Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/6774/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023м. ХарківСправа № 910/6774/23

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ-ПРО" (02000, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, ідентифікаційний код 43323131) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (04073, м. Київ, проспект Бандери Степана, буд. 28-А, ідентифікаційний код 32424255) про стягнення 511 104,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - адвоката Ягічева С.О.

відповідача - адвоката Мовчан А.В., адвоката Федотової О.С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ-ПРО" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 03.12.2019, укладеного між орендарем ТОВ "РІТЕЙЛ-ПРО" та суборендарем ТОВ "ДЦ Україна" за період з 01.10.2022 по 10.04.2023 у розмірі 511 104,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення від 03.12.2019 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 511 104,00 грн за період з 01.10.2022 по 10.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

15.05.2023 до Господарського суду міста Києва у встановлений судом строк надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 справу № 910/6774/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду Харківської області на тій підставі, що спір у цій справі виник у правовідносинах з договору суборенди нежитлового приміщення від 03.12.2019 відносно нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Куп`янськ, площа Центральна, будинок, 32.

19.07.2023 до Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 910/6774/23.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 для розгляду справи № 910/6774/23 визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6774/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.08.2023 о 10:30.

09.08.2023 у строк встановлений судом на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 21204) та 14.08.2023 відзив надійшов по пошті (вх.№21495), в якому він проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що в спірний період з 01.10.2022 по 10.04.2023 (день розірвання договору) місто Куп`янськ знаходилось під регулярними обстрілами, що призвело до пошкодження приміщення, відсутності в приміщенні стабільного постачання комунальних послуг, порушення логістичних зв`язків з містом, наявності загрози для життя і здоров`я працівників магазину, а тому відповідач був позбавлений можливості використовувати приміщення за цільовим призначенням внаслідок об`єктивних і невідворотних обставин, а умови ведення господарської діяльності для нього істотно змінились. З огляду на зазначене, відповідач має право на звільнення від орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка може бути застосована до даних правовідносин за аналогією. Крім того, відповідачем зазначено, що на початку спірного періоду виникла переплата за договором у сумі 217 735,20 грн, яка підлягає зарахуванню на майбутні періоди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

15.08.2023 у строк встановлений судом на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№21667), в якій він заперечував проти доводів відповідача щодо неможливості використання орендованого приміщення за цільовим призначенням та вважає, що рішення відповідача про припинення ведення господарської діяльності у приміщенні було обумовлено виключно суб`єктивним бажанням відповідача, а не об`єктивними обставинами, наполягав на тому, що комунальні послуги постачались в орендоване приміщення безперебійно, що в спірний період відповідач використовував приміщення для збереження залишку товарів та обладнання та вважає, що відсутні правові підстави для застосування п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" до спірних правовідносин за аналогією, оскільки вони врегульовані законом.

18.08.2023 у строк встановлений судом на електронну пошту від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№22140), в яких відповідач зазначив, що внаслідок пошкодження від вибухової хвилі приміщення перестало відповідати вимогах безпеки, нормам і правилам з охорони праці, а також вимогам ДБН В.2.2-23:2009 "Підприємства торгівлі". Наголошував, що в спірний період здійснювались аварійні відключення світла по свій України, а отже постачання комунальних послуг не було безперебійним, безпекова ситуація в місті є критичною, внаслідок бойових дій зруйнована інфраструктура міста. Зазначене на думку відповідача свідчить про зміну умов господарювання для відповідача. Відповідач також зазначив, що правовідносини оренди приватного майна, розміщеного на окупованих територіях/ територіях активних бойових досі є неврегульованими, а отже суд може застосувати до них положення постави КМУ № 634, які стосуються звільнення орендарів від орендної плати та зарахування сплачених коштів на майбутні періоди та повідомив, що на розгляді в Київської ТПП перебуває заява відповідача про засвідчення форс-мажорних обставин за договірними зобов`язаннями протягом спірного періоду та повідомив про намір надати зазначений доказ до суду орієнтовно 21.08.2023.

Ухвалою суду від 21.08.2023 було відкладено підготовче засідання на 11.09.2023 об 11:20 год та задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, витребувано у АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО", КП "КУП`ЯНСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" КМР та КП "Куп`янський водоканал" інформацію щодо постачання та споживання в період з 01.10.2022 по 10.04.2023 включно електроенергії, теплової енергії та гарячої води, та водопостачання за адресою: м Куп`янськ, пл. Центральна, буд. 32.

04.09.2023 до суду від КП "Куп`янськтеплоенерго" КМР надійшов лист (вх.№23780), в якому зазначено, що постачання та споживання теплової енергії та гарячої води у приміщення за адресою: м. Куп`янськ, пл. Центральна, 32 у період з 01.10.2022 по 10.04.2023 не відбувалось.

06.09.2023 до суду від АТ "Харківобленерго" надійшов лист (вх.№23912), в якому зазначено, що з 01.01.2019 почав діяти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 19/13979 (далі - договір № 19/13979), який є публічним договором приєднання текст якого розмішено на офіційному сайті АТ "Харківобленерго". Відповідно до п. 2.1 договору № 19/13979 Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Інформації щодо здійснення постачання електричної енергії за адресою: м. Куп`янськ, пл. Центральна, 32 у товариства немає.

21.08.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№22259), в якому він просив суд визнати поважними причини неподання доказів разом із відзивом по справі та поновити строк для подання доказів, та долучити до матеріалів справи сертифікат № 3000-23-3621 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.08.2023 №17/13-4/805, а також публікацію з телеграм-каналу інформаційного агентства УНІАН про обстріл міста Куп`янськ, поруч з магазином відповідача від 20.08.2023.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 11.09.2023, зокрема, про поновлення відповідно до ст. 119 ГПК України строку на подання доказів від 21.08.2023 за вх.№ 22259/23, про визнання поважними причини не подання доказів разом із відзивом на позовну заяву, про долучення даного клопотання до матеріалів справи та прийняття їх до розгляду, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 25 вересня 2023 року о(б)14:00 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 25.09.2023 про оголошення в судовому засіданні перерви до 09.10.23 до 15:20.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.10.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2023 року о(б) 14:00 год.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 16.10.2023 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 06 листопада 2023 року о(б) 11:00 год.

18.10.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№ 28494), в якому просить суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 58 470 грн та долучити до матеріалів справи докази витрат на професійну правничу допомогу.

02.11.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача (вх.№29956) про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті, призначеного на 06.11.2023 об 11:00 год та про надання доказів розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.11.2023 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 13.11.2023 об 14:40

Присутній у судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача просили в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.12.2019 між фізичною особою-підприємцем Зураб`янц Д.С. (власник), Товариством з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ-ПРО" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 2019-Х-7, зареєстрований за № 285 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гуфман Я.С. (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору орендар зобов`язується передати, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, на умовах, зазначених в даному договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору предметом оренди є нежитлове приміщення, що передається в суборенду (далі - об`єкт суборенди), знаходиться за адресою: місто Куп`янськ, площа Центральна, будинок 32, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 64247763107, та належить власнику на праві власності.

Відповідно до пунктів 1.5. та 3.4.1. договору суборендар використовує приміщення для здійснення господарської діяльності у відповідності з видами діяльності передбаченими Статутом суборендаря, у тому числі для розміщення роздрібного магазину.

Згідно з п. 4.2. договору розмір орендної плати за користування приміщенням за період оренди з 01.06.2022 по 31.05.2023 становить 95 832,00 грн, з урахуванням ПДВ, щомісячно.

Відповідно до п. 4.4.1. договору сума орендної плати сплачується щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря до 25-го числа за наступний місяць суборенди за наданими рахунками.

Пунктом 4.4.2. договору встановлено, що для розрахунку орендної плати сторони приймають календарний місяць до останнього числа поточного місяця включно. Сторони дійшли спільної згоди, що за будь-який неповний місяць суборенди орендна плата підлягає пропорційному зменшенню і сплачується суборендарем на підставі відповідного рахунку орендаря (позивача).

Пунктами 3.1.4. та 3.1.8. договору встановлено, що орендар зобов`язаний до 5-го числа поточного (оплачуваного) місяця виставляти суборендарю рахунок на оплату орендної плати за поточний (оплачуваний) місяць та щомісячно надавати суборендарю акти наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно з п. 6.1. договору сторони чітко домовились, що даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання і діє до 30 червня 2024 (включно).

Позивач стверджує, що згідно розрахунку позивача (арк. 7 том 1) у відповідача за договором утворилась заборгованості у розмірі 511 104,00 грн за період з 01.10.2022 по 10.04.2023 (по дату достроково розірваного за ініціативою відповідача договору), яку позивач просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 03.12.2019 за період з 01.10.2022 по 10.04.2023 у розмірі 511 104,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ст. 762 ЦК України та ст. 286 ГК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 759 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 286 ГК України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 по всій території України введено воєнний стан. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено. Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан продовжено до 14.02.2024.

Як вбачається з пункту 2 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (Перелік територій бойових дій та ТОТ) з 24.02.2022 по 09.09.2022 місто Куп`янськ, в якому розташоване орендоване приміщення, було окуповане військами Російської Федерації.

Відповідно до пункту 1 Переліку бойових дій та ТОТ з 09.09.2022 місто Куп`янськ є територією можливих бойових дій.

Отже в спірний період місто Куп`янськ, де знаходиться орендоване приміщення, було віднесене до території можливих бойових дій.

Водночас, саме по собі знаходження приміщення на території можливих бойових дій не є безумовною підставою для зменшення розміру чи звільнення орендаря від орендної плати. У кожній окремій справі підлягають встановленню існування сукупності об`єктивних обставин, які впливають на умови ведення господарської діяльності орендаря, або унеможливлюють використання орендованого майна за цільовим призначенням.

Судом установлено та не заперечується відповідачем, що в період з 01.10.2022 по 10.04.2023 відповідач не сплачував орендну плату за договором суборенди.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що орендоване приміщення було пошкоджене внаслідок вибухової хвилі та не відремонтоване позивачем.

Факт пошкодження орендованого приміщення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- заявою відповідача від 10.11.2022 до Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області про вчинення правопорушення, що містить ознаки злочину, що кваліфікуються за статтями 194, 438 Кримінального кодексу України (умисне пошкодження майна приміщення, а саме стелі приміщення, порушення законів та звичаїв війни), до якої додано фото-звіт, що фіксує пошкодження стелі приміщення;

- доповідною запискою територіального менеджера ТОВ "ДЦ Україна" від 11.11.2022, який відвідав приміщення після деокупації м. Куп`янськ;

- заявою свідка від 08.08.2023 № 659 працівника відповідача Франчук Є.С.

Пунктом 3.1.3. договору передбачено, що орендар зобов`язаний проводити капітальний ремонт будівлі у разі необхідності або відповідно до встановлених нормативів, за попереднім письмовим попередженням суборендаря про проведення капітального ремонт приміщення. Суборендар звільняється від обов`язку сплачувати оренду плату за весь час проведення капітального ремонту.

У листі від 16.11.2022 вих.№0942 відповідач повідомив позивача про те, що приміщення пошкоджене і потребує ремонту.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 776 ЦК України якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Отже не проведення капітального ремонту наймодавцем є підставою для розірвання договору з відшкодування завданих орендарю збитків відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 776 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 784 ЦК України.

У відповіді на відзив позивач визнає факт пошкодження стелі приміщення і невжиття заходів щодо його ремонту. Водночас, позивач стверджує, що в приміщенні була пошкоджена лише декоративна підвісна стеля, що не впливає на можливість його цільового використання.

Суд критично оцінює дане твердження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що після деокупації позивач провів огляд стану приміщення та зафіксував, що приміщення відповідає законодавчим вимогам, нормам і правилам з охорони праці, а пошкодження стелі не перешкоджає використанню приміщення, є безпечним для працівників та відвідувачів магазину.

Отже твердження позивача, що пошкодження стелі не перешкоджало використанню приміщення для розміщення магазину не підтверджується належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що магазин це торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації товарів кінцевим споживачам і надання їм торговельних послуг (розділ 3 ДБН В.2.2-23:2009 "Підприємства торгівлі").

Будівля підприємства торгівлі має бути запроектована, збудована та обладнана таким чином, щоб запобігти ризику отримання травм покупцями, відвідувачами та персоналом при пересуванні всередині і біля будівлі, при вході та виході з будівлі, а також у разі користування її елементами та інженерним обладнанням (пункт 12.1 ДБН В.2.2-23:2009 "Підприємства торгівлі").

Суб`єкти господарювання повинні забезпечити відповідність приміщення для провадження діяльності у сфері торгівлі необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення, будівлі та устаткування вимогам нормативно-правових актів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці (пункт 10 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2006 року № 833).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З доданих відповідачем до заяви фото про вчинення кримінального правопорушення від 10.11.2022 убачається, що частина стелі приміщення істотно пошкоджена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що істотне пошкодження приміщення, відновлення якого потребує капітального ремонту, є самостійною підставою для звільнення від орендної плати за період, протягом якого майно не могло бути використане на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач має право на звільнення від орендної плати за весь час коли він не міг використовувати об`єкт оренди за призначенням через обставини, за які він не відповідає. Наявність таких обставин є визначальною умовою для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від орендної плати. Такий висновок викладений у пункті 31.4 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17).

Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від орендної плати на підставі частини 6 ст. 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це. Такий висновок викладений в пункті 8.11. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17, зазначена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При настанні таких обставин доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Сторони, укладаючи договір 03.12.2019 не знали та не могли передбачити, що з 24.02.2022 місто Куп`янськ буде окуповане, а з 09.09.2022 перебуватиме фактично на лінії бойових дій.

В п. 7.1. договору позивачем і відповідачем погоджено, що жодна зі сторін не буде нести відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, якщо невиконання є наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони, зокрема таких як військові дії.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що обставини непереборної сили автоматично продовжують строк виконання зобов`язань за даним договором. Якщо такі обставини тривають більше 6 (шести) місяців, то будь-яка зі сторін може розірвати дію даного договору.

Згідно з п. 9.7. договору суборендар має право на дострокове розірвання договору суборенди, без будь-яких обгрунтувань та негативних наслідків для себе, за письмовим попередженням орендаря за 60 календарних днів за умови недоцільності подальшої суборенди об`єкта суборенди. Сторони домовились, що у такому випадку договір визнається розірваним за взаємною згодою сторін. При цьому датою розірвання вважається 60-й день від дати фактичного отримання письмового попередження орендарем, або від дати відправлення повідомлення суборендарем, у разі повернення оператором поштового зв`язку на адресу суборендаря повідомлення, із зазначенням "за закінченням строку зберігання", "відсутній за місцезнаходженням", тощо.

В даному випадку вказаний договір був достроково розірваний за ініціативою відповідача 10.04.2023.

Згідно з п. 7.3. договору доказом існування обставин непереборної сили є підтвердження цих обставин Торгово-промисловою палатою України.

Відповідачем надано сертифікат № 3000-23-3621 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.08.2023 №17/13-4/805, яким Київська торгово-промислова палата засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України призвела до неможливості використовувати приміщення для здійснення господарської діяльності у відповідності з видами діяльності, передбаченими статутом відповідача, у тому числі для розміщення роздрібного магазину відповідно до пункту 1.5. договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, ракетні удари російських військ по м. Куп`янськ та спричинені ними руйнування інфраструктури, не залежали від волі відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними, та унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до умов договору.

Отже суд констатує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації для відповідача настали форс-мажорні обставини.

Ураховуючи положення пункту 7.2. договору та наявність сертифікату № 3000-23-3621 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.08.2023 №17/13-4/805, суд дійшов висновку, що навіть за відсутності всіх інших встановлених підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату в спірний період, вимоги позивача є передчасними, з огляду на ту обставину, що дію воєнного стану в Україні продовжено, а отже строк виконання зобов`язань за договором є автоматично продовженим.

Згідно з п. 3.5.2. договору з моменту підписання Акту приймання-передачі об`єкта суборенди власник приміщення зобов`язаний забезпечити суборендарю можливість безперебійного користування в приміщенні комунальними послугами (електропостачання, водопостачання, водовідведення, приймання стічних вод) та експлуатаційними (технічне обслуговування освітлення об`єкта суборенди, очищення даху, прибирання снігу та льоду на даху та інше) послугами, шляхом укладання від свого імені договорів з підприємствами, що надають відповідні послуги.

Суд зазначає, що на виконання ухвали суду від 21.08.2023 у цій справі про витребування доказів Комунальним підприємством "КУП`ЯНСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" надано відповідь № 217 від 29.08.2023, з якої убачається, що у спірний період з 01.10.2022 по 10.04.2023 у приміщенні не було опалення і гарячої води. Водночас спірний період співпадає з опалювальним періодом.

При цьому, позивач не надав доказів того, що в приміщенні використовувались альтернативні системи опалення.

Крім того, на виконання ухвали суду від 21.08.2023 у цій справі про витребування доказів Акціонерним товариством "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" надано відповідь вх. № 23912 від 06.09.2023, зі змісту якої убачається, що у спірний період в м. Куп`янськ здійснювались аварійні відключення електроенергії.

В матеріалах справи також наявна відповідь Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО", надана на адвокатський запит представника позивача (лист від 28.08.2023 №15-37/4970), зі змісту якої вбачається, що інформації від власника приміщення про обсяги спожитої електроенергії з січня 2022 року не надходило.

Водночас в матеріалах справи наявний лист-відповідь на адвокатський запит № 69 від 06.07.2023, в якому Комунальне підприємство "КУП`ЯНСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" зазнає, що з 09.09.2022 по 06.07.2023 показання лічильника з приводу споживання води у орендованому приміщенні не надходило, а також вказано, що в період окупації підприємства, банки, казначейства в місті Куп`янськ не працювали.

Беручи до уваги вищенаведене, суд критично оцінює заперечення позивача проти твердження відповідача про відсутність в приміщенні безперебійного постачання комунальних послуг у спірний період.

Зазначене дає підстави для висновку, що в спірний період у приміщенні не було стабільного тепло-, електро- та водопостачання, що унеможливило його використання за цільовим призначенням.

Суд також враховує ту обставину, що в спірний період місто Куп`янськ знаходилось менше, ніж в 10 кілометрах від лінії бойових зіткнень. Відповідно до наданих відповідачем доказів, безпекова ситуація в місті була складною, місто перебувало під регулярними обстрілами.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України встановлює, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Частинами 1, 2 ст. 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу.

Відповідно до частини 3 статті 153 КЗпП України роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

За порушення вимог з охорони праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого, загибель людей або інші тяжкі наслідки, статтею 271 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність.

Як убачається з матеріалів справи, з 28.02.2022 відповідач оголосив простій працівникам магазину в місті Куп`янськ, а з 01.07.2022 призупинив дію трудових договорів до відновлення можливості виконувати роботу та до дати розірвання договору суборенди дія трудових договорів з працівниками магазину не була відновлена, а отже в спірний період з 01.10.2022 по 10.04.2023 відповідач не міг вести господарську діяльність та використовувати приміщення за призначенням, оскільки для функціонування магазину необхідне залучення працівників, які не могли працювати в умовах, які становлять явну загрозу їхньому життю.

При цьому, суд враховує доводи відповідача про ускладнений доступ до приміщення, що ускладнило ввезення і вивезення товару з приміщення, оскільки, як убачається з наданих доказів, в`їзд у місто Куп`янськ здійснювався на підставі перепусток або дозволів начальника Куп`янської МВА.

З матеріалів справи також убачається, що відповідач звертався із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом крадіжки в розташованому в приміщенні магазині в березні 2022 року, а також із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області у зв`язку з пошкодженням приміщення.

Суд критично оцінює доводи позивача про можливість використання приміщення відповідачем, оскільки в спірний період був укладеним договір оренди іншої частини цього ж приміщення з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕРІЛЛАБ", оскільки використання чи не використання інших об`єктів нерухомого майна, які не є предметом укладеного між сторонами договору, не має відношення до даного предмету спору та доказування у цій справі.

Стаття 8 ЦК України встановлює, якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно з ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Отже аналогія закону та аналогія права допускається для застосування господарським судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" у подібній ситуації держава Україна звільнила від орендної плати орендарів державного і комунального майна, які використовують майно, розміщене в зонах проведення активних бойових дій на час їх ведення (далі - Постанова КМУ № 634).

Відповідно до п. 1 постанови КМУ № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022 орендарі майна, яке знаходиться на території Куп`янського району Харківської області, за договорами чинними станом на 24.02.2022, звільняються від орендної плати.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1 постанови КМУ № 634 звільнення від орендної плати здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Регулювання правовідносин оренди приватного майна, розміщеного на окупованих територіях або на територіях активних бойових дій відсутнє, оскільки за весь період незалежності Україна ніколи не перебувала в умовах повномасштабної війни.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17, частина 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Суд враховує цей правовий висновок, однак звертає увагу, що підходи, сформовані в судовій практиці щодо підстав для звільнення від орендної плати до 24.02.2022, в повній мірі не можуть застосовуватись до орендних правовідносин після повномасштабного вторгнення. В умовах воєнного стану наявність доступу до орендованого приміщення не завжди є істотною обставиною справи, оскільки орендар може мати фізичний доступ до приміщення, однак не мати змоги вести в ньому господарську діяльність через окупацію або загрозу життю та здоров`ю. Також орендарі можуть зберігати майно в приміщенні, що опинилось під окупацією, але не мати можливості звільнити приміщення через відсутність фізичного доступу. Окрім того, орендарі не завжди мають можливість отримати такий доказ неможливості використання приміщення як документально оформлені результати розгляду заяв до правоохоронних органів щодо пошкодження приміщення, оскільки на окупованих територіях або на територіях активних бойових дій, не завжди можливо провести слідчі дії.

Ситуація з орендою майна приватної власності за відповідними договорами оренди щодо об`єктів, які залишилися на тимчасово окупованих територіях або на територіях, де можливе ведення бойових дій, за своєю суттю є аналогічною за обставинами, які склалися щодо оренди державного і комунального майна, що дає підстави стверджувати про наявність правових підстав для застосування аналогії закону в порядку ч. 1 ст. 8 ЦК України.

Оскільки приміщення знаходиться на території міста Куп`янськ, яке було окуповане та в період спірних правовідносин відносилось до територій, на яких можливе ведення бойових дій, суд дійшов висновку, що відповідач має право на звільнення від орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на підставі п.1 Постанови № 634.

Підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідачем доведено, що в спірний період з 01.10.2022 по 10.04.2023 місто Куп`янськ знаходилось під регулярними обстрілами, що призвело до пошкодження приміщення, відсутності в приміщенні стабільного постачання комунальних послуг, порушення логістичних зв`язків з містом, наявності загрози для життя і здоров`я працівників магазину, а тому відповідач був позбавлений можливості використовувати приміщення за цільовим призначенням внаслідок об`єктивних і невідворотних обставин, умови ведення господарської діяльності для нього істотно змінились, а тому відповідач має право на звільнення від орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України та пункту 1 Постанови № 634.

Ураховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 03.12.2019, укладеного між орендарем ТОВ "РІТЕЙЛ-ПРО" та суборендарем ТОВ "ДЦ Україна" за період з 01.10.2022 по 10.04.2023 у розмірі 511 104,00 грн, не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що суд відмовив у позові повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються повністю на позивача.

Також, понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 470 грн, суд покладає на позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В даному випадку позивачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 58 470 гривень. В цьому ж пункті зазначено, що докази судових витрат будуть надані до закінчення судових дебатів у справі.

Ухвалою суду від 09.10.2023 Господарський суд Харківської області закрив підготовче провадження і призначив розгляд справи по суті на 16.10.2023. Ухвалою суду від 16.10.2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 06.11.2023.

В даному випадку усі докази щодо розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу наданих адвокатом у розмірі 58 470 грн подано до суду 18.10.2023, тобто у строк встановлений в ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що 03.04.2023 між відповідачем (Замовник) та Адвокатським об`єднанням "АДЕР ХАБЕР І КО" (Виконавець) було укладено договір № 03/04-2023 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець буде надавати Замовнику правову допомогу у вигляді збору доказів та представництва його інтересів та захисту його прав у господарському суді, апеляційному господарському суді, Верховному Суді з питань, що виникли за договором № 2019-Х-7 від 03.12.2019 між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю РІТЕЙЛ-ПРО, фізичною особою підприємцем Зураб`янц Дмитром Степановичем (надалі - Правова допомога).

Згідно з п. 1.2. Договору Виконавець в рамках справи визначеної п.1.1. Договору надає правову допомогу на всіх стадіях досудового та судового провадження, або поза межами його, має право представляти інтереси Клієнта в суді з усіма правами, наданими стороні, третій особі; має право подавати позови з правом підпису позовів, докази, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них копії, витяги, одержувати копії судових рішень, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, а також пояснення до суду, з правом підпису таких заяв, клопотань та пояснень, наводити свої доводи та міркування з питань, що виникають під час розгляду судової справи, заперечувати проти заяв, клопотань, пояснень, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити із них копії, подавати письмові зауваження, оскаржувати судові рішення з правом підпису апеляційних та касаційних скарг, засвідчувати копії документів, користуватися іншими правами, у тому числі правами, передбаченими у ст. 46 ГПК України, має право представляти Клієнта у відносинах з будь-якими органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування; має право отримувати і подавати від імені Клієнта будь-які документи, що стосуються захисту його прав та інтересів, подавати адвокатські запити.

П.1.3. договору визначено, що правова допомога надається за винагороду.

Згідно з п.3.1. Договору визначено вартість правової допомоги виконавця: зі збору доказів становить 10 970,00 грн без ПДВ (п.п. 3.1.1. п. 3.1. договору), з підготовки і подачі відзиву на позовну заяву, а також представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції становить 47 500,00 грн без ПДВ (п.п. 3.1.2. п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору Договір набуває чинності з дати підписання обома Сторонами і діє поки не буде розірваний у відповідності з п. 6.2., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 2.6. Договору у разі потреби Виконавець може за свій рахунок залучити до участі в наданні Правової допомоги іншу особу без попереднього узгодження із Замовником; при цьому Виконавець несе відповідальність за дії такої особи як за свої власні.

Факт надання правової допомоги за вказаним договором про надання правової допомоги підтверджується Актом надання послуг № 8 від 24.04.2023 (додаток № 3), відповідно до якого Адвокатським об`єднанням "АДЕР ХАБЕР І КО" були надані послуги зі збору доказів на суму 10 970 грн.

Факт надання правової допомоги також підтверджується Актом надання послуг № 18 від 30.05.2023 (додаток № 4), відповідно до якого Адвокатським об`єднанням "АДЕР ХАБЕР І КО" були надані послуги з підготовки і подачі відзиву на суму 47 500 грн.

Факт оплати відповідачем правової допомоги підтверджується:

- рахунком на оплату № 3 від 28.03.2023 на суму 10 970 грн та випискою за рахунком Адвокатського об`єднання "АДЕР ХАБЕР І КО" від 04.08.2023 на суму 10 970 грн;

- рахунком на оплату № 9 від 10.05.2023 на суму 47 500 грн та випискою за рахунком Адвокатського об`єднання "АДЕР ХАБЕР І КО" від 04.08.2023 на суму 47 500 грн.

Отже загальна сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу склала 58 470 грн, що відповідає орієнтовному розрахунку витрат, вказаному у відзиві.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

З матеріалів справи убачається, що професійну правничу допомогу у цій справі надано відповідачу адвокатом Федотовою О.С. на підставі ордеру серії АI № 1438608 від 08.08.2023, який було видано Адвокатським об`єднанням "АДЕР ХАБЕР І КО" для представництва та захисту інтересів відповідача у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді на підставі договору про надання правової допомоги 03/04-2023 від 03.04.2023 та адвокатом Мовчан А.В. на підставі ордеру серії АI № 1434901 від 01.08.2023, який було видано Адвокатським об`єднанням "АДЕР ХАБЕР" для представництва та захисту інтересів відповідача у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді на підставі договору про надання правової допомоги 01/06-2023 від 01.06.2023, який міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладені обставини та надані відповідачем вищезазначені докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 58 470 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником відповідача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та критерієм розумності їхнього розміру, відсутність клопотання позивача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що надані докази підтверджують суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 58 470 грн.

Ураховуючи вищенаведене та те, що суд відмовив у позові повністю, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 470 грн підлягають стягненню з позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 27, 124, 129 Конституції України, ст. 42, 218, 283, 286 Господарського кодексу України, ст. 8, 11, 14, 626, 628, 629, 617, 762, 776, 759, 784 Цивільного кодексу України та ст. 73, 74, 77, 86, 91, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ-ПРО" (02000, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, ідентифікаційний код 43323131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (04073, м. Київ, проспект Бандери Степана, буд. 28-А, ідентифікаційний код 32424255) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 58470 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "22" листопада 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова