Рішення
від 01.11.2023 по справі 908/2128/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/129/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 Справа № 908/2128/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, буд. 18) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Південного офісу Держаудитслужби, (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 42-А)

2. Кривоозерської селищної ради, (55104, Миколаївська область, Первомайський район, смт. Криве Озеро, майдан Незалежності, буд. 1)

3. Відділу освіти Кривоозерської селищної ради, (55104, Миколаївська область, Первомайський район, смт. Криве Озеро, вул. 1 Травня, буд. 15)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення безпідставно плачених коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури Маруєва Т.В., на підставі службового посвідчення № 075579 від 01.03.2023;

від позивача 1 Гончаренко О.В., на підставі наказу № 25-о від 01.11.2016, посвідчення АБ № 002615 від 03.09.209 (в режимі відеоконференції);

від позивача 1 Задачина С.П., на підставі наказу № 245-о від 01.08.2018, посвідчення АБ № 002652 від 03.09.209 (в режимі відеоконференції);

від позивача 2 не з`явився;

від позивача 3 - не з`явився;

від відповідача Подколзін В.Т., на підставі довіреності № 1 від 27.09.2023 (в режимі відеоконференції);

27.06.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 54-3001вих.-23 від 21.06.2023 (вх. № 2306/08-07/23 від 27.06.2023) Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, м. Миколаїв, Кривоозерської селищної ради, смт. Криве Озеро Первомайського району Миколаївської області та Відділу освіти Кривоозерської селищної ради, смт. Криве Озеро Первомайського району Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», м. Запоріжжя про:

1. визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до договору № 184 від 24.08.2022 про постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 № 31/ЕЗ, укладеного між Відділом освіти Кривоозерської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм»;

2. стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» на користь Відділу освіти Кривоозерської селищної ради 172 748,38 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 908/2128/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2128/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєний номер провадження справи 4/129/23, підготовче засідання призначено на 02.08.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2023, підготовче засідання відкладено на 04.09.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2128/23, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 03.10.2023.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.11.2023, про що зазначено протоколі судового засідання від 03.10.2023.

В судове засідання 01.11.2023 з`явилився представники прокуратури, позивача 1 і відповідача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 01.11.2023 приєдналися представники позивача 1 і відповідача, представник прокуратури приймав участь в судовому засіданні безпосередньо в судовій залі господарського суду Запорізької області..

В судовому засіданні 01.11.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Представники позивача 2 та позивача 3 в судове засідання 01.11.2023 не з`явилися, про поважність причин неявки в судове засідання 01.11.2023 суд завчасно не попередили, про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 908/2128/23 позивача 2 та позивач 3 , повідомлялися наладженим чином у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 01.11.2023 за відсутністю позивачів 2 і 3, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст., ст. 15-17, 202, 203, 215, 216, 526, 632, 652 ЦК України, ст., ст. 5, 20, 188, 208 ГК України, приписи Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про публічні закупівлі». Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Первомайською окружною прокуратурою Миколаївської області встановлено, що 24.08.2022 Відділом освіти Кривоозерської селищної ради в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» оприлюднений звіт про укладення 24.08.2022 на підставі рішення уповноваженої особи від 24.08.2022 № 136 договору без використання електронної системи закупівель з відміткою «Українська визвольна війна» з ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» № 184 про постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100. За умовами укладеного договору № 184 від 24.08.2022 та специфікації до нього (додаток № 1) відповідач зобов`язався поставити в 2022 році Відділу освіти Кривоозерської селищної ради товар ДК 021:2015-09110000-3 «Тверде паливо» (вугілля кам`яне) в кількості 388 тон за ціною 10 100,00 грн. (без ПДВ) за 1 тону, а всього на суму 3 918 800,00 грн. Джерелом фінансування закупівлі за наданою Відділом освіти Кривоозерсьої селищної ради інформацією № 557-02.03/11-39 від 31.05.2023 є кошти місцевого бюджету. 15.09.2022 позивачем 3 на веб-поратлі «ProZorro» оприлюднений звіт про виконання договору № 184 від 24.08.2022 на суму 3 918 800,00 грн. Умовами п. 12.3 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише за умови, якщо вони виконані в письмовій формі при взаємному погодженні сторін, підписані їх уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток сторін. Як з`ясовано прокурором, сторонами до договору № 184 від 24.08.2022 укладена додаткова угода № 1 від 31.08.2022, якою сторони домовилися про збільшення ціни за одиницю товару вугілля кам`яного марки ДГ13-100 на 9,5 % внаслідок коливання ціни вугілля на відповідному ринку та дійшли згоди про поставку до 31.08.2022 вугілля кам`яного в кількості 190,85 тон за ціною 10 100,00 грн. за 1 тону, а всього на загальну суму 1 927 585,00 грн., а також після 31.08.2022 вугілля кам`яного в кількості 180,04 тони за ціною 11 059,50 грн. за 1 тонну, а всього на загальну суму 1 991 152,38 грн. Підставою для укладення додаткової угоди став лист постачальника від 30.08.2022 № 30 щодо перегляду умов договору від 24.08.2022 № 184 в частині збільшення ціни за одиницю товару до 11 059,50 грн. за 1 тонну (на 9,5 %) у зв`язку із впровадженням на території України режиму воєнного стану, зменшення обсягів видобутку вугілля через припинення діяльності значної кількості виробників, діяльність яких здійснюється на тимчасово окупованих територіях України, що призвело до коливання ціни на вугілля кам`яне. Прокурор зазначає, що договір № 184 від 24.08.2022 виконаний обома сторонами, відповідачем до 31.08.2022 поставлено замовнику 190,85 тон вугілля кам`яного на суму 1 927 585,00 грн. та після 31.08.2022 180,04 грн. вугілля кам`яного на загальну суму 1 991 152,38 грн. Приписами ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Як зауважує прокурор, договір № 184 від 24.08.2022 не містить умов, які визначають можливість та порядок зміни ціни договору, зокрема можливість збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку. Отже, прокурор вважає, що в порушення вимог ст., ст. 526, 632, 625 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України в частині неналежного виконання умов договору внаслідок зміни істотних умов договору (ціни) не на умовах, встановлених договором або законом, позивачем 3 укладено додаткову угоду № 1 від 31.08.2022 та здійснено закупівлю твердого палива в період з 31.08.2022 по 15.09.2022 за завищеними цінами, що фактично призвело до зменшення обсягу постачання вугілля на 17,11 тон та додатковій (надмірній) сплаті постачальнику коштів в сумі 172 748,38 грн. порівняно з ціною за одиницю товару, як було передбачено первинними умовами договору. Таким чином, порушення сторонами норм ст., ст. 526, 632, 652 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України та умов договору при укладенні додаткової угоди до правочину в силу положень ст., ст. 16, 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такої додаткової угоди недійсною. Оскільки додаткова угода № 1 від 31.08.2022 до договору № 184 від 24.08.2022 укладена з порушенням умов договору та вимог ст., ст. 526, 632, 652 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, то належним способом захисту порушеного права є застосування наслідків недійсності правочину. Враховуючи викладене, прокурором заявлена вимога про стягнення з ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» на користь Відділу освіти Кривоозерської селищної ради 172 748,38 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів, одержаних на виконання недійсного правочину (додаткової угоди № 1 від 31.08.2022). З урахуванням наведеного, прокурор вважає наявними підстави для здійснення захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На підставі зазначеного, прокурор просить суд позов задовольнити повністю. Також прокурор просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

05.09.2023 до суду від Управління південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області надійшли Пояснення по суті спору вих. № 151425-14/1776-2023 від 31.08.2023 (вх. № 18959/08-08/23 від 05.09.2013), в яких позивач 1 підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі. Також Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області надані суду пояснення, що Управлінням проведено перевірку закупівель Відділу освіти Кривоозерської селищної ради за предметом «ДК021:2015:09110000-3: Тверде паливо» (ідентифікатор закупівлі UА-2022-08-24-003594-а). За результатом перевірки закупівель встановлено порушення, що зафіксовано в Акті перевірки від 24.11.2022 № 15-14-13/6. За результатами перевірки закупівель виявлені порушення на загальну суму 172,75 тис. грн., які в ході перевірки не усунуті. Зокрема, перевіркою встановлено, що внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до договору про постачання вугіллі камінного № 184 від 24.08.2022 Відділом освіти Кривоозерської селищної ради здійснено закупівлю твердого палива, яка фактично призвела до зменшення обсягу вугілля на 17,11 тон та додатковій (надмірній) сплаті коштів в сумі 172 748,38 грн., чим завдано збитків Відділу освіти на вказану суму. Відділом освіти Кривоозерської селищної ради акт перевірки підписаний 12.12.2022 із запереченнями, за результатами розгляду яких Управлінням надано висновок від 29.12.2022 про відповідність результатів перевірки фактичним обставинам.

27.10.2023 до суду від Кривоозерської селищної ради надійшли Пояснення по суті спору б/н і б/д (вх. № 22943/08-08/23 від 27.10.2023), в яких позивач 2 зазначає, що договір № 184 від 31.08.2022, до якого укладено оспорювань додаткову угоду № 1 від 31.08.2022, укладений відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на дату укладення договору). Договір № 184 від 24.08.2022 не містить посилань на Закону України «Про публічні закупівлі» та укладався не за результатами проведення процедури закупівлі (спрощеної закупівлі). Як вбачається з п. 12.3 договору № 184 від 24.08.2022 зміна умов договору і доповнення до нього відбуваються лише за умови погодження сторін і підписання їх сторонами. При цьому, договір не встановлює додаткових вимог до сторін договору при укладенні додаткових угод, зокрема стосовно надання документальних доказів чи підтверджень. Згідно цінової довідки № 26-0046 від 12.10.2023, наданої Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області орієнтовний рівень цін на вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 у Миколаївському регіоні станом на кінець липня початок серпня 2022 року складав 12 000,00 грн. 15 000,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ. Таким чином, позивач 2 вважає, що стосовно укладення Відділом освіти Кривоозерської селищної ради з відповідачем додаткової угоди від 31.08.2022 № 1 до договору від 24.08.2022 № 184 про постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 за ціною 11 059,50 грн. за 1 тону має місце не завдання збитків, а суттєва економія коштів. Також позивач 2 вважає, що прокурор не обґрунтував необхідності здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

Також, 27.10.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду від Кривоозерської селищної ради надійшло Клопотання (вх. № 22950/08-08/23 від 27.10.2023), в яким позивач 2 просить суд залишити позов прокурора у справі № 908/2128/23 без розгляду на підставі ст. 226 ГПК України.

Розглянувши клопотання позивача 2 про залишення позову прокурора без розгляду, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому відповідно до абзаців 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абзацами 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Одночасно відповідно до положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень законодавства вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

У даній справі позовна заява подана Заступником керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, Кривоозерської селищної ради та Відділу освіти Кривоозерської селищної ради.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 55 ГПК відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, з наведених приписів процесуального закону вбачається, що залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 226 ГПК України за заявою позивача, в особі якого прокурором подано позовну заяву в інтересах держави, не є можливим за умови реалізації прокурором свого процесуального права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки прокурор позовні вимоги підтримує та наполягає на розгляді справи № 908/2128/23, клопотання Кривоозерської селищної ради про залишення позову прокурора у справі № 908/2128/23 без розгляду задоволенню не підлягає.

Позивачі 3 про відмову від позову прокурора не заявив, письмових пояснень по суті спору суду не надав.

26.07.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву (вих. № 26/07-1 від 25.07.2023, вх. № 16093/08-08/23 від 26.07.2023), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, заявлені прокурором вимоги вважає безпідставними і необґрунтованими. Мотивуючи свої заперечення на позов відповідач зазначає наступне: в момент укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до договору № 184 від 24.08.2022 вимоги ст., ст. 526, 632, 652 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України порушені не були. Відповідач вважає, що прокурор в позовній заяві не довів в чому саме полягало порушення цих норм права і чого саме не дотрималися сторони при укладені оспорюваної додаткової угоди. Посилання прокурора на ст. 652 ЦК України, яка регулює зміну або розірвання договору у зв`язку із істотною зміною обставин, відповідач вважає безпідставним, оскільки при укладенні додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 сторони не керувалися цією нормою права. При укладені оспорюваної додаткової угоди сторони виходили з того, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Натомість, умовами договору № 184 від 24.08.2022 не було заборонено змінювати його за згодою сторін. В позовній заяві прокурор посилається на те, що підставою для укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 став лист постачальника від 30.08.2022 № 30 щодо перегляду умов договору від 24.08.2022 № 184 в частині збільшення ціни за одиницю товару,однак постачальник до вказаного звернення не надав документального підтвердження того, що з 24.08.2022 по 30.08.2022 виникли обставини, які вплинули на зростання ціни вугілля та виконання умов договору стало для нього невигідним. З цього приводу відповідач зазначає, що умовами договору не передбачено надання документального підтвердження виникнення таких обставин. Крім того, 30.08.2022 постачальник звернувся до Запорізької торгово-промислової палати за висновком про середньоринкову вартість вугілля за серпень 2022 року та отримав Експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-1319 від 23.11.2022, в якому вказано, що середньоринкова вартість вугілля за серпень 2022 року складала 9 565,00 грн., а за вересень 11 611,11 грн. Відсоток змін середньоринкової вартості вугілля склав +21,39 %. Також відповідач вважає, що до договору № 184 від 24.08.2022 і оспорюваної додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до нього не можуть застосовуватися положення Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки договір укладався не за результатами проведення процедури закупівлі (спрощеної закупівлі). Також відповідач наполягає на тому, що оскільки додаткова угода № 1 від 31.08.2022, на думку прокурора, укладена з порушенням норм права, то і відповідачами у справі мають бути сторони цієї додаткової угоди. На підставі викладеного відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

15.08.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від прокурора надійшла Відповідь на відзив (вих. № 54-4051ВИХ-23 від 09.08.2023, вх. № 17524/08-08/23 від 15.08.2023), в якій прокурор наводить обґрунтування на спростування доводів відповідача, наведених ним у відзиві на позовну заяву.

12.10.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Пояснення (вих. № 44/10-23 від 10.10.2023, вх. № 21764/08-08/23 від 12.10.2023), в яких відповідача наведені прокурором в обґрунтування позовних вимог підстави вважає недоведеними та необґрунтованими.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ

Первомайською окружною прокуратурою Миколаївської області під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що Відділом освіти Кривоозерської селищної ради (позивачем 3 у справі) проведено закупівлю за предметом «ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо» (UА-2022-08-24-003594-а) очікуваною вартістю 3 918800,00 грн. без використання електронної системи та опубліковано в електронній системі «ProZorro» 24.08.2022.

Відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 24.08.2022 № 136 закупівля не була включена до річного плану закупівель та її було здійснено керуючись нормою абзацу 3.16 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» № 169 від 28.02.2022 (в редакції від 10.08.2022), у відповідності до якого укладено прямий договір без використання електронної системи закупівель, а саме без застосування порядку проведення спрощених закупівель та/або електронного каталогу: - публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються для підготовки до проведення опалювального сезону.

За наслідками проведення закупівлі без використання електронної системи Відділом освіти Кривоозерської селищної ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» (відповідачем у справі, Постачальник) укладений Договір про постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 за кошти Державного бюджету України № 184 від 24.08.2022 (далі за текстом Договір), в преамбулі якого зазначено, що він укладений на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору визначено, що Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Замовникові товари, зазначені в Специфікації, що є невід`ємною додатком до цього Договору і його невід`ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

В пункті 1.2 Договору визначено: найменування товару: «код ДК 021:2015-09110000-3- «Тверде паливо» (Вугілля кам`яне). Кількість товарів згідно із додатком № 1 (Специфікація).

Згідно зі Специфікацією до Договору Постачальник має передати Замовнику товар вугілля кам`яне ДГ 13-100 у кількості 388 тон загальною вартістю 3 918 800,00 грн. без ПДВ, за ціною 10 100,00 грн. без ПДВ за 1 тону.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сума цього Договору становить 3 918 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,00 грн. Ціна включає вартість доставки товару до Замовника.

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред`явлення Постачальником рахунку на оплату товару, підписання сторонами накладної та акту прийому Замовника по мірі надходження коштів з бюджету на рахунок Замовника, але не пізніше 21.11.2022. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури та накладної на відвантажений товар, підписаний керівником підприємства. (п., п. 4.1, 4.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки до 21.11.2022.

За умовами п. 1.3 Договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та/або потреби Замовника.

В свою чергу, відповідно до п. 6.2.3 Договору Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товарів та загальну вартість Договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору.

Пунктом 10.1 визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання та діє на період дії воєнного стану та впродовж строку необхідного для проведення процедури закупівлі. У разі продовження воєнного стану дія Договору може бути продовжена за згодою сторін на період, на який продовжено воєнний стан, але не пізніше ніж до 31.12.2022. В частині оплати до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 12.3 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише за умови, якщо вони виконані в письмовій формі при взаємному погодженні сторін, підписані їх уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2022 Відділом освіти Кривоозерської селищної ради та ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» на підставі письмового звернення Постачальника до Замовника укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (надалі Додаткова угода), якою сторони погодили у зв`язку із коливанням ціни на вугілля на ринку, керуючись Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також п. 12.3 Договору, збільшити ціну за одиницю товару вугілля кам`яного ДГ 13-100 на 9,5 %.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» на адресу Відділом освіти Кривоозерської селищної ради вих. № 30 від 30.08.2022, в якому відповідач просить розглянути можливість перегляду умов Договору № 184 від 24.08.2022 щодо поставки вугілля кам`яного в частині можливості збільшення ціни за одиницю товару вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 на 9,5 % - до 11 059,50 грн. за 1 тону.

Необхідність внесення таких змін до умов Договору мотивована впровадженням на території України воєнного стану, зменшення обсягів видобутку вугілля кам`яного через припинення діяльності значної кількості виробників, чия діяльність здійснювалася на тимчасово окупованих територіях України, майже щоденне коливання ціни на вугілля кам`яне на ринку в сторону його здорожчання. Також в листі зазначалося, що середньоринкова вартість 1 тони вугілля марки ДГ 13-100 в межах Миколаївської області станом на 30.08.2022 становить 13 500,00 грн.

В пункті 1 Додаткової угоди сторони виклали Специфікацію на товар «код ДК 021:2015-09110000-3- «Тверде паливо» (Вугілля кам`яне), якою передбачено:

-у строк до 31.08.2022 поставка вугілля кам`яного ДГ 13-100 у кількості 190,85 тон, за ціною 10 100,00 грн. без ПДВ за 1 тону, на загальну суму 1 927 585,00 грн. без ПДВ;

- у строк після 31.08.2022 поставка вугілля кам`яного ДГ 13-100 у кількості 180,04 тони, за ціною 11 059,50 грн. без ПДВ за 1 тону, на загальну суму 1 991 152,38 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3 ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та діє на період дії воєнного стану. У разі продовження воєнного стану дія Договору і цієї Додаткової угоди може бути продовжена за згодою сторін на період, на який продовжено воєнний стан, але не пізніше ніж до 31.12.2022. В частині оплати до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Як з`ясовано судом з досліджених фактичних обставин справи та не заперечується учасниками справи, Договір про постачання вугілля кам`яного № 184 від 24.08.2022 виконаний обома сторонами в повному обсязі.

Зокрема, 15.09.2022 Відділом освіти Кривоозерської селищної ради на веб-порталі «ProZorro» оприлюднено Звіт про виконання договору про закупівлю UА-2022-08-24-003594-а, яким підтверджено виконання сторонами Договору про постачання вугілля кам`яного № 184 від 24.08.2022.

Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові накладні за період з 25.08.2022 по 06.09.2022, які підтверджують факт поставки відповідачем та приймання позивачем 3 вугілля кам`яного ДГ 13-100 загальною кількістю 370,89 тони. Також в матеріалах справи наявні платіжні доручення за період з 25.08.2022 по 06.09.2022, якими підтверджується факт оплати Відділом освіти Кривоозерської селищної ради ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» 3 918 737,39 грн. за поставлене вугілля кам`яне в рамках Договору № 184 від 24.08.2022.

В подальшому, Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області проведено перевірку закупівель Відділу освіти Кривоозерської селищної ради за предметом «ДК021:2015:09110000-3: Тверде паливо» (ідентифікатор закупівлі UА-2022-08-24-003594-а). За результатом перевірки закупівель встановлено порушення, що зафіксовано в Акті перевірки від 24.11.2022 № 15-14-13/6. За результатами перевірки закупівель виявлені порушення на загальну суму 172,75 тис. грн., які в ході перевірки не усунуті.

Зокрема, перевіркою встановлено, що внаслідок укладення Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до Договору про постачання вугілля кам`яного № 184 від 24.08.2022 Відділом освіти Кривоозерської селищної ради здійснено закупівлю твердого палива, яка фактично призвела до зменшення обсягу вугілля на 17,11 тон та додатковій (надмірній) сплаті коштів в сумі 172 748,38 грн., чим завдано збитків Відділу освіти на вказану суму.

Відділом освіти Кривоозерської селищної ради Акт перевірки підписаний 12.12.2022 із запереченнями, за результатами розгляду яких Управлінням надано висновок від 29.12.2022 про відповідність результатів перевірки фактичним обставинам.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до Договору № 184 від 24.08.2022 про постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 та стягнення з ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» на користь Відділу освіти Кривоозерської селищної ради 172 748,38 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів.

Прокурор стверджує, що укладення Відділом освіти Кривоозерської селищної ради Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 та здійснення закупівлі твердого палива за завищеними цінами фактично призвело до зменшення обсягу постачання вугілля на 17,11 тон та додатковій (надмірній) сплаті Постачальнику коштів в сумі 172 748,38 грн. порівняно з ціною за одиницю товару, як було передбачено первинними умовами Договору № 194 від 24.08.2022.

Таким чином, порушення сторонами норм ст., ст. 526, 632, 652 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України та умов Договору № 184 від 24.08.2022 при укладенні Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до цього правочину в силу положень ст., ст. 16, 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такої Додаткової годи недійсною. Оскільки Додаткова угода № 1 від 31.08.2022 до Договору № 184 від 24.08.2022 укладена з порушенням умов договору та вимог ст., ст. 526, 632, 652 ЦК України, ч., ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, то належним способом захисту порушеного права є застосування наслідків недійсності правочину.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Приписами ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. (Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Південного офісу Державної аудиторської служби України, Кривоозерської селищної ради та Відділу освіти Кривоозерської селищної ради у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» контроль у сфері закупівель здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України).

Згідно з ч. 1 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

У відповідності до пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. (Аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Невід`ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області із запитом вих. № 54-26ВИХ-23 від 18.01.2023 щодо вжиття органом контролю заходів до усунення порушень законодавства, у якому просив повідомити про вжиті заходи щодо визнання спірної Додаткової угоди недійсною та стягнення надлишково сплачених коштів за результатами виявлених порушень законодавства під час здійснення моніторингу, у тому числі шляхом подання відповідного позову до суду.

На вказаний запит Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області повідомило прокурора про відсутність у органу контролю правових підстав для звернення до суду з відповідним позовом.

Як вже наводилося судом раніше, пунктом 8 ч. 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право стягнення з підконтрольного органу саме отриманих, а не витрачених коштів, і жодним чином не обмежує право у стягненні коштів, отриманих постачальником.

При цьому єдиною ефективною підставою повернення втрачених коштів бюджету є застосування юридичних наслідків недійсності правочину. У свою чергу, належним способом досягнення такої мети є визнання угод недійсними в судовому порядку.

За змістом ст. 215 ЦК України та ст. 202 ГК України виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Таким чином, Держаудитслужба може не лише ініціювати звернення до суду про визнання недійсними додаткових угод і саме іншими органами, але повинна самостійно порушувати ці питання в судовому порядку (у разі відповідної бездіяльності таких органів).

Отже, орган Держаудитслужби може і має бути позивачем за відповідним позовом про визнання недійсним договору.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а також в низці інших судових справ.

Разом з тим, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області відповідного позову про визнання недійсною спірної додаткової угоди не подало.

Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - до суду позов не пред`являвся.

Тобто, на думку суду, позивач 1 не вжив належних та ефективних заходів для усунення порушень у сфері публічних закупівель, якими є саме подання позову про визнання спірної додаткової угоди недійсною та застосування відповідних юридичних наслідків.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції. Так, відповідно до ст. 3 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Проте, порушення учасниками закупівель вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 4 цього Закону визначено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Кривоозерська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядковується Відділ освіти Кривоозерської селищної ради (сторона Договору № 184 від 24.08.2022), а також, беручи до уваги здійснення селищною радою виключних повноважень щодо затвердження міського бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Прокурор звертався до Кривоозерської селищної ради із запитами в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 31.01.2023 № 54-440ВИХ-23 і від 16.05.2023 № 54-2325ВИХ-23, у яких повідомив про виявлені за результатами фінансового моніторингу порушення законодавства при укладенні між позивачем 3 та відповідачем спірної Додаткової угоди до Договору № 184 від 24.08.2022, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі щодо подання відповідного позову до суду.

Кривоозерська селищна рада у листах від 07.02.2023 вих. № 08-24/338 і від 22.05.2023 вих. № 08-24/1338 повідомила прокурора, що не погоджується із зазначеним у запитах прокурора порушенням законодавства у сфері публічних закупівель та вважає, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для представництва інтересів держави у суді.

Отже, Кривоозерською селищною радою підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, а тому такі дії позивача 2 свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 2.2.1, 3.1.1, 3.1.57, 3.1.59 Положення про Відділ освіти Кривоозерської селищної ради, затвердженого рішенням Кривоозерської селищної ради від 28.01.2022 № 12, Відділ освіти є виконавчим органом влади, утворюється Кривоозерською селищною радою, є підзвітним та підконтрольний селищній раді. Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку, власні бланки. Відділ освіти, зокрема, вирішує такі завдання: бере участь у забезпеченні реалізації на території Кривоозерської селищної ради державної політики у сфері освіти, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; забезпечує ефективне та цільове використання виділених на освітню галузь бюджетних коштів; організовує підготовку закладів освіти до нового навчального року, зокрема до роботи в осінньо-зимовий період,проведення поточного та капітального ремонтів приміщень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відділ освіти є виконавчим органом місцевої ради, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за Договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Прокурор звертався до Відділу освіти Кривоозерської селищної ради із запитами в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 12.01.2023 № 54-189ВИХ-23 і від 25.05.2023 № 54-2524ВИХ-23, у яких повідомив про виявлені за результатами фінансового моніторингу порушення законодавства при укладенні між позивачем 3 та відповідачем спірної Додаткової угоди до Договору № 184 від 24.08.2022, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі щодо подання відповідного позову до суду.

Відділ освіти у листах від 23.01.2023 вих. № 63-02.03/11-19 і від 30.05.2023 вих. № 557-02.03/11-39 повідомив прокурора, що не погоджується із зазначеним у запитах прокурора порушенням законодавства у сфері публічних закупівель та вважає, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для представництва інде тесів держави у суді.

Відтак, Відділом освіти особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача 3 свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, оскільки Відділ освіти є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, Кривовозерська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який утворює Відділ освіти та якому Відділ освіти підпорядковується, а Південний офіс Державної аудиторської служби є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача 1 як органу, який здійснює моніторинг закупівлі, і у разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, у тому числі шляхом подання позову про визнання додаткових угод недійсними, та позивача 3, який є стороною спірного правочину, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Отже, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а у позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте вони самостійно не захистили інтереси держави в суді шляхом подання позову про визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача зайво сплачених коштів.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення Південним офісом Державної аудиторської служби України в Миколаївській області, Кривоозерською селищною радою та Відділом освіти Кривоозерської селищної ради належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову у цій справі.

Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попередньо, до пред`явлення позову, листами від 13.06.2023 № 54-2826ВИХ-23, № 54-2823ВИХ-23, № 54-2821ВИХ-23 і № 54-2820ВИХ-23 повідомлено позивачів 1, 2 і 3 про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Заперечуючи проти позовних вимог прокурора відповідачем наведено доводи, що оскільки Відділ освіти Кривоозерської селищної ради є стороною Договору № 184 від 24.08.2022 та оспорюваної прокурором Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 до цього Договору, то прокурор неправомірно визначив Відділ освіти як одного з позивачів, оскільки Відділ освіти як сторона оскаржуваного правочину мав би бути у статусі одного з відповідачів.

Наведені доводи відповідача спростовуються наступним.

За певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Такий правовий висновок викладений, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між Відділом освіти Кривоозерської селищної ради та ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» Договір про постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 за кошти Державного бюджету України № 184 від 24.08.2022, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача 3 та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору (істотні умови господарського договору) становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановив суд, позивач 3 та відповідач уклали Договір № 184 від 24.08.2022 на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на дату укладення Договору).

Отже, Договір № 184 від 24.08.2022 укладався не за результатами проведення процедури закупівлі (спрощеної закупівлі) та на нього не поширюються вимоги, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі».

При укладені Договору № 184 від 24.08.2022 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 КГ України.

Так, відповідно до п., п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 Договору та Специфікації (додаток № 1) до Договору загальний обсяг постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 на момент укладання Договору становив 388 тон за ціною 10 100,00 грн. за 1 тону; загальна сума Договору 3 918 800,00 грн.

Водночас згідно з Додатковою угодою №1 від 31.08.2022 змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару, який буде поставлятися після 31.08.2022, з 10 100,00 грн. за 1 тону до 11 059,50 грн. за 1 тону, а також зменшено загальну кількість товару (порівняно з первісними умовами Договору) до 370,89 тони. Фактично ціна за 1 л (одиницю товару) збільшилася на 9,5 % порівняно з погодженою під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваної Додаткової угоди № 1 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни на тверде паливо на ринку, у зв`язку із чим відповідач звернувся до Відділу освіти Кривоозерської селищної ради із листом вих. № 30 від 30.08.2022, в якому відповідач просить розглянути можливість перегляду умов Договору № 184 від 24.08.2022 щодо поставки вугілля кам`яного в частині можливості збільшення ціни за одиницю товару вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 на 9,5 % - до 11 059,50 грн. за 1 тону.

На підтвердження коливання у Миколаївському регіоні цін на ринку на тверде паливо на час укладення опорюваної Додаткової угоди відповідачем надано суду Експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-1319 від 23.11.2022, в якому вказано, що середньоринкова вартість вугілля за серпень 2022 року складала 9 565,00 грн., а за вересень 11 611,11 грн. Відсоток змін середньоринкової вартості вугілля склав +21,39 %.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Згідно частини 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Суд зауважує, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021.

Таких доказів матеріали справи не містять.

Проаналізувавши наданий відповідачем Експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-1319 суд зауважує, що він датований 23.11.2022, а з його змісту вбачається, що підставою для проведення експертного дослідження коливання ціни на ринку стала заява ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» від 22.11.2022.

Отже, на час звернення Постачальника до Замовника 30.08.2022 щодо можливості розгляду питання підняття ціни Договору у зв`язку з коливанням ціни на ринку твердого палива, документально підтверджених підстав для внесення змін до Договору № 184 від 24.08.2022 не існувало.

З урахуванням наведених обставин, суд доходить висновку, що Додаткова угода № 1 від 31.08.2022 укладена за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на тверде паливо у період дії Договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Умовами п. 6.2.3 Договору № 184 від 24.08.2022 сторони узгодили, що Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товарів та загальну вартість Договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору.

При цьому, аналіз умов Договору № 184 свідчить, що вказаний Договір не містить умов, які визначають можливість та порядок зміни ціни договору в частині збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку..

Приписами ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на стільки, що якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам. (ст. 13 ЦК України)

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем на надано доказів того, що під час дії Договору № 184 від 24.08.2022 існував фактор «істотної зміни обставин», що робить для нього виконання договірних зобов`язань невигідним чи збитковим, а також те, що на момент укладення Договору дані обставини не були йому відомі та не були для нього прогнозованими.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/3857/21 будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Отже, укладаючи відповідний договір на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики й одразу закладати їх у ціну договору.

Суд зауважує, що ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому, у разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом спонукання до укладення очевидно невигідної для останнього угоди відсутні.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відділ освіти Кривоозерської селищної ради, який мав беззаперечне право на отримання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі № 184 від 24.08.2022, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірну Додаткову угоду, внаслідок чого ціна 1 тони вугілля кам`яного збільшилась, а обсяг переданого твердого палива за Договором зменшився.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що спірна Додаткова угода № 1 від 31.08.2022 суперечить положенням ст., ст. 526, 632, 652 ЦК України, ст. 193 ГК України, закріпленим ст. 3 ЦК України принципам справедливості, добросовісності та розумності, а, відтак, суд вважає наявними підстави для визнання Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 недійсною відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Частиною 1 статті 670 ЦК України унормовано, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов`язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу «Купівля-продаж».

Недійсність спірної Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором (його первісними умовами), тобто і продаж вугілля кам`яного, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був передати у власність Відділу освіти Кривоозерської селищної ради 388 тон вугілля кам`яного за ціною 10 100,00 грн. (без ПДВ) за 1 тону.

Як встановив суд, відповідач передав позивачу 3 вугілля кам`яне у загальній кількості 370,89 тон, за яке останній сплатив кошти у загальному розмірі 3 918 737,38 грн. При цьому, 180,04 тони вугілля кам`яного на загальну суму 1 991 152,38 грн. поставлено за ціною 11 059,50 грн. (без ПДВ) за 1 тону.

Враховуючи ціну, обумовлену сторонами у п. 3.1 Договору, та вартість за одиницю товару, визначеної умовами Специфікації (додатку № 1) до Договору, позивач 3 внаслідок укладення Додаткової угоди № 1 від 31.08.2022 оплатив за завищеною вартістю придбання вугіллі кам`яного на загальну суму 172 748,38 грн. (11 059,50 грн. х 180,04 тони) (10 100,00 грн. х 180,04 тони) = 172 748,38 грн.). При цьому, загальний обсяг поставки зменшився на 17,11 тон (388 тон (190,85 тони +180,04 тони) = 17,11 тон)

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно сплачених коштів в розмірі 172 748,38 грн. підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статі 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Прокурор і позивачі 1 надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірної поведінки.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, м. Миколаїв, Кривоозерської селищної ради, смт. Криве Озеро Первомайського району Миколаївської області та Відділу освіти Кривоозерської селищної ради, смт. Криве Озеро Первомайського району Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», м. Запоріжжя про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.08.2022 до договору № 184 від 24.08.2022 про постачання вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 № 31/ЕЗ, укладеного між Відділом освіти Кривоозерської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 44060205) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм» (ідентифікаційний код юридичної особи 39635487).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 39635487) на користь Кривоозерської селищної ради, (55104, Миколаївська область, Первомайський район, смт. Криве Озеро, майдан Незалежності, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04375458) надмірно сплачені бюджетні кошти в розмірі 172 748 (сто сімдесят дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 38 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Вугілля Дон Прайм», (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 39635487) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28, ідентифікаційний код юридичної особи 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 23» листопада 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата ухвалення рішення01.11.2023
Оприлюднено24.11.2023
Номер документу115125405
СудочинствоГосподарське
Сутьвизнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення безпідставно плачених коштів

Судовий реєстр по справі —908/2128/23

Ухвала від 18.03.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Мороз Валентин Федорович

Ухвала від 16.01.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Мороз Валентин Федорович

Ухвала від 08.01.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Мороз Валентин Федорович

Ухвала від 11.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Мороз Валентин Федорович

Рішення від 01.11.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Зінченко Н.Г.

Ухвала від 02.10.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Зінченко Н.Г.

Ухвала від 28.09.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Зінченко Н.Г.

Ухвала від 04.09.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Зінченко Н.Г.

Ухвала від 02.08.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Зінченко Н.Г.

Ухвала від 04.07.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Зінченко Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні