Постанова

від 25.03.2024 по справі 420/22375/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22375/23

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 21.11.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ТОВ «Грінлайн Хімія» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці та просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р.;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500410/2023/000059 від 01.08.2023 р.;

- рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500410/2023/000027/2 від 01.08.2023 р.;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500410/2023/000060 від 01.08.2023 р.;

- рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 р.;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №ІІА500410/2023/000062 від 03.08.23 р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 0.12.2022 року між ТОВ, як покупцем, та GREENLINE CHEMICALS Ltd, як продавцем, укладено контракт №10122022, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність товар: - бікарбонат натрію; - карбонат натрію (кальцінована сода, щільна у вигляді гранули або порошку); - монокальційфосфат; - каустична сода (пластівці або гранула); - магнезія випалена (спечена); - лимонна кислота моногідрат; натрію перкарбонат з покриттям.

31.07.2023 року до ПП «Усть-Дунайський морський торговельний порт» СМО №2 МП «Ізмаїл» Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №10122022 від 10.12.2022 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення наступні митні декларації:

1) митна декларація № 23UА500410001701U3 від 31.07.2023 року, для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи:

- пакувальний лист (Расking list) WD02023000000841 від 24.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) WD02023000000841 від 24.07.2023;

- коносамент (Вill of lading) №7 від 07.07.2023;

- вантажна відомість (Саrgo Маnifest) б/н від 07.07.2023;

- сертифікат про походження товару (Сеrtificate of origin) № z 0612027 від 05.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10122022 від 10.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.12.2022;

- договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022;

- сертифікат аналізу №74640 від 11.07.2023;

- копія митної декларації країни відправлення 23410300ЕХ00070045 від 05.07.2023;

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем було надано відповідь №1/31 від « 31» липня 2023 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500410/2023/000059 від 01.08.2023 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р.

2) митна декларація № 23UА500410001706U9 від 31.07.2023 року, для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи:

- пакувальний лист (Расking list) WD02023000000883 від 24.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) WD02023000000883 від 24.07.2023;

- коносамент (Вill of lading) №8 від 07.07.2023;

- вантажна відомість (Саrgo Маnifest) б/н від 07.07.2023;

- сертифікат про походження товару (Сеrtificate of origin) № z 0567110 від 11.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10122022 від 10.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.12.2022;

- договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022;

- сертифікат аналізу №74641 від 11.07.2023;

- копія митної декларації країни відправлення 23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем було надано відповідь №2/31 від « 31» липня 2023 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500410/2023/000060 від 01.08.2023 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000027/2 від 01.08.2023 р.

03.08.2023 року до ПП «Усть-Дунайський морський торговельний порт» СМО №2 МП «Ізмаїл» Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №10122022 від 10.12.2022 року позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення митну декларацією № 23UА50041000174U1 від 03.08.2023 року, для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи:

- пакувальний лист (Расking list) WD02023000000943 від 14.07.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial invoice) WD02023000000943 від 14.07.2023;

- коносамент (Вill of lading) №9 від 16.07.2023;

- вантажна відомість (Саrgo Маnifest) б/н від 16.07.2023;

- сертифікат про походження товару (Сеrtificate of origin) № z 0587427 від 17.07.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №10122022 від 10.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.12.2022;

- договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022;

- сертифікат аналізу № 74974 від 17.07.2023;

- копія митної декларації країни відправлення 23410300ЕХ00074294 від 14.07.2023.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем було надано відповідь №1/03 від « 03» серпня 2023 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500410/2023/000062 від 03.08.23 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UА500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 р.

Вважаючи, що оскаржувані рішення та картки відмови є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам МК України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару, а відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Суд також зазначив, що відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

Крім того, суд дійшов висновку, що вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що перевірці митних декларацій та поданих до них документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Відносно посилань відповідача на те, що «аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 року з першого по п`ятий не містять печаток покупця та продавця, що в свою чергу свідчить, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки, а наявні підписи сторін є дзеркально схожими» (згідно оскаржуваного рішення №UА500410/2023/000028/2 від 03.08.2023 р.) а також що «аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів №10122022 від 10.12.2022 року не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах» (згідно оскаржуваних рішень від 01.08.2023 р. № UА500410/2023/000027/2 та № UА500410/2023/000026/2), суд вважає необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для обрання іншого ніж заявлений декларантом методу визначення митної вартості товару.

Такі доводи митного органу є безпідставними, оскільки жодним, як то міжнародним, так і національним нормативним документом не передбачене обов`язкове проставлення підписів та/або печаток сторін договору на кожній його сторінці, як і на кожній сторінці доповнень до такого, а також нумерація сторінок.

Відповідно до абз.13 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Більше того, відповідно до приписів частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторін за правочином вчинення дій щодо нумерації сторінок договору, проставляння підписів та печаток на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку. Таке оформлення договору є їх правом та вчинюється за обопільною домовленістю.

Разом з тим, зовнішньоекономічний договір (контракт) №10122022 від 10.12.2022 року, окрім підписів сторін на кожній його сторінці, належним чином засвідчений підписами та печатками покупця та продавця у розділі 13 «Юридичні та банківські реквізити сторін», що не дає сумнівів про дійсну наявність господарських правовідносин між контрагентами.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відсутність на аркушах зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 року з першого по п`ятий печаток покупця та продавця, а також їх нумерації, не тягне за собою недійсності, неукладеності чи нікчемності такого договору, оскільки сторонами не встановлено обов`язковості скріплення печаткою кожної його сторінки.

Відтак, прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товарів з посиланням на відсутність печаток продавця і покупця, а також нумерації на кожній сторінці наданого при митному оформлені договору є безпідставним та протиправним.

Аналіз положень ч.3 ст.53, частин першої, другої та п`ятої ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Вказаних розбіжностей в даному випадку не вбачається.

Наведені митним органом доводи є припущеннями, крім того, контролюючим органом не наведено конкретні відомості про зміст контракту, не зазначено, підробка яких положень контракту могла б вплинути на митну вартість товарів.

Таким чином, зазначене припущеннями, на підставі яких, згідно з чинним законодавством України не проводиться коригування митної вартості товару.

В частині тверджень митного органу про те, що спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах, суд вважає необхідним зазначити, що митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення фальсифікації документа.

Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п. 2 ст.6 Конвенції "про захист прав людини та основоположних свобод" кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно декларанта митним органом не наведено.

Таким чином, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім ніяк не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу, впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні документів за наданими документами.

Відтак, доводи митного органу про те, що вказаний документ може містити явні ознаки підробки є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р. про те, що «окремі ділянки зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 року містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, а саме на всіх аркушах наявні дрібні чорні плями. Вказане свідчить, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими. Отже даний правочин може вважатися таким, що укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань».

На думку суду, взагалі неприпустимим є ставлення під сумнів дійсності правочину покладаючись виключно на якість сканування такого чи здійснення припущень про повторний його друк, та більше того, митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення фальсифікації документа.

Крім того, митним органом безпідставно здійснено припущення про те, що зовнішньоекономічний договір (контракт) №10122022 від 10.12.2022 року може бути складеним фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань, з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом 1-ї інстанції, починаючи з 2020 року ТОВ на підставі укладеного з тим самим, що і в спірних правовідносинах, контрагентом GREENLINE CHEMICALS Ltd, зовнішньоекономічного договору (контракту) №23032020 від 23.03.2020 року здійснювало імпорт аналогічних товарів на митну територію України, щодо чого у базі даних ДФС наявна відповідна інформація.

Більше того, через власне СМО №2 м/п "Ізмаїл" п/п "Усть-Дунайський МТП" декларантом вже здійснювалось розмитнення партій товарів за МД №UА500410/2022/000795 від 29.09.2022 р. та МД № UА500410/2022/000818 від 07.10.2022 р. за наведеним попереднім контрактом, з тим самим контрагентом, що й при митному оформлені у спірних правовідносинах.

В свою чергу, вже на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 р. ТОВ через СМО № 2 м/п "Ізмаїл" п/п "Усть-Дунайський МТП" здійснювалось розмитнення партій товарів за митними деклараціями: №23UА500410000082114 від 13.01.2023 року, № 23UА500410000083113 від 13.01.2023 року, № 2311А500410000298118 від 15.02.2023 року.

Згідно з вказаними митними деклараціями ТОВ було проведено оплату за товари за тією самою ціною, що заявлена при митному оформлені у спірних правовідносинах за МД № 23UА50041000170ШЗ від 31.07.2023 року, № 23UА500410001706119 від 31.07.2023 року, № 23UА500410001741Ш від 03.08.2023 року, що підтверджується: інвойсом №СD02022000002607 від 04.01.2023 р. та свіфтом №442536944 від 14.03.2023 р., інвойсом №СD02022000002606 від 04.01.2023 р. та свіфтами №443228323 від 22.03.2023 р. /444384732 від 04.04.2023 р., інвойсом № СD02022000002605 від 04.01.2023 р. та світом №441852608 від 07.03.2023 р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 р. по справі №420/3486/23, яке набрало законної сили, стосовно зазначених вище митних декларацій №23UА500410000082114 від 13.01.2023 року, №23UА500410000083113 від 13.01.2023 року, та №23UА500410000298138 від 15.02.2023 року, був встановлений факт неправомірного підвищення Одеською митницею митної вартості товарів за тим самим зовнішньоекономічним договором (контрактом) №10122022 від 10.12.2022 р. з тим самим контрагентом, на тих самих умовах поставки, з аналогічним пакетом документів, що наданий до митного оформлення товарів у спірних правовідносинах.

З урахуванням повідомлення наведених обставин позивачем при проведенні консультацій з митницею, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні жодні підстави вважати, що зовнішньоекономічний договір (контракт) № 10122022 від 10.12.2022 року укладений фіктивно та без подальшого наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що наданий митному органу текст контракту №10122022 від 10.12.2022 року відображений чітко, чорні плями та сліди неодноразового сканування відсутні.

Між тим, навіть якщо припустити в наявності Одеської митниці копії контракту з дрібними чорними плямами, суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на них, а необхідно пояснити зв`язок якості копії контракту з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.

Однак, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів про підробку, фіктивність контракту №10122022 від 10.12.2022 року як такого, що укладався без наміру виконання прийнятих сторонами зобов`язань, тобто сумніви митниці є лише припущеннями.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку недоліки, зазначені митним органом, зводяться до надмірного формалізму зі сторони митного органу, оскільки заявлені ним припущення про наявність слідів неодноразового сканування та повторного друку окремих ділянок зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 року жодним чином не спростовують числові значення, які використовуються при обрахунку складових митної вартості товарів заявлених до оформлення.

Апеляційний суд також наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 815/5791/17.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, жодних розбіжностей у поданих ТОВ до митного оформлення документах немає.

Суд вважає безпідставними та неправомірними твердження контролюючого органу в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що «Згідно п.2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару»; «Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», а також що «відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату серед поданих товаросупровідних документів», виходячи з наступного.

Відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Відповідно до п.5 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Відповідно до п.2.2 контракту, за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість товару, вартість упаковки (в тому числі палет), маркування, збереження товару, оформлення всіх необхідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні

продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов доставки, зазначених у кожному додатку. Умови поставки заявленої партії товару CFR Кілія. А отже, покупець даного товару (декларант ТОВ) не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару.

Митному органу був наданий контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, дані пакувального листа не суперечать відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі № 160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп.«в» п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі виграти (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

При цьому, вимога митного органу про надання додаткових документів на затвердження такої складової митної вартості як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, є також безпідставною та належним чином не обґрунтованою.

Зокрема, поставка товару здійснюється на умовах CFR, про що зазначено у товаросупровідних документах, тобто, витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару вже включена до вартості.

У зв`язку з наведеним, суд вважає протиправними твердження митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату серед поданих товаросупровідних документів.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування та транспортування, у зв`язку з чим згідно з положеннями п.п."в" п.1 ч.10 ст.58 та п.5 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Відповідно до наведеного вище, згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.12.2022 року № 10122022, за яким позивачем імпортується товар, витрати пакування, маркування та транспортування включені у вартість товару, що фактично визнає і відповідач у рішеннях про коригування митної вартості товарів, а саме: «Згідно п.2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару» та «Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару».

При цьому, митний орган проігнорував п.1 ч.10 ст.58 та п.5 ст.58 Митного кодексу України, відповідно до якого витрати додаються до ціни тільки у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Суд погоджується, що за приписом закону, у випадку не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрат на вартість упаковки, маркування, зберігання та навантаження товару, необхідно подавати контролюючому органу підтвердження таких витрат. Проте, у випадку, що розглядається, вартість на пакування, маркування та завантаження включена до ціни, у зв`язку з чим декларант ТОВ при митному оформленні товару не зобов`язаний був додавати ніякі інші документи щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням чи навантаженням.

Вартість товару, що була взята позивачем для визначення митної вартості та внесена у митну декларацію, зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах), що є невід`ємними частинами зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.12.2022 року № 10122022, на підставі чого така вартість товару була визначена декларантом (позивачем) як митна вартість товару за ціною договору.

На підставі вищенаведеного, доводи митного органу у спірних правовідносинах щодо необхідності надання додаткових документів та відомостей щодо вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також документів та відомостей щодо вартості перевезення, включених до собівартості продукції, які є складовими митної вартості є безпідставними.

Відносно тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 року №UА500410/2023/000027/2 стосовно того, що «сертифікат про походження № z 0567110 від 11.07.2023 року не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також назви судна» та в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.08.2023 року №UА500410/2023/000026/2 стосовно того, що «сертифікат про походження від 05.07.2023 року № z 0612027 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також назви судна», суд зазначає наступне.

Заявлені митним органом твердження суперечать змісту наданих з митним оформленням документів, оскільки у графі 6 наданих з митним оформленням як сертифікату про походження № z 0567110 від 11.07.2023 року, так і сертифікату про доходження від 05.07.2023 року № z 0612027, зазначено посилання на відповідні відомості та документи, оформлені з приводу заявлених до декларування товарів, а саме: зазначено назву судна - МV «ВRО STAR», номер коносаменту - №8, та назву судна - МV «ВRО STAR», номер коносаменту - №7, відповідно.

Крім того, заявляючи наведені припущення про наявні розбіжності у поданих декларантом документах, митний орган суперечить власним доводам, наведеним в оскаржуваному рішенні №UА500410/2023/000026/2 щодо однієї із заявлених партій товарів, а саме - у своєму рішенні митним органом заявлено доводи про те, що «сертифікат походження від 05.07.2023 № z 0612027 містить номер коносаменту № 7, який видано лише 07.07.2023».

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем без належного дослідження наданих декларантом документів та наявних доказів, з порушенням норм митного законодавства України, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах митної справи.

Стосовно тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні від 01.08.2023 р. №UА500410/2023/000027/2 про те, що «в митній декларації країни відправлення №23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023 року зазначено інші умови поставки товару, ніж заявлено декларантом у митній декларації та у рахунку - фактурі (інвойсі) №WD02023000000883 від 24.07.2023 року, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», колегія суддів зазначає наступне.

У наданій копії митної декларації країни відправлення вказані інші умови поставки, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом. Між виробником (експортером товару) та ТОВ є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS Ltd» (Bulgaria), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару.

Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, в копії декларації країни експорту наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між виробником товару та компанією-посередником.

А в поданій при митному оформленні позивачем митній декларації №23UА500410001706U9 від 31.07.2023 р. та у рахунку - фактурі (інвойсі) №WD02023000000883 від 24.07.2023 року, у відповідності до вимог МК України вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між декларантом ТОВ та постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS Ltd» (Bulgaria).

Також, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що «митна декларація країни відправлення №23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023 містить номер рахунок-фактура (інвойс) №WD02023000000883, який видано лише 24.07.2023 року. Тобто, на момент оформлення митної декларації інвойсу не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки».

Суд приймає до уваги, що у митній декларації країни відправлення №23410300ЕХ00070148 від 05.07.2023 року вказаний рахунок-фактура (інвойс) №WD02023000000883, виставлений виробником товару щодо компанії-посередника, оскільки, як було зазначено раніше, вантаж поставляється не за прямим контрактом.

Так, партія товару продана виробником товару посереднику, який в свою чергу перепродав таку в подальшому декларанту, та в копії декларації країни експорту наявні відомості про рахунок-фактуру (інвойс) між виробником товару та компанією-посередником - №WD02023000000883, який не має відношення до декларанта ТОВ.

З метою узгодження документальної звітності виставленому в подальшому в рамках господарського контракту (взаємовідносин) між декларантом ТОВ та постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS Ltd» (Bulgaria), останнім був присвоєний ідентичний номер інвойсу WD02023000000883, проте такий має іншу дату - 24.07.2023 р., яка є відміною (пізнішою) від дати інвойса, зазначеного у експортній декларації країни відправлення.

Відносно тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні №UА500410/2023/000026/2 від 01.08.2023 р. про те, що «сертифікат походження від 05.07.2023 року № z 0612027 містить номер коносаменту №7, який видано лише 07.07.2023 року, тобто на момент складання сертифікату походження коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки», суд зазначає наступне.

Сертифікат походження від 05.07.2023 року № z 0612027 та коносамент №7 від 07.07.2023 р. є документами одного й того ж вантажу, однак оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення. Коносамент виступає кінцевим первинним документом при відправленні вантажу морським перевезенням.

Разом з тим, номер коносаменту щодо відправлення вантажу стає відомим після укладення договору з перевізником, оскільки здійснюється бронювання місця на судні, що на момент подачі декларації вже стає відомо відправнику - продавцю.

Отже, на момент оформлення сертифікату походження від 05.07.2023 року № z 0612027 продавцем такому було достеменно відомо номер коносаменту, згідно якого здійснюватиметься відправлення відповідного товару.

Однак, дата такому коносаменту присвоюється лише при навантаженні товару до перевезення, у зв`язку з чим у сертифікаті походження від 05.07.2023 року № z 0612027 продавцем було зазначено лише номер коносаменту №7 без визначання дати, оскільки така стала відома лише після навантаження товару до відправлення.

При цьому, оцінюваний товар можливо ідентифікувати відповідно до інших поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Зокрема, коносамент №7 від 07.07.2023 р. містить повну інформацію, яка відповідає іншим документам, складеним щодо поставки на користь ТОВ товару на підставі зовнішньоекономічного контракту, та не містить жодних розбіжностей, а саме - у наданому до митного оформлення коносаменті відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості та пакування, а також печатка капітана судна.

Зі змісту пакувального листа, сертифікату аналізу на товар та інвойсу, поданих разом з митною декларацією у спірних правовідносинах, вбачається, що товар, його вага та кількість, співпадають, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати з відповідною поставкою, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару відсутні.

Окрім того, суд 1-ї інстанції вірно зауважив, що коносамент сам по собі не є документом, що підтверджує складові митної вартості товару, що перевозиться на морському судні.

Відповідно до ст.134 КТМ України, коносамент є документом, який підтверджує зміст та укладання договору морського перевезення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6 ч.2 ст.53 МК України).

Згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) №10122022 від 10.12.2022 року, за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість товару, вартість пакування з метою збереження товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов поставки, що зазначені в кожному окремому інвойсі на кожну окрему партію.

Апеляційний суд також враховує, що поставка товарів у спірних правовідносинах здійснювалась на умовах Інкотермс СFR UA Кілія, згідно з якими вбачається, що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт.

Таким чином, у ціну товару включена вартість перевезення, і у такому випадку МК України не містить вимоги про надання митному органу окремо документів про вартість перевезення товарів, яка включені у ціну контракту та не впливають на визначення митної вартості.

Тобто, щодо заявленої до декларування партії товарів коносамент не може виступати документом, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки згідно з умовами укладеного декларантом зовнішньоекономічного контракту витрати на транспортування включені у вартість товару.

Отже, коносамент є додатковим документом, зміст якого не може вплинути на результати оформлення ТОВ митної декларації.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що твердження митного органу про те, що «на момент складання сертифікату походження коносаменту не існувало» жодним чином не впливають дійсність документу, числове значення заявленої митної вартості товарів, та не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Таким чином, митний орган, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконними та скасування рішень митного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

Крім того, колегія суддів зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Стосовно обраного відповідачем методу визначення митної вартості, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр.33 спірних рішень, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Отже, відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішеннях про коригування митної вартості зазначено, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосував саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначив про неможливість застосування методів визначення митної вартості товару, передбачених п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Апеляційний суд також зазначає, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ТОВ у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги ТОВ є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук