Ухвала

від 16.01.2024 по справі 577/3222/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 577/3222/22

провадження № 61-18587ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2023 року, додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_2 , треті особи: Друга Конотопська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист права на земельну ділянку,

встановив:

21 грудня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Нежевело В. В. засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2023 року, додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2023 року та постанову Сумського апеляційного судувід 21 листопада 2023 року у вказаній справі.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору з огляду на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік. На підтвердження наведеного надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, а також копію довідки про доходи ОСОБА_1 за період січень-грудень 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ураховуючи, те що ОСОБА_1 є в цій справі позивачем, а також з огляду на документи, які підтверджують скрутний майновий стан останнього, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягає задоволенню.

Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

За приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі хоч і є посилання на певні постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права, і зазначено, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваних судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах, проте не визначено підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином, у випадку, якщо ОСОБА_1 подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то йому слід чітко вказати про це у скарзі, обґрунтувати (мотивувати) наявність цієї підстави та зазначити постанови Верховного Суду, у яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях.

Касаційна скарга також мотивованай тим, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача, а також неповним з'ясуванням судами обставин, які мають значення для справи, неправильним та поверхневим дослідженням доказів, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими, необґрунтованістю та невідповідністю висновків, що викладені у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи. При цьому заявник не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 слід уточнити підстави касаційного оскарження.

З огляду на викладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, в якій слід уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначитиконкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Клопотання представників заявника ОСОБА_1 - адвокатів Нежевело Валентини Вікторівни та Цуркана Віктора Івановича про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2023 року, додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2023 року, додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 червня 2023 року та постанову Сумського апеляційного судувід 21 листопада 2023 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов