Постанова

від 21.11.2023 по справі 577/3222/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м.Суми

Справа №577/3222/22

Номер провадження 22-ц/816/1186/23, 22-ц/816/1187/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І. ,

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 адвокатв Нежевело Валентини Вікторівни

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представниками адвокатом Цурканом Віктором Івановичем та адвокатом Нежевело Валентиною Вікторівною,

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2023 року у складі судді Потій Н.В., ухваленого в м. Конотоп Сумської області, повний текст якого складено 26 травня 2023 року

та на додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2023 року у складі судді Потій Н.В., ухваленого в м. Конотоп Сумської області, повний текст якого складено 14 червня 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_2 , треті особи: Друга Конотопська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист права на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 202 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

поновити позовну давність звернення до суду з цим позовом;

визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії I- СМ №027653, виданий Соснівською сільською радою Конотопського району Сумської області 16 липня 1999 року на ім`я ОСОБА_7 , про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 6,06 га в межах згідно з планом на території Соснівської сільської ради, на сучасний стан Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №247;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року, виготовленого та виданого після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про право на спадкування ОСОБА_8 на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею (як зазначено свідоцтвом - розміром) 6.06 га, належної померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ №027653 від 16 липня 1999 року, зареєстрованого у реєстрі вчинення нотаріальних дій за №1-2729 та оформленого в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ за №071492 зі скасуванням державної реєстрації за ОСОБА_8 права власності на спадкове майно, в тому числі за наслідками внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ від 01 серпня 2001 року (бланк МА №017502) як 071494 замість реєстраційного номеру 071492, виправленого на бланку вручну без застереження внесених змін;

скасувати державну реєстрацію права ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 6.06 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соснівської сільської ради - на сучасний стан Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, на підставі (із зазначеним підстав для видачі державного акту) свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕВ №071494 від 27 липня 2001 року з неправильним внесеним реєстраційним номером як №1-2723 (замість правильного №1-2729) на земельну ділянку площею 6.06 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соснівської сільської ради - на сучасний стан Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №247а.

Свої вимоги мотивував тим, що розпорядженням голови Конотопської РДА від 15 червня 1999 року №216 надано дозвіл на розробку технічної документації по виділенню в натурі земельних паїв власникам земельних сертифікатів із складу земель резервного фонду кожному в умовних кадастрових гектарах і вартісному виразі на території земель (земельного масиву) Соснівської сільської ради. Відповідно до розпорядження голови Конотопської РДА від 15 листопада 1996 року №333 ОСОБА_7 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) від 25 грудня 1996 року серії СМ №0173706 в КСП «8 Березня» с.Заводи Конотопського району Сумської області розміром 5.44 в умовних кадастрових гектарів. Рішенням 5 сесії 23 скликання Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 09 липня 1999 року «Про погодження документації та видачу державних актів власникам земельних сертифікатів КАП «8 Березня» с.Заводи» надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачею державних актів на право приватної власності 323 громадянам - власникам земельних сертифікатів на земельну частку (пай) членам КАП «8 Березня» с. Заводи. Згідно списку (додатку під № 282 - Чепурна Варвара (номер земельної ділянки 33 та 34) - площа 5,2843 га, порядковий №283 - ОСОБА_7 (номер земельної ділянки 341) - площа 6.0604 га, порядковий №284 - ОСОБА_7 (номер земельної ділянки 31) - площа 5.0767 га. У зв`язку з чим відбулося значне збільшення площі земельної ділянки для ОСОБА_7 (наданої до відведення 6.0604 га) невідомо. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових га по КСП «8 березня» відповідно до «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) громадян-членів КСП «8 березня» становив по 5.20 умовних кадастрових гектарів. Актом від 14 липня 1999 року про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КАП «8 Березня» власнику земельного сертифікату серії СМ №0173706 ОСОБА_7 (номер земельної ділянки 341) погоджено передачу земельної частки (паю) площею 6.0604 га разом із земельною ділянкою ОСОБА_7 (номер земельної ділянки 31) без виділення та закріплення земельної ділянки на місцевості та погодження меж земельної ділянки із сусідніми землевласниками (землекористувачами). Нумерація розташування земельних ділянок за номерами 31 та 341 свідчить про відсутність їх спільного (по сусідству) розташування та на значній відстані один від одного. Після рішення Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 09 липня 1999 року та акту від 14 липня 1999 року про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КАП «8 Березня» видано рішення голови Конотопської РДА від 15 липня 1999 року №218 «Про затвердження технічної документації по виділенню в натурі земельних паїв», яким затверджується технічна документація по виділенню в натурі земельних паїв та виділяється в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні паї згідно розробленої документації. Державний акт на право приватної власності на землю серії І-СМ №027653 від 16 липня 1999 року містить план (абрис) зовнішніх меж земельної ділянки з описом меж від А до Б - як землі загального користування (дорога), від Б до В - ОСОБА_7 , потім від В до Г та від Г і далі координати не зазначені, кути поворотів не визначені і сусіді земельних ділянок не зазначені. Отже, план (схема) державного акту містить схематичне зображення зовнішніх меж земельної ділянки площею 6.06 га із зазначенням тільки опису меж по літерам (поворотам кутів) А та Б, хоча земельна ділянка чотирикутна.

При виготовленні та видачі державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ №027653 від 16 липня 1999 року на ОСОБА_7 перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим проектом відведення цієї ділянки, в тому числі відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та за затвердженою відповідною технічною документацією (взагалі відсутня), для власника приватної земельної ділянки на підставі державного акту не здійснювалося. Реалізація права на отримання сертифікату на земельну частку (пай) не є підставою для автоматичного визнання права приватної власності на земельну ділянку такого володільця сертифікату, а виділення земельного паю на підставі сертифікату з земельного масиву колективного підприємства не створює права приватної власності без перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки, закріпленні земельної ділянки та меж земельної ділянки па місцевості довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, погодження меж земельної ділянки із сусідніми землевласниками (землекористувачами) за затвердженим проектом відведення цієї ділянки. Відсутність належної координації здійснення землеустрою та державного контролю за використанням земель, а також відсутність перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки, закріплення земельної ділянки та меж земельної ділянки на місцевості довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, погодження меж земельної ділянки із сусідніми землевласниками (землекористувачами) за затвердженим проектом відведення цієї ділянки, призвело до порушення прав набувача права власності та на належне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою позивача.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина після його смерті була прийнята дружиною померлого - ОСОБА_8 , в тому числі і земельна ділянка розміром 6.06 га, належна померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ №027653 від 16 липня 1999 року. ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року, зареєстровано у реєстрі вчинення нотаріальних дій за №1-2729 та оформлено на бланку АЕВ №071494. При оформлені спадкових прав на ОСОБА_8 та проведенні державної реєстрації вчинення нотаріальних дій відомості про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, а також про бланк свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року, реєструється за номером 071492, що є основним реєстраційним номером з вчиненням нотаріальних дій за № -2729. Але, на довідці про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ від 01 серпня 2001 року (бланк МА №017502) реєстраційний номер 071492 виправлений вручну як 071494 без застереження внесених змін. Внесення, виправлень вручну та/або внесення письмових змін до змісту довідки про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ від 01 серпня 2001 року (бланк МА №017502) законодавством та нормативно - правовими актами не передбачено і не регламентовано. Запис про вчинення нотаріальних дій зафіксовано також за № 1 -2729. Після прийняття спадщини після чоловіка ОСОБА_8 замовляє виготовлення нового державного акту серії СМ №004996 від 24 вересня 2001 року, який видається на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом АЕВ №071494 від 27 липня 2001 року Р№1-2723, тоді, як свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року зареєстровано у реєстрі вчинення нотаріальних дій за №1-2729. Більш того, у графі, де повинно зазначатися рішення органу місцевого самоврядування як підстава для видачі державного акту, зазначається свідоцтво про спадщину, що не відповідає нормативній регламентації. Виготовлення нового державного акту не було потрібним. Позивач звертає увагу на те, що план (абрис) зовнішніх меж земельної ділянки з описом меж від А до Б - як землі загального користування (дорога), від Б до В - ОСОБА_7 , потім від В до Г та від Г і далі координати не зазначені, кути поворотів не визначені і сусіді земельних ділянок не зазначені, не є доказом перенесення меж в натурі. У наступному, спадкоємцями порядковий номер цій земельній ділянці присвоєний не був.

Окрім того, реєстрація державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №247а не є підтвердженням проведення реєстрації державного акту, а свідчить про допис під реєстрацією за №247 на померлого чоловіка. За умови виготовлення та видачі нового державного акту, потребувало проведення нового запису (реєстрації) державного акту, а не дописування припису літери «а». У разі визнання недійсним державного акту, який покладений в основу видачі свідоцтва про право на спадщину, є доцільним визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , спадщина після її смерті була прийнята сином - ОСОБА_7 , яким було розроблено та виготовлено технічну документацію на земельну ділянку відповідно до державного акту серії І-СМ №027652 від 16 липня 1999 року площею 5.28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з чітко визначеними межовими знаками зовнішніх меж за всіма поворотами кутів на місцевості площею 5.0360 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0157 та площею 0,2407 га кадастровий номер 5922087800:07:001:0187. Технічна документація на земельну ділянку площею 6.06 га (після смерті рідного батька з переходом до рідної матері та в наступному до сина ОСОБА_9 ) не замовляється і не виготовляється, кадастрового номеру на земельну ділянку площею 6.06 га не визначається. Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_7 відносно ділянки площею 6.06 га не отримував.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , після його смерті залишилася спадщина, яка у встановленому законом порядку була прийнята його братом відповідачем ОСОБА_2 . Технічна документація на земельну ділянку площею 6.06 га (після смерті рідного батька з переходом до рідної матері та в наступному до рідного брата ОСОБА_10 та сина ОСОБА_11 ) не замовляється і не виготовляється, кадастрового номеру на земельну ділянку площею 6.06 га не визначається.

Позивач стверджує, що наявність двох оформлених державних актів на одну земельну ділянку без технічної документації із землеустрою та винесення меж земельної ділянки на місцевості в натурі порушує права позивача, який замовив та виготовив технічну документацію відповідно до вимог чинного законодавства з винесенням всіх меж та самої земельної ділянки на місцевості в натурі. Зазначені державні акти (обидва) на одну і ту ж земельну ділянку є незаконними, а свідоцтво про право на спадщину зі складовим спадкового майна на цю земельну ділянку на підставі одного з державних актів (у разі незаконності такого правовстановлюючого документа), є недійсним в силу закону та наявність порушень при проведенні реєстраційних нотаріальних дій. У даному випадку визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 є наслідком визнання недійсним державного акту серії I-СМ №027653 від 16 липня 1999 року, яке покладено в основу даного свідоцтва.

Крім того, просив поновити йому строк звернення до суду з позовом, адже про існування оспорюваного державного акту він дізнався лише у лютому 2020 року.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовлено.

Додатковим рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чепурного О.І. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6000 грн на правничу допомогу.

Будучи незгодниміз вказанимисудовими рішеннями ОСОБА_1 ,діючи черезсвоїх представників адвокатівНежевело В.В.та ЦурканаВ.І.,подав апеляційнускаргу,в якій,посилаючись на неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи, недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими, невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 відмовити.

Також, просить вирішити питання про відшкодування на користь позивача судові витрати в межах апеляційного перегляду за попереднім розрахунком оплати за правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що право власності ОСОБА_7 , та в подальшому ОСОБА_8 , на земельну ділянку належним чином не оформлено та не зареєстровано, що в подальшому призвело до порушення реалізованого права позивача на отримання у власність земельної ділянки.

Судом першої інстанції обмежено право позивача у доведеності своєї позиції, що виразилося у відмові у задоволенні клопотань представника позивача ОСОБА_12 про витребування доказів та про об`єднання в одне провадження цивільної справи №577/1384/22 та №577/3222/22.

Заявниками апеляційної скарги наведено тотожні за змістом доводи з тими, що були викладені в позовній заяві, які за їх ствердженнями вказують на незаконність виданих померлим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 державних актів на земельну ділянку, площею 6,06 га, а також свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року.

Наголошують на тому, позивачем обрано належний спосіб захисту прав та законних інтересів, адже за наслідками скасування оспорюваних державних актів та свідоцтва про право на спадщину за законом його право на земельну ділянку, що була сформована у встановленому законом порядку буде поновлено. Суд першої інстанції безпідставно посилався на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 05 вересня 2022 року у справі №385/321/20.

Як на підставу для скасування додаткового рішення суду та відмову у розподілі понесених в суді першої інстанції судових витрат, заявники апеляційної скарги вказують на те, що витрати на правничу допомогу відповідача є неспівмірними, документально не підтвердженими, укладеною угодою не передбачені. Заявлений до стягнення розмір цих витрат є необґрунтованим та не реальним, враховуючи ступінь складності та порядок розгляду справи, а також участь адвоката в судових засіданнях. Належних та допустимих доказів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, стороною відповідача надано не було.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду та додаткове рішення суду, просить їх залишити без змін, а доводи апеляційної скарги залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 25 грудня 1996 року ОСОБА_7 , відповідно до рішення Конотопської районної державної адміністрації від 15 листопада 1996 року № 333, було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0173706 в колективному сільськогосподарському підприємстві «8 Березня» розміром 5,44 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Конотопською районною Державною адміністрацією членам КСП «8 Березня» за № 206 від 30 грудня 1996 року (т.1, а.с.44).

На замовлення КАП «8 Березня» с. Заводи Конотопського району, Сумський філіал Інституту землеустрою Української аграрної академії наук виготовив Технічну документацію по виділенню в натуру земельних паїв власникам земельних сертифікатів КАПР «8 Березня» (т.1, а.с. 44-45).

Рішенням Соснівської сільської ради від 09 липня 1999 року погоджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) власникам сертифікатів членам колективного акціонерного підприємства «8 Березня» с. Заводи; надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державні акти на право приватної власності 323 громадянам-власникам земельних сертифікатів на земельну частку (пай) членам КАП «8 Березня» згідно з додатком (т.1, а.с. 46).

Розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації № 218 від 15 липня 1999 року затверджено технічну документацію по виділенню в натурі земельних паїв 321 власнику земельних сертифікатів КСП «8 Березня» с. Заводи (т.1, а.с.48).

14 липня 1999 року складено акт про прийом та передачу земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності КАП «8 Березня» власнику сертифікату серії СМ № 0173706 ОСОБА_7 (т.1, а.с.47).

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653, виданого 16 липня 1999 року ОСОБА_7 , останньому, на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Соснівської сільської ради від 09 липня 1999 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,06 га в межах згідно з планом, розташовану на території Соснівської сільської Ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, за № 247 (т.1, а.с.49-50).

27 липня 2001 року Конотопською районною державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії АЕВ № 071494, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружина ОСОБА_8 .. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з земельної ділянки розміром 6,06 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільської Ради (16 липня 1999 року виданий державний акт на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027653 (а.с. 51 Т. № 1). У довідці про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ від 01.08.2001 року (бланк МА №017502) реєстраційний номер 071492 виправлений вручну 071494 (т.1, а.с. 52).

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 004996, виданого 24 вересня 2001 року ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом АЕВ № 071494 від 27 липня 2001 року №1-2723 передано в приватну власність земельну ділянку 6,06 га в межах згідно з планом, розташовану на території Соснівської сільської Ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, за № 247а (а.с.53-54 Т. № 1). Видача державного акту підтверджена записом у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Соснівської сільської ради (т.1, а.с. 55-56).

З копії державного акту серії І-СМ № 027652 вбачається, що ОСОБА_8 на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Соснівської сільської ради від 09 липня 1999 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,28 га, розташовану на території Соснівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с. 57-58).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру від 25 листопада 2014 року, наданого на запит ОСОБА_7 , земельна ділянка площею 5,0360 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, перебуває в приватній власності, має кадастровий номер 5922087800:07:001:0157 (а.с. 59 Т. № 1). Земельна ділянка площею 0,2407 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, перебуває в приватній власності, має кадастровий номер 5922087800:07:001:0187 (т.1, а.с. 61).

ОСОБА_8 є власником земельної ділянки на підставі державного акту від 16 липня 1999 року І-СМ 10527652, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані (т.1, а.с.60, 62).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 (т.1, а.с. 63).

08 серпня 2014 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Мусієнко В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 (т.1, а.с. 64), на підставі якої 09 вересня 2014 року заведено спадкову справу № 163/2014 (т.1, а.с. 203). ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовився (т.1, а.с. 65).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 (т.1, а.с. 66).

26 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Мусієнко В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_7 , в якій зазначив, що після його смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки розміром 5,2767 га, що знаходиться на території Соснівської сільської ради Конотопського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_8 (спадщину після смерті якої прийняв її син ОСОБА_7 , але не оформив своїх спадкових прав та помер). Інший спадкоємець за законом - ОСОБА_13 від прийняття спадщини відмовилася (т.1, а.с. 67,68-6).

28 вересня 2015 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 5,2767 га, у тому числі: ріллі 5,0360 га, кадастровий номер 5922087800:07:001:0157, ріллі 0,2407 га, кадастровий номер 5922087800:07:001:0187 (а.с. 70 Т. № 1).

Відповідно до державного акту серії І-СМ № 027654 вбачається, що ОСОБА_7 на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Соснівської сільської ради від 09 липня 1999 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,08 га, розташовану на території Соснівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с. 71-72).

07 грудня 2015 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку розміром 5,0767 га, у тому числі ріллі 5,0767 га, кадастровий номер 5922087800:07:001:0789, що належала померлому ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 027654 від 16 липня 1999 року (т.1, а.с. 76).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 17 липня 2015 року, адресованого ОСОБА_2 , надати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку неможливо у зв`язку з тим, що у ДЗК відсутні запитувані відомості. У зв`язку із наявністю у покійної державного акту на право приватної власності на землю, рекомендовано звернутися у проектну організацію, що має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, для виготовлення електронного документу, що буде підставою для внесення даних у Державний земельний кадастр (а.с. 78). Аналогічна інформація викладена у листі приватного нотаріуса Мусієнко В.В. з приводу оформлення права на спадщину на земельну ділянку площею 6,06 га належну померлій ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ №004996 від 24 вересня 2001 року (т.1 а.с. 79).

З листа архівного відділу Конотопської районної державної адміністрації від 06 липня 2022 року вбачається, що до відділу не надходила на зберігання технічна документація (проект) землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 6,06 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку ОСОБА_8 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку (т.1, а.с. 80).

Відповідно до листа від 15 липня 2022 року, в результаті перевірки місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель, встановлено, що у відділі № 1 землевпорядної документації на ім`я ОСОБА_8 не обліковується, тобто розробником землевпорядної документації до місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель не була передана (т.1, а.с. 81-82, 85-86).

За інформацією Попівської сільської Ради Конотопського району Сумської області від 23 червня 2022 року, документи на підставі яких ОСОБА_8 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, протокол зборів колективу сільськогосподарського підприємства, інформація по середньому розміру земельної частки (паю), зберігається у Державному фонді документації і землеустрої держателем якого є Держгеокадастр України. Рішення сесій та інші документи колишньої Соснівської сільської ради за 2001 рік були передані до Архівного відділу Конотопської районної державної адміністрації. Зберігання реєстраційних справ з державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється районною державною адміністрацією. Інформація щодо визначення середнього розміру земельної частки (пай) існує тільки по кожному підприємству чи господарству окремо, а не по району в цілому та зберігається в Держгеокадастрі (т.1, а.с. 83-84).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 577/52/19 визнано недійсним розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині надання у власність земельних ділянок, розташованих на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначених для ведення особистого селянського господарства та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Одночасно визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме: серії ЯЕ № 418711, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0649; серії ЯЕ № 418687, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0648.; серії ЯЕ № 418714, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0650; серії ЯЕ № 418717, виданий 27 березня 2008 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98, на земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєний кадастровий номер 5922087800:07:001:0651 (т.1, а.с. 179-186). Постановою Сумського апеляційного суду від 04.10.2022 року зазначене рішення суду від 15 листопада 2021 року залишено без змін (т.1, а.с.187-193).

Постановою Сумського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року залишено без змін рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2023 року яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 004996, виданого 24 вересня 2001 року Сосновською сільською радою Конотопського району Сумської області на ім`я ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕВ № 071494 від 27 липня 2001 року на земельну ділянку площею 6,06 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соснівської сільської ради, на сучасний стан Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 247а (т.2, а.с. 30-36).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час видачі ОСОБА_7 16 липня 1999 року державного акту на право приватної власності на землю серії I- СМ №027653, та на час видачі ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року на успадковану нею земельну ділянку, права позивача жодним чином порушено не було. При цьому суд врахував, що позивачу ОСОБА_1 лише 04 березня 2008 року (тобто майже через 9 років після видачі державного акту ОСОБА_7 та через сім років після видачі 27 липня 2001 року ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки. Проте, рішенням Конотопського міськрайонного суду від 15 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 04 жовтня 2022 року, за позовом ОСОБА_2 , визнано недійсним як вказане розпорядження Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 04 березня 2008 року № 98 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , так і державні на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 418717, серії ЯЕ № 418687, серії ЯЕ № 418714 та серії ЯЕ № 418711, видані 27 березня 2008 року, які накладаються на земельну ділянку померлої ОСОБА_8 .

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 16ЦК Україникожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Згідно з ст. 6 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Положеннями ст.ст. 22, 23 ЗК України 1990 року (в редакції, яка діяла станом на виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 560 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

За змістом ч.1 ст. 81, ч. 5 ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 набув право власності на земельну ділянки, площею 6,06 га, що розташована на території Соснівської сільської ради Конотопського району Сумської області за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії I- СМ №027653, виданого 16 липня 1999 року державного акту,яка в подальшому після його смерті була успадкована дружиною - ОСОБА_8 , якій видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року та державний акт на право приватної власності на землю, серії СМ №004996 від 24 вересня 2021 року.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2021 року у справі №577/52/19, ухваленого між тими самими сторонами, що набрало законної сили, було встановлено, що ОСОБА_7 та в подальшому - ОСОБА_8 , за життя, в порядку передбаченому законом, набули право власності на земельну ділянку розміром 6,06 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільради.

В той же час, розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 4 березня 2008 № 98 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Соснівської сільської ради і видачу державних актів на право власності на земельні ділянки « було затверджено проект землеустрою, розроблений приватним підприємством «Меридіан-С» у 2007 році, яким не враховано технічну документацію по виділенню в натурі земельних ділянок власникам земельних сертифікатів колективного акціонерного підприємства «8 Березня» с. Заводи Конотопського району Сумської області, розробленої у 1999 році Сумською філією Інституту землеустрою, а тому не враховано земельну ділянку належну ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 липня 2001 року та Державного акту на землю від 14 вересня 2001 року. На підставі вказаного рішення 27 березня 2008 року були видані державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачам у справі, які накладаються на земельну ділянку померлої ОСОБА_8 .

Оцінка правомірності видачі ОСОБА_8 державного акту на землю від 14 вересня 2001 року була надана рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2023 року, яке постановою Сумського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року залишено без змін.

Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на землю від 14 вересня 2001 року, виданого на ім`я ОСОБА_8 інстанційними судами вже була надана оцінка доводам позивача про недійсність правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку з підстав не розроблення технічної документації на земельну ділянку розміром 6,06 га для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соснівської сільради та оформлення двох державних актів на одну і ту ж земельну ділянку.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що на час видачі оспорюваних позивачем державного акту на землю та свідоцтва про право на спадщину, його права та законні інтереси жодним чином не були порушені, та відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про помилкове застосування судом першої інстанції правових висновків, викладений в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №385/321/20, оскільки в даній постанові наведено роз`яснення щодо кола осіб, які мають право звертатися з позовом про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину.

Колегією суддів не було встановлено також і необ`єктивності чи упередженості суду першої інстанції при розгляді справи, право позивача на судовий захист було дотримано. Суд першої інстанції в ухвалі від 02 грудня 2022 року навів обґрунтовані мотиви відмови у задоволення клопотання представника позивача адвоката Нежевело В.В. про витребування доказів та визнав недоцільним об`єднання в одне судове провадження цивільної справи №577/1384/22, із цією судовою справи, що перебували на різних стадіях судового розгляду.

Також, колегія суддів погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції, яким вирішено питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_2 та з розміром присуджених до стягнення з відповідача цих витрат.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, за змістом частин 1 - 6статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2022 року між адвокатом Черпаковою О.І. та Чепурним П.М. укладено угоду (т. 2, а.с. 56-57), відповідно до умов якої адвокат зобов`язався надати клієнту представництво інтересів в Конотопському міськрайонному суді Сумської області у цій цивільній справі, а клієнт зобов`язався оплатити допомогу в сумі 10000 грн 00 коп. Кошти сплачуються 12 жовтня 2022 року.

22 травня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 підписано акт виконаних робіт, зі змісту якого слідує, що адвокатом Черпаковою О.І. було надано правову допомогу, визначену пунктами 2.2 та 2.3 угоди від 12 жовтня 2022 року. Клієнт кошти в сумі 10000 грн сплатив, будь-які претензії один до одного між ними відсутні (т.2, а.с. 58).

Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн відповідають критеріям розумності, враховуючи ступінь складності справи, час, витрачений адвокатом на надання адвокатом послуг.

Умовами укладеної угоди встановлено, що сторонами визначено фіксований розмір гонорару адвоката на надання правничої допомоги адвокатом в суді в рамках цієї судової справи, який становить 10000 грн 00 коп., а тому ствердження заявників апеляційної скарги про не надання детального розрахунку розміру цих витрат є безпідставним.

Факт сплати ОСОБА_15 адвокату за надані послуги підтверджується актом виконаних робіт, підписуючи який адвокат підтвердила отримання від відповідача коштів в сумі 10000 грн 00 коп.

Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розподілу між сторонами підлягають судові витрати які були понесені, та ті, що будуть у майбутньому понесені.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законністьіобґрунтованістьрішення місцевогосудувмежах доводівтавимогапеляційних скарг,колегіясуддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до положень ст. 137, 141 ЦПК України підлягають розподілу також і витрати на професійну правничу допомогу, яка була надана відповідачу ОСОБА_15 в суді апеляційної інстанції адвокатом Черпаковою О.І. на підставі угоди від 04 вересня 2023 року. У зв`язку з відмовою у задоволенні доводів апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представниками адвокатом Цурканом Віктором Івановичем та адвокатом Нежевело Валентиною Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2023 року та додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень 00 копійок, які були понесені під час апеляційного перегляду рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов