Постанова

від 31.10.2023 по справі 925/1378/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. Справа№ 925/1378/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - не з`явились

відповідача - Починок О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хутір"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2023 р.

у справі № 925/1378/21 (суддя - Грачов В.М.)

за позовом Приватного підприємства "Хутір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Садагро"

про стягнення 218216,40 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Приватне підприємство «Хутір» звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагро» про стягнення 56912,28 грн попередньої оплати за договором поставки від 29.06.2021 р. № 29/06, 90749,97 грн штрафу у розмірі 30%, 60499,98 грн штрафу у розмірі 20%, 8912,62 грн пені, 407,00 грн інфляційних втрат та 732,55 грн 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору поставки, своє зобов`язання щодо вчасної поставки товару не виконав та частково повернув отримані кошти попередньої оплати, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення решти суми попередньої оплати з нарахуванням сум інфляційних втрат і 3% річних за період прострочення та застосування заходів відповідальності у виді встановлених договором штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.06.2023 р. у справі № 925/1378/21 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Хутір".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Хутір" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що під час здійснення господарських відносин від відповідача не виникало запитань щодо сум передплати, жодних претензій, листів чи зауважень на адресу позивача не надходило, тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що саме позивачем було порушено умови укладеного договору в частині здійснення попередньої оплати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 925/1378/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Хутір" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 925/1378/21.

До суду 07.08.2023 р. надійшли матеріали справи № 925/1378/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1378/21 та призначено її до розгляду на 17.10.2023 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 р. розгляд справи № 925/1378/21 відкладено до 31.10.2023 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Садагро" про участь у судових засіданнях у справі № 925/1378/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 31.10.2023 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник позивача у судове засідання вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 18.09.2023 р. у справі № 925/1378/21 оприлюднена у реєстрі 20.09.2023 р.

Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представник позивача був позбавлений можливості через будь-які перешкоди бути присутнім у судовому засіданні.

При цьому позивач не наполягав на обов`язковій участі його представника у судовому засіданні, відповідного клопотання від нього не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.06.2021 р. між Приватним підприємством «Хутір» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Садагро» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 29/06 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (далі - товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з позивачем і вказаних у договорі та в додатках до договору, а позивач зобов`язується здійснити приймання та оплату товару.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник зобов`язується передати (поставити) товар покупцю за адресою: 20220, Черкаська обл., Звенигородський район, с. Майданівка.

За п. 2.3 договору перевезення зерна здійснюється автотранспортом покупця.

У відповідності до п. 2.4 договору з моменту здійснення покупцем перерахування коштів за товар або здійснення відмітки у видатковій накладній, товар вважається власністю покупця, який знаходиться на збереженні у продавця до моменту навантаження на автотранспорт покупця;

Як передбачено п. 3.1 договору, ціна товару визначається згідно з додатками до договору.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець здійснює попередню оплату окремих партій товару на підставі рахунків-фактури, наданих постачальником, в розмірі 86%, решту 14% після реєстрації податкової накладної на протязі 1-го банківського дня, приймання товару здійснюється на підставі видаткових накладних, наданих постачальником.

Пунктом 5.3 сторони погодили, що постачальник зобов`язується зареєструвати складені ним податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки та в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Після реєстрації податкової накладної відправити покупцю квитанцію № 2 про реєстрацію даної податкової накладної. У разі невиконання/неналежного виконання (у тому числі у випадку невчасної реєстрації податкової накладної у вказаному реєстрі), постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми договору.

Згідно з п. 6.2 договору, у випадку порушення терміну поставки зерна чи недопоставки, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) зерна за кожний день затримки поставки. Крім того компенсувати втрати покупця, які мають місце через неналежне виконання умов поставки.

У відповідності до п. 6.4 договору за необґрунтовану відмову від поставки (приймання) зерна винна сторона сплачує штраф у розмір 30% від вартості непоставленого (недопоставленого) зерна. Крім того винна сторона відшкодовує всі витрати, які понесла інша сторона.

За п. 6.7 договору суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, які видаються постачальником покупцеві, повинні відображатися у податкових зобов`язаннях декларації з ПДВ постачальника того звітного періоду, яким виписані податкові накладні, постачальник зобов`язаний подати в податкові органи декларації з ПДВ у встановлений законом термін. За невиконання вимог цього пункту постачальник сплачує покупцеві штраф в розмір 20% від вартості товару.

Договір діє з моменту підписання до 31.12.2021 р. та до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов`язань (п. 7.1 договору).

До договору поставки між сторонами були укладені додатки, а саме:

- додаток № 1 від 29.06.2021 р. на поставку ячменю в кількості 25 тонн на загальну суму 137499,96 грн;

- додаток № 2 від 02.07.2021 р. на поставку пшениці в кількості 25 тонн на загальну суму 137499,96 грн;

- додаток № 3 від 12.07.2021 р. на поставку пшениці в кількості 55 тонн на загальну суму 302499,91 грн;

- додаток № 4 від 20.07.2021 р. на поставку пшениці в кількості 26 тонн на загальну суму 150800,02 грн;

- додаток № 2/1 від 09.08.2021 р. на поставку пшениці в кількості 25 тонн на загальну суму 147500,04 грн.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що до укладеного договору поставки сторони, крім названих позивачем додатків, уклали ще додатки № 5 від 26.07.2021 р., № 6 від 28.07.2021 р., № 7 від 30.07.2021 р. на поставку сільськогосподарської продукції, податкові зобов`язання, які виникли, задекларовані у відповідному органі податків і зборів.

На виконання умов укладеного договору 12.07.2021 р. позивач перерахував на користь відповідача 203499,95 грн з призначенням платежу: «за пшеницю згідно рахунку № 3 від 12.07.2021 року», що підтверджується платіжним дорученням № 624.

20.09.2021 р. відповідач перерахував позивачу 159267,63 грн з призначенням платежу: «повернення коштів за пшеницю по додатку № 3 і № 4 за договором поставки № 29/06 року у т.ч. 14% ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням № 389.

17.09.2021 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 106, в якій вказав на порушення відповідачем умов додатків № 2 від 02.07.2021 р. та № 3 від 12.07.2021 р. до договору поставки від 29.06.2021 р. № 29/06, та просив виконати свої зобов`язання, сплатити штрафні санкції та попередив про намір звернення до суду з відповідним позовом у разі невиконання вимог претензії.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав своє зобов`язання щодо вчасної поставки товару, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути суму попередньої оплати, а також сплатити на користь позивача штраф, пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору, позивачем було сплачено відповідачу у період з 01.06.2021 р. по 22.11.2021 р. загалом 1332782,94 грн, а саме: 29.06.2021 р. - 98999,97 грн, 02.07.2021 р. - 104499,97 грн, 12.07.2021 р. - 203499,97 грн, 20.07.2021 р. - 150800,02 грн, 30.07.2021 р. - 33992,17 грн, 30.07.2021 р. - 123975,00 грн, 26.07.2021 р. - 150017,51 грн, 27.07.2021 р. - 200013,00 грн, 03.08.2021 р. - 126904,02 грн та 17.09.2021 р. - 140081,31 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, відкритому в АТ «Райффайзен Банк».

При цьому, згідно з додатком № 1 від 29.06.2021 р. до додаткової угоди відповідачем було поставлено 24,68 тонн товару на загальну суму 135739,96 грн під час здійснення попередньої оплати у розмірі 86% від суми поставки товару, при загальній сумі поставки 135739,96 грн, позивачем було недоплачено грошові кошти на загальну суму 36739,99 грн;

- згідно з додатком № 2 від 02.07.2021 р. до додаткової угоди відповідачем було поставлено 27,35 тон товару на загальну суму 161412,25 грн, при попередній оплаті у розмірі 86% від суми поставки товару, при загальній сумі поставки 161412,25 грн, позивачем було недоплачено грошові кошти на загальну суму 56912,28 грн;

- згідно з додатком № 3 від 12.07.2021 р. до додаткової угоди, при загальній сумі поставки 302499,91 грн, при попередній оплаті у розмірі 86% від суми поставки товару позивачем було недоплачено грошові кошти на загальну суму 99000,00 грн, відповідачем не було поставлено товар позивачеві, грошові кошти повернуті;

- згідно з додатком № 4 від 20.07.2021 р., при попередній оплаті у розмірі 86% від суми поставки товару позивачем було сплачено попередню оплату у розмірі 150800,02 грн, відповідачем поставлено 23,02 тонни товару на загальну суму 138120,05 грн, різниця в розрахунках складала 12679,97 грн;

- згідно з додатком № 5 від 26.07.2021 р., при попередній оплаті у розмірі 86% від суми поставки товару позивачем було недоплачено 62515,32 грн при загальній сумі поставки 446538,00 грн, відповідачем поставлено 25.07.2021 р. 25,98 тонн, 26.07.2021 р. - 26,08 тонн, 27.07.2021 р. - 27,07 тонн на загальну суму 446538,00 грн;

- згідно з додатком № 6 від 28.07.2021 р., при попередній оплаті у розмірі 86% від суми поставки товару позивачем було недоплачено 20178,00 грн при загальній сумі поставки 144153,00 грн, відповідачем поставлено 25,29 тонн товару на загальну суму 144153,00 грн;

- згідно з додатком № 7 від 30.07.2021 р., при попередній оплаті у розмірі 86% від суми поставки товару позивачем було недоплачено грошові кошти на загальну суму 20648,00 грн при загальній сумі поставки 147552,02 грн, відповідачем поставлено 25,44 тонн товару на загальну суму 147552,00 грн.

Таким чином, загальна суму заборгованості позивача перед відповідачем за додатковими угодами до договору поставки складає 196993,59 грн.

В свою чергу загальна сума боргу відповідача перед позивачем за додатковими угодами до договору поставки складає 216179,91 грн.

17.09.2021 р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 140081,31 грн.

20.09.2021 р. відповідачем було повернуто на рахунок позивача грошові кошти згідно з додатками № 3 та № 4 до договору поставки у розмірі 159267,63 грн.

Таким чином, між сторонами відсутні боргові зобов`язання за укладеним договором поставки (196993,59 - 140081,31 = 216179,91 - 159267,63 грн).

Крім цього, відповідно до акта звірки взаємних розрахунків сторін за договором поставки № 29/06 від 29.06.2021 р. за 2021 рік, складеного відповідачем, вбачається, що станом на 31.12.2021 р. заборгованість між сторонами відсутня.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 56912,28 грн попередньої оплати за договором поставки № 29/06 від 29.06.2021 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 90749,97 грн штрафу у розмірі 30% та 60499,98 грн штрафу у розмірі 20%, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.3 сторони погодили, що постачальник зобов`язується зареєструвати складені ним податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки та в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Після реєстрації податкової накладної відправити покупцю квитанцію № 2 про реєстрацію даної податкової накладної. У разі невиконання/неналежного виконання (у тому числі у випадку невчасної реєстрації податкової накладної у вказаному реєстрі), постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми договору.

У відповідності до п. 6.4 договору за необґрунтовану відмову від поставки (приймання) зерна винна сторона сплачує штраф у розмір 30% від вартості непоставленого (недопоставленого) зерна. Крім того винна сторона відшкодовує всі витрати, які понесла інша сторона.

Згідно з податковою накладною № 11 від 02.07.2021 р. відповідачем було зареєстровано податкові зобов`язання на загальну суму 104499,97 грн.

Також відповідно до податкової накладної № 12 від 02.07.2021 р. відповідачем було зареєстровано податкові зобов`язання на загальну суму 203499,94 грн.

Однак органом доходів і зборів було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, яким вказані податкові накладні були зупинені.

У свою чергу, до органу доходів і зборів відповідачем було подано розрахунок коригування № 1 від 09.08.2021 р. та № 2 від 09.08.2021 р.

Отже, на виконання п. 5.3 договору, відповідачем було подано та зареєстровано у органи доходів і зборів податкові накладні № 11 від 02.07.2021 р. та № 12 від 12.07.2021 р., при цьому фактичне зупинення вказаних накладних органом доходів і зборів не залежало від волі відповідача.

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як було встановлено вище 12.07.2021 р. між сторонами було укладено додаток № 3 до договору поставки від 29.06.2021 р. № 29/06, яким узгодили умови поставки товару (пшениці) в кількості 55 тонн на загальну суму 302499,91 грн у строк до 10.08.2021 р.

В той же день, 12.07.2021 р. позивач сплатив відповідачу попередню оплату за товар у сумі 203499,94 грн, що складає 67,28% (а не 86%), недоплата склала 56649,99 грн.

Таким чином саме позивачем було порушено умови укладеного договору в частині здійснення попередньої оплати, тому у відповідача були наявні правові підстави не виконувати зустрічне зобов`язання відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 90749,97 грн штрафу у розмірі 30% та 60499,98 грн штрафу у розмірі 20% є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також вимоги позивача про стягнення з відповідача 8912,62 грн пені, 407,00 грн інфляційних втрат та 732,55 грн 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основного зобов`язання, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2023 р. у справі № 925/1378/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Хутір" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хутір" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.06.2023 р. у справі № 925/1378/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Хутір".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.11.2023 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран