Рішення

від 21.11.2023 по справі 420/22375/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22375/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 серпня 2023 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500410/2023/000059 від 01.08.2023 р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500410/2023/000027/2 від 01.08.2023 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500410/2023/000060 від 01.08.2023 р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІІА500410/2023/000062 від 03.08.23 р.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з МД № 23UA500410001701U3 від 31.07.2023, МД № 23UA500410001706U9 від 31.07.2023, МД № 23UA500410001741U1 від 03.08.2023, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів № UA500410/2023/000026/2 від 01.08.2023, № UA500410/2023/000027/2 від 01.08.2023, № UA500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 та карток відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю № UA500410/2023/000059 від 01.08.2023, № UA500410/2023/000060 від 01.08.2023, № UA500410/2023/000062 від 03.08.2023. Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. В рамках проведення консультацій з декларантом відповідно до п. 5 статті 55 Митного кодексу України, декларанту повідомлено, що митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за МД № 23UA500410001701U3 від 31.07.2023, МД № 23UA500410001706U9 від 31.07.2023, МД № 23UA500410001741U1 від 03.08.2023, буде скориговано.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року зазначений позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

Заявою від 04.09.2023 року (вхід. № ЕП/34767/23) позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

25 вересня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/10937/25).

25 вересня 2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вхід. № ЕС/10938/23).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року в задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів відмовлено.

27 вересня 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вхід. № ЕП/38969/23).

04 жовтня 2023 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вхід. № ЕС/11503/23).

Станом на 21 листопада 2023 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

10.12.2022 року між ТОВ «ГРНЛАЙН ХІМІЯ» (надалі - позивач), як покупцем, та GREENLINE CHEMICALS Ltd, як продавцем, укладено контракт №10122022, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність Товар: - БІКАРБОНАТ НАТРІЮ; - КАРБОНАТ НАТРІЮ (КАЛЬЦІНОВАНА СОДА, ЩІЛЬНА У ВИГЛЯДІ ГРАНУЛИ АБО ПОРОШКУ); - МОНОКАЛЬЦІЙФОСФАТ; - КАУСТИЧНА СОДА (ПЛАСТІВЦІ АБО ГРАНУЛА); - МАГНЕЗІЯ ВИПАЛЕНА (СПЕЧЕНА); - ЛИМОННА КИСЛОТА МОНОГІДРАТ; НАТРІЮ ПЕРКАРБОНАТ З ПОКРИТТЯМ.

31.07.2023 року до пп «Усть-Дунайський морський торговельний порт» СМО № 2 мп «Ізмаїл» Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 10122022 від 10.12.2022 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення наступні митні декларації:

1) Митна декларація № 23UА500410001701U3 від 31.07.2023 року, для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи:

- Пакувальний лист (Расking list) WD02023000000841 від 24.07.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) WD02023000000841 від 24.07.2023;

- Коносамент (Вill of lading) №7 від 07.07.2023;

- Вантажна відомість (Саrgo Маnifest) б/н від 07.07.2023;

- Сертифікат про походження товару (Сеrtificate of origin) № z 0612027 від 05.07.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10122022 від 10.12.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.12.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022;

- Сертифікат аналізу №74640 від 11.07.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення 23410300ЕХ00070045 від 05.07.2023;

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем було надано відповідь № 1/31 від « 31» липня 2023 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500410/2023/000059 від 01.08.2023 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р.

2) Митна декларація № 23UА500410001706U9 від 31.07.2023 року, для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи:

- Пакувальний лист (Расking list) WD02023000000883 від 24.07.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) WD02023000000883 від 24.07.2023;

- Коносамент (Вill of lading) №8 від 07.07.2023;

- Вантажна відомість (Саrgo Маnifest) б/н від 07.07.2023;

- Сертифікат про походження товару (Сеrtificate of origin) № z 0567110 від 11.07.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10122022 від 10.12.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.12.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022;

- Сертифікат аналізу №74641 від 11.07.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення 23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи Позивачем було надано відповідь № 2/31 від « 31» липня 2023 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500410/2023/000060 від 01.08.2023 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000027/2 від 01.08.2023 р.

03.08.2023 року до пп «Усть-Дунайський морський торговельний порт» СМО № 2 мп «Ізмаїл» Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №10122022 від 10.12.2022 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення митну декларацією № 23UА50041000174U1 від 03.08.2023 року, для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи:

- Пакувальний лист (Расking list) WD02023000000943 від 14.07.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) WD02023000000943 від 14.07.2023;

- Коносамент (Вill of lading) №9 від 16.07.2023;

- Вантажна відомість (Саrgo Маnifest) б/н від 16.07.2023;

- Сертифікат про походження товару (Сеrtificate of origin) № z 0587427 від 17.07.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10122022 від 10.12.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.12.2022;

- Договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022;

- Сертифікат аналізу № 74974 від 17.07.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення 23410300ЕХ00074294 від 14.07.2023.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи Позивачем було надано відповідь № 1/03 від « 03» серпня 2023 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500410/2023/000062 від 03.08.23 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 р.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення та картки відмови є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митних декларацій та поданих до них документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Відносно посилань відповідача на те, що «аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) № 10122022 від 10.12.2022 з першого по п`ятий не містять печаток покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки, а наявні підписи сторін є дзеркально схожими» (згідно оскаржуваного рішення №UА500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 р.) а також що «аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів № 10122022 від 10.12.2022 року не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах» (згідно оскаржуваних рішень від 01.08.2023 р. № UА500410/2023/000027/2 та № UА500410/2023/000026/2), суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для обрання іншого ніж заявлений декларантом методу визначення митної вартості товару.

Такі доводи митного органу є безпідставними, оскільки жодним, як то міжнародним так і національним нормативним документом, не передбачене обов`язкове проставлення підписів та/або печаток сторін договору на кожній його сторінці, як і на кожній сторінці доповнень до такого, а також нумерація сторінок.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Більше того, відповідно до приписів частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторін за правочином вчинення дій щодо нумерації сторінок договору, проставляння підписів та печаток на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку. Таке оформлення договору є їх правом та вчинюється за обопільною домовленістю.

Разом з тим, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 10122022 від 10.12.2022 року, окрім підписів сторін на кожній його сторінці, належним чином засвідчений підписами та печатками покупця та продавця у розділі 13 «Юридичні та банківські реквізити сторін», що не дає сумнівів про дійсну наявність господарських правовідносин між контрагентами.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відсутність на аркушах зовнішньоекономічного договору (контракту) № 10122022 від 10.12.2022 року з першого по п`ятий печаток покупця та продавця, а також їх нумерації не тягне за собою недійсності, неукладеності чи нікчемності такого договору, оскільки сторонами не встановлено обов`язковості скріплення печаткою кожної його сторінки.

Відтак, прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товарів з посиланням на відсутність печаток продавця і покупця, а також нумерації на кожній сторінці наданого при митному оформлені договору вважаємо безпідставним та протиправним.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п`ятої ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Вказаних розбіжностей в даному випадку не вбачається.

Наведені митним органом доводи є припущеннями, крім того, контролюючим органом не наведено конкретні відомості про зміст контракту, не зазначено, підробка яких положень контракту могла б вплинути на митну вартість товарів.

Таким чином, зазначене припущеннями, на підставі яких, згідно з чинним законодавством України не проводиться коригування митної вартості товару.

В частині тверджень митного органу про те, що спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах, суд вважає необхідним зазначити, що митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення фальсифікації документа.

Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.

Вважаємо необхідним зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції "про захист прав людини та основоположних свобод" кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно декларанта митним органом не наведено.

Таким чином, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім ніяк не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу, впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні документів за наданими документами.

Відтак, доводи митного органу про те, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні № UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р. про те, що «окремі ділянки зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 року містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань».

На думку суду взагалі неприпустимим є ставлення під сумнів дійсності правочину покладаючись виключно на якість сканування такого чи здійснення припущень про повторний його друк, та більше того митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення фальсифікації документа.

Митним органом безпідставно здійснено припущення про те, що зовнішньоекономічний договір (контракт) № 10122022 від 10.12.2022 року може бути складеним фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань, щодо чого просимо суд прийняти до уваги наступне.

Суд приймає до уваги твердження позивача, що починаючи з 2020 року, ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» на підставі укладеного, з тим самим, що і в спірних правовідносинах, контрагентом GREENLINE CHEMICALS Ltd, зовнішньоекономічного договору (контракту) № 23032020 від 23.03.2020 здійснювало імпорт аналогічних товарів на митну територію України, щодо чого у базі даних ДФС наявна відповідна інформація.

Більше того, через власне СМО № 2 м/п "Ізмаїл" п/п "Усть-Дунайський МТП" декларантом вже здійснювалось розмитнення партій товарів за МД №UА500410/2022/000795 від 29.09.2022 р. та МД № UА500410/2022/000818 від 07.10.2022 р., за наведеним попереднім контрактом, з тим самим контрагентом, що й при митному оформлені у спірних правовідносинах.

В свою чергу, вже на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) № 10122022 від 10,12.2022 р. ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» через СМО № 2 м/п "Ізмаїл" п/п "Усть-Дунайський МТП" здійснювалось розмитнення партій товарів за митними деклараціями: № 23UА500410000082114 від 13.01.2023 року, № 23UА500410000083113 від 13.01.2023 року, № 2311А500410000298118 від 15.02.2023 року.

Згідно з вказаними митними деклараціями ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» було проведено оплату за товари за тією самою ціною, що заявлена при митному оформлені у спірних правовідносинах за МД № 23UА50041000170ШЗ від 31.07.2023 року, № 23UА500410001706119 від 31.07.2023 року, № 23UА500410001741Ш від 03.08.2023 року, що підтверджується: інвойсом №СD02022000002607 від 04.01.2023 р. та свіфтом №442536944 від 14.03.2023 р., інвойсом №СD02022000002606 від 04.01.2023 р. та свіфтами №443228323 від 22.03.2023 р. /444384732 від 04.04.2023 р., інвойсом № СD02022000002605 від 04.01.2023 р. та світом №441852608 від 07.03.2023 р.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 р. по справі № 420/3486/23, яке набрало законної сили, стосовно зазначених вище митних декларацій: №23UА500410000082114 від 13.01.2023 року, №23UА500410000083113 від 13.01.2023 року, та №23UА500410000298138 від 15.02.2023 року, був встановлений факт неправомірного підвищення Одеською митницею митної вартості товарів за тим самим зовнішньоекономічним договором (контрактом) № 10122022 від 10.12.2022 р. з тим самим контрагентом, на тих самих умовах поставки, з аналогічним пакетом документів, що наданий до митного оформлення товарів у спірних правовідносинах.

З урахуванням повідомлення наведених обставин позивачем при проведенні консультацій з митницею, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні жодні підстави вважати, що зовнішньоекономічний договір (контракт) № 10122022 від 10.12.2022 року укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань.

Суд приймає до уваги твердження позивача, що наданий митному органу текст контракту № 10122022 від 10.12.2022 року відображений чітко, чорні плями та сліди неодноразового сканування відсутні.

Між тим, навіть якщо припустити в наявності Одеської митниці копії контракту з дрібними чорними плямами, суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на них, а необхідно пояснити зв`язок якості копії контракту з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.

Однак, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів про підробку, фіктивність контракту № 10122022 від 10.12.2022 року як такого, що укладався без наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань, тобто сумніви митниці є лише припущеннями.

На думку суду, у даному випадку недоліки зазначені митним органом зводяться до надмірного формалізму зі сторони митного органу, оскільки заявлені ним припущення про наявність слідів неодноразового сканування та повторного друку окремих ділянок зовнішньоекономічного договору (контракту) № 10122022 від 10.12.2022 року жодним чином не спростовують числові значення, які використовуються при обрахунку складових митної вартості товарів заявлених до оформлення.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 року у справі № 815/5791/17 наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, жодних розбіжностей у поданих ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до митного оформлення документах немає.

Суд вважає безпідставними та неправомірними твердження контролюючого органу в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що «Згідно п.2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару»; «Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», а також що «відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату серед поданих товаросупровідних документів», виходячи з наступного.

Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Відповідно до п.5 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Відповідно до п.2.2 контракту, за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість Товару, вартість упаковки (в тому числі палет), маркування, збереження Товару, оформлення всіх необхідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні

Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов доставки, зазначених у кожному додатку. Умови поставки заявленої партії товару CFR Кілія. А отже, Покупець даного товару (Декларант ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ») не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару.

Митному органу був наданий контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, дані пакувального листа не суперечать відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі № 160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі виграти (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично

сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

При цьому, вимога митного органу про надання додаткових документів на затвердження такої складової митної вартості як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, є також безпідставною та належним чином не обґрунтованою.

Зокрема, поставка товару здійснюється на умовах CFR, про що зазначено у товаросупровідних документах, тобто, витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару вже включена до вартості.

У зв`язку з наведеним, суд вважає протиправними твердження митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату серед поданих товаросупровідних документів.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування та транспортування, у зв`язку з чим згідно з положеннями п.п. "в" п. 1 ч. 10 ст. 58 та п.5 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Відповідно до наведеного вище, згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору контракту) від 10.12.2022 року № 10122022, за яким позивачем імпортується товар, витрати пакування, маркування та транспортування включені у вартість товару. Що визнає і відповідач у рішеннях про коригування митної вартості товарів, а саме: «Згідно п.2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару» та «Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару».

При цьому митний орган ігнорує п.1 ч. 10 ст.58 та п.5 ст.58 Митного кодексу України, відповідно до якого витрати додаються до ціни тільки у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Суд погоджується з приписом закону щодо того, що у випадку, не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрат на вартість упаковки, маркування, зберігання та навантаження товару необхідно подавати контролюючому органу підтвердження таких витрат. Проте, у випадку, що розглядається, вартість на пакування, маркування та завантаження включена до ціни у зв`язку з чим Декларант ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» при митному оформленні товару не зобов`язаний був додавати ніякі інші документи щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням чи навантаженням.

Вартість товару, що була взята позивачем для визначення митної вартості та внесена у митну декларацію, зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах), що є невід`ємними частинами зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.12.2022 року № 10122022. На підставі чого, така вартість товару була визначена декларантом (позивачем) як митна вартість товару за ціною договору.

На підставі вищенаведеного, доводи митного органу у спірних правовідносинах щодо необхідності надання додаткових документів та відомостей щодо вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також документів та відомостей щодо вартості перевезення, включених до собівартості продукції, які є складовими митної вартості є безпідставними.

Відносно тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 року №UА500410/2023/000027/2 стосовно того, що «сертифікат про походження № z 0567110 від 11.07.2023 року не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також назви судна» та в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 року №UА500410/2023/000026/2 стосовно того, що «сертифікат про походження від 05.07.2023 року № z 0612027 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також назви судна», суд зазначає наступне.

Заявлені митним органом твердження суперечать змісту наданих з митним оформленням документів, оскільки у графі 6 наданих з митним оформленням як сертифікату про походження № z 0567110 від 11.07.2023 року, так і сертифікату про доходження від 05.07.2023 року № z 0612027, зазначено посилання на відповідні відомості та документи, оформлені з приводу заявлених до декларування товарів, а саме: зазначено назву судна - МV «ВRО STAR», номер коносаменту - №8, та назву судна - МV «ВRО STAR», номер коносаменту - №7, відповідно.

Крім того, заявляючи наведені припущення про наявні розбіжності у поданих декларантом документах, митний орган суперечить власним доводам, наведеним в оскаржуваному рішенні №UА500410/2023/000026/2 щодо однієї із заявлених партій товарів, а саме - у своєму рішенні митним органом заявлено доводи про те, що «сертифікат походження від 05.07.2023 № z 0612027 містить номер коносаменту № 7, який видано лише 07.07.2023».

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем без належного дослідження наданих декларантом документів та наявних доказів, з порушенням норм митного законодавства України, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах митної справи.

Щодо тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні від 01.08.2023 р. № UА500410/2023/000027/2 про те, що «в митній декларації країни відправлення № 23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023 року зазначено інші умови поставки товару, ніж заявлено декларантом у митній декларації та у рахунку - фактурі (інвойсі) № WD02023000000883 від 24.07.2023 року, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», суд зазначає наступне.

У наданій копії митної декларації країни відправлення вказані інші умови поставки, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом. Між виробником (експортером товару) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS Ltd» (Bulgaria), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару.

Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, в копії декларації країни експорту наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між Виробником товару та компанією-посередником.

А в поданій при митному оформленні позивачем митній декларації № 23UА500410001706U9 від 31.07.2023 р. та у рахунку - фактурі (інвойсі) № WD02023000000883 від 24.07.2023 року, у відповідності до вимог Митного кодексу України, вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та Постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS Ltd» (Bulgaria).

Також суд вважає, невиправданими вважаємо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що «митна декларація країни відправлення № 23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023 містить номер рахунок-фактура (інвойс) № WD 02023000000883, який видано лише 24.07.2023 року. Тобто на момент оформлення митної декларації інвойсу не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки».

Суд приймає до уваги, що у митній декларації країни відправлення № 23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023 року вказаний рахунок-фактура (інвойс) № WD02023000000883 виставлений виробником товару щодо компанії-посередника, оскільки як було зазначено раніше, вантаж поставляється не за прямим контрактом.

Так, партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, та в копії декларації країни експорту наявні відомості про рахунок-фактуру (інвойс) між Виробником товару та компанією-посередником - № WD02023000000883, який не має відношення до декларанта ТОВ ГРІНЛАЙН ХІМІЯ».

З метою узгодження документальної звітності виставленому в подальшому в рамках господарського контракту (взаємовідносин) між декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та Постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS Ltd» (Bulgaria), останнім був присвоєний ідентичний номер інвойсу WD02023000000883, проте такий має іншу дату - 24.07.2023 р., яка є відміною (пізнішою) від дати інвойса, зазначеного у експортній декларації країни відправлення.

Відносно тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р. доводи про те, що «сертифікат походження від 05.07.2023 року № z 0612027 містить номер коносаменту № 7, який видано лише 07.07.2023 року. Тобто на момент складання сертифікату походження коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки», суд зазначає наступне.

Сертифікат походження від 05.07.2023 року № z 0612027 та коносамент № 7 від 07.07.2023 р. є документами одного й того ж вантажу, однак оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення. Коносамент виступає кінцевим первинним документом при відправленні вантажу морським перевезенням.

Разом з тим, номер коносаменту щодо відправлення вантажу стає відомим після укладення договору з перевізником, оскільки здійснюється бронювання місця на судні, що на момент подачі декларації вже стає відомо відправнику - продавцю.

Отже, на момент оформлення сертифікату походження від 05.07.2023 № z 0612027 продавцем такому було достеменно відомо номер коносаменту, згідно якого здійснюватиметься відправлення відповідного товару.

Однак дата такому коносаменту присвоюється лише при навантаженні товару до перевезення, у зв`язку з чим у сертифікаті походження від 05.07.2023 року № z 0612027 продавцем було зазначено лише номер коносаменту №7 без визначання дати, оскільки така стала відома лише після навантаження товару до відправлення.

При цьому, оцінюваний товар можливо ідентифікувати відповідно до інших поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Зокрема, коносамент № 7 від 07.07.2023 р. містить повну інформацію, яка відповідає іншим документам, складеним щодо поставки на користь ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» товару на підставі зовнішньоекономічного контракту, та не містить жодних розбіжностей, а саме - у наданому до митного оформлення коносаменті відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості та пакування, а також печатка капітана судна.

Зі змісту пакувального листа, сертифікату аналізу на товар та інвойсу, поданих разом з митною декларацією у спірних правовідносинах, вбачається, що товар, його вага та кількість, співпадають, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати з відповідною поставкою, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару відсутні.

Окрім того, суд зазнає, що коносамент сам по собі не є документом, що підтверджує складові митної вартості товару, що перевозиться на морському судні.

Відповідно до ст. 134 КТМ України, коносамент є документом, який підтверджує зміст та укладання договору морського перевезення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України).

Згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 року, за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість товару, вартість пакування з метою збереження товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов поставки, що зазначені в кожному окремому інвойсі на кожну окрему партію.

Також суд приймає до уваги, що поставка товарів у спірних правовідносинах здійснювалась на умовах Інкотермс СFR UA Кілія, згідно з якими вбачається, що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт.

Таким чином, у ціну товару включена вартість перевезення, у випадку чого МК України не містить вимоги про надання митному органу окремо документів про вартість перевезення товарів, яка включені у ціну контракту та не впливають на визначення митної вартості.

Тобто, щодо заявленої до декларування партії товарів коносамент не може виступати документом, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки згідно з умовами укладеного декларантом зовнішньоекономічного контракту витрати на транспортування включені у вартість товару.

Отже, коносамент є додатковим документом, зміст якого не може вплинути на результати оформлення ТОВ «ГРІНЛАЙНХІМІЯ» митної декларації.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що висновки митного органу про те, що «на момент складання сертифікату походження коносаменту не існувало» жодним чином не впливають дійсність документу, числове значення заявленої митної вартості товарів, та не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішень щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» у загальній сумі 11 900, 69 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 12088 від 25.08.2023 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500410/2023/000059 від 01.08.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000027/2 від 01.08.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500410/2023/000060 від 01.08.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500410/2023/000062 від 03.08.23 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» суму сплаченого судового збору в розмірі 11 900 грн. 69 коп. (одинадцять тисяч дев`ятсот гривень 69 коп.).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» (вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 41404234).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов