Постанова

від 08.04.2024 по справі 480/5215/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 р.Справа № 480/5215/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2023, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 21.11.23 року у справі № 480/5215/23

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Сумської міської ради

про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі за текстом також відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження міського голови м. Суми від 26.04.2023 за № 246-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Виконавчий комітет Сумської міської ради поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради;

- стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.05.2023 по день поновлення на роботі;

- стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 40000,00 грн моральної шкоди;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, зобов`язавши Виконавчий комітет Сумської міської ради подати звіт про виконання судового рішення, встановивши строк для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Скасовано розпорядження міського голови м. Суми від 26.04.2023 за № 246-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради.

Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2023 по день проголошення судового рішення в сумі 168 835,81 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11 806,66 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Виконавчий комітет Сумської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, з огляду на його необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури звільнення позивача з огляду на те, що п. 11 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, а отже застосування судом норм Закону України «Про державну службу» в спірних правовідносинах є помилковим.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що розпорядженням Сумського міського голови від 30.10.2014 за № 358-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а. с. 19).

Рішенням Сумської міської ради від 23.02.2023 за № 3540-МР Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності, вирішено утворити Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради (без права юридичної особи) та Управління публічної інформації Сумської міської ради (без права юридичної особи), припинивши Департамент комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, який не є юридичною особою (а.с. 72).

Згідно з п. 5 рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 № 3540-МР рішення набирає чинності з 01.05.2023.

Розпорядженням міського голови від 27.02.2023 за № 126-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.10.2016 за № 371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради», яке набрало чинності 01.05.2023, внесені зміни до розпорядження міського голови від 03.10.2016 за № 371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради» з викладенням додатків 1,2 в новій редакції, а саме: п. 6, 7, 14 та 28 розділу «Виконавчі органи Сумської міської ради» (Управління суспільних комунікацій-14, Управління публічної інформації-8) (а.с. 76).

26.04.2023 розпорядженням Сумського міського голови № 246-к Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено з посади директора департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради 01.05.2023 у зв`язку зі скороченням штату (п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України» (а.с. 25).

Уважаючи зазначене розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із протиправності оскаржуваного рішення з огляду на факт порушення відповідачем встановленої процедури звільнення, а відтак і порушення прав позивача.

Водночас суд першої інстанції обчислив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнув з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 168 835,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах та на посадах місцевого самоврядування унормовані, насамперед, приписами Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування від 7 червня 2001 року, № 2493-III (далі також - Закон № 2493-III) та Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 20 Закону № 2493-III убачається, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (ст. 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (ст. 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 18 цього Закону).

Пунктом 1 ч. 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правилами частини другої статті 42 КЗпП України встановлено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Так, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі скорочення штату, яка передбачає:

1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці;

2) запропонування працівнику всіх наявних вакантних посад (що були наявними на момент попередження працівника про звільнення та з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення), які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації;

3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.

Отже лише виконання роботодавцем всіх у сукупності вищезазначених гарантій реалізації працівником права на працю при скороченні штатів є підставою для правомірного звільнення.

Як установлено судом, підставою прийняття оскаржуваного розпорядження є рішення Сумської міської ради від 23.02.2023 за № 3540-МР Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27 липня 2016 року № 1031-МР Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності та розпорядження міського голови від 27.02.2023 за № 126-к «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 03.10.2016 за № 371-к «Про затвердження граничної чисельності та штатів апарату та виконавчих органів Сумської міської ради».

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності оскаржуваного розпорядження позивач посилався на те, що відповідачем не було запропоновано посади начальника Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради чи Управління публічної інформації Сумської міської ради позивачу.

Так, 27.02.2023 позивача листом від 27.02.2023 за № 292/03.02.02-08 попереджено про скорочення штату і водночас запропоновано обійняти вакантні посади, які були наявні у Виконавчому комітету Сумської міської ради на момент вручення попередження про звільнення, що підтверджується особистим підписом позивача на листі із зазначенням дати вручення попередження 27.02.2023.

В подальшому, листом від 24.03.2023 за № 406/03.02.02-08, у зв`язку з оновленням вакантних посад у Виконавчому комітету Сумської міської ради, позивачу 27.03.2023 повторно запропоновано обійняти вакантні посади, від підпису якого позивач відмовилася.

26.04.2023 позивачу втретє запропоновано обійняти вакантні посади у Виконавчому комітеті Сумської міської ради, що підтверджується копією листа від 26.04.2023 за № 565/03.02.02-08, направленого на відповідні адреси засобами електронного і поштового зв`язку.

Дослідивши надані представником відповідача листи з попередженням про звільнення від 27.02.2023 за № 292/03.02.02-08 (а.с. 88), пропозиції роботи від 24.03.2023 за № 406/03.02.02-08 (а.с. 89) та від 26.04.2023 за № 565/03.02.02-08, суд установив, що дійсно, Виконавчим комітетом Сумської міської ради посади начальника Управління суспільних комунікацій Сумської міської ради чи Управління публічної інформації Сумської міської ради, які будуть створені з 01.05.2023, ОСОБА_1 не пропонувалися.

Представник відповідача в обґрунтування відмови щодо необхідності запропонування наведених посад зазначав, що наведені посади не були вакантними.

Проте колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість таких доводів відповідача, оскільки положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено імперативний обов`язок роботодавця при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці визначити переважне право на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У порушення наведених норм Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 не було запропоновано зазначені посади, не було проведено процедуру визначення переважного права на залишення на роботі, а саме визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Разом з цим суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю всі рівнозначні посади державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей з урахуванням переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16 та інших, указував, що обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено процедуру звільнення позивача з посади, є правомірним.

Ураховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем установленої процедури звільнення, а відтак і факт незаконного звільнення позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування розпорядження міського голови м. Суми від 26.04.2023 за № 246-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

За приписами частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі, у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В даному випадку судом установлено протиправність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на посаді, з якої її було звільнено.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2023 у розмірі 20937,92 грн за фактично відпрацьовані 18 робочих днів, за квітень 2023 2675,40 грн за фактично відпрацьовані 2 робочих днів, загальна сума фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці становить 20 днів, заробітна плата за два місяці становить 23613,32 грн (а.с. 155). Отже середньоденна заробітна плата становить 1180,67 грн (23613,32 грн : 20 робочих днів).

Згідно з повідомленням Міністерства економіки України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2023 рік норма тривалості робочого часу визначена у травні 2023 року 23 днів, червні 2023 року 22 днів, липні 2023 року 21 день, серпні 2023 року 23, вересні 2023 року 21, жовтні 2023 року - 22.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15 березня 2022 року за № 2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України (ч. 2). У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, урегульованих цим Законом (ч. 3).

Відповідно до ч. 6 ст. 6 вказаного Закону у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

З урахуванням указаних приписів, норма тривалості робочого часу у 2023 році складає: травень 22 дні, червень 22 дні, липень 21 день, серпень 23 дні, вересень 21 день, жовтень - 22 дні, листопад - 12 днів.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції зазначив, що розрахункова кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача, починаючи з наступного робочого дня після дня звільнення (01.05.2023) по 16.11.2023, становить 143 дні та дійшов висновку, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу, становить 168 835,81 грн (143 *1180,67 грн).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено міркувань щодо правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині.

З огляду на приписи пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць правомірно звернуто судом першої інстанції до негайного виконання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи відповідача, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Керуючись положеннями частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення у межах апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 480/5215/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Курило Повний текст постанови складено 15.04.2024 року