Постанова

від 21.11.2023 по справі 300/1034/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/1034/23 пров. № А/857/13303/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (головуючий суддя Микитюк Р.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2021 року: за №002523/0705, за №002524/0705 та за №002525/0705.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №002523/0705, №002524/0705, №002525/0705 від 27.04.2021.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь позивача частину сплачених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Не погодившись з такими рішеннями суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області оскаржило їх в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції проігноровано та не взято до уваги пропущення строку звернення позивачем до суду з позовною заявою.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом 27.04.2021, які разом з розрахунками розміру штрафних санкцій направлено позивачу 28.04.2021.

Позивачем, отримано оскаржувані рішення 30.04.2021.

Відповідно до пунктів 42.2, 42.4 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

При цьому добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Оскільки платником отримано оскаржувані ППР 30.04.2021, граничний термін подання адміністративного позову сплинув 30.10.2021, проте платник звернувся до суду із позовом 13.03.2023.

Крім того апелянт зазначає, що на підставі направлень від 24.02.2021 №353, №354, №355 відповідно до пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.02.2021 №219-п, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вудгофф» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2021 №1509/09-19-07-05/36894669 та встановлено порушення чинного податкового законодавства, в тому числі встановлено:

заниження податку на прибуток в загальній сумі 220947 грн;

заниження податку на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 103275 грн;

не утримано та не сплачено до бюджету податок з «інших доходів» сплачених резидентом нерезиденту «СhеmVеt dк А/S» Данія відповідно договору № 2 від 03.02.2017 за ставкою 15 відсотків у джерела виплати таких доходів всього в сумі 130620 грн;

не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних загальною сумою податку на додану вартість 101705,09 грн;

неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік та 2020 рік та податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості;

неподання/несвоєчасного подання ТОВ «Вудгофф» до податкового органу повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП), які використовувались підприємством в господарській діяльності.

Проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав та наданих до перевірки документів на право власності в ТОВ «Вудгофф» за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 у власності перебували об`єкти нежитлової нерухомості.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Вудгофф» до податкового органу не подано Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік та 2020 рік та не нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік та 2020 рік на наступний об`єкт нежитлової нерухомості: Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с.Студійка, вул. Л.Українки, буд. 36, загальною площею 1535,5 кв.м. (згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності зареєстровано 20.10.2015 за номером 756374326228).

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «Вудгофф» не подано Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості та не нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018, 2019 та 2020 на наступний об`єкт нежитлової нерухомості: Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с.Студійка, вул. Л.Українки, буд. 35, загальна площа 230,9 кв.м. (договір купівлі-продажу 2770 від 07.11.2018, акт приймання передачі 4/100 ідеальних часток виробничих будівель та споруд від 07.11.2018 по договору купівлі-продажу 2770 від 07.11.2018).

Відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме:

- пп. 14.1.129-1 п.14.1 ст. 14 - об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 - платниками податку на нерухоме майно є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості;

пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 - об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка;

пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 - не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 - базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток;

пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 - база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт;

пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 - ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

пп. 266.7.5 п. 267.5 ст. 267 - платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий обґєкт.

пп. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 - у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності;

пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 - податкове зобов`язання за звітний рік сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає, за звітними кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Рішенням сесії Студінської сільської ради Калуського району Івано-Франківської міської ради від 14.02.2017 №б/н «Про встановлення податку на об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості» встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для обґєктів нежитлового фонду, інші нежитлові будівлі - 0,2 відсотка. Дане рішення набирає чинності з 01.01.2018.

Рішенням сесії Студінської сільської ради Калуського району Івано-Франківської міської ради від 27.06.2018 №б/н «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019» встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 (будівлі торговельні інші - 0,5 відсотка). Дане рішення набирає чинності з 01.01.2019.

Рішенням сесії Студінської сільської ради Калуського району Івано-Франківської міської ради від 26.06.2019 року №б/н «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 (будівлі торговельні інші - 0,5 відсотка). Дане рішення набирає чинності з 01.01.2020.

При цьому основним видом діяльності товариства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код ВЕД - 46.21).

Протягом періоду 2017-2018 років та за 2021 рік ТОВ «Вудгофф» подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сплачено/сплачуються податкові зобов`язання за вищенаведені об`єкти нежитлової нерухомості, що знаходяться в власності ТОВ «Вудгофф».

Також, на порушення вимог пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) перевіркою встановлено факт неподання Податкових декларацій з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік та 2020 рік та Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області при проведенні перевірки надавались письмова вимога від 17.03.2021 про надання до перевірки документального підтвердження та/або пояснення правомірності не декларування податкових зобов`язань за об`єкти нежитлової нерухомості за податкові (звітні) періоди 2019- 2020 роки (ТОВ «Вудгофф» за податковий (звітний) період 2017, 2018, 2021 роки подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та задекларовано податкові зобов`язання за об`єкти нежитлової нерухомості наявні протягом 2019-2020 роки), при проведенні перевірки (ГУ ДПС в Івано- Франківській області складено акт №365/09-19-07-01/36894669 від 18.03.2021) та станом на 22.04.2021 не надано документального підтвердження письмових пояснень щодо вищенаведених фактів в ході проведення перевірки не надавали.

Вимогами Податкового кодексу України встановлений обов`язок для платника податків щодо дотримання норм чинного податкового законодавства, в тому числі обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Однак, в ході проведення перевірки встановлено, що платник податків діяв умисно, оскільки він удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом, зокрема в частині неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне, від земельної ділянки за 2019 - 2020 роки та ненарахування податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкти нежитлової нерухомості, які належать ТОВ «Вудгофф».

Платник податків мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема: у платника податків були в наявності витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення та ним було подано до податкового органу податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 та 2018 роки.

Враховуючи вищенаведене, платник податків не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності з метою зменшення бази оподаткування.

Відповідно, свідоме заниження податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та неподання декларацій вказує на умисність дій платника податків та порушення обов`язку платника податків з урахуванням норм ст.16, ст.36 Податкового кодексу України.

Щодо неподання та/або несвоєчасного подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП) то апелянт зазначає, що за результатами розгляду матеріалів акту перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено ППР від 27.04.2021 № 002525/0705, яким до ТОВ «Вудгофф» застосовано штрафні санкції у сумі 14 280 грн (14 х 1020 грн) за неподання/несвоєчасне подання до податкового органу повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма № 20-ОПП) у кількості 14 штук (перелік об`єкті оподаткування/об`єкти, пов`язані з оподаткуванням наявні в таблиці акту перевірки с. 55-56).

Пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок), повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється, в тому числі на підставі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування.

У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою № 20-6ПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати повідомлення № 20-ОПП засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни.

Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачено, що в разі неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

При цьому апелянт звертає увагу на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 21.07.2020 у справі №826/14197/17 щодо правомірності застосованих штрафних санкцій за неподання 20-ОПП, де зокрема зазначено:

«Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Як встановлено судами, позивачем не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-01111, при цьому, в перевірений період позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовував приміщення та нерухоме майно.

З огляду на те, що позивачем проводилась господарська діяльність через відділення, які розташовані в інших місцях, ніж місце розташування позивача та його філій, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача обов`язку повідомити про здійснення господарської діяльності такими відділеннями.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.»

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.04.2021 №№002523/0705, 002524/0705, 002525/0705 є законними, обґрунтованими та сформованими без порушень вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС в Івано-Франківській області діяло виключно в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства.

Щодо додаткового рішення, то апелянт зазначає, що згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків

Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу законодавства України, оцінки поданих доказів, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, апелянт вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.09.2010 зареєстроване в якості юридичної особи. Основними видами діяльності є: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Товариство перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області (а.с. 11-21).

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.02.2021 № 219-П та направлень від 24.02.2021 за № 353, № 354 та за № 355 працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в період з 25.02.2021 по 18.03.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Вудгофф».

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 25.03.2021 за № 1509/09-19-07-05/36894669, відповідно до змісту якого констатовано порушення позивачем, зокрема:

- пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 46, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 3, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 №336/22868, п. 5, п. 7, п. 8, п. 21 Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку №15 «дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000, ст. 1, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 220947 грн, в т.ч. по періодах: І квартал 2018 року в сумі 21926 грн, півріччя 2018 року в сумі 188132 грн, три квартали 2018 року в сумі 220947 грн, 2018 рік в сумі 220947 грн; - пп. 14.1.185, п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 46, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188.1, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 103275 грн, в т.ч. по періодах: за листопад 2017 року в сумі 1250 грн, за березень 2018 року в сумі 101705 грн, за липень 2018 року в сумі 320 грн; - п. 103.10 ст. 103, пп. 134.1.3 п. 134.1 ст.134, пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Вудгофф» не утримано та не сплачено до бюджету податок з «інших доходів» сплачених резидентом нерезиденту «ChemVet dk A/S» Данія відповідно договору №2 від 03.02.2017 року за ставкою 15 відсотків у джерела виплати таких доходів всього в сумі 130620 грн (870805,10 х 15%), в т.ч. за півріччя 2017 року, за три квартали 2017 року в сумі 1185 грн, за 2017 рік в сумі 2011 грн, за І квартал 2018 року в сумі 402 грн, за півріччя 2018 року в сумі 2030 грн, за три квартали 2018 року в сумі 2680 грн, та 2018 рік в сумі 17408 грн, за І квартал 2019 року в сумі 1926 грн, за півріччя 2019 року в сумі 26564 грн, за три квартали 2019 року в сумі 29091 грн, за 2019 рік в сумі 71624 грн, за І квартал 2020 року в сумі 1999 грн, за півріччя 2020 року в сумі 6416 грн, за і три квартали 2020 року в сумі 35261 грн, за 2020 рік в сумі 39577 грн; - пп. 266.1.1, пп. 266.2.1 п.266.1, пп.266.3.1, пп. 266.3.3 п.266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, пп. 266.8.1 п. 266.8, пп. 266.10.1 п. 266.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, всього в сумі 8856 17 грн, в т.ч. по періодах: IV квартал 2018 року - 286,7 грн, І квартал 2019 року - 13,8 грн, II квартал 2019 року - 9213,98 грн, III квартал 2019 року - 9213,98 грн, IV квартал 2019 року - 9214 грн, І квартал 2020 року - 10428,38 грн, II квартал 2020 року - 10428,38 грн, III квартал 2020 року - 10428,39 грн, IV квартал 2020 року -10428,38 грн; - п. 201.1, п. 201.10, п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, не зареєстровано податкові накладні в єдиному реєстрі податкових накладних загальною сумою податку на додану вартість 101705,09 грн, в т.ч. по періодах: за грудень 2017 року в сумі 101705,09 грн; - пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено факт неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік та 2020 рік та податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості; - п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено факт неподання/несвоєчасного подання ТзОВ «Вудгофф» до податкового органу повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (форма №20-ОПП).

14.04.2021 ТОВ «Вудгофф» подало до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки від 25.03.2021 за № 1509/09-19-07-05/36894669.

За результатами розгляду поданого заперечення, відповідачем надано відповідь № 4399/6/09-19-07-01-19 від 23.04.2021, в якій зазначено, що висновок акта від 25.03.2021 за № 1509/09-19-07-05/36894669 залишено без змін.

На підставі акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 25.03.2021 за № 1509/09-19-07-05/36894669, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.04.2021:

- № 002523/0705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 88142,17 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 78856,17 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9286 грн;

- № 002524/0705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 1020 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1020 грн;

- № 002525/0705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 14280 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14280 грн.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції з`ясовано, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №300/2963/21, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2021 - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудгофф», результати якої оформлені актом № 1509/09-19-07-05/36894669 від 25.03.2021. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 27.04.2021: за №002520/0705, за №002521/0705 та за №002522/0705 (а.с.182-190).

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згаданим вище рішенням суду від 13.12.2021, зокрема встановлено, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (із наступними змінами та в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальна планова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом № 1509/09-19-07-05/36894669 від 25.03.2021, проведена відповідачем в період дії мораторію, введеного постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021 року (період, в який було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Вудгофф».

Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, на період проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Вудгофф» на території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а, відповідно, діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

У подальшому, пунктом 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 909-ІХ ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

При цьому, Законом № 909-ІХ строк дії мораторію на проведення документальних планових перевірок платників податків, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, не змінювався.

Законом № 909-ІХ зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не вносилися.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за наявності чинної норми пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вудгофф» у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, внаслідок чого, дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача результати якої оформлені актом № 1509/09-19-07-05/36894669 від 25.03.2021, є протиправними.

Також суд зазначив, що наведений підхід було викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 826/17123/18, в якій було сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У ще одній палатній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відбулось без урахування права платника податків на участь у процесі прийняття рішення.

Так, згідно пункту 86.7 статті 86 ПК України, закріплено право платника податків або його законного представника бути присутнім під час розгляду заперечень до акту перевірки. Реалізація такого права пов`язується із зазначенням платником податків у своїх запереченнях про бажання взяти участь у їх розгляді.

Однак, відповідачем не забезпечено можливості участі представника позивача при розгляді його заперечення на акт перевірки та надання додаткових пояснень і документів для спростування висновків акту перевірки.

При цьому суд слушно зауважив, що ні Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ні Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», ні постанова КМУ від 11.03.2020 (із змінами та доповненнями) не обмежували та не могли обмежити право позивача, визначене п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17, п.86.7 ст. 86 ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №810/1420/16.

З огляду на це суд дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача в акті перевірки від 25.03.2021 та, як наслідок, протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень від 27.04.2021 №№002523/0705, 002524/0705, №002525/0705.

Постановляючи додаткове рішення та задовольняючи частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Отже, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подано: копію договору про надання правової допомоги від 27.02.2023 №08/02-2023, копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 27.02.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №955, копію ордеру на надання правничої допомоги серії АТ №1044115 від 12.06.2023, копію платіжної інструкції №318 від 21.03.2023.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2023 аналіз документів, вивчення проблеми, законодавства і судової практики (2500 грн), консультація (1000,00 грн), складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (4000,00 грн), складання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду (2000,00 грн), складання відповіді на відзив (2000,00 грн), складання заяви про ухвалення додаткового рішення (500,00 грн). Загальна вартість 12000,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, правильно виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами майнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, правильно вважав, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 3000,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення та додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 300/1034/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін