Постанова

від 22.11.2023 по справі 809/1136/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 809/1136/18

адміністративне провадження № К/9901/9591/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Надвірнаводоканал» до Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року (суддя Тимощук О. Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (суддя-доповідач Шинкар Т. І., судді: Пліш М. А., Судова-Хомюк Н. М.)

І. Суть спору

У червні 2018 року Комунальне підприємство «Надвірнаводоканал» (далі - позивач, КП «Надвірнаводоканал») звернулося до суду з позовом до Міністерства фінансів України (далі - відповідач, Мінфін), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції КП «Надвірнаводоканал» в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 та договорами: від 06 липня 2017 року № 2-Над в розмірі 93 962,00 грн (дев`яносто три тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні), від 03 серпня 2017 року № 3-Над в розмірі 100 446,18 грн (сто тисяч чотириста сорок шість гривень вісімнадцять копійок); від 10 серпня 2017 року № 4-Над в розмірі 17 310,60 грн (сімнадцять тисяч триста десять гривень шістдесят копійок); від 06 вересня 2017 року № 5-Над в розмірі 83 123,00 грн (вісімдесят три тисячі сто двадцять три гривні); від 05 жовтня 2017 року № 6-Над в розмірі 111 645,57 грн (сто одинадцять тисяч шістсот сорок п`ять гривень п`ятдесят сім копійок); від 03 листопада 2017 року № 7-Над в розмірі 77 945,00 грн (сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень); від 05 грудня 2017 року № 8-Над в розмірі 103 945,43 грн (сто три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень сорок три копійки), всього 588 386,78 грн (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) і недоведення його до відома Державної казначейської служби України;

- зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції КП «Надвірнаводоканал» в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 та договорами: від 06 липня 2017 року № 2-Над в розмірі 93 962,00 грн (дев`яносто три тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні), від 03 серпня 2017 року № 3-Над в розмірі 100 446,18 грн (сто тисяч чотириста сорок шість гривень вісімнадцять копійок); від 10 серпня 2017 року № 4-Над в розмірі 17 310,60 грн (сімнадцять тисяч триста десять гривень шістдесят копійок); від 06 вересня 2017 року № 5-Над в розмірі 83 123,00 грн (вісімдесят три тисячі сто двадцять три гривні); від 05 жовтня 2017 року № 6-Над в розмірі 111 645,57 грн (сто одинадцять тисяч шістсот сорок п`ять гривень п`ятдесят сім копійок); від 03 листопада 2017 року № 7-Над в розмірі 77 945,00 грн (сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень); від 05 грудня 2017 року № 8-Над в розмірі 103 945,43 грн (сто три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень сорок три копійки), всього 588 386,78 грн (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) і довести його до відома Державної казначейської служби України.

На обґрунтування позовних вимог КП «Надвірнаводоканал» зазначило, що Мінфін усупереч вимог чинного законодавства України, не прийнято рішення про перерахування субвенції з Державного бюджету України та не повідомлено органи казначейства України про його прийняття з метою перерахування відповідних коштів. Як наслідок, відповідачаем вчинена бездіяльність, що полягала у невиконанні умов укладених договорів про організацію взаєморозрахунків зі субвенцією з Державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

КП «Надвірнаводоканал» зареєстроване 19 квітня 2006 року, серед видів діяльності за КВЕД-2010 відносяться, зокрема: 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

Відповідно до Статуту КП «Надвірнаводоканал», затвердженого рішенням сесії Надвірнянської міської ради від 21 грудня 2017 року № 835-20/2017, підприємство реалізовує послуги з централізованого постачання холодної води (водопостачання) та водовідведення, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, за цінами/тарифами, розмір яких встановлено та затверджено Надвірнянською міською радою.

Тобто, позивач є підприємством, яке здійснює централізоване водопостачання та водовідведення м. Надвірна, працюючи в умовах дії тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування - Надвірнянської міської ради.

11 травня 2017 року КП «Надвірнаводоканал» подано до Івано-Франківської обласної територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах пакет документів для узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) станом на 01 січня 2016 року, з метою узгодження заборгованості та направлення коштів на погашення заборгованості КП «Надвірнаводоканал» на оплату податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до Розрахунку обсягу заборгованості за минулі періоди різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Надвірнаводоканал» обсяг заборгованості з різниці в тарифах становить 4 207 002,61 грн.

29 травня 2017 року за результатами засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах вирішено узгодити відповідно до Закону України від 03 листопада 2016 року № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 березня 2017 року № 53 обсяги заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надані населенню КП «Надвірнаводоканал» станом на 01 січня 2016 року на загальну суму 4 207 002,61 грн.

У червні-грудні 2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби в Івано-Франківській області, Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансовим управлінням Надвірнянської РДА та КП «Надвірнаводоканал» укладено договори, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбачених статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» відповідно до порядку та умов, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, а саме договори: від 19 червня 2017 року № 1 на суму 86 553 грн, від 06 липня 2017 року № 2-Над на суму 93 962,00 грн, від 03 серпня 2017 року № 3-Над на суму 100 446,18 грн, від 10 серпня 2017 року № 4-Над на суму 17 310,60 грн, від 06 вересня 2017 року № 5-Над на суму 83 123,00 грн, від 05 жовтня 2017 року № 6-Над на суму 111 645,57 грн, від 03 листопада 2017 року № 7-Над на суму 77 945,00 грн, від 05 грудня 2017 року № 8-Над на суму 103 945,43 грн.

Пунктами 3-7 зазначених договорів визначено механізм послідовної передачі суми коштів, перерахованої Казначейством ГУ ДКС в Івано-Франківській області, від ГУ ДКС в Івано-Франківській області до Департаменту фінансів Івано-Франківської ОДА, від Департаменту фінансів Івано-Франківської ОДА до Фінансового управління Надвірнянської РДА та в подальшому до КП «Надвірнаводоканал».

Згідно з пунктом 7 договорів КП «Надвірнаводоканал» перераховує до загального фонду Державного бюджету кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу).

Підпунктом 2 пункту 9 вказаних вище договорів передбачено обов`язок його учасників не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а відповідно до пункту 10 договорів встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за договором відповідно до законодавства.

14 листопада 2017 року КП «Надвірнаводоканал» звернулось із листом до Міністерства фінансів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної казначейської служби України та Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» щодо виконання укладених договорів про організацію взаєморозрахунків та перерахування субвенцій згідно з вказаними договорами.

Листом Державної казначейської служби України від 07 грудня 2017 року повідомлено, що станом на 06 грудня 2017 року рішень Міністерства фінансів України щодо перерахування коштів по вказаних договорах до Казначейства не надходило.

Листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 грудня 2017 року повідомлено, що договори про організацію взаєморозрахунків направлено на фінансування до Мінфіну. Разом з тим, договір від 19 червня 2017 року № 1 на суму 86 553,00 грн профінансовано Державною казначейською службою України.

Уважаючи, що Мінфін допустив бездіяльність щодо завершення процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів, що позбавило позивача можливості своєчасно розрахуватись з бюджетом та призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань, КП «Надвірнаводоканал» звернулось з цим позовом до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, що полягала в неприйнятті рішення про перерахування субвенції Комунальному підприємству «Надвірнаводоканал» в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 та договорами: від 06 липня 2017 року № 2-Над в розмірі 93 962,00 грн (дев`яносто три тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні), від 03 серпня 2017 року № 3-Над в розмірі 100 446,18 грн (сто тисяч чотириста сорок шість гривень вісімнадцять копійок); від 10 серпня 2017 року № 4-Над в розмірі 17 310,60 грн (сімнадцять тисяч триста десять гривень шістдесят копійок); від 06 вересня 2017 року № 5-Над в розмірі 83 123,00 грн (вісімдесят три тисячі сто двадцять три гривні); від 05 жовтня 2017 року № 6-Над в розмірі 111 645,57 грн (сто одинадцять тисяч шістсот сорок п`ять гривень п`ятдесят сім копійок); від 03 листопада 2017 року № 7-Над в розмірі 77 945,00 грн (сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень); від 05 грудня 2017 року № 8-Над в розмірі 103 945,43 грн (сто три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень сорок три копійки), всього 588 386,78 грн (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) і недоведенні його до відома Державної казначейської служби України. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції Комунальному підприємству «Надвірнаводоканал» в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 та договорами: від 06 липня 2017 року № 2-Над в розмірі 93 962,00 грн (дев`яносто три тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні), від 03 серпня 2017 року № 3-Над в розмірі 100 446,18 грн (сто тисяч чотириста сорок шість гривень вісімнадцять копійок); від 10 серпня 2017 року № 4-Над в розмірі 17 310,60 грн (сімнадцять тисяч триста десять гривень шістдесят копійок); від 06 вересня 2017 року № 5-Над в розмірі 83 123,00 грн (вісімдесят три тисячі сто двадцять три гривні); від 05 жовтня 2017 року № 6-Над в розмірі 111 645,57 грн (сто одинадцять тисяч шістсот сорок п`ять гривень п`ятдесят сім копійок); від 03 листопада 2017 року № 7-Над в розмірі 77 945,00 грн (сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень); від 05 грудня 2017 року № 8-Над в розмірі 103 945,43 грн (сто три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень сорок три копійки), всього 588 386,78 грн (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) і довести його до відома Державної казначейської служби України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем, у порушення пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, не прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до укладених договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 та не доведено їх до Казначейства, хоча, названою нормою саме на Мінфін покладено обов`язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та довести його до відома Казначейства.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 саме Мінфін визначений державним органом, який повинен завершити процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік», проте, внаслідок невчинення останнім зазначених дій виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що в умовах дії Договорів про проведення взаєморозрахунків призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу для невиконання покладеного на них обов`язку. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

04 квітня 2019 року Мінфін звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року № 1866 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 06 листопада 2023 року ухвали про відведення судді-доповідача Бившевої Л. І. та суддів Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф. від розгляду матеріалів касаційної скарги Міністерства фінансів України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2023 року визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Губська О. А.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі Мінфін просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що з урахуванням вимог частини дванадцятої статті 23 Бюджетного кодексу України, не профінансовані за 2017 рік договори про організацію взаєморозрахунків, вважаються такими, що втратили чинність. Уважає, що згідно з положеннями статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов`язаннями.

Також відповідач стверджує, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Водночас, у спірних правовідносинах відсутні ознаки бездіяльності (пасивної поведінки) відповідача.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Мінфіна, у якому просить відмовити у її задоволенні, залишити в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та усіма суб`єктами, крім відповідача, необхідних умов, направлених на отримання КП «Надвірнаводоканал» субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, а саме: від 06 липня 2017 року № 2-Над в розмірі 93 962,00 грн, від 03 серпня 2017 року № 3-Над в розмірі 100 446,18 грн, від 10 серпня 2017 року № 4-Над в розмірі 17 310,60 грн, від 06 вересня 2017 року № 5-Над в розмірі 83 123,00 грн, від 05 жовтня 2017 року № 6-Над в розмірі 111 645,57 грн, від 03 листопада 2017 року № 7-Над в розмірі 77 945,00 грн, від 05 грудня 2017 року № 8-Над в розмірі 103 945,43 грн, всього 588 386,78 грн. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не довів.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 97 БК України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

Частиною другою зазначеної статі встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 23 статті 14 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет на 2017 рік» установлено, що у 2017 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Кабінетом Міністрів України, на виконання вищезазначеного Закону та частини другої статті 97 БК України, постановою від 18 травня 2017 року № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції, де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків (далі - Порядок № 332).

Пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіонрозвитку (пункт 1 Порядку № 332).

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку № 332 місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіонрозвитку зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, -договорів про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіонрозвитку інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг. Мінрегіонрозвитку узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну. Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132, і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном. Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду є бездіяльність Мінфіна щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332.

З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам надається на погашення різниці між фактичною вартістю відповідних послуг (теплопостачання, водовідведення та ін.) та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет на 2017 рік» передбачено виділення субвенції за рахунок коштів державного бюджету на вказані цілі, а Урядом розроблено Порядок № 332, яким визначено механізм отримання постачальниками послуг з водовідведення, теплопостачання та інших житлово-комунальних послуг компенсації за рахунок субвенції.

Порядком № 332 Мінрегіонрозвитку визначено головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми. При цьому, на Мінфін покладено обов`язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та доведення його до відома Казначейства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили про те, що Мінфін визначений відповідальним державним органом, який повинен завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет на 2017 рік».

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем та всіма суб`єктами спірних правовідносин (зокрема Головним управлінням Державної казначейської служби в Івано-Франківській області, Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансовим управлінням Надвірнянської РДА), окрім Мінфіну, виконані необхідні дії, спрямовані на отримання позивачем субвенції на погашення різниці у тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків до Порядку № 332, договорів від 19 червня 2017 року № 1 на суму 86 553 грн, від 06 липня 2017 року № 2-Над на суму 93 962,00 грн, від 03 серпня 2017 року № 3-Над на суму 100 446,18 грн, від 10 серпня 2017 року № 4-Над на суму 17 310,60 грн, від 06 вересня 2017 року № 5-Над на суму 83 123,00 грн, від 05 жовтня 2017 року № 6-Над на суму 111 645,57 грн, від 03 листопада 2017 року № 7-Над на суму 77 945,00 грн, від 05 грудня 2017 року № 8-Над на суму 103 945,43 грн.

При цьому, відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України договір від 19 червня 2017 року № 1 на суму 86 553,00 грн профінансовано Державною казначейською службою України. Тобто, загальна сума, яка підлягає перерахунку у якості субвенції становить всього 588 386,78 грн.

У свою чергу, Мінфіном усупереч пункту 8 Порядку № 332 не було прийнято рішення про перерахування позивачу субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків, що унеможливило виконання подальших етапів її виділення та завершення цієї процедури.

Що стосується доводів скаржника про відсутність ознак протиправної бездіяльності (пасивної поведінки) відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу допущення Мінфіном протиправної бездіяльності, що обумовлює необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення про перерахування позивачу субвенції у порядку та на умовах, передбачених Порядком № 332 і договорами від 06 липня 2017 року № 2-Над на суму 93 962,00 грн, від 03 серпня 2017 року № 3-Над на суму 100 446,18 грн, від 10 серпня 2017 року № 4-Над на суму 17 310,60 грн, від 06 вересня 2017 року № 5-Над на суму 83 123,00 грн, від 05 жовтня 2017 року № 6-Над на суму 111 645,57 грн, від 03 листопада 2017 року № 7-Над на суму 77 945,00 грн, від 05 грудня 2017 року № 8-Над на суму 103 945,43 грн.

Щодо аргументів відповідача щодо неможливості проведення розрахунків за договорами про надання субвенції, у зв`язку з тим, що бюджетний період 2017 року завершився 31 грудня цього ж року, у зв`язку з чим не профінансовані за 2017 рік договори про організацію взаєморозрахунків, вважаються такими, що втратили чинність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг. Проте встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим і з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Тобто, субвенція на відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами на надання житлово-комунальних послуг, у розумінні БК України, Закону № 1801-VIII є державною гарантією на відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах, яка виникла у зв`язку із невідповідністю фактичної вартості зазначених послуг, механізм реалізації якої визначений Кабінетом Міністрів України у Порядку № 332, і не може бути припинений у зв`язку із закінченням бюджетного періоду у разі незавершення процедури виділення коштів субвенції до 31 грудня цього періоду.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 1740/1838/18, від 04 березня 2020 року у справі № 1740/2332/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 540/1537/19 та від 08 грудня 2022 року у справі № 0940/1254/18.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). При цьому, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України також зазначив, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia, заява № 55555/08), «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania, заява № 36900/03), Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що обставини щодо недостатності фінансових ресурсів, на які посилається Мінфін, не є достатньою правовою підставою для невиконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків.

З приводу доводів відповідача про те, що права позивача не порушені і що ним неправильно обрано спосіб захисту, оскільки в разі прийняття Мінфіном рішення про перерахунок субвенції у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, механізм виконання такого рішення відсутній, що всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного року і, відповідно, договори про організацію взаєморозрахунків за 2017 рік, які не були профінансовані в поточному році, на переконання скаржника, є такими, що втратили чинність, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як уже зазначалося, саме внаслідок допущеної Мінфіном бездіяльності щодо неприйняття ним рішення про перерахування позивачу субвенції та завершення процедури її надання стало практично неможливим. Водночас, саме ця бездіяльність є предметом судового оскарження в даній справі і встановлення її протиправності, відповідно до завдань адміністративного судочинства, регламентованих статтею 2 КАС України, зумовлює необхідність здійснення повного та всебічного захисту і відновлення порушеного права позивача у спосіб, прямо передбачений пунктом 4 частини першої статті 245 КАС України, тобто шляхом зобов`язання Мінфіну вчинити певні дії.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у касаційній скарзі не наведено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська