Рішення

від 21.11.2023 по справі 760/9195/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/9195/23 2/760/7340/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 04.04.2023 роз`єднано у самостійні провадження вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Виділено в самостійне провадження вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Згідно виділених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з моменту подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 04.10.2003 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №1539.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що відповідач покинув сім`ю та проживає окремо. Дитина ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на утримання сина не надає, угоди про добровільну сплату аліментів досягнуто не було.

Водночас, відповідач є працездатний, має задовільний стан здоров`я, має дохід, оскільки займається будівельною діяльністю. Матеріальне становище відповідача є достатнім для забезпечення належного утримання власної дитини. Відповідач має у власності автомобіль марки Ford Kuga, 2020 р., д.н.з. НОМЕР_1 , та частину будинку в АДРЕСА_1 , які використовує за власними потребами, несе витрати на їх утримання. Інших дітей, крім спільних з позивачем, відповідач на утриманні не має. Стягнення за виконавчими документами з відповідача не проводиться. Тобто відсутні обставини, які б впливали на можливість відповідача належним чином утримувати дитину.

Вважає, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину, а тому просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 27.04.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

14.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому частково заперечує проти задоволення позовних вимог, просить стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у розміні від його заробітку.

Посилається на те, що починаючи з лютого 2023 року працює у ТОВ «ІНСТИТУТ ТЕХНІЧНИХ РОЗРОБОК МОНОЛІТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 33397626) на посаді головного інженера товариства та отримує заробітну плату в розмірі 7500,00 грн., що підтверджується довідкою про виплату заробітної плати та відомостями з державної податкової служби.

Наголошує, що будь-якого іншого доходу, крім заробітної плати отриманої за основним місцем роботи у вищезазначеному товаристві, не має.

Зазначає, що був добровольцем територіальної оборони та після відсічі рф, у нього погіршилось самопочуття, у зв`язку з чим, після проходження обстеження, змушений був приймати ліки, на які витрачав кошти у розмірі 1681,96 грн. щомісяця.

Вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів у розмірі 12 000 грн. щомісяця не відповідає вимогам чинного законодавства, є необгрунтовано великою, та такою, що не співвідноситься з його реальним матеріальним положенням та іншими обставинами, які мається значення для визначення розміру аліментів.

За таких обставин, просить задовольнити позов частково.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04.10.2003 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , вданим 04.10.2003 Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №1539.

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис №1042.

Шляхом огляду Єдиного державного реєстру содових рішень, судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 13 вересня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 04.10.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1539.

Позивачка, посилаючись на те, що відповідач не приймає матеріальної участі в утриманні дитини, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 12 000,00 грн. щомісячно, але неменше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на що суд зазначає наступне.

Положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Такий обов`язок також передбачений ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках - і своїх повнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою. Так, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 07.06.2023 вбачається, що відповідач з січня 2022 року по вересень 2022 року працював в ТОВ «МЕГАГОРОД», з вересня 2022 року по листопад 2022 року у ТОВ «ПМБ», з лютого 2023 року у ТОВ «ІНСТИТУТ ТЕХНІЧНИХ РОЗРОБОК МОНОЛІТ-ГРУП», має стабільну заробітну плату, а тому має можливість надавати допомогу на утримання дитини.

Суд враховує, що відповідно до Консультативного заключення КНП Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» №1576 від 13.07.2020, Консультативного заключення кардіолога КНП Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» №1576 від 13.07.2020, Довідки огляду кардіолога консультативно-діагностичного центру від 14.04.2023, Консультативного висновку ревматолога КНП Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» від 19.05.2023, відповідач має певні види захворювань.

Однак, належних доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на своє лікування, зокрема, на покупку ліків, суду не надано. Складена відповідачем таблиця переліку лікарських засобів із зазначенням їх вартості та кількості не є належним та допустимим доказом понесення таких витрат.

Відповідачем також не доведено, що його стан здоров`я та наявність захворювань, які зазначені в лікарських висновках, перешкоджають його працездатності та можливості забезпечувати належне утримання дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків / рішення від 7 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, суд вважає позов частково обґрунтованим.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Подаючи до суду відзив, відповідач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 07.06.2023, з якої вбачається розмір його щомісячної заробітної плати.

Будь-яких доказів, які б спростовували розмір отримуваної відповідачем заробітної плати, позивачка суду не надала.

Окрім того, позивачка, обгрунтовуючи розмір аліментів, посилалась на належність відповідачу на праві власності транспортного засобу та частини будинку, однак не надала суду належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, позивачка посилалась також на наявність у відповідача неофіційного доходу. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача доходів, які б не відповідали розміру його витрат, позивачем не надано. Відтак дані доводи позивача є необгрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 27.03.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи обставини справи, на думку суду, вказаний розмір присуджених аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру з фізичної особи справляється судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначає, що з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 2 684 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. ст. 84, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 27.03.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 536,80 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А.Усатова