Рішення

від 17.11.2023 по справі 524/3595/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3595/23

Провадження №2/524/1713/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Семенової Л.М.,

секретаря судових засідань Панченко А.О., Санакоєвої Н.Р.,

за участіпредставника позивача адвокатаКузнецова О.М.,відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Писаренка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,

УСТАНОВИВ:

05.06.2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди у ході виконання ним своїх трудових обов`язків, та просив стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 343 564 грн 80 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що з 26 січня 2022 року відповідач перебував з позивачем у трудових відносинах та працював на посаді водія автотранспортних засобів. 28.05.2023 року відповідач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом сідловим тягачем марки DAF з напівпричепом марки Меrсеrоn, не слідкував за зміною дорожньої обстановки та допустив виїзд транспортного засобу за межі проїжджої частини, у результаті чого транспортний засіб перекинувся та отримав механічні пошкодження. Крім того, в результаті аварії відбувся витік вмісту цистерни з олією у кількості 11 670 тон (відповідно до змісту позовної заяви).

Позивач є автомобільним перевізником та на підставі відповідного договору здійснював експедирування для Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» соняшникової олії автомобільним транспортом DAF ВІ 4746 НЕ / НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 . У результаті ДТП працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 .

Сума збитку встановлена директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт», який здійснив огляд пошкоджень транспортного засобу та напівпричепу. Також встановлено вартість витоку соняшникової олії у об`ємі 11 670 кг, що становить 343 564 грн 80 коп.

У зв`язку з відмовою відповідача відшкодувати вартість спричинених ним збитків та у відповідності до ст. 130 КЗпП України, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом який просить задовольнити.

07.06.2023 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука позов було залишено без руху та надано можливість позивачу для усунення його недоліків, у тому числі посилання на докази та належне обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

08.06.2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 29 червня 2023 року.

08.06.2023 року за заявою позивача відповідно до ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука частково забезпечено позовні вимоги шляхом накладення арешту на майно відповідача у межах суми заявлених позовних вимог.

26.06.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого позовні вимоги він не визнав та зазначив, що не має відношення до експедиції вантажу. В його обов`язки входило керування транспортним засобом з пункту відправки до пункту призначення. Договорів експедиції або повної матеріальної відповідальності з роботодавцем він не укладав. ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У ході розгляду справи по суті представник позивача адвокат Кузнецов О.М. позов підтримав, суду пояснив, що відповідач ОСОБА_1 на момент спричинення підприємству матеріальної шкоди перебував із підприємством позивача у трудових відносинах. Постановою Березанського районного суду Миколаївської області відповідача було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за участю керованого ним транспортного засобу марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , які належать Товариствy з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» 28 травня 2023 року на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ. В результаті ДТП встановлено збиток, нанесений підприємству, у виді витоку олії соняшникової об`ємом 11 670 кг, вартість якої складає 343 564 грн 80 коп. Вказану суму збитку відповідач зобов`язаний відшкодувати, так як 24.01.2022 року з ним було підписано договір про індивідуальну матеріальну відповідальність. Представник просив про повне задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Писаренко М.І. позов не визнали, суду пояснили, що водій ОСОБА_1 не є матеріально відповідальною особою та не може нести повну матеріальну відповідальність за вантаж, так як будь-яких договорів з підприємством роботодавцем про повну матеріальну відповідальність не укладав та, в силу своїх посадових обов`язків, не виконував обов`язків експедитора. Відповідно до товарно-транспортної накладної, наданої позивачем на підтвердження перевезення соняшникової олії від 27 травня 2023 року за № 334, він не здійснював перевезення такого вантажу, а відтак не може нести відповідальності за його втрату. Крім того, розмір збитку встановлено довідкою директора підприємства, що є неналежним доказом по справі. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши зміст письмових доказів, наданих сторонами, судом у межах заявлених вимог встановлено наступні фактичні обставини:

Так, відповідно до заяви ОСОБА_1 (а.с. 5 зворотна сторона) на підставі наказу (розпорядження) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» про прийняття на роботу №ДЛ3000000001-0000000003 від 25 січня 2022 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 26.01.2022 року на посаду водія автотранспортних засобів з окладом 3 400 грн. (а.с. 7 зворотна сторона). Відповідний запис зроблено у трудовій книжці відповідача ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до змісту посадової інструкції водія транспортних засобів, затвердженої директором товариства ОСОБА_2 24.01.2022 року, з якою ознайомлений водій ОСОБА_1 24.01.2022 року, тобто ще не будучи прийнятим на роботу на будь-яку посаду до підприємства (а.с. 24-25), то вказана інструкція стосується його обов`язків як водія транспортного засобу безвідносно до вантажу, який він перевозить. Інструкція також не містить обов`язків експедитора, який має нести повну матеріальну відповідальність за вантаж, що перевозить. Відповідно до п. 5.3 вказаної інструкції водій автотранспортних засобів несе відповідальність за заподіяння шкоди підприємству у межах визначених діючим трудовим та цивільним законодавством.

Будь-яка інформація, щодо закріплення підприємством-роботодавцем відповідача ОСОБА_1 за певним транспортним засобом суду не надавалась.

Відповідно до змісту копії подорожнього листа № 2734 вантажного автомобіля марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 розпочав рейс о 8:00 год. за графіком 27 травня 2023 року, дата закінчення рейсу 27.05.2023 року, з вантажем соняшникової олії нерафінованої вагою 26800, рухався до м. Ізмаїл. (а.с. 18).

Як вбачається зі змісту товарно-транспортної накладної за № 334 від 27 травня 2023 року (а.с. 81) Товариство з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» мало перевозити в автомобілі марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , відвантажений вантаж Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» до пункту розвантаження ПрАТ «Дунайсудносервіс» у м. Ізмаїл, вантажоотримувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Таллі Лоджистікс». Вага відвантаженої олії соняшникової нерафінованої склала вага брутто 29860, з якого тара 14730, вага вантажу відповідно 15130 кг, який опломбовано у день відвантаження пломбою D25442747. Вказаний вантаж, відповідно до змісту товарно-транспортної накладної, отримав водій/експедитор ОСОБА_3 .

Відповідно до змісту постанови Березанського районного суду Миколаївської області 28 травня 2023 року о 12:50 год. на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , які належать Товариствe з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт», допустив виїзд за межі проїзної частини, де відбулося перекидання транспортного засобу. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Водія ОСОБА_1 визнано винним у ДТП та призначено штраф. Постанова набрала законної сили та не оскаржувалася в апеляційній інстанції.

Відповідно до копії технічного паспорту (а.с. 27-28) автомобіль DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт». Належність інших транспортних засобів у тому числі причепа марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , якими керував ОСОБА_1 на час ДТП, встановити не стало можливим, оскільки надані позивачем копії правовстановлюючих документів неналежної якості та шрифт, який на них нанесено не може бути прочитаний (а.с. 25-26).

На доведення розміру збитку, спричиненого наслідками ДТП, позивач посилається та надає копію Акту внутрішньої перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» від 01.06.2023 року, складений на підставі наказу того ж директора за № 8 від 30.05.2023 року. Зі змісту даного акту, директором підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» Ковалем С.А. одноособово встановлено масові тотальні пошкодження тягача з причепом, що не підлягають відновленню, вартість яких сягає ринкової вартості тягача з причепом в розмірі 1725 000 грн 00 коп. Інші збитки, спричинені підприємству: часткова втрата вантажу олії соняшникової у розмірі 11 670 кг, що у грошовому еквіваленті складає 343564 грн 80 коп. (а.с. 11). На підтвердження зазначеного розміру збитку позивач також надає бухгалтерську довідку № 1 від 31 травня 2023 року за підписом директора С. Коваля, відповідно змісту якої, розмір збитку обраховується згідно претензії № 1 від 31.05.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросент» (а.с. 23).

На підтвердження своїх доводів про правомірність вимоги до працівника ОСОБА_1 позивачем надано копію договору про індивідуальну матеріальну відповідальність, який укладено 24.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» в особі директора підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт», надалі «Власник», та працівником підприємства Новічіхіним В.О., іменований надалі «Працівник». Відповідно до змісту даного договору працівник, що займає посаду водія вантажних транспортних засобів приймає на себе матеріальну відповідальність за забезпечення неушкодженості і цілісності довірених йому власником матеріальних цінностей та несе матеріальну відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Зазначений договір не може бути прийнятий судом до уваги як доказ матеріальної відповідальності відповідача, так як відповідно до переліку та змісту вищезазначених доказів водій ОСОБА_1 не є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмаслотрейд» за даними спірними правовідносинами, що також підтверджує дата підписання вказаного договору 24.01.2022 року, тобто до прийняття на роботу Новічіхіна водієм до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт».

Будь-яких договорів або актів про передачу на відповідальне зберігання водію ОСОБА_1 матеріальних цінностей позивачем не надано.

Як вбачається зі змісту товарно-транспортної накладної № 334 від 27 травня 2023 року (а.с. 81) на вантаж, який відвантажено в автомобіль марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , які належать ТОВ «Діва Логістик Консалт», належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» з пунктом розвантаження у м. Ізмаїл, з вагою відвантаженої олії соняшникової нерафінованої брутто 29860, з якого тара 14730, вага вантажу відповідно 15130 кг, та опломбовано у день відвантаження пломбою D25442747, отримано водієм-експедитором ОСОБА_3 , що відповідно до документу і виконував обов`язки експедитора вантажу та повинен нести відповідальність за його збереження.

Аналізуючи позовні вимоги щодо суми відшкодування заявленої позивачем у підтвердження вартості олії соняшникової, яка, як зазначає позивач, вилилася при пошкодженні цистерни у кількості 11670 кг, вартість якої склала 343 564 грн 80 коп., суд не вбачає наданих позивачем переконливих доказів спричинення такого збитку, так як 27.05.2023 року відповідно до товарно-транспортної накладноїза № 334 автомобіль марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , завантажено 15130 кг, олії соняшникової, відповідно до подорожнього листа за № 2734 на вказаний автомобіль, вантаж повинен був бути доставлений у м. Ізмаїл Одеської області у той же день тобто 27.05.2023 року, при чому перевезений вантаж у подорожньому листі склав 26 800 тон, що не відповідає завантаженому по товарно-транспортній накладеній. ДТП, у результаті якої спричинено шкоду за участю водія ОСОБА_1 та керованого ним транспортного засобу марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася відповідно 28.05.2023 року о 12:50 годині на автодорозі Одеса-Мелітполь-Новоазовськ. Результатом ДТП відповідно до план-схеми стало пошкодження керованого ОСОБА_1 транспортного засобу та причепу. Інформація про огляд вантажу на місці ДТП відсутня.

Акт внутрішньої перевірки від 01.06.2023 року (а.с. 11), де директором підприємства зазначена інформація про часткову втрату 11670 кг вантажу олії соняшникової, складено особисто директором підприємства та є одноособовими твердженнями директора без посилання на будь-які докази вимірювання та визначення вартості продукції, у зв`язку з чим не може бути також доказом по справі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємство від 31.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» зареєстроване 04.02.2015 року, основним видом діяльності якого є вантажний залізничних транспорт, керівником підприємства значиться ОСОБА_4 .

На підтвердження обставин відвантаження та перевезення олії соняшникової транспортними засобами, які належать позивачу, представником позивача надано договір транспортного експедирування від 01.03.2023 року між підприємством позивача та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» (а.с. 12-13). Відповідно до даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» є автоперевізником та зобов`язується перед замовником Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідросенд» перевозити вантажі та забезпечити їх цілісність на шляху транспортування до третіх осіб.

Будь-яка інформація щодо страхування вантажів у даному випадку соняшникової олії, яка була відвантажена 27.05.2023 року або у наступний день на транспортний засіб марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , якими керував відповідач або перевозилася за вказаним подорожнім листом, чи товаротранспортною накладною, підприємством перевізником на вимогу суду не надано.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України не є вичерпними, тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Підставою трудових правовідносин між позивачем та відповідачем є наказ розпорядження про прийняття на роботу від 25.01.2023 року.

Умови матеріальної відповідальності працівника регулюються ст. 130 КЗпП України, у відповідності до якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Як вбачається зі змісту ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

КЗпП України передбачає повну матеріальну відповідальність працівника лише у випадках укладення з підприємством, установою, організацією письмового договору про повну матеріальну відповідальність який може бути укладено з працівником який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

У правовому висновку ВСУ від 25.04.2012 року у справі № 6-16цс12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Отже, договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій. Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включені до переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсними.

Таким чином, сам по собі факт укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП.

Згідно переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 року № 447/24, посада експедитора входить до переліку посад, з якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність.

У листі Міністерства праці та соціальної політики від 27.05.2008 року № 146/06/186-88, крім того, зазначено, що наявність посади або роботи в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

У листі ВСС «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» від 27.09.2012 року № 10-1389/0/4-12 також зазначено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить працівник до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 1351 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно із чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Як встановлено вище, між сторонами не було укладено договору про повну матеріальну відповідальність.

Разом з тим, суду слід встановити в даному випадку вину в діях чи бездіяльності відповідача та прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю відповідача і шкодою, яка настала.

В судовому засіданні представник позивача не надав пояснень щодо наявності страхування вантажу за відсутності експедитора. Щодо отримання вантажу водієм ОСОБА_3 як експедитором, пояснень позивач не надав. Визначення ступеню втрати вантажу та його вартісного показника комісійно не провадилося, в ході оформлення ДТП 28.05.2023 року в протоколі не зазначено у плані схемі ДТП відсутнє, експертний висновок не надавався, тобто не підтверджено належними та допустимими доказами.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про необґрунтованість позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається у своєму позові. Ні матеріали справи, ні пояснення представника позивача не містять даних, що саме неправомірними діями відповідача спричинено позивачу матеріальну шкоду.

З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 130-135-1 КЗпП України, ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діва Логістик Консалт» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків відмовити у повному обсязі.

Арешт, накладений в рахунок забезпечення позову ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 08 червня 2023 року на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 в межах суми позовних вимог 343564 грн 80 коп. -скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Семенова Л.М.