Рішення

від 16.11.2023 по справі 480/5215/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року Справа № 480/5215/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Верещаки Я.В.,

представника позивача - Нестеренко А.В.,

представника відповідача - Корнієнко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 480/5215/23

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Сумської міської ради

про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якій просить:

1. Визнати протиправним і скасувати розпорядження міського голови м. Суми від 26.04.2023 року №246-к Про звільнення ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Виконавчий комітет Сумської міської ради поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.05.2023 року по день поновлення на роботі.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 40000,00 (сорок тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Також позивачка просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, зобов`язавши виконавчий комітет Сумської міської ради подати звіт про виконання судового рішення, встановши строк для подання суду звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що розпорядженням Сумського міського голови від 30.10.2014 року №358-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради.

Розпорядженням Сумського міського голови від 16.11.2016 року №433-к ОСОБА_1 присвоєно 7 (сьомий) ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 (четвертої) категорії посад.

Рішенням Сумської міської ради від 23.02.2023 року № 3540-МР Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності вирішено утворити Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради (без права юридичної особи) та Управління публічної інформації Сумської міської ради (без права юридичної особи), припинивши Департамент комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, який не є юридичною особою.

Згідно п. 5 рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР дане рішення набирає чинності з 01.05.2023 року.

27.02.2023 року, до набрання чинності рішенням Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР, позивачку попереджено про звільнення (попередження про звільнення від 27.02.2023 року №292/03.0202-08), у якому їй запропоновано обійняти посади:

-головного спеціаліста відділу проектного управління та методологічного забезпечення управління стратегічного розвитку міста;

-заступника начальника загального відділу управління з господарських та загальних питань;

-заступника начальника відділу з організації діяльності ради (тимчасово, на час відпустки по догляду за дитиною штатного працівника);

-заступника начальника відділу ведення державного реєстру виборців Ковпаківського району міста Суми (тимчасово на час відпустки по догляду за дитиною штатного працівника).

З моменту набрання чинності рішенням Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР (з 01.05.2023 року) позивачку не попереджали про звільнення та не пропонували їй вакантні посади.

Згідно розпорядження Сумського міського голови від 26.04.2023 року №246-к Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено з посади директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради 01.05.2023 року.

Розпорядження Сумського міського голови від 26.04.2023 року №246-к Про звільнення ОСОБА_1 прийняте на підставі рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР, яке станом на 26.04.2023 року, не набрало чинності.

Позивачка вважає, що розпорядження Сумського міського голови від 26.04.2023 року №246-к Про звільнення ОСОБА_1 є протиправним і підлягає скасуванню з поновленням її на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, враховуючи наступне.

В розпорядженні Сумського міського голови від 26.04.2023 року №246-к Про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що звільнення позивачки відбувається на підставі рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540- МР та у зв`язку із скороченням штату.

При цьому, в рішенні Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР йдеться про переведення, вивільнення та призначення працівників у зв`язку із змінами, що вносяться даним рішенням. Про скорочення працівників в рішенні Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР не вказано.

Більш того, як вже було зазначено, рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР, на дату прийняття розпорядження Сумського міського голови від 26.04.2023 року №246-к Про звільнення ОСОБА_1 , не набрало чинності.

На думку позивачки, на підставі рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР, з 01.05.2023 року, відбувається трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без фактичного скорочення штату, що не може вважатися підставою для її звільнення з публічної служби.

Вважаючи звільнення з посади протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачка працювала на посаді Директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради з 1.11.2014 року та її було звільнено із займаної посади 01.05.2023 року у зв`язку із скороченням штату, що повністю відповідає пункту 1 статті 40 КЗпП України, якою передбачено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Факт скорочення посади Директора підтверджується наступним.

Рішенням Сумської міської ради від 23 лютого № 3540-МР Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальну чисельності (зі змінами) Сумська міська рада припинила Департамент комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради утворивши Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради та Управління публічної інформації Сумської міської ради (п.1.1 рішення).

Пунктом 4 даного рішення Сумському міському голові було доручено привести штати виконавчих органів Сумської міської ради у відповідність до цього рішення, вжити організаційно-процедурних заходів, пов`язаних з переведенням /вивільненням/призначення працівників у зв`язку зі змінами, що вносяться даним рішенням, відповідно до пункту 5 нова структура виконавчих органів Сумської міської ради вводилась в дію з 01.05.2023 року.

На виконання даного рішення Сумської міської ради було прийнято розпорядження Сумського міського голови від 27.02.2023 року № 126-К Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.10.2016 № 371-к Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, згідно якого затверджено штат Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради у кількості 14 штатних одиниць та штат Управління публічної інформації у кількості 8 штатних одиниць, отже з даних документів вбачається, що була проведено скорочення штату, а саме скорочена посада директора департаменту та заступника директора.

Таким чином, порівнюючи штатний розпис Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради (розпорядження від 08.11.2022 року № 517-К) та Управління публічної інформації Сумської міської ради, Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради (розпорядження від 27.02.2023 року № 126-К) можна встановити, що на виконання рішення Сумської міської ради відбулося скорочення посади позивача, як директора Департаменту.

27.02.2023 року позивачку листом від 27.02.2023 року № 292/03.02.02-08 було попереджено про скорочення штату і водночас запропоновано обійняти вакантні посади, які були наявні у виконавчому комітету Сумської міської ради на момент вручення попередження про звільнення, що підтверджується особистим підписом позивачки на листі із зазначенням дати вручення попередження 27.02.2023 року.

В подальшому листом від 24.03.2023 року № 406/03.02.02-08, у зв`язку з оновленням вакантних посад у виконавчому комітету Сумської міської ради, позивачці 27.03.2023 року повторно пропонувалось обійняти вакантні посади, однак остання відмовилась підписувати лист про пропозицію роботи, другий екземпляр пропозицій залишився в неї на столі, що підтверджується приміткою на листі, зробленою завідувачем сектору кадрового забезпечення відділу організаційної-кадрової роботи ОСОБА_2

26.04.2023 року перед виданням розпорядження про звільнення позивачці втретє було запропоновано обійняти вакантні посади у виконавчому комітеті Сумської міської ради, що підтверджується копією листа від 26.04.2023 року № 565/03.02.02-08. Копія даного листа була направлена на її телефон за допомогою месенджеру Вайбер, що підтверджується копією службової записки головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення відділу організаційно-кадрової роботи Сумської міської ради ОСОБА_3 від 26.04.2023 року та роздруківкою повідомлення. Також лист був направлений на адресу позивачки поштою, що підтверджується копією конверту, на якому наявний штамп про відправлення 26.04.2023 р.

При інформуванні позивача про наявні вакантні посади, які вона могла обійняти і продовжити працювати, відповідач вживав всі необхідні заходи та створив належні умови для отримання документів працівником, який, діючи на власний розсуд, свідомо відмовилась від їх отримання без поважних причин.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 46-54).

Ухвалою суду від 12.10.2023 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 19.10.2023.

19.10.2023 розгляд справи відкладено на 02.11.2023.

Ухвалою суду від 23.10.2023 заяву представника Виконавчого комітету Сумської міської ради про відвід судді по адміністративній справі № 480/5215/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди задоволено. Вирішено подальший розгляд справи здійснювати в іншому складі суду. Відповідно до п.2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, передано справу для повторного авторозподілу справи.

23.10.2023 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 480/5215/23 розподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою суду від 24.10.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.11.2023.

В судовому засіданні 02.11.2023 оголошено перерву до 16.11.2023.

16.11.2023 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що розпорядженням Сумського міського голови від 30.10.2014 року №358-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, що підтверджується записом у трудовій книжці позивачки (а. с. 19).

Рішенням Сумської міської ради від 23.02.2023 року № 3540-МР Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності вирішено утворити Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради (без права юридичної особи) та Управління публічної інформації Сумської міської ради (без права юридичної особи), припинивши Департамент комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, який не є юридичною особою (а.с. 72).

Згідно п. 5 рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР дане рішення набирає чинності з 01.05.2023 року.

26.04.2023 розпорядженням Сумського міського голови №246-к Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено з посади директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради 01.05.2023 року, у зв`язку із скороченням штату (п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України» (а.с. 25).

Вважаючи зазначене розпорядження протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначаєЗакон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III(далі -Закон №2493-III).

За приписами статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Із змісту ч. 1 ст. 20 Закону № 2493-III видно, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (ст. 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (ст. 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 18 цього Закону).

За змістом статті пункту 1 частини 1статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

За правилами частин 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правилами частини другої статті 42 КЗпП України передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Так, судом встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного розпорядження є рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 №3540-МР Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності та розпорядження міського голови від 27.02.2023 №126-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.10.2016 №371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради»

Судом встановлено, що Рішенням Сумської міської ради від 23.02.2023 року № 3540-МР Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності вирішено утворити Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради (без права юридичної особи) та Управління публічної інформації Сумської міської ради (без права юридичної особи), припинивши Департамент комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, який не є юридичною особою (а. с. 72).

Згідно п. 5 рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 р. № 3540-МР дане рішення набирає чинності з 01.05.2023 року.

Розпорядженням міського голови від 27.02.2023 №126-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.10.2016 №371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради» внесені зміни до розпорядження міського голови від 03.10.2016 №371-к Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради» виклавши додатки 1,2 в новій редакції, а саме: п. 6,7,14 та 28 розділу «Виконавчі органи Сумської міської ради» (Управління суспільних комунікацій-14, Управління публічної інформації -8).Дане розпорядження набирає чинності 01.05.2023 (а.с.76).

За змістом оскаржуваного розпорядження судом встановлено, що 26.04.2023 розпорядженням Сумського міського голови №246-к Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено з посади директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради 01.05.2023 року, у зв`язку із скороченням штату (п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України» (а.с. 25).

Разом з тим, позивач в обґрунтування позовних вимог щодо протиправності оскаржуваного розпорядження посилається, що відповідачем не було її запропоновано посади начальника Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради чи Управління публічної інформації Сумської міської ради.

Дослідивши надані представником відповідача попередження про звільнення від 27.02.2023 (а.с.88), пропозиції роботи від 24.03.2023 №406/03.02.02-08 (а.с.89) та від 26.04.2023 №565/03.02.02-08, судом встановлено, що, дійсно, Виконавчим комітетом Сумської міської ради посади начальника Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради чи Управління публічної інформації Сумської міської ради, які будуть створені з 01.05.2023 ОСОБА_1 не пропонувалися.

Представник відповідача в обґрунтування відмови щодо необхідності запропонування наведених посад зазначає, що наведені посади не були вакантними.

Проте, суд вважає наведені доводи представника відповідача необґрунтованими, оскільки положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено, імперативний обов`язок роботодавця при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці визначити переважне право на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Разом з тим, в порушення наведеним норм Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 не було запропоновано наведені посади а не було проведено процедуру визначення переважного права на залишення на роботі, а саме визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Натомість, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю в с і рівнозначні посади державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі №813/1715/16 та інших, повторював, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного розпорядження, оскільки ним був порушений порядок звільнення позивача з посади, а тому звільнення ОСОБА_1 з посади директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради 01.05.2023 року, у зв`язку із скороченням штату (п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України» є протиправним.

Абзацом 1 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо скасування розпорядження міського голови м. Суми від 26.04.2023 року №246-к Про звільнення ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) у всіх інших випадках (до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2023 у розмірі 20937,92 грн. за фактично відпрацьовані 18 робочих днів, за квітень 2023 2675,40 грн. за фактично відпрацьовані 2 робочих днів., загальна сума фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці становить 20 днів, заробітна плата за два місяці становить 23613,32 грн. (а.с. 155). Отже середньоденна заробітна плата становить 1180,67 грн. (23613,32 грн. : 20 робочих днів).

Згідно повідомлення Міністерства економіки України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2023 рік норма тривалості робочого часу визначена у травні 2023р. 23 днів, червні 2023 22 днів, липні 2023 21 день, серпні 2023 23, вересні 2023 21, жовтні 2023-22.

Згідно із ч.2,3 ст.1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України (ч.2). У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (ч.3).

Відповідно до ч.6 ст.6 вказаного Закону, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

З урахуванням вищевказаних приписів, норма тривалості робочого часу у 2023році складає: травень 22 днів, червень 22 днів, липень 21 день, серпень 23, вересень 21, жовтень-22, листопад-12.

Виходячи з наведеного, розрахункова кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача, починаючи з наступного робочого дня після дня звільнення (01.05.2023) по 16.11.2023 становить 143 днів.

Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 168 835,81 грн. (143 *1180,67 грн).

Також, суд спростовує доводи представника позивача щодо необхідності під час обчислення середнього заробітку врахувати розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення до відпустки та премії одноразової до 8 березня , виходячи з наступного.

Так, п. 4 Постанови №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо.

Таким чином, аналізуючи зміст наведеної норми, суд приходить висновку, що під час обчислення середнього заробітку у суду відсутні підстави для врахування розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення до відпустки та премії одноразової до 8 березня.

Суд зазначає, що у відповідності з пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 4 вказаної постанови зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.

Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Проте, позивач не надав жодних доказів на обґрунтування наведених вимог.

Також, розглядаючи правомірність вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що факт незаконного звільнення, на який вказує позивач, не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, згідно із судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі Гольм проти Швеції, від 29.11.1996 у справі Саундерс проти Сполученого Королівства, від 25.07.2001 у справі Перна проти Італії, від 13.07.2006 у справі Сілін проти України визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, спричинену такими діями.

У цьому випадку факт повторного незаконного звільнення ОСОБА_1 встановлено під час розгляду цієї справи, проте обов`язок доказування факту отримання моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Стверджуючи, що моральну шкоду йому було заподіяно незаконним звільненням, позивач не надав суду належних доказів в підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заявленою моральною шкодою в розмірі 40000грн., то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання виконавчого комітету Сумської міської ради подати звіт про виконання судового рішення, встановши строк для подання суду звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Отже, суд приходить висновку, що клопотання про встановлення судового контролю не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати розпорядження міського голови м. Суми від 26.04.2023 року №246-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради.

Стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04057942) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2023 по день проголошення судового рішення у розмірі 168 835,81 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11806,66 грн.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.11.2023.

Суддя О.А. Прилипчук