Рішення

від 20.11.2023 по справі 340/7426/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/7426/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл", вул. Ю. Бутусова, 22в, м. Кропивницький, 25030

до відповідача: Головного управління ДПС в Кіровоградській області, вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.05.2023 №00033370702, згідно з яким контролюючим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2023 у розмірі 406 216,00 грн. та застосовано до платника податку штрафні санкції у розмірі 203 108,00 грн.

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.05.2023 №00033380702, яким зменшено суму від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до наступного звітного періоду за січень 2023 в розмірі 369 970,00 грн.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, внаслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 05.09.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т.2, а.с.11).

Ухвалою суду від 12.09.2023 року заяву представника позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишено без задоволення (т.2, а.с.17).

22.09.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

06.10.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 17.03.2023р. №359-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Гудгрейноіл" (код ЄДРПОУ 39685847) щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків (т.1, а.с.15).

За результатами перевірки ТОВ "Гудгрейноіл" складено акт від 20.04.2023 року №2723/11-28-07-02/39685847 (т.1, а.с.22-32), згідно висновків якого встановлено порушення:

- вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 і пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 406 216,00 грн.;

- вимог 198.1, абзаців першого-третього пункту 198.2, пункту 198.3 і абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на загальну суму 369 970,00 грн.

За результатами перевірки ТОВ "Гудгрейноіл" прийнято податкові повідомлення-рішення: від 19.05.2023 року:

- №00033370702 - яким, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 406 216,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 203 108,00 грн. (т.1, а.с.91);

- №00033380702 - яким, зменшено суму від`ємного значення ПДВ у розмірі 369 970,00 грн. (т.1, а.с.92).

Позивачем до контролюючого органу подано скаргу на спірні податкові повідомлення рішення (т.1, а.с.94-102).

За результатами розгляду скарги контролюючим органом прийнято рішення від 08.08.2023 року, яким скаргу залишено без задоволення, а прийняті податкові повідомлення рішення без змін (т.1, а.с.108-112).

Отже, перевіркою встановлено документальне оформлення ТОВ "Гудгрейноіл" протягом січня 2023 року господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Макс" (код ЄДРПОУ 36769625) щодо придбання олії соняшникової першого ґатунку на загальну суму 4 657 116,00 грн., в т.ч. ПДВ 776 186,00 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Гудгрейноіл" (Покупець) та ТОВ "Агро-Макс" (Постачальник) укладено договір поставки від 16.01.2023 року №160123/ОСШ олії соняшникової нерафінованої 1 ґатунку (т.1, а.с.122-124).

Відповідно до умов договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку на умовах, зазначених у цьому Договорі та Додатках до нього, які є невід`ємними частинами даного Договору.

ТОВ "Агро-Макс" здійснено поставку на адресу ТОВ "Гудгрейноіл" олії соняшникової в кількості 104,89 т по ціні 37000 грн./т., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків на оплату, видаткових та товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.125-137).

Оприбуткування товару відображено у картці рахунку 631 (т.1,а.с.137).

Оплата придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справ копіями платіжних доручень (т.1, а.с.138-143).

В подальшому, придбаний у ТОВ "Агро-Макс" товар реалізований контрагенту компанія "Бунге СА", що підтверджується долученими до матеріалів справ копіями контракту, вантажно-митної декларації та відображено у картці рахунку 6812 (т.1, а.с.144-150).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно до ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону № 996-XIV).

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п.201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Водночас, в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 вищевказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Отже, суд вважає, що наданими позивачем доказами підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентом, а відтак і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено не підтвердження можливості здійснення ТОВ "Агро-Макс" господарських операцій з ідентифікованими товарами, задекларованими як реалізовані на адресу позивача в січні 2023 року, оскільки відсутній факт їх реального (законного) джерела походження (введення в обіг при первинному продажі), у зв`язку з чим не прослідковується ланцюг постачання сировини (соняшника) від ПСП "Перемога" та СТОВ "Згода" до ТОВ "Агро-Макс" та встановлено неможливість вироблення продукції (олії соняшникової) ТОВ "Агро-Макс", що свідчить про неможливість реалізації олії на ТОВ "Гудгрейноіл" на загальну суму 4 657 116 грн., в т.ч. ПДВ 776 186 грн. саме від ТОВ "Агро-Макс". Зазначене є свідченням нереальності здійснення операцій з придбання та реалізації ідентифікованих товарів між ТОВ "Гудгрейноіл" та ТОВ "Агро-Макс".

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, останній мав статус юридичної особи, був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включений до ЄДРПОУ.

Разом з тим, позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати певний контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Таким чином, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт/послуг) у ланцюгу постачання.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (п.17 постанови ВС від 31.07.2018 №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.05.2023 №00033370702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за січень 2023 у розмірі 406 216,00 грн. та застосовано до платника податку штрафні санкції у розмірі 203 108,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.05.2023 №00033380702, яким зменшено суму від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до наступного звітного періоду за січень 2023 в розмірі 369 970,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" (код-39685847) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 14689,41 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код 43995486).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО