ради від 05.07.2022 № 2398 надано ТОВ "Грін-Буд" та громадянинові ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова та в подальшому затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність шляхом викупу земельної ділянки загальною площею 4 800 м2, за рахунок земель житлової та громадської забудови територіальної громади міста Рівного ТОВ "ГРІН-БУД" та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що у свою чергу стало підставою для відносин щодо оформлення викупу земельної ділянки для забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків шляхом укладення договору купівлі продажу цієї ж земельної ділянки.

Згодом правова підстава втілилася у відповідному договорі купівлі-продажу земельної ділянки.

Як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, витяг з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати.

Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 915/767/21 та Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 918/779/22.

Отже, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути не лише витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Такими доказами можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16- ц, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Прокуратурою не дотримано вимоги, затвердженого Порядоком визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, яким визначено механізм для підготовки позову в інтересах Рівненської міської ради про відшкодування збитків.

Належних та допустимих доказів у якості підстави для здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів прокурором до позову не долучено.

Також у матеріалах справи не має жодного пояснення прокуратури щодо наявності підстав для застосування при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів:

1) затвердженої форми Розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Рівне з порушенням вимог законодавства. Розрахунок, який надано зроблено за формою ніким не затвердженою, не зрозуміло ким і відповідно з яким порядком він складений та ким;

2) застосування у якості бази для розрахунку Витягу з нормативно-грошової оцінку станом на січень 2022 року та довідки Держгеокадастру, а не експертної оцінки.

3) застосування процентної ставки у вигляді базового розміру орендної ставки, а не будь якої іншої, в т. ч. ставки яка: а) діяла у попереднього користувача; б) відповідає цільовому використанню для зазначеної земельної ділянки; в) яка відповідає розміру земельної ділянки; г) яка буде застосовуватись після оформлення договору оренди;

4) не взято до уваги, який вид господарської діяльності ведеться на земельній ділянці;

5) не враховано коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

За таких обставин, зазначений у позові розрахунок суми орендної плати, здійснений прокуратурою, ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки, тому є недоведеними належними та допустимими доказами.

Підсумовуючи викладене, відповідачі-1 та -2 вказують, що прокуратура належними та допустимими доказами не довела заявлений розмір позовних вимог, щодо безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5610100000:01:001:0041, площею 0,48 га за період з 2019 по 2022 роки.

Правова позиція прокуратури, викладена у відповіді на відзив

Необґрунтованими є аргументи представника відповідачів про необхідність проведення обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Відповідачі-1 та -2 самостійно звернулись до Рівненської міської ради для надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 кв.м, а в подальшому - щодо затвердження проекту землеустрою та продажу даної земельної ділянки. Отже, відповідачі своїми активними діями підтвердили, що саме ця земельна ділянка необхідна для експлуатації та обслуговування належного їм нерухомого майна, що розміщене на цій земельній ділянці.

У період з 28.05.2019 по 28.02.2022 (за який стягуються безпідставно збережені кошти) за ОСОБА_1 та ТОВ ГРІН-БУД було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Макарова, і 60 у м. Рівне. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Безпідставними є доводи представника відповідачів про необхідність доведення факту ухилення та зволікання відповідачів при оформленні права власності на земельну ділянку Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, останнім є факт неправомірного набуття (збереження) майна особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, після чого набувач зобов`язується повернути тільки це майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість майна. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на тій правовій основі земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені. Отже, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, відсутні підстави застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, отже встановлення вини відповідачів не має значення для даної категорії справ.

Відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ ГРІН БУД та ОСОБА_1 не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання. При цьому, ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що у період з 28.05.2019 по 28.02.2022 відповідачі не були ні власниками ні постійними користувачами земельної ділянки, а тому не були суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, а відтак єдиною формою здійснення плати за землю для відповідачів як землекористувачів є орендна плата.

Кошти сплачені на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки не можуть бути компенсацією за користування нею за попередній період (з моменту оформлення речових прав на нерухомість до укладення договору купівлі-продажу землі), оскільки за своєю природою ці кошти фактично є компенсацією для власника землі, який в майбутньому вже не зможе отримувати будь-які матеріальні блага за її рахунок.

Чинним земельним законодавством, в тому числі ст. 20 Закону України Про оцінку земель, не передбачено обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку і земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, лише зазначено про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

В матеріалах справи також наявна копія листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.10-669/2-22 від 08.02.2022, у якому наведена інформація щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якого і проведено розрахунок.

Витяг про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки не може вважатись як єдиний належний доказ на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору. Вказане узгоджується з позицією ВП ВС у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Спірні правовідносини не є деліктними, відтак положення законодавства, що регулюють стягнення збитків не застосовуються.

Отже, визначена Порядком визначення та відшкодування РМР збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, затверджений рішенням РМР від 02.04.2013 № 2906, процедура є альтернативним способом стягнення неодержання доходів за час тимчасового невикористання органом місцевого самоврядування земельної ділянки, що здійснюється в межах реалізації повноваження міських рад у галузі земельних відносин.

Натомість Рівненська міська рада, будучи повідомленою про факт тривалого користування ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка на той час перебувала у комунальній власності, не реалізувала надані повноваженні та не вжила дієвих заходів для стягнення коштів, що свідчить про свідому пасивну поведінку (бездіяльність) компетентного органу.

Правова позиція відповідачіва-1 та -2, викладена у письмових поясненнях та письмових судових дебатах

У письмових поясненнях та письмових судових дебатах відповідачі-1 та -2 притримуються позиції, викладеної у відзиві. Додатково звертають увагу, що посилання прокурора на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц від 20.11.2018 у справі N 922/3412/17 від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 не є релевантними до даної справи, адже обставини у справі № 569/4894/22 та вказаних справах є різними; у справах, на які посилається прокурор, між сторонами не укладався і не виконувався договір купівлі-продажу земельної ділянки, а власник земельної ділянки не брав на себе зобов`язання щодо продажу земельної ділянки відповідачу (користувачу земельної ділянки та власнику об`єктів нерухомості, що розташовані на ній).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що здійсненні протягом 2019 - 2022 років дії РМР, зокрема: 1) надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності шляхом викупу; 2) затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності шляхом викупу; 3) укладення договору купівлі-продажу, р. № 241 від 21.02.2023, - достеменно підтверджують, РМР вже мала намір отримати дохід від продажу спірної земельної ділянки, а не від надання її в орендне користування відповідачу. За таких обставин, користування відповідачами земельною ділянкою в спірному періоді без укладення договору оренди землі було зумовлено метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, пов`язаних з оформленням та подальшим відчуженням спірної земельної ділянки.

Арифметичний розрахунок розмір орендної плати здійснювався Рівненською окружною прокуратурою самостійно. Однак, витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка проведена у 2022 році не може застосовуватися до правовідносин, в тому числі до кондикційних зобов`язань, які були трьома роками раніше, а саме 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік. Згідно матеріалів справи витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019, 2020 та 2021 рік відсутні,а тому вихідні дані для розрахунку доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) у період з 28.05.2018 до28.02.2021 не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про оцінку земель" (ст. ст. 13, 18, 20, 231 та положеннях Закону України "ПроДержавний земельних кадастр" (ст. ст. 15, 20, 211).

Згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі І землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284. Прокуратурою не дотримано вимоги, затвердженого вказаним Порядком та Порядком № 2906 від 02.04.2013 визначення та відшкодування РМР збитків, заподіяних внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, яким визначено механізм для підготовки позову в інтересах РМР про відшкодування збитків.

Зазначений у позовній заяві розрахунок орендної плати, здійснений прокуратурою, ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки, тому є не доведеними та недопустимими доказами.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури та заперечення відповідачів-1 та -2, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 сформулював правовий висновок: "За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України».

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, земельна ділянка з к.н. 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га, розташована на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради.

Так, право комунальної власності територіальної громади міста Рівного в собі Рівненської міської ради на земельну ділянку з к.н. 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 зареєстровано 17.07.2013.

Вказане підтверджує, що земельна ділянка по вул. Макарова, 60 є сформованою як об`єкт цивільних прав та є комунальною власністю Рівненської міської ради.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із 15.06.2016 за ТОВ ГРІН-БУД зареєстровано право власності на ряд об`єктів і нерухомості, розташованих на земельній ділянці з к.н. 5610100000:01:001:0041 за адресою: м. Рівне, вул. Макарова, 60, а саме: торгова точка І №64 площею 9,4 кв.м; торгова точка № 55 площею 20,6 кв.м; торгова точка №56 1 площею 12,5 кв.м; торгова точка №50 площею 16,2 кв.м; торгова точка № 51 j площею 17,3 кв.м; торгова точка № 48 площею 10,7 кв.м; торгова точка № 45 площею 14,8 кв.м; торгова точка № 46 площею 15,8 кв.м; торгова точка № 42 площею 72,1 кв.м;торгова точка № 43 площею 94 кв.м; торгова точка № 23 площею 12,8 кв.м; торгова точка № 24 площею 12,8 кв.м; торгова точка № 21 площею 12,8 кв.м; торгова точка № 20 площею 13,1 кв.м; торгова точка № 19 площею 13,1 кв.м; торгова точка № 22 площею 13 кв.м; торгова точка № 17 площею 20,9 кв.м; торгова точка № 19 площею 13,1 кв.м; торгова точка № 12 площею 14,9 кв.м; торгова точка № 13 площею 14,7 кв.м; торгова точка №9 площею 15,3 кв.м; торгова точка № 11 площею 15 кв.м; торгова точка № 9 площею 15,3 кв.м; торгова точка № 3 площею 14,4 кв.м; торгова точка № 8 : площею 15,1 кв.м; торгова точка № 4 площею 14,7 кв.м; торгова точка № 2 площею 14,3 кв.м; торгова точка № 1 площею 17,9 кв.м; торгова точка № 44 , площею 39,3 кв.м; торгова точка № 10 площею 15,3 кв.м.

22 травня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Насанович Н.А. зареєстровано за ТОВ ГРІН-БУД право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю торгового центру на розі вулиць Макарова-Млинівська загальною площею 254,97 кв.м, розташованого за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Макарова, будинок 60, на земельній ділянці з к.н. 5610100000:01:001:0041.

Право власності на будівлю торгового центру на розі вул. Макарова-Млинівська припинено на підставі висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна № 93/19, виданого 24.05.2019 та технічного паспорта № 93/19 від 24.05.2019.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 299130928 від 11.02.2022 та із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 168449065 від 29.05.2019 вбачається, що право власності ТзОВ ГРІН-БУД на будівлю, торгового центру на розі вулиць Макарова Млинівська, загальною площею 254,97 кв.м. погашено.

У Реєстрі прав власності може бути зареєстровано право спільної власності декількох осіб на об`єкт нерухомості. В такому випадку під час проведення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі прав за одним із співвласників, з метою уникнення порушення прав інших співвласників державним реєстратором проставляється відмітка про погашення запису в Реєстрі прав власності виключно щодо особи, за якою це право вже зареєстроване в Державному реєстрі прав. Якщо державна реєстрація права власності була проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності, державним реєстратором проставляється така відмітка під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об`єкта нерухомого майна, за умови збігу відомостей про об`єкт в вищезазначених Реєстрах. Відмітка про погашення запису може бути проставлена державним реєстратором в Реєстрі прав власності за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав. Таку заяву може подати особа, записи про яку в Реєстрі прав власності залишилися без проставлення відмітки про погашення, її правонаступники, або новий власник, тобто особа за якою зареєстровано право власності на таке майно в Державному реєстрі прав.

З вказаного слідує, що торгові точки, які перебувають у власності ТОВ ГРІН-БУД фактично є об`єднаними із іншим об`єктом нерухомого майна, що належить ТОВ ГРІН-БУД - будівлею торгового центру, у зв`язку із чим запис про право власності на останній погашено у Державному реєстрі речових прав 27.05.2021. Відтак ТОВ ГРІН-БУД із 27.05.2019 є власником об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Макарова, будинок 60, на земельній ділянці з к.н. 5610100000:01:001:0041 та які є об`єднаними між собою.

Крім того, 13.03.2019 ОСОБА_1 та ТОВ ГРІН-БУД звернулися до РМР із заявою про продаж у спільну часткову продаж у спільну часткову власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою м. Рівне, на перехресті вулиць Млинівської та Макарова власникам розташованих на ній об`єктів нерухомого майна.

27 травня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Насанович Н.А. зареєстровано за Першиною М.В. право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1245 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

13 червня 2019 року рішенням Рівненської міської ради про затвердження порядку денного другого пленарного засідання 32 сесії Рівненської міської ради, вирішено не вносити до порядку денного питання "Про продаж у спільну часткову власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою м. Рівне, на перехресті вулиць Млинівської та Макарова власникам розташованих на ній об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 та ТзОВ "ГРІН-БУД" (вх. № 535 від 13.03.2019; порядковий номер 224 у проекті порядку денного).

22 серпня 2019 року на пленарному засіданні 34 сесії Рівненської міської ради, був винесений проект рішення Про продаж у спільну часткову власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою м. Рівне, на перехресті вулиць Млинівської та Макарова власникам розташованих на ній об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 та ТзОВ "ГРІН-БУД" (вх. № 535 від 13.03.2019; оприлюднено 13.03.2019).

Даний проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на підтримку. Відповідно до п. 1 ст. 28.1 Регламенту Рівненської міської ради 7 скликання такий проект вважається відхиленим.

02 листопада 2021 року ТОВ "ГРІН-БУД" та ОСОБА_1 звернулись до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Рішенням сесії Рівненської міської ради 8 скликання від 18.11.2021 № 1545 було надано ТОВ "ГРІН-БУД" та ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (к. н. 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна. Земельну ділянку вирішено відвести за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської територіальної громади.

На виконання вищезазначеного рішення було виконано всі необхідні роботи, отримано необхідні документи та розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки

Після цього технічну документацію було через ЦНАП передано до Рівненської міської ради для затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчуваннями № 2398.

13 травня 2022 року на підставі договору дарування № 785, посвідченого приватним нотаріусом Камінською Я.М. Рівненського міського нотаріального округу, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1245 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

08 липня 2022 року рішенням РМР № 2398, надано ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

20 жовтня 2022 року рішенням Рівненської міської ради № 2587 затверджено проєкт землеустрою та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої на перехресті вулиць Млинівської та Кулика і Гудачека в місті Рівному (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041), у спільну сумісну власність ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_2 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ТОВ "ГРІН-БУД" та гр. ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності зареєстроване право приватної власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташованої на перехресті вулиць Млинівської та Кулика і Гудачека в м. Рівному, к. н. 5610100000:01:001:0041, на підставі договору купівлі-продажу, р. № 241 від 21.02.2023, посвідченого приватним нотаріусом Кисилюк О.В. Рівненського міського нотаріального округу. Згідно з п. 2.1 договору оціночна вартість земельної ділянки станом на 30.11.2022 становить 2 806 087 грн.

Судом встановлено, що на земельній ділянці площею 4 800 м2 (к. н. 5610100000:01:001:0041) знаходиться нерухоме майно, яке у період з 28.05.2019 до 28.02.2022 (період заявлений прокуратурою) належало на праві власності відповідачам-1 та -2.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зі змісту ст.ст.120, 125 ЗК України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

У той же час, ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 , набувши право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 , упродовж тривалого часу, а саме з травня 2019 року, не оформили правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,48 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості.

Обставини про погашення права власності за відповідачем-1 на майно площею 254,97 кв.м. жодним чином не спростовують ту обставину, що об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_2 перебували у власності відповідачів - ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 у період часу, за який прокуратурою проведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів.

Відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

Судом з`ясовано, що у період з 28.05.2019 до 28.02.2022 речового права на земельну ділянку (к. н. 5610100000:01:001:0041) відповідачми-1 та -2 оформлено не було.

Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

З огляду на викладене, суд зазначає, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Отже, відповідачі-1 та -2 як фактичні користувачі означеної земельної ділянки, зобов`язані були платити за користування нею з моменту набуття права власності на розміщені на ній об`єкти нерухомості та до дня оформлення речового права на таку земельну ділянку, тобто період, визначений прокуратурою (з 28.05.2019 до 28.02.2022) є правильним.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У даному випадку наявні усі три вказані ознаки.

По-перше, відповідачі-1 та -2 дійсно зберегли у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за користування земельною ділянкою площею 0,48 га по вул. Макарова, 60 у м. Рівне.

Так, набуте відповідачами нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, є органічно і нерозривно пов`язане з цією земельною ділянкою, тому набуття відповідачами права власності на нерухоме майно призвело до фактичного набуття останніми також права володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовано це нерухоме майно.

В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачами належних до сплати коштів у вигляді орендної плати, які підлягали сплаті на користь Рівненської міської ради.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідачами збережено майно саме за рахунок позивача Рівненської міської ради.

Встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачами коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Як було зазначено вище, норми ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, співвідповідачі ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17.

Зважаючи на те, що відповідачі як власники нерухомого майна, користуються земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, кошти, збережені ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 у вигляді несплаченої орендної плати, підлягають стягненню на користь Рівненської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, законні інтереси Рівненської міської ради може бути поновлено шляхом стягнення безпідставно отриманих коштів.

За розрахунками прокуратури загальна сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 28.05.2019 до 28.02.2022 складає 661 912,61 грн. Саме цю суму, на переконання прокуратури, не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачами договору оренди землі.

Матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачами земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Щодо аргументів відповідачів-1 та -2 про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019-2021 роки, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому ст. 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у п. 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Згідно із довідкою, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області № 10-17-2.10-669/2-22 від 08.02.2022 на запит Рівненської окружної прокуратури, нормативна грошова оцінка земельної ділянки к.н. 5610100000:01:001:0041 становить:

- станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 7 622 895,17 грн.;

- станом на 01.01.2021 8 377 528, 32 грн.;

- станом на 01.01.2022 9 215 281, 15 грн.

Із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2022 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки к.н. 5610100000:01:001:0041 станом на 24.01.2022 становить - 9 215 281, 15 грн.

Як довідка, надана Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області № 10-17-2.10-669/2-22 від 08.02.2022, так і витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2022, є належними та допустимими доказами про нормативну грошову оцінку земельної ділянки к.н. 5610100000:01:001:0041.

Із підстав, викладених вище, суд відхиляє аргументи відповідачів -1 та -2 про те, що виключно на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель мають здійснюватися розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Адже чинним земельним законодавством, в тому числі ст. 20 Закону України Про оцінку земель, не передбачено обов`язковості надання виключно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначено про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Крім того, суд зауважує, що відповідачі-1 та -2 заперечуючи, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки к.н. 5610100000:01:001:0041 становила станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 7 622 895,17 грн.; станом на 01.01.2021 8 377 528, 32 грн.; станом на 01.01.2022 9 215 281, 15 грн. не надали жодних своїх доказів, що могли б підтвердити інший розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки к. н. 5610100000:01:001:0041 у спірний період, аніж той, що доведений прокуратурою належними та допустимими доказами.

Щодо аргументів відповідачів-1 та -2 про те, що при обрахунку у даній справі слід виходити із Рішення Рівненської міської ради № 2906 від 02.04.2013, яким затверджено порядок визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, суд вважає їх безпідставними із огляду на наступне.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку уразі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Суд зауважує, що обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення гл. 83 ЦК України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Так, оскільки спірні правовідносини за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Відтак наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, у тому числі вини відповідачів, не є необхідною умовою для стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 про стягнення збитків через неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачами вживались заходи для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою по вул. Макарова, 60 у м. Рівне.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у період з 28.05.2019 до 28.02.2022 ні договір оренди, ні договір купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності з к.н. 5610100000:01:001:0041 між Рівненською міською радою як власником земельної ділянки та Першиною М. В., ТОВ ГРІН-БУД не укладено.

Враховуючи викладене, відповідачами без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості, збережено у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, які повинні були бути сплачені за користування земельною ділянкою площею 0,48 га.

Так, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відтак безпідставними є аргументи відповідачів-1 та -2 про необхідність доведення прокуратурою факту ухилення відповідачів-1 та -2 та вина відповідачів, зволікання відповідачів на оформлення права власності на земельну ділянку.

Використання землі в Україні є платним, а відтак користування земельною ділянкою у період часу коли відповідачами вживались заходи для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою по вул. Макарова, 60 у м. Рівне не може в силу закону бути безоплатним. Сам факт несплати відповідачами коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване їхнє нерухоме майно, у період з 28.05.2019 до 28.02.2022 свідчить про втрату Рівненською міською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування.

Суд погоджується із аргументами прокуратури, викладеними у відповіді на відзив, та підкреслює, що кошти, сплачені на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки не можуть бути компенсацією за користування нею за попередній період (з моменту оформлення речових прав на нерухомість до укладення договору купівлі-продажу землі), оскільки за своєю природою ці кошти фактично є компенсацією для власника землі, який в майбутньому вже не зможе отримувати будь-які матеріальні блага за її рахунок.

Отже, вжиття відповідачами заходів щодо звернення до органу місцевого самоврядування для ініціювання оформлення права власності на земельну ділянку не спростовує факт неправомірного набуття (збереження) майна відповідачами за рахунок позивача.

При цьому, подальше оформлення права власності або права користування на спірну ділянку не спростовує той факт, що упродовж періоду, кошти за який стягуються, відповідачі фактично користувалися земельною ділянкою, на якій розташоване належне їм на праві приватної власності нерухоме майно.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, при врегулюванні спору у межах кондикційних правовідносин не мають значення та не підлягають встановленню обставини, в якому саме порядку землекористувач має намір/оформив у подальшому право користування земельною ділянкою, яким чином триває/тривала процедура оформлення та наявність вини учасників кондикційних правовідносин.

Відтак твердження відповідачів-1 та -2 щодо вжиття заходів, спрямованих на викуп земельної ділянки, не беруться судом до уваги, оскільки вищевказане не спростовує факт тривалого безоплатного користування земельною ділянкою та не є доказами, які звільнять від зобов`язання з її оплати на підставі ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідачів жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які відповідачі-1 та -2 мали би сплатити за звичайних умов як і фактичні добросовісні землекористувачі.

Прокуратура, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 661 912,61 грн., зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачами орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Рівненської міської ради, без укладення договору оренди за період з 28.05.2019 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 28.02.2022, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, внаслідок чого позивач недоотримав орендну плату за землю. Таким чином, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшили вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачами за рахунок позивача.

Рішенням Рівненської міської ради від 19.10.2017 № 3427 затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади міста, і затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до Розділу 2 Положення, орендна плата за земельні ділянки справляється у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території;

2) не може перевищувати дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки.

Мінімальна величина розміру орендної плати (крім земельних ділянок, зазначених у пункті 5 розділу 2) за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного, встановлюється на рівні 3% від нормативної грошової оцінки.

Суд зазначає, що при визначенні розміру безпідставно збережених відповідачами коштів за 2019-2022 роки, слід виходити з розміру орендної плати за землю, що встановлений ст. ст. 277, 278 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно абз. 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 14.1.147, п. 147 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідачі-1 та -2 у період з 28.05.2019 до 28.02.2022 не були ані власниками, ані постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не були суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для них, як землекористувачів, є орендна плата.

Відповідно до п. 14.1.125 ст. 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПК України).

Згідно з п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

У відповідності до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Відтак суд відхиляє аргументи відповідачів-1 та -2 про те, що при розрахунку безпідставно збережених коштів у даній справі слід враховувати п. 4 Положення про те, що у разі здійснення орендарем кількох видів економічної діяльності величина орендної плати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів функціонального призначення, а також те, що слід враховувати, що відповідачі-1 та -2 займаються кількома видами економічної діяльності. Прокуратурою цілком правомірно та із викладених вище підстав при розрахунку безпідставно збережених коштів взято величину розміру орендної плати за земельну ділянку 3 % від нормативної грошової оцінки.

Відтак розрахунок безпідставно збережених коштів у даному випадку повинен бути проведений виключно з урахуванням рішення Рівненської міської ради від 19.10.2017 № 3427.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі-1 та -2 як фактичні користувачі земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, а відтак зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Із розрахунку недоотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачами.

Доводи ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 про необґрунтованість проведеного Рівненською окружною прокуратурою розрахунку безпідставно збережених коштів суперечать як положенням земельного законодавства, так і фактичним обставинам справи.

Господарський суд, перевіривши розрахунок розміру недоотриманих доходів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041, наданий прокурором, дійшов висновку про його обґрунтованість.

За таких обставин, належним є наступний розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають солідарному стягненню з відповідачів-1 та -2:

- за період з 28.05.2019 по 31.12.2020 становить 365 898,96 грн. = (7 622 895,17:365*584 днів*3%);

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 251 325,85 грн. = (8 377 528, 32*3%);

- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 44 687,80грн. = (9 215 281, 15:365*59 днів*3%).

Отже, загальна сума неотриманого доходу у вигляді орендної з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна становить 661 912,61 грн.

Отже, з часу оформлення права власності на нерухоме майно і по 28.02.2022 (останній день строку, визначеного прокуратурою) ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 за фактичне користування земельною ділянкою з к.н. 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га не сплачували, у зв`язку з чим місцевий бюджет Рівненської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Окрім того, на земельній ділянці розміщене майно, що перебувало у власності відповідачів, що унеможливлювало вільне розпорядження міською радою вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Решта доводів відповідачів-1 та -2 до уваги судом не приймаються як безпідставні, з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), аналіз якої свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що окружною прокуратурою при пред`явленні позову належним чином проведено розрахунок на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та обґрунтовано розмір безпідставно збережених коштів, що підлягають стягненню з відповідачів.

Таким чином, відповідачі, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності оформленого речового права фактично збільшили свої доходи, а РМР втратила належне їй майно - кошти від орендної плати.

Враховуючи викладене, ТОВ ГРІН-БУД та ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати за рахунок позивача збережено у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, які повинні були сплатити за користування земельною ділянкою з к.н. 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га за період з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим кошти підлягають стягненню з відповідачів-1 та -2 на користь позивача.

У той же час, спільне звернення ТОВ Грін-Буд та ОСОБА_1 до Рівненської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку фактично використовували у період з 28.05.2019 до 28.02.2022 ОСОБА_1 та ТОВ ГРІНБУД для обслуговування належних їм об`єктів нерухомості. Відтак безпідставно збережені відповідами-1 та -2 кошти у розмірі 661 912 грн 61 коп. підлягають стягненню із них солідарно на користь позивача.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Предметом даного судового спору є стягнення безпідставно утриманих коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за кондикційним зобов`язанням.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. (ст. 79 ЗК України).

Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з користуванням земельною ділянкою комунальної власності без достатніх на те підстав, становлять суспільний, публічний інтерес, а невжиття Рівненською міською радою заходів щодо стягнення безпідставно утриманих коштів із відповідача порушують права територіальної громади міста Рівне.

Суспільним, публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою про повернення земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Як вбачається із ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюю відповідні ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Крім того, відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Згідно зі ст.143 Конституції України, носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах, є Рівненська міська рада.

Внаслідок використання відповідачами земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Рівненська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Рівненської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

Незважаючи на те, що саме міська рада зацікавлена в отриманні коштів за оренду землі, розпорядником якої вона є, з метою їх подальшого використання на потреби територіальної громади, жодних заходів для стягнення вказаних коштів радою не вжито.

Таким чином Рівненська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.

Вказане свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави (територіальної громади), що відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради.

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

За результатами з`ясування обставин, на які прокурор посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачі-1 та -2 своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та солідарне стягнення з відповідачів-1 та -2 на користь позивача 661 912 грн 61 коп. безпідставно збережених коштів.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відтак судовий збір у розмірі 9 928 грн 69 коп, сплачений Рівненською обласною прокуратурою згідно з платіжним дорученням № 455 від 18.04.2022, покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Буд та до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Буд (33024, см. Рівне, вул. Макарова, 60, код ЄДРПОУ 35539329) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334) безпідставно збережені кошти у розмірі 661 912 (шістсот шістдесят одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн 61 коп.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Буд (33024, см. Рівне, вул. Макарова, 60, код ЄДРПОУ 35539329) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16-го Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 02910077; одержувач: р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 9 928 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн 69 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею "20" листопада 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич