Постанова

від 23.01.2024 по справі 569/4894/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Справа №569/4894/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Буд" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.11.2023 (суддя Пашкевич І.О., повний текст рішення складено 20.11.2023)

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в особі Рівненської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Буд"

2) ОСОБА_1

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю представників:

прокуратури - Гіліс І.В.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Мельника А.В.,

відповідача-2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.11.2023 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 661912,61 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 9928,69 грн судового збору.

Суд, посилаючись на ст.120, 125, 126, 206 ЗК України, ст.377 ЦК України, а також враховуючи набуття права власності ТОВ "ГРІН-БУД" та ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна та неоформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, дійшов висновку, що відповідачі без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберегли у себе кошти, які повинні були сплатити за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати за період з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомості та до дня оформлення речового права на таку земельну ділянку. З огляду на що відповідачі зобов`язані повернути вказані кошти власнику земельної ділянки, а саме Рівненській міській раді, на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Крім того, враховуючи ст.289 ПК України, ст.12, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", приймаючи до уваги довідку, надану Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-2.10-669/2-22 від 08.02.2022 та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2022, здійснивши перевірку розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, наданий прокурором, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак позов про стягнення безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі 661912,61 грн підлягає стягненню із них солідарно на користь позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Грін-Буд" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, вважає, що спірне майно (грошові кошти за користування земельною ділянкою) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування ст.1212 ЦК України відсутні, оскільки користування земельною ділянкою відповідачем без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений.

Звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що здійсненні протягом 2019-2022 років дії Рівненської міської ради, зокрема, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності шляхом викупу; затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності шляхом викупу; укладення договору купівлі-продажу №241 від 21.02.2023 року, достеменно підтверджують, що Рівненська міська рада вже мала намір отримати дохід від продажу спірної земельної ділянки, а не від надання її в орендне користування відповідачу.

Крім того, скаржник, посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 09.11.2021 року у справі №905/1680/20, вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір заборгованості з орендної плати за спірний період. Відтак, зазначений у позові розрахунок суми орендної плати, здійснений прокуратурою, ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що набувши право власності на нерухоме майно ще у 2019 році, відповідачами упродовж тривалого часу не оформлено правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,48 га, на якій розташоване нерухоме майно.

Прокурор вказує, що відповідачі як фактичні користувачі земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали б сплатити за користування нею, отже зобов`язані повернути ці кошти Рівненській міській раді (як власнику земельної ділянки у заявлений період) на підставі ч.1, 2 ст.1212 ЦК України.

Також прокурор зауважує, що земельним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру.

Відтак, вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 09.11.2023, є законним та обґрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права та на підставі з`ясованих обставин справи, а тому апеляційна скарга відповідача-1 до задоволення не підлягає.

У судове засідання, що відбулося 23.01.2024 року, позивач та відповідач-2 не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання (т.3, а.с.237, 242-245), про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,48 га з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041, що розташована на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради.

22.05.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району зареєстровано за ТОВ "Грін-Буд" право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю торгового центру на розі вулиць Макарова-Млинівська загальною площею 254,97 кв.м, розташованого за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул.Макарова, буд.60, на земельній ділянці з к.н. 5610100000:01:001:0041 (т.1, а.с.17).

13.03.2019 ОСОБА_1 та ТОВ "Грін-Буд" звернулися до Рівненської міської ради із заявою про продаж у спільну часткову продаж у спільну часткову власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою м. Рівне, на перехресті вулиць Млинівської та Макарова власникам розташованих на ній об`єктів нерухомого майна.

27.05.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району зареєстровано за Першиною М.В. право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1 245 кв. м, розташованого за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул.Макарова, буд.60 (т.1, а.с.15).

13.06.2019 року рішенням Рівненської міської ради про затвердження порядку денного другого пленарного засідання 32 сесії Рівненської міської ради, вирішено не вносити до порядку денного питання "Про продаж у спільну часткову власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою м. Рівне, на перехресті вулиць Млинівської та Макарова власникам розташованих на ній об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 та ТОВ "Грін-Буд".

22.08.2019 року на пленарному засіданні 34 сесії Рівненської міської ради, був винесений проект рішення "Про продаж у спільну часткову власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою м.Рівне, на перехресті вулиць Млинівської та Макарова власникам розташованих на ній об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 та ТОВ "Грін-Буд". Даний проект рішення не отримав необхідної кількості голосів на підтримку. Відповідно до п. 1 ст. 28.1 Регламенту Рівненської міської ради 7 скликання такий проект вважається відхиленим.

02.11.2021 року ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 звернулись до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Рішенням сесії Рівненської міської ради 8 скликання від 18.11.2021 №1545 було надано ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4800 м2 (к.н.5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна. Земельну ділянку вирішено відвести за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської територіальної громади (т.1, а.с.14).

На виконання вищезазначеного рішення було виконано всі необхідні роботи, отримано необхідні документи та розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки

Після цього технічну документацію було через ЦНАП передано до Рівненської міської ради для затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчуваннями №2398.

13.05.2022 року на підставі договору дарування №785 ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1245 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

08.07.2022 року рішенням Рівненської міської ради №2398, надано ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

20.10.2022 року рішенням Рівненської міської ради №2587 затверджено проект землеустрою та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої на перехресті вулиць Млинівської та Кулика і Гудачека в місті Рівному (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041), у спільну сумісну власність ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_2 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ТОВ "Грін-Буд" та гр. ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності зареєстроване право приватної власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташованої на перехресті вулиць Млинівської та Кулика і Гудачека в м. Рівному, к.н. 5610100000:01:001:0041, на підставі договору купівлі-продажу №241 від 21.02.2023.

Враховуючи набуття ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 у травні 2019 році права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності та відповідно неоформлення ними у встановленому законодавством порядку речового права на земельну ділянку, на якій вказані об`єкти знаходяться, що призвело до несплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою у період з 28.05.2019 по 28.02.2022 та позбавило позивача можливості отримати дохід від передачі спірної земельної ділянки в оренду, прокурор в інтересах Рівненської міської ради звернувся з даним позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 661912,61 грн на підставі ст.1212-1214 ЦК України.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.80, 83 ЗК України, ст.10, 16, 26, 33, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", компетентним органом, який має здійснювати захист держави у спірних правовідносинах, є Рівненська міська рада.

Листом від 25.01.2022 року Рівненська обласна прокуратура звернулась до Рівненської міської ради про надання інформації щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення з ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 плати за користування земельною ділянкою з к.н.5610100000:01:001:0041 та надання розрахунку безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою (т.1, а.с.20).

У відповідь на вказаний лист, 28.01.2022 Рівненська міська рада повідомила, що у міської ради відсутні правові підстави розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, оскільки не приймались рішення щодо надання в користування вказаної земельної ділянки (т.1, а.с.21).

Листом від 11.02.2022 (т.1, а.с.22-23) прокуратура повідомила Рівненську міську раду про наявні підстави для захисту інтересів держави, та просила повідомити про вжиті заходи або намір вживати заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів.

11.03.2022 року міська рада повідомила про відсутність наміру звернення з позовом до суду, оскільки державний нагляд і контроль за використанням та охороною земель здійснює Держгеокадастр (т.1, а.с.24-25).

18.04.2022 року прокуратурою надіслано на адресу Рівненської міської ради повідомлення про встановлення підстав та наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді (т.1, а.с.26-27).

Суд враховує той факт, що прокурор звернувся з даним позовом до суду 22.04.2022 року, при цьому Рівненську міську раду повідомлено про наявні порушення ще листом 25.01.2022, а тому в позивача був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, однак останній цим правом не скористався, що свідчить про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави.

Водночас, апеляційним судом також враховується, що Рівненська міська рада повідомила про відсутність наміру звернення з позовом до суду щодо вирішення даного питання, а тому міська рада фактично усунулась від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, територіальної громади та виконання функцій управління об`єктами комунальної власності.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги отримання відповіді Рівненської міської ради про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань міської ради на вчинення дій для усунення виявлених порушень, а також відсутність заперечення уповноваженого органу на повідомлення про намір здійснювати представництво, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 1 ст.377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої ст.21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 ЗК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

У даній справі предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у зв`язку із використанням відповідачами земельної ділянки к.н.5610100000:01:001:0041, що розташована у м.Рівне на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, та перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Рівного в особі Рівненської міської ради, без належних правових підстав.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 ст.93 та ст.125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч.2 ст.120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 при розгляді справи №820/7996/13-а.

Зазначені норми законодавства закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 року у справі №913/169/18.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 з травня 2019 року стали власниками нерухомого майна по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з к.н. 5610100000:01:001:0041, а саме ТОВ "Грін-Буд" - будівлі торгового центру площею 254,97 кв.м; ОСОБА_1 - будівлі підприємства громадського харчування загальною площею 1245 кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.15-17).

Власником спірної земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, які належали ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 у період часу, за який прокуратурою заявлено позов, є територіальна громада міста Рівного в особі Рівненська міська рада.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження належного оформлення відповідачами права користування вказаною земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна, зокрема, укладення відповідного договору оренди із міською радою та державної реєстрації такого права у період 28.05.2019 по 28.02.2022, який заявлений прокурором у позові.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги належність нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці к.н.5610100000:01:001:0041 на праві власності відповідачам у період 28.05.2019 по 28.02.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо використання відповідачами спірної земельної ділянки без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125, 126 ЗК України, що призвело до несплати відповідачами коштів за користування вказаною земельною ділянкою.

Таким чином, ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 як фактичні користувачі спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, Рівненської міської ради, зберегли у себе кошти у розмірі орендної плати, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти міській раді на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Вказана позиція узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Доводи апелянта про те, що ТОВ "Грін-Буд" та ОСОБА_1 вживали всіх необхідних заходів для оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, а тому відповідно грошові кошти за користування земельною ділянкою не можуть вважатися набутими чи збереженими відповідачами без достатніх правових підстав, суд до уваги не приймає, оскільки положення глави 83 ЦК України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. При розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Відтак, посилання відповідача на тривале, незважаючи на активні дії відповідача, неукладення між сторонами договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки в контексті застосування норм ст.1212 ЦК України є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зауважує, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із ст.1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18.

Колегія суддів враховує, що згідно з ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав з к.н.5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га, право комунальної власності територіальної громади міста Рівного на яку зареєстровано 17.07.2013 року.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів, апеляційний суд зазначає наступне.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судами враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5 ст.288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі №920/739/17.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів здійснюється на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст.20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Водночас у п.162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст.98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Як вбачається з довідки, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області № 10-17-2.10-669/2-22 від 08.02.2022 на запит Рівненської окружної прокуратури (т.1, а.с.18), нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки к.н.5610100000:01:001:0041 становить:

- станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 - 7 622 895,17 грн.;

- станом на 01.01.2021- 8 377 528, 32 грн;

- станом на 01.01.2022 - 9 215 281, 15 грн.

Із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2022 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки к.н. 5610100000:01:001:0041 станом на 24.01.2022 становить - 9 215 281,15 грн.

Враховуючи ст.20, 23 Закону України "Про оцінку земель", правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що довідка, надана Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області № 10-17-2.10-669/2-22 від 08.02.2022 і витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2022, є належними та допустимими доказами в розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки к.н. 5610100000:01:001:0041.

Відтак, відповідні доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що виключно на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель мають здійснюватися розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, не заслуговують на увагу та не приймаються судом.

Крім того, як вірно зауважив господарський суд, чинним земельним законодавством, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не передбачено обов`язковості надання виключно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначено про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Таким чином, враховуючи викладене, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення коштів, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги прокурора про стягнення із відповідачів безпідставно збережених коштів (орендної плати) в розмірі 661912,61 грн на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельної ділянки, на якій за у період з 28.05.2019 по 28.02.2022 були розміщені належні їм на праві власності об`єкти нерухомості - підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.11.2023 у справі №569/4894/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Буд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" січня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.