Постанова

від 22.11.2023 по справі 229/822/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9123/23 Справа № 229/822/23 Суддя у 1-й інстанції - Рибкіна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 229/822/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальний заклад «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки»

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 липня 2023 року, яке ухвалено суддею Рибкіною Н.М. у м. Дружківка Донецької області та повне судове рішення складено 25 липня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 05 жовтня 2020 року її було звільнено з посади головного бухгалтера Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

24 червня 2021 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 було задоволено, наказ від 05 жовтня 2020 року визнано незаконним та скасовано, позивача поновлено на посаді головного бухгалтера Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» з 06 жовтня 2020 року, стягнуто з Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2020 року по 24 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі.

27 жовтня 2021 року Донецьким апеляційним судом була ухвалена постанова, якою рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року скасовано та у задоволенні позовних вимог позивача до Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» відмовлено.

29 листопада 2021 року позивача було ознайомлено з наказом від 29 листопада 2021 року № 141к «Про скасування наказу від 25 червня 2021 року № 0-69-к «Про поновленя на роботі ОСОБА_1 », тобто наказ, яким позивача було поновлено на роботі відповідачем був скасований на підставі постанови Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року була скасована постанова Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року залишено в силі.

Наказом Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» від 14 липня 2022 року № 098-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » був скасований наказ від 29 листопада 2021 року № 141-к «Про скасування наказу від 25 червня 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », та вважається наказ від 25 червня 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » чинним. Цим же наказом зобов`язано бухгалтерію відповідача скласти скоригований табель обліку використання робочого часу за час вимушеного прогулу.

На підставі наказу Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» від 15 серпня 2022 року за № 132-к «Про звільнення за переведенням ОСОБА_1 » позивач була звільнена із займаної посади головного бухгалтера з 15 серпня 2022 року за переведенням до Обласної дитячо-юнацької спортивної школи для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків згідно п.5 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що за період з дня її повторного звільнення, тобто з 30 листопада 2021 року по дату її поновлення на роботі 14 липня 2022 року, їй не сплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу, що становить 162 робочих дня. Середньоденна заробітна плата обчислена рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року, яке залишено в силі Верховним Судом у справі № 219/9462/20, та складає 1 493,27 грн., отже з відповідача підлягає до стягнення заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 241 909,74 грн.

Спочатку відповідач обіцяв сплатити дану суму заборгованості, а потім перестав реагувати на запити позивача.

Крім того, позивач вважає, що після її звільнення відповідачем не погашена сума заборгованості по заробітній платі, тому він повинен нести відповідальність, встановлену ст. 117 КзпП України та просить стягнути з відповідачасередній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На підставі наведеного вище позивач просила суд поновити їй строк звернення до суду з даним позовом та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.11.2021 року по день винесення рішення по суті.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 21 липня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2021 року по 12 квтіня 2022 року у розмірі 138 874 грн 11 коп.

Стягнуто з Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16 серпня 2022 року по 15 лютого 2023 року у розмірі 49 159 грн 44 коп.

Зобов`язано Комунальний заклад «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею при поданні позовної заяви у розмірі 1 073 грн 60 коп.

Стягнуто з Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» на користь держави судовий збір у розмірі 1 388 грн 74 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за 91 робочий день в розмірі 30690,33 грн посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та на те, що судом першої інстанції неправильно визначено середньоденну заробітну плату позивача в розмірі 1493,27 грн, оскільки для обчислення середньоденної заробітної плати позивача необхідно брати заробітну плату за вересень та жовтень 2021 року (місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбуваються події), тому розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 337,26 грн. Крім того, відповідно до витягу з табелю обліку використання робочого часу робочі дні за період з 30 листопада 2021 року по 12 квітня 2022 року у підсумку складають 91 робочий день.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, сьомоїстатті 43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина першастатті 94 КЗпП України, частина першастатті 1 Закону України «Про оплату праці»).

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справ № 755/12623/19 зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року визнано незаконним та скасовано наказ від 01.10.2020 року № 144-к «Про припинення трудового договору», де в резолютивній частині вказано, що ОСОБА_1 звільнити з посади головного бухгалтера Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» з 05 жовтня 2020 року (а.с.18-23)

Згідно з наказом від 25 червня 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 від 01 жовтня 2020 року № 144-к, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного бухгалтера КЗ «ДОСКСП ім. С.БУБКИ» з 06 жовтня 2020 року.( а.с.25)

Згідно з наказом від 29 листопада 2021 року № 141-к «Про скасування наказу від 25 червня 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 25 червня 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », підстава - Постанова Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року. ( а.с.24)

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 12 квітня 2022 року постанову Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року скасовано, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року залишено в силі. (а.с.12-17).

Згідно з наказом від 14 липня 2022 року № 098-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 29 листопада 2021 року № 141-к «Про скасування наказу від 25 червня 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 »; вважається наказ від 25 чернвя 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » чинним. ( а.с.6).

Відповідно до наказу від 15 серпня 2022 року № 132-к «Про звільнення за переведенням ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено 15 серпня 2022 року за переведенням до Обласної дитячо-юнацької спортивної школи для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків згідно з п.5 ст. 36 КЗпП України.( а.с.7)

Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2022 року, якою залишено в силі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 встановлена наявність вини роботодавця у незаконному звільненні ОСОБА_1 .

Після ухвалення постанови Донецьким апеляційним судом 27 жовтня 2021 року, відповідач мав можливість не звільняти ОСОБА_1 , але видав 29 листопада 2021 року наказ № 141-к про скасування наказу від 25 червня 2021 року № 069-к, яким позивач звільнялась з роботи, так як продовжував вважати виданий ним наказ від 01 жовтня 2020 року № 144-к про звільнення позивача вірним та таким, що відповідає положенням закону. Таким чином, після скасування наказу від 25 червня 2021 року № 069-к про поновлення на роботі позивача, вона продовжувала бути незаконно позбавленою можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від неї причин, а отже має отримати середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за період продовження вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 30 листопада 2021 року по 12 квітня 2022 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за 93 дні у розмірі 138 874,11 грн.

Крім того, частиною першоюстатті 47 КЗпП Українипередбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Відповідно достатті 116 КЗпП України,при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спорупро розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністатею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору,але не більш як за період,встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахункуз працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,але небільш якза шістьмісяців.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012у справі № 1-5/2012щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей116,117цьогоКодексуслід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що урахуванням приписів ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто з 16 серпня 2022 року по 15 лютого 2023 року розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

При цьому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та зменшення стягнутого з відповідача на користь позивача судом першої інстанції розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу доводи апеляційної скарги про те, що для обчислення середньоденної заробітної плати позивача необхідно брати заробітну плату за вересень та жовтень 2021 року (місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбуваються події), тому розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 337,26 грн., оскільки за своєю правовою природою вимушений прогул ОСОБА_1 після її звільнення відповідачем за наказом № 141-к від 29 листопода 2021 року став продовжуватися, а не розпочався наново, оскільки наказ видавався на підставі Постанови Донецького апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року після скасування судом апеляційної інстанції рішення суду про поновлення на роботі. Наказом відповідача від 29 листопада 2021 року було скасовано наказ від 25 червня 2021 року № 069-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », тому проводячи обчислення розміру середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 30 листопада 2021 року по 12 квітня 2022 року суд першої інстанції правильно виходив із розміру середньомісячної заробітної плати, яка передувала її незаконному звільненню наказом від 01 жовтня 2020 року № 144-к. Отже, в даному випадку суд першої інстанції вірно визначив, що середньоденна заробітна плата за час вимушеного прогулу перед звільненням ОСОБА_1 визначена в рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року, та складає 1 493,27 грн.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та зменшення стягнутого з відповідача на користь позивача судом першої інстанції розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до витягу з табелю обліку використання робочого часу робочі дні за період з 30 листопада 2021 року по 12 квітня 2022 року у підсумку складають 91 робочий день, оскільки судом першої інстанції правильно визначено, що за період з 30 листопада 2021 року по 12 квітня 2022 року кількість робочих днів становить 93 дні.

Колегія суддів зауважує, що інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С.Бубки» залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: