Постанова

від 20.11.2023 по справі 499/793/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 499/793/21

провадження № 61-8740св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське фермерське господарство «Колос»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Колос» про розірвання договорів оренди та стягнення орендної плати

за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства «Колос» на постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О.С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив достроково розірвати типовий договір оренди землі від 10 листопада 2015 року, укладений між ним та Селянським фермерським господарством «Колос» (далі - СФГ «Колос») щодо земельної ділянки загальною площею 5,1600 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0087, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати його державну реєстрацію та зобов`язати відповідача повернути позивачу вказану земельну ділянку; достроково розірвати типовий договір оренди землі від 24 грудня 2015 року, укладений між ним і СФГ «Колос» щодо земельної ділянки загальною площею 5,1697 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0055, що розташована за адресою: Бузинівська сільська рада Березівського району Одеської області; скасувати його державну реєстрацію та зобов`язати відповідача повернути позивачу вказану земельну ділянку; стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за договором оренди від 10 листопада 2015 року у розмірі 32 156,13 грн, пеню у розмірі 531,66 грн та 3 % річних у розмірі 1 344,11 грн; стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за договором оренди від 24 грудня 2015 року у розмірі 32 216,58 грн, пеню у розмірі 532,66 грн та 3 % річних у розмірі 1 346,64 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 5,1600 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0087 та земельної ділянки загальною площею 5,1697 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0055. Ці земельні ділянки передані в оренду СФГ «Колос» на підставі типових договорів оренди від 10 листопада 2015 року та 24 грудня 2015 року відповідно.

У 2019 році він звертався до суду про розірвання вказаних договорів оренди. Постановою Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 499/571/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд у зазначеній справі встановив, що відповідач здійснював оплату орендної плати з 2015 до 2017 роки, систематичного порушення умов договорів оренди та систематичної несплати орендної плати не було.

Разом з цим після 2017 року СФГ «Колос» не виконує обов`язку зі сплати орендної плати. Він неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати орендної плати, однак відповіді на них не отримував. СФГ «Колос» не сплатило орендну плату за 2017-2021 роки, що є істотним порушенням договорів оренди та підставою для їх розірвання. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 01 червня 2022 року позов задовольнив частково. Стягнув із СФГ «Колос» на користь ОСОБА_1 заборгованість за типовим договором оренди землі від 10 листопада 2015 року в загальному розмірі 33 976,41 грн. Стягнув із СФГ «Колос» на користь ОСОБА_1 заборгованість за типовим договором оренди землі від 24 грудня 2015 року в загальному розмірі 34 040,29 грн. У задоволенні позовних вимог в частині дострокового розірвання, скасування державної реєстрації договорів оренди землі від 10 листопада 2015 року та від 24 грудня 2015 року, зобов`язання повернення земельних ділянок відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги визнані відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні вимог про дострокове розірвання договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки, суд виходив з того, що позивач не навів обставин та не надав доказів того, що відповідач систематично належним чином не виконував своїх обов`язків орендаря.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про дострокове розірвання та скасування державної реєстрації типових договорів оренди від 10 листопада 2015 року та від 24 грудня 2015 року, зобов`язання повернення земельних ділянок і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року в оскаржуваній частині скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Достроково розірвав типовий договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,1600 га з кадастровим номером 5121881200:01:004:0087, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 і СФГ «Колос» 10 листопада 2015 року, та скасував його державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 листопада 2015 року, індексний номер 26081926). Зобов`язав СФГ «Колос» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 5,1600 га з кадастровим номером 5121881200:01:004:0087, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Достроково розірвав типовий договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,1697 га з кадастровим номером 5121881200:01:004:0055, яка розташована за адресою: Бузинівська сільська рада Березівського (колишній Іванівський) району Одеської області, укладений між ОСОБА_1 і СФГ «Колос» 24 грудня 2015 року, та скасував його державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 грудня 2015 року, індексний номер 27580781). Зобов`язав СФГ «Колос» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 5,1697 га з кадастровим номером 5121881200:01:004:0055, яка розташована за адресою: Бузинівська сільська рада Березівського (колишній Іванівський) району Одеської області.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що позивач довів факт систематичної несплати відповідачем орендної плати в період з 2018 року до 2021 року, що є підставою для розірвання договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок позивачу.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У червні 2023 року СФГ «Колос» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував статтю 537 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки неперерахування коштів як орендної плати на депозит нотаріуса, за відсутності у договорі такого обов`язку, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою обов`язок виплати цих сум.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим; суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 764696 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,1600 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0087, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 962928 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,17 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0055, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області.

10 листопада 2015 року між ОСОБА_1 і СФГ «Колос» був укладений типовий договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121881200:01:004:0087.

24 грудня 2015 року між ОСОБА_1 і СФГ «Колос» був укладений типовий договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121881200:01:004:0055.

За умовами вказаних договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 1 договорів).

Згідно з пунктом 6 договори укладено на 10 років.

Пунктом 7 договорів визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 300 кг пшениці за кожний гектар або в еквіваленті різними видами натуральної оплати, (розмір орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення) або в грошовому виразі, але не нижче трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі (натуральної - перелік, кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки).

Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 10 років (пункт 7а договорів оренди).

Згідно з пунктом 8 договорів обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції.

Орендна плата вноситься по закінченню сільськогосподарського року кожного року (пункт 9 договорів).

Відповідно до пункту 10 договорів передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

У пункті 26 договорів оренди сторони погодили, що орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі.

У постанові Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року, встановлено, що протягом 2015-2017 років ОСОБА_1 отримував оренду плату від СФГ «Колос».

У цій справі позивач посилається на систематичність несплати відповідачем орендної плати за період 2018-2021 роки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі невиконання умов договору, в тому числі і щодо систематичної несплати орендної плати.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

Такий правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши у цій справі, що СФГ «Колос» належним чином не виконувало своїх зобов`язань за договорами оренди від 10 листопада 2015 року та від 24 грудня 2015 року, не здійснювало виплати орендної плати за 2018-2021 роки, що свідчить про систематичність порушення ним умов договорів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання цих договорів, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок позивачу.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що виплата орендної плати є істотною умовою договорів оренди, систематичне невиконання якої є підставою для їх розірвання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 573/1831/20 (провадження № 61-7704св21), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1834/20 (провадження № 61-7130св21), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21).

Водночас суд правильно виходив з того, що звернення відповідача до орендодавця про надання реквізитів для перерахування орендної плати за 2019-2021 роки не свідчить про виконання обов`язку щодо сплати оренди. Повернення поштових відправлень, адресованих позивачу, з проханням надати реквізити для перерахування коштів не доводить ухилення орендодавця від прийняття належного виконання умов договорів оренди, оскільки такі умови договорами не передбачені. Крім того, самі лише дії щодо наміру сплатити орендну плату не свідчать про виконання зобов`язання.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18), є безпідставними, оскільки у вказаній заявником справі та у цій справі різні фактичні обставини та застосовані до них норми права. Зокрема, у справі № 709/1089/17 суди встановили одноразове порушення обов`язку зі сплати орендної плати, тоді як у справі, яка переглядається, доведеним є систематичне порушення обов`язку орендаря зі сплати орендних платежів.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання постанови Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін його виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Колос» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов