Постанова

від 10.07.2024 по справі 524/3595/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3595/23 Номер провадження 22-ц/814/1373/24Головуючий у 1-й інстанції Семенова Л.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 листопада 2023 року у складі судді Семенової Л. М.

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеіральної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов?язків,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року представник ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИККОНСАЛТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов?язків.

Позов мотивовано тим, що відповідач працює у ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» на посаді водія автотранспортних засобів з 26.01.2022.

28.05.2023 відповідач ОСОБА_1 на автодорозі Одеса-Маріуполь-Новоазовськ, керуючи транспортним засобом - сідловим тягачем марки DAF з напівпричепом марки Меrсеrоn, не слідкував за дорожньою обстановкою, змінив напрямок руху, допустив виїзд транспортного засобу за межі проїжджої частини, з`їхав у кювет, де відбулося перекидання транспортного засобу. В результаті цього транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а також відбувся витік вмісту цистерни з олією у кількості 11 670 тон.

Позивач є автомобільним перевізником та на підставі договору транспортного експедирування № ДЛК01032023-3 від 01.03.2023 здійснював експедирування для ТОВ «Гідросенд» перевезення соняшникової олії автомобільним транспортом DAF ВІ4746 НЕ/ НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 .

По факту ДТП УПП в Миколаївській області було складено протокол АДД № 414060 про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 та схему до нього.

Директором ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» здійснено огляд пошкоджень транспортного засобу та напівпричепу й встановлено масові тотальні пошкодження тягача з причепом, що не підлягають відновленню згідно Акту внутрішньої перевірки від 01.06.2023.

Орієнтовний розмір пошкоджень становить 1725000 грн, також встановлено вартість витоку соняшникової олії у об`ємі 11 670 кг, що становить 343564,80 грн.

У зв`язку з відмовою відповідача добровільно відшкодувати вартість спричинених ним збитків та у відповідності до статті 130 КЗпП України позивач звернувся до суду із зазначеним позовом

Посилаючись навикладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» матеріальну шкоду в розмірі 343564,80 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 червня 2023 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно та рухоме майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми позовних вимог в розмірі 343564,80 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 листопада 2023 року у задоволенні позову ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» відмовлено.

Скасовано арешт, накладений в рахунок забезпечення позову ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 08 червня 2023 року на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 в межах суми позовних вимог 343564,80 грн.

Рішення суду мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати. ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що подані в сукупності докази підтверджують факт завданої відповідачем матеріальної шкоди на суму 343564,80 грн, а протиправність дій відповідача по відношенню до виконання ним службових обов`язків було встановлено постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 23.08.2023.

Таким чином, внаслідок дій відповідача та ДТП є пряма дійсна шкода, що є підставою для покладення на працівника матеріальної відповідальності.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилами частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справівстановлено,що з26.01.2022по 28.05.2023 ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з позивачем, працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ».

Відповідно до змісту посадової інструкції водія транспортних засобів, затвердженої директором товариства ОСОБА_2 24.01.2022, з якою водій ОСОБА_1 був ознайомлений 24.01.2022, у посадові обов`язки відповідача входило, зокрема, професійне керування автомобілем, що максимально забезпечує схоронність товарно-матеріальних цінностей, що транспортуються, і технічно справний стан самого автомобіля (а. с. 24-25).

Згідно пункту 5.3 вказаної інструкції водій автотранспортних засобів несе відповідальність за заподіяння шкоди підприємству у межах визначених діючим трудовим та цивільним законодавством.

За Договором транспортного експедирування № ДЛК01032023-3 від 01.03.2023, укладеним між ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» в особі директора ОСОБА_2 , як автоперевізником, та ТОВ «Гідросенд» в особі директора Фощія О. М., як замовником, позивач взяв на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України (а. с. 12-13).

Пунктом 5.3 Договору транспортного експедирування передбачено, що експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачу. Розмір відповідальності експедитора визначається вартістю фактично втраченого та/або зіпсованого та/або пошкодженого вантажу.

На виконання умов вказаного договору згідно товарно-транспортної накладної за № 334 від 27 травня 2023 року ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» перевозило в автомобілі марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , відвантажений вантаж ТОВ «Гідросенд» від пункту завантаження - смт. Власівка, м. Світловодськ Кіровоградської області до пункту розвантаження ПрАТ «Дунайсудносервіс» у м. Ізмаїл, вантажоотримувач ТОВ «Таллі Лоджистікс». Вага відвантаженої олії соняшникової нерафінованої склала вага брутто 29 860, з якого тара 14 730, вага вантажу відповідно 15 130 т, який опломбовано у день відвантаження пломбою D25442747 (а. с. 81).

Згідно копії подорожнього листа № 2734 від 27 травня 2023 року вантажного автомобіля марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 розпочав рейс з смт. Власівка за графіком о 8:00 год 27.05.2023 з вантажем соняшникової олії нерафінованої вагою 26 800, рухався до м. Ізмаїл (а. с. 18).

28 травня 2023 року о 12:50 год на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки DAF, держаний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом марки Меrсеrоn, державний номерний знак НОМЕР_1 , які належать ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ», допустив виїзд за межі проїзної частини, де відбулося перекидання транспортного засобу. В результаті вказаної ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження та відбувся витік вмісту цистерни з олією у кількості 11 670 т.

За фактом вказаної ДТП працівниками УПП в Миколаївській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 414060 та схему до нього (а. с. 8-10).

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн та судового збору в розмірі 536,80 грн (а. с. 77).

Згідно Акту внутрішньої перевірки ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» від 01.06.2023 директором товариства ОСОБА_2 одноособово встановлено масові тотальні пошкодження тягача з причепом, що не підлягають відновленню, вартість яких сягає ринкової вартості тягача з причепом в розмірі 1 725 000 грн. Інші збитки, спричинені підприємству: часткова втрата вантажу олії соняшникової у розмірі 11 670 кг, що у грошовому еквіваленті складає 343564,80 грн (а. с. 11).

На підтвердження зазначеного розміру збитку позивач надав бухгалтерську довідку № 1 від 31 травня 2023 року за підписом директора ОСОБА_2 , відповідно змісту якої, розмір збитку обраховується згідно претензії № 1 від 31.05.2023 ТОВ «Гідросент» за втрату вантажу у сумі 343564,80 грн (а. с. 23).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається у своєму позові, оскільки за відсутності договору про повну матеріальну відповідальність водія ОСОБА_1 на відповідача не може бути покладена повна матеріальна відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності страхування вантажу за відсутності експедитора та розміру прямої дійсної шкоди, завданої роботодавцю.

Загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються главою IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), що визначає як підстави й умови покладення матеріальної відповідальності на працівників, так і розмір такої матеріальної відповідальності.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, які визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (частини друга, третя статті 130 КЗпП України).

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника; межі його відповідальності за завдану майнову шкоду.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Згідно статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Матеріальна відповідальність працівника може бути повною або обмеженою середнім місячним заробітком.

Пунктом першим статті 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. № 447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку № 447/24 не зазначені, або якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з вини робітника шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 303/3693/15-ц (провадження № 61-5969св18), від 29 жовтня 2020 року у справі № 264/2076/17 (провадження № 61-1146св19), від 28 липня 2021 року у справі № 524/2050/19 (провадження № 61-17725св20).

Отже, враховуючи наведене, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися при наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує у Переліку № 447/24; 2) виконання обов`язків за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо зв`язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Посада водія автотранспортних засобів не входить до Переліку № 447/24 і такі трудові функції не передбачають таких дій як забезпечення неушкодженості і цілісності матеріальних цінностей, переданих працівнику для перевезення, збереження або для інших цілей.

Таким чином, Договір про індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.01.2022, укладений між директором ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИККОНСАЛТ» ОСОБА_2 та працівником ОСОБА_1 , на який посилається в апеляційній скарзі представник позивача, не має юридичної сили та не може бути підставою для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за дії, пов`язані з керуванням транспортним засобом, тобто виконанням трудових обов`язків водія.

Згідно з нормами пункту 2 частини першої статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, також у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Питання видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей, відпуску їх за довіреностями регулюються статтями 244, 245, 246 ЦК України.

Проте, матеріали справи не містять доказів видачі відповідачу ОСОБА_1 такої довіреності, а за змістом товарно-транспортної накладної № 334 від 27.05.2023 вантаж у виді олії соняшникової нерафінованої вагою 15130 т отримав водій/експедитор Головатий А. М., підпис якого надана суду копія документу не містить.

Отже, підстав для повної матеріальної відповідальності працівника за заподіяну підприємству шкоду по справі не встановлено і суду таких обставин не доведено.

Разом з тим, згідно з нормами частини першої статті 132, пункту 1 частини першої статті 133 КЗпП України працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, та за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

За правилами статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається: за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами; за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди - у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей; за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів - у разі розкрадання або недостачі продукції і товарів на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести суду обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до наданої позивачем бухгалтерської довідки № 1 від 31 травня 2023 року згідно Претензії № 1 від 31.05.2023 від ТОВ «Гідросенд» щодо втрати вантажу (олії соняшникової 11670 кг) на суму 343564,80 грн у ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» обліковується заборгованість на вказану суму.

Враховуючи, що відповідачем факт спричинення майнової шкоди внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України при виконанні трудових обов`язків не оспорюється, розмір такої шкоди підтверджується наявними у справі письмовими доказами - претензією та розміром кредиторської заборгованості позивача, що підпадає під поняття прямої дійсної шкоди, тому наявні підстави для обмеженої матеріальної відповідальності водія ОСОБА_1 у межах його середньомісячного заробітку.

Відшкодування працівником завданої майнової шкоди підприємству, установі і організації у межах середнього місячного заробітку може провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця - власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника (стаття 136 КЗпП України), або за рішенням суду (пункт 4 частини першої статті 232 КЗпП України).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. № 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Згідно довідки від 20.10.2023 № ДЛ300000001, виданої ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» ОСОБА_1 (а. с. 79), його середній заробіток за останні два повних календарних місяці роботи, що передували звільненню, становив 34096,89 грн ((37844,72 + 30349,07) : 2), отже, дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування майнової шкоди, завданої працівником при виконанні ним трудових обов`язків.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не врахував факт вчинення відповідачем ДТП під час виконання трудових обов`язків, внаслідок чого було завдано матеріальних збитків, що підтверджується постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 23.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП та свідчить про неправомірність дій відповідача, не перевірив підстави обмеженої матеріальної відповідальності працівника за завдану роботодавцю майнову шкоду, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в межах середнього місячного заробітку відповідача.

За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат по справі, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5153,47 грн та апеляційної скарги - 7730,20 грн, а всього 12883,67 грн, які підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 34096,89 грн, що становить 1546,04 грн. В іншій частині понесені ТОВ «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від17листопада 2023року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВА ЛОГІСТИК КОНСАЛТ» 34096,89 грн у відшкодування майнової шкоди та 1546,04 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна