Рішення

від 04.10.2023 по справі 761/13366/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/13366/23

Провадження № 2/761/6991/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Бражніченко І.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Самсоненка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віотехсом» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

в квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Віотехсом» про відшкодування майнової та моральної шкоди та просила стягнути із відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 36000,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 75727,86 грн. та 3 % річних в розмірі 8909,26 грн., а також моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн. та стягнути з ТОВ «Віотехсом» на користь позивача довічне грошове утримання в розмірі мінімальної заробітної плати станом на поточний рік щомісячно.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2013 вона підписала спільний договір щодо здійснення допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства між подружжям - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (громадяни Італії). Згідно п. 1 даного договору, батьки-замовники доручили, а сурогатна мати зобов`язувалася виносити вагітність, що настала після перенесення в порожнину її матки ембріонів, отриманих в результаті проведення процедури запліднення ін вірто із використанням яйцеклітини та сперміїв, що належать батькам-замовникам (далі- Договір).

Пунктом 1.1. договору щодо здійснення ДРТ передбачено, що процедура заплідення проводиться в медичному центрі TOB «ВІОТЕХСОМ» (Код ЄДРПОУ 36546976) (далі - Відповідач, МЦ).

При цьому, позивач зазначає, що за виписним епікризом №921 було встановлено, що вона не мала хвороб, пов`язаних захворюванням онкопатології.

Вподальшому, на виконання Договору, відповідачем - позивачу 28.08.2013 було проведено процедуру запліднення ін вірто із використанням яйцеклітини та сперміїв, що належать батькам-замовникам. Відповідно до умов Договору щодо здійснення ДРТ, відповідачем було перенесено в порожнину матки позивача ембріони в кількості 4 шт., з яких всі прижилися, і після чого лікарями ТОВ «Віотехсом» було вирішено провести процедуру редукції.

В позові зазначено, що ОСОБА_1 протягом всього часу вагітності щомісячно відвідувала медичний центр відповідача де проходила періодичне обстеження і в пологовому будинку Київської обласної клінічної лікарні №1 Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила здорову дівчинку шляхом проведення кесарів розтину.

Позивач зазначає, що після пологів вона довгий час погано себе почувала. Були присутні скарги на постійні болі внизу живота, запаморочення та втрата свідомості. Внаслідок чого вона була змушена звернутися до лікарів для встановлення діагнозу та лікування. Вподальшому, згідно направлення лікаря ОСОБА_6 ЛПЗ «СімМед» на патологогістологічне дослідження № 45/2-20 від 11.02.2015 р. Позивачці було проведено дане дослідження, результатом якого був поставлений діагноз рак шийки матки. А згідно протоколу № 1289/20 від 28.03.2017 р. ультразвукового дослідження ОСОБА_7 було видалено матку, оскільки діагноз мав уже 3-тю стадію, яка є смертельно-небезпечною для життя та здоров`я людини.

Окрім того, позивач вказує, що внаслідок онкологічного захворювання, вона має супроводжуючий діагноз - гепатит С та непрацюючий сечовий міхур, (дані твердження містяться в виписному епікризі № 1004). До сьогоднішнього дня вона змушена проводити терапію та надалі лікуватися, що підтверджується довідкою № 349 від 28.02.2023 р.

А на фоні переживань та нервових розладів внаслідок перенесення важкої хвороби, позивачка, як наслідок, має ліпоми проекції надлишкового поглиблення (новоутворення, пухлина), яке також потрібно негайно лікувати, а всі витрати, пов`язані зі встановленням захворюваності та його причини, консультаціями лікарів та лікуванням поставленого діагнозу, який виявили у неї внаслідок неправомірних дій лікарів МЦ «ВІОТЕХСОМ», ОСОБА_7 понесла самостійно.

Враховуючи вищенаведене, посилаючись на норми ст.ст. 22, 23 1166, 1168, 1195 ЦК України, позивач звернулась в суд із вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2023 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

20.06.2023 в судовому засіданні 20.06.2023 прийнято та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що між сторонами дійсно існували договірні відносини згідно яких лікарями Медичного центру TOB «ВІОТЕХСОМ» позивачці було проведено процедури запліднення ін вірто і вона народила дитину методом сурогатного материнства.

Разом із тим, на думку сторони відповідача, матеріали справи не містять жодних доказів на факту завдання матеріальної шкоди відповідачем, ні його розміру, оскільки неякісне надання медичних послуг відповідачем не доведено жодним чином, адже відсутні висновки судово-медичної експертизи з цього приводу, відсутня клініко-експертна оцінка якості обсягів медичної допомоги та медичних послуг шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямком надання медичної допомоги та медичних послуг. Позивач не зверталася до Клініко-експертної комісії МОЗ України для здійснення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг при наданні їй медичних послуг відповідачем.

У відзиві окремо зазначено, що встановлений після пологів діагноз позивачу, ніяким чином не доводить причинного зв`язку між діями лікарів відповідача та завданою шкодою позивачці, а також вину відповідача у заподіяній шкоді. А доводи щодо некваліфікованих дій лікарів під час проведення лікування, ґрунтуються на припущеннях і трактуються медичні діагноз вільно на власний розсуд позивачем.

26.06.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, зокрема, що причинний зв`язок між діями відповідача на негативними наслідками для здоров`я позивача настає в разі відкриття кримінального провадження, яке мало місце і наразі розслідується в СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, де позивачка має статус потерпілої, тому сторона позивача вважає, що причинно-наслідковий зв`язок наявний, а те, що позивач має статус постраждалої від Чорнобильської катастрофи, не свідчить про погіршення її стану здоров`я, оскільки в серпні 2013 року за направленням лікарів відповідача вона провела повне обстеження свого організму яке не виявило захворювань, які встановлені вже після народження дитини внаслідок сурогатного материнства.

Окремо зазначено, що оскільки з моменту настання шкоди та лікування позивачки пройшло дев`ять років, квитанції щодо лікування та придбання ліків не збереглися за спливом часу, що не позбавляє права позивачки на отримання відшкодування матеріальної шкоди.

В свою чергу, відповідач, скориставшись своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив, 13.07.2023 зазначив, що для встановлення причинного зв`язку між діями лікарів необхідні спеціальні знання, а не наведення власних припущень. При цьому, посилається на ту обставину, що позивач при поступленні на госпіталізацію в Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення, стверджувала, про що вказано у виписному епікризі №1004 від 05.10.2016, що своє онкологічне захворювання пов`язує з аварією на ЧАЕС. До того ж у запереченнях стверджується, що наявність кримінального провадження на стадії досудового розслідування не свідчить про заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу, а всупереч ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем не доведено факт завдання їй шкоди відповідачем, не надано доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, не доведено протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними та шкодою.

Ухвалою від 28.06.2023 судді Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В. визнано заяву представника позивача - адвоката Калетнік М.Ю. про відвід головуючого судді у справі необґрунтованою та передано заяву по відвід для її вирішення іншому судді.

Ухвалою від 30.06.2023 судді Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєвою Ю.О. в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Калетнік М.Ю. про відвід судді Пономаренко Н.В. відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.07.2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду по суті в загальному провадженні.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, а представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову і просив відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 28.03.2013 позивачка підписала Спільний договір щодо здійснення допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства між подружжям - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (громадяни Італії). Згідно п. 1 даного договору, батьки-замовники доручили, а сурогатна мати зобов`язувалася виносити вагітність, що настала після перенесення в порожнину її матки ембріонів, отриманих в результаті проведення процедури запліднення ін вірто із використанням яйцеклітини та сперміїв, що належать батькам-замовникам (далі - Договір).

Умовами указаного спільного договору передбачено, що батьки-замовники доручають, а сурогатна матір зобов`язується виносити вагітність, що настала після перенесення в порожнину її матки ембріонів, отриманих в результаті проведення процедури запліднення ін вітро з використанням яйцеклітини та сперміїв, що належать батькам-замовникам.

Позивачка за попереднім направленням лікаря МЦ «ВІОТЕХСОМ» Стародуб Світлани провела повне обстеження свого організму в Обласному центрі радіаційного захисту та оздоровлення населення, що підтверджується Виписним епікризом № 921.

Згідно з пунктом 1.3 договору сурогатна матір зобов`язується неухильно дотримуватись всіх вимог і призначень лікарів медичного центру, приймати всі медичні препарати та процедури, що необхідні для успішного виконання лікувальної програми сурогатного материнства із використанням яйцеклітин та сперміїв, що належать батькам-замовникам.

Відповідно до пункту 1.4 договору сурогатна матір як до, так і після проведення процедури перенесення ембріонів в порожнину її матки, у випадку виникнення будь-яких відхилень у стані її здоров`я, зобов`язується негайно доводити про це до відома лікарів медичного центру і на вимогу лікаря пройти необхідне обстеження і лікування.

Згідно з пунктом 1.5 договору, в період вагітності сурогатна матір зобов`язується неухильно дотримуватися всіх вимог і призначень лікарів медичного центру щодо режиму дня, режиму харчування, приймати всі рекомендовані лікарем медичні препарати та проходити всі процедури, що необхідні для нормального протікання вагітності.

На виконання вищевказаного Договору 28.08.2013 у медичному центрі ТОВ «ВІОТЕХСОМ» за адресою: м. Київ, вул. Отто Шмідта 2/6, лікарями МЦ «ВІОТЕХСОМ» було проведено процедуру запліднення ін вірто із використанням яйцеклітини та сперміїв, що належать батькам-замовникам відповідно до умов Договору перенесли в порожнину матки ОСОБА_7 ембріони в кількості 4 шт.

06.05.2014 в пологовому будинку Київської обласної клінічної лікарні №1 Позивачка народила дівчинку шляхом проведення кесарів розтину, що підтверджується інформацією з обмінної карти пологового будинку форми 113/о від 12.05.2014.

ОСОБА_7 була госпіталізована на денний стаціонар Чернігівської міської лікарні №2 із скаргами на больові відчуття в попереку праворуч, про що зазначено у виписці-епікризу № 16470 та встановленим супутнім діагнозом внутрішній ендометріоз. Згідно направлення лікаря ОСОБА_6 ЛПЗ «СімМед» на патологогістологічне дослідження № 45/2-20 від 11.02.2015 р. позивачці було проведено дане дослідження, результатом якого був поставлений діагноз рак шийки матки.

При цьому, із протоколу № 1289/20 від 28.03.2017 р. ультразвукового дослідження ОСОБА_7 вбачається, що було видалено матку та яєчники.

Також судом встановлено, що 13.12.2019 р. ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 у Чернігівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану, про що був складений відповідний актовий запис № 2232 (підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ) та змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №264/7310/15-ц.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок неправомірних та злочинних дій відповідача у зв`язку з участю її у ДРТ як сурогатної матері, а також інфляційні витрати і довічне грошове утримання. Вважає, що саме стороною відповідача їй спричинено матеріальну та моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок неякісних медичних послуг, після чого її стан здоров`я значно погіршився.

При цьому, відповідальність у сфері охорони здоров`я настає при порушенні медиками виконання своїх професійних обов`язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров`ю пацієнта.

Умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності полягають у доведенні ініціатором судового спору протиправної поведінки (дія чи бездіяльність) медичного персоналу; заподіяння шкоди пацієнту (позивачу); причинний зв`язок між протиправністю та настанням шкідливих наслідків та вина заподіювача шкоди.

Причинний зв`язок між протиправністю діяння та настанням шкідливих наслідків, як третя умова настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності, полягає у встановленні реального зв`язку між діями лікаря і настанням негативних наслідків, при цьому, саме для встановлення причинного зв`язку і проводиться судово-медична експертиза.

Однак, в даному випадку необхідно окремо зазначити, що відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, а стороною позивача не було всупереч ст.43 ЦПК України у взаєморозумінні із положеннями ст.78 ЦПК України, заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи.

Крім того, відповідно до Порядку контролю якості медичної допомоги, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.09.2012 № 752, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжуються скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Відповідно до Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 06.08.2013 № 693 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги» клініко-експертна комісія (далі - КЕК) створюється Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для колегіального розгляду клініко-експертних питань діагностики, лікування та реабілітації в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування та у фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики щодо надання медичної допомоги та медичних послуг.

Клініко-експертна комісія проводить клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямком надання медичної допомоги та медичних послуг.

Тому, в даному випадку суд погоджується із правовою позицією відповідача щодо можливості звернення позивачки також до Клініко-експертної комісії для отримання клініко-експертної оцінки якості та обсягу медичної допомоги, однак доказів такого звернення матеріали справи не містять.

При цьому, суд критично оцінює надані стороною позивача виписки-епікризу, консультативні висновки лікарів, медичні заключення, виписки лікаря, оскільки для їх належної оцінки необхідні спеціальні знання та проведення судової медичної експертизи, адже самі по собі ці докази не є належними і допустимими і не підтверджують неякісне лікування позивача - відповідачем.

Також, позивачка посилається на те, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні №1201410012874 від 19.11.2014, яке розслідується у СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Однак, сам факт розслідування правоохоронним органом кримінального провадження, не є доказом заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачці з боку відповідача, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України преюдиціальне значення у даному випадку може мати лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.

Позивачка, звернувшись до суду з даним позовом і посилалась на те, що внаслідок надання їй відповідачем послуг неналежної якості, стан її здоров`я погіршився, однак доказів, в розумінні положень ЦПК України, на підтвердження своєї позиції не надала. Також стороною позивача не надано достовірних доказів щодо самого факту завдання шкоди лікарями відповідача, розмір завданої шкоди, а також факту того, що відповідач є заподіювачем шкоди, а також підтвердження доказами причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та витратами на подальше лікування позивача.

Враховуючи вищенаведене, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 36000,00 грн. - відсутні, як і відсутні підстави для задоволення і похідних вимог про стягнення грошового довічного утримання в розмірі мінімальної заробітної плати станом на поточний рік щомісячно.

Крім того, позовні вимоги про стягнення інфляційній витрати та 3% річних в розмірі 75727,86 та 8909,26 грн. відповідно, - також задоволенню не підлягають, оскільки приписи ст. 625 ЦК України взагалі не регулюють спірні правовідносини, а стосуються зобов`язань боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, чого в даному випадку допущено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За положеннями, передбаченими ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1168, 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Разом з цим, позивачка не довела жодними належними доказами сам факт заподіяння їй моральної шкоди та не обґрунтувала її розмір, який просила стягнути на свою користь, крім того, вказана позовна вимога певною мірою є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, в задоволенні якої вже відмовлено, а тому правові підстави для стягнення моральної шкоди також відсутні,

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При розподілі судових витрат суд керується правилами ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1168, ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віотехсом» про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складений 22.11.2023.

Суддя: