Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/12342/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2023Справа № 910/12342/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного Будинку "ЖБК "Медик" (Кирилівська 146, м. Київ)

про стягнення 52 149,70 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного Будинку "ЖБК "Медик" про стягнення 52 149,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 220212 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.08.2000 року в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, право вимоги якої набуто позивачем за наслідками придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" на аукціоні 30.08.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12342/23, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою суду було зобов`язано позивача надати суду належні та допустимі докази на підтвердження врахованих оплат, здійснених відповідачем (виписка банку); належним чином засвідчені копії документів, передбачених пунктом 2 Додатку № 4 до Договору № 220212 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.08.2000 року.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2023 року через відділ діловодства суду 22.09.2023 року від позивача надійшло клопотання №02-14/1809 від 18.09.2023 року про долучення до матеріалів справи витребовуваних судом документів.

В свою чергу, через відділ діловодства суду 21.09.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.09.2023 року, з доказами його надсилання на адресу позивача, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає про те, що ані відповідач, ані співвласники будинку не мають жодної заборгованості за Договором №220212 від 02.08.2000 року, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 122 074,17 грн., копії яких відповідачем долучено до відзиву.

У відзиві на позовну заяву відповідач також посилається на те, що ОСББ «ЖБК Медик» є неналежним відповідачем у справі, оскільки саме співвласники як кінцеві фактичні споживачі комунальної послуги з постачання теплової енергії мають бути відповідачами у справі про стягнення заборгованості за Договором, позаяк допустили наявність такої заборгованості через не оплату комунальних послуг. Відзив судом долучений до матеріалів справи.

Поряд з цим, 26.09.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №02-14/3608 від 26.09.2023 року з доказами її надсилання відповідачу, в якій позивач зазначає, що надані відповідачем платіжні доручення не є належним та допустимим доказом оплати заборгованості, оскільки не містять відмітки банку про прийняття таких платіжних доручень до виконання та про проведення перерахування коштів. В свою чергу, сплачена відповідачем сума заборгованості у розмірі 122 074,17 грн. є погашенням боргу, який обліковувався станом на 01.04.2018 року, в той час як предметом позовних вимог є заборгованість відповідача за квітень 2018 року у сумі 52 149,70 грн., яка відповідачем не погашена. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Також через відділ діловодства суду 20.10.2023 року від відповідача надійшли заперечення б/н від 17.10.2023 року на клопотання про долучення доказів №02-14/1809 від 18.09.2023 року, в яких останній вказує, що надані позивачем докази не підтверджують наявності у ОСББ «ЖБК Медик» заборгованості за Договором. Відповідач також додатково наголошує на тому, що ОСББ не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача заборгованості за Договором відсутні. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечення на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки ОСББ «ЖБК Медик» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 02.08.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якої було змінено з 01.01.2019 року на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 року на Акціонерне товариство «К.Енерго») (енергопостачальна організація за договором) та Житлово-будівельним кооперативом «Медик» (правонаступником якого є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖБК Медик») (абонент за договором, відповідач у справі) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220212 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 Договору).

Розділами 1-9 Договору сторони погодили предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок обліку теплової енергії, відповідальність сторін, форс-мажор, порядок вирішення спорів, термін дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.4 Договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмових повідомлень за один місяць до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2001-2018 роки у відповідності до пункту 8.4 Договору.

Вказаний Договір підписаний представниками енергопостачальної організації та абонента та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Частиною 4 статті 19 та статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Згідно статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила), відповідно до пункту 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

При цьому пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

У відповідності до пункту 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3.1. Договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

У відповідності до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

Пунктом 23 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до Додатку № 6 до Договору «Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін» межею розподілу балансів належності між енергопостачальною організацією та абонентом є зовнішня стіна Т.К. 242 а/4.

Згідно пункту 4 Додатку №1 до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Згідно частин 6 та 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 додатку №4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №3 за адресою: вул. Щекавицька 37/48, розрахункова група, тел. 416-13-64, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними у пункті 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 додатку №4 до Договору).

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору.

За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 1 додатку № 3 до Договору (Тарифи на теплову енергію) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 року №47 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Аналогічні обов`язки споживача містяться в пункті 40 Правил користування тепловою енергією, згідно яких споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Обов`язок зі своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатках № 3, 4 до Договору, передбачений також пунктом 2.3.2 останнього.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію, у останнього утворилась заборгованість у сумі 52 149,70 грн. за квітень 2018 року.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЖБК Медик» за Договором № 220212 від 02.08.2000 року, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 року рахується заборгованість у розмірі 52 149,70 грн.

У вказаній довідці зазначено, що у період з 01.03.2018 по 01.05.2018 року відповідачу нараховано до сплати за теплову енергію за Договором суму у розмірі 121 307,36 грн. - за березень 2018 року та суму у розмірі 52 149,70 грн. - за квітень 2018 року. При цьому сальдо (заборгованість) відповідача за березень 2018 року (з урахуванням попередніх періодів) станом на 01.04.2018 року становить - 122 074,17 грн.

Також у даній довідці відображена інформація про здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію у березні 2018 року на суму 122 074,17 грн. двома платежами на суму 30 000,00 грн. та 92 074,17 грн відповідно.

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої АТ «К.Енерго» теплової енергії у гарячій воді за квітень 2018 року на загальну суму у розмірі 52 149,70 грн. з боку відповідача до суду не надходило, докази пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання АТ «К.Енерго» умов Договору з боку відповідача відсутні.

Доказів на підтвердження відключення від постачання теплової енергії у гарячій воді до будинку за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 146 матеріали справи також не містять.

За таких обставин судом встановлено, що АТ «К.Енерго» виконано прийняті на себе обумовлені Договором зобов`язання з постачання теплової енергії у гарячій воді у квітні 2018 року на суму 52 149,70 грн., а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію у вказаному обсязі без будь - яких зауважень.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленої АТ «К.Енерго» теплової енергії за квітень 2018 року, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за поставлену АТ «К.Енерго» за Договором № 220212 від 02.08.2000 року та спожиту теплову енергію в гарячій воді становить 52 149,70 грн.

Окрім цього, як встановлено судом за матеріалами справи, 25.08.2021 року відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго", порушеній Господарським судом Донецької області у справі № 905/1965/19.

За результатами проведення 28.08.2021 року електронного аукціону його переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" (код ЄДРПОУ 32826328).

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 року АТ "К.Енерго" передало, а ТОВ "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021 року, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічного очищення води) на суму 241 900 394,18 грн.

При цьому у пункті 507 Додатку № 1 до вищенаведеного Акту зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості борг ОСББ «ЖБК Медик» за Договором №220212 у розмірі 52 149,70 грн.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (протокол загальних зборів учасників від 14.09.2021 №1/2021).

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18).

Таким чином, за результатами аукціону ТОВ "Спортсервіс-СТМ", яке змінило найменування на ТОВ "Київенерго-Борг", набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн., в тому числі і на заборгованість ОСББ «ЖБК Медик» за Договором № 220212 від 02.08.2000 року в розмірі 52 149,70 грн., а отже права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» (колишня назва ПАТ «Київенерго») до його правонаступника - ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (змінило назву на ТОВ «Київенерго-Борг»).

Доказів визнання недійсними чи скасування результатів аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3, матеріали справи не містять та сторонами суду не надано, відтак, суд дійшов висновку, що позивач є новим кредитором за Договором № 220212 від 02.08.2000 року та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим Договором у розмірі 52 149,70 грн.

Як визначено в п. 9.4 Договору № 220212 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.08.2000 року жодна зі сторін не має право передавати свої права та обов`язки за даним Договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони. При наявності такої необхідності Договір необхідно переоформити на нового суб`єкта Договору.

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Разом з цим, докази повідомлення позивачем відповідача про зміну кредитора у зобов`язанні у матеріалах справи відсутні.

При цьому, враховуючи здійснення продажу права вимоги в даному випадку не за ініціативою сторони договору, а в межах законодавчо визначеної процедури банкрутства боржника, суд зазначає про відсутність підстав для врахування обумовленої Договором (п.9.4) заборони щодо передачі прав та обов`язків сторін договору іншим особам.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на невиконання відповідачем обов`язку за Договором щодо оплати спожитої у квітні 2018 року теплової енергії вартістю 52 149,70 грн., право вимоги за яким він набув на аукціоні з продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго".

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо оплати позивачу спожитої теплової енергії у гарячій воді, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору №220212 від 02.08.2000 року та Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 року відповідач не виконав, в результаті чого у ОСББ «ЖБК Медик» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 52 149,70 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору № 220212 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.08.2000 року та/або його окремих положень та розірвання в період спірних правовідносин суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Наразі, надані до матеріалів справи позивачем на підтвердження факту реального постачання теплової енергії дублікати облікових карток за Договором №2202121 за січень-квітень 2018 року, на яких відсутній підпис та печатка енергопостачальної організації, проте завірені правонаступником за правом вимоги АТ «К.Енерго» - ТОВ «Київенерго-Борг», а саме директором Костянчуком С.П., у якого на момент виставлення вказаних облікових карток не було жодних правовідносин з відповідачем - КП «Київпастранс», за відсутності на дублікатах облікових карток за спірний період підписів та печаток уповноважених осіб АТ «К.Енерго» як обов`язкових реквізитів первинних документів, судом оцінюються критично.

Разом з цим суд враховує, що з огляду на умови пункту 2 додатку № 4 до Договору обов`язок з отримання первинних документів (рахунків - фактур, актів приймання - передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник енергопостачальній організації.

При цьому суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо обсягів теплової енергії (визначених в Гігакалоріях), зазначених у наданих позивачем дублікатах облікових карток за спірний період.

Відповідачем не надано до суду також доказів, які б підтверджували його незгоду із здійсненими нарахуваннями за вказаний спірний період чи доказів щодо неправомірності здійснених нарахувань за спожиту теплову енергію за Договором № 220212 (листів, звернень до АТ «Київенерго» тощо).

Суд також зауважує, що факт постачання теплової енергії відповідачу підтверджується здійсненням ним часткових оплат на виконання Договору № 220212 протягом січня - квітня 2018 року.

Окрім цього, відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Натомість, жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України доказів на підтвердження відключення від постачання теплової енергії у гарячій воді у спірний період об`єкту відповідача матеріали справи не містять.

Поряд із цим судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №922/4239/16, згідно якого відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти наявності у нього заборгованості за Договором у сумі 52 149,70 грн., разом з відзивом на позовну заяву надав докази здійснення ним оплати за Договором на загальну суму 122 074,17 грн., а саме платіжними дорученнями №361 від 17.07.2018 року на суму 30 000,00 грн., №362 від 17.07.2018 року на суму 62 237,97 грн., №363 від 17.07.2018 року на суму 29 836,20 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію, здійснена відповідачем на підставі вищенаведених платіжних доручень №№361, 362, 363 від 17.07.2018 року оплата на загальну суму 122 074,17 грн. була зарахована АТ «К.Енерго» в рахунок погашення заборгованості ОСББ «ЖБК Медик» за березень 2018 року, яка станом на 01.04.2018 року складала 122 074,17 грн.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22, яка діяла на час здійснення вказаних оплат відповідачем, обов`язковим реквізитом платіжного доручення є «призначення платежу», який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України, а також він перевіряє дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Тобто, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тобто особі, що здійснює відповідний платіж.

Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Як встановлено судом за матеріалами справи, всі оплати, здійснені відповідачем за Договором згідно наданих ним платіжних доручень №361, 362, 363 від 17.07.2018 року на загальну суму 122 074,17 грн., мали чітке призначення платежу - «оплата за теплову енергію, спожиту для потреб населення, згідно Договору №220212 від 02.08.2000 року станом на 01.04.2018 року», що додатково свідчить про погашення ОСББ «ЖБК Медик» наявної у нього заборгованості за Договором саме станом на 01.04.2018 року (за березень 2018 року) та вказує на підтвердження відповідачем наявності правовідносин згідно спірного Договору.

Заперечень щодо визначеного відповідачем призначення платежу, а також факту отримання вказаних коштів, їх розміру та зарахування з боку відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином, з урахуванням самостійно зазначеного відповідачем призначення платежів та за відсутності його зміни, надані відповідачем докази часткового погашення заборгованості за Договором в сумі 122 074,17 грн. не можуть бути віднесені в рахунок погашення заборгованості спірного періоду - квітня 2018 року.

Поряд із цим доказів погашення заборгованості за Договором з оплати вартості спожитої у квітні 2018 року теплової енергії у сумі 52 149,70 грн. відповідачем суду надано не було.

Щодо заперечень відповідача проти позову з посиланням на те, що ОСББ «ЖБК Медик» є неналежним відповідачем у справі, оскільки кінцевими споживачами послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді за спірним Договором є співвласники багатоквартирного будинку №146 по вул. Кирилівській (Фрунзе) у м. Києві, які у разі виникнення заборгованості за Договором саме як співвласники, що мають борги за теплову енергію, повинні бути відповідачами у справі, суд зазначає, що відповідно до пункту 13 статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживачами житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість споживання комунальних послуг, у тому числі послуг з теплопостачання, як шляхом укладання з постачальником комунальних послуг індивідуальних договорів кожним співвласником самостійно, так і шляхом укладання договору між постачальником комунальних послуг та колективним споживачем, яким виступає в даному випадку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що забезпечення багатоквартирного будинку №146 по вул. Кирилівській (Фрунзе) у м. Києві послугами з постачання теплової енергії у гарячій воді в період з 2000 року по 2018 рік здійснювалось на підставі укладеного між ОСББ «ЖБК Медик» як колективним споживачем та АТ «К.Енерго» як виконавцем послуги Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №220212 від 02.08.2000 року, в силу приписів статті 629 ЦК України та частини 1 статті 12 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг», згідно якої надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, саме відповідач як сторона цього Договору зобов`язаний виконувати його умови та здійснювати оплату за отриману теплову енергію в обсягах та в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору, відтак, заперечення відповідача у відповідній частині судом до уваги не приймаються.

В свою чергу, за відсутності прямих договірних відносин (індивідуальних договорів) між співвласниками багатоквартирного будинку №146 по вул. Кирилівській (Фрунзе) у м. Києві та АТ «К.Енерго», твердження відповідача щодо наявності у останніх як у кінцевих фактичних споживачів послуг з постачання теплової енергії по оплаті вартості наданих АТ «К.Енерго» за Договором №220212 від 02.08.2000 року послуг з теплопостачання у квітні 2018 році у сумі 52 149,70 грн. є необґрунтованими та спростовуються вище наведеним.

Поряд із цим, частиною 4 статті 14 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг» передбачено, що за наявності заборгованості за спожиті комунальні послуги виконавець звертається з претензією (позовом) до відповідного співвласника, який, за інформацією, що надана уповноваженою особою на письмовий запит виконавця, не виконав належним чином зобов`язання з оплати комунальних послуг. У разі якщо на письмовий запит виконавця уповноважена особа не надає такої інформації протягом 10 календарних днів з дня отримання запиту, виконавець має право звернутися з претензією (позовом) про сплату фактичної заборгованості до такої уповноваженої особи.

Уповноважена особа, яка сплатила виконавцю суму заборгованості, має право зворотної вимоги (регресу) до співвласника, який належним чином не виконав зобов`язання з оплати спожитих комунальних послуг, у розмірі виплаченої суми боргу.

Таким чином, зважаючи на наявність триваючих правовідносин між ОСББ «ЖБК Медик» та АТ «К.Енерго», які виникли на підставі спірного Договору, та відповідний покладений на відповідача таким Договором обов`язок оплати комунальних послуг, які фактично споживаються мешканцями багатоквартирного будинку по вул. Кирилівській (Фрунзе) 146, суд зазначає про можливість звернення ОСББ «ЖБК Медик» до співвласників, які належним чином не виконали зобов`язання з оплати спожитих комунальних послуг, вимогами про відшкодування вартості таких послуг в розмірі виплаченої відповідачем суми боргу в порядку регресу.

За таких обставин, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 52 149,70 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму заборгованості за період з моменту винесення рішення суду у даній справі та до моменту погашення боргу відповідачем.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом, а не обов`язком у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому, вказане положення є нормою процесуального права і не містить імперативного характеру. У відповідних нормах матеріального права таке положення не зафіксоване, а тому у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування таких сум до моменту виконання судового рішення.

Суд зазначає, що застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України має сприяти найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, та, відповідно, позбавляє позивача необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

В свою чергу суд зауважує, що за змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, виходячи з приписів частини 10 статті 238 ГПК України щодо можливості зазначення судом в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення виключно в разі включення позивачем окрім основного боргу, відповідних нарахувань до складу позовних вимог, оскільки в поданій суду позовній заяві ТОВ "Київенерго-Борг" вимоги про стягнення трьох процентів річних згідно статті 625 Цивільного кодексу України не заявлені, відповідно, вимоги позивача щодо застосування положень частини 10 статті 238 ГПК України у даній справі є такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного Будинку "ЖБК "Медик" (Кирилівська 146, м. Київ, код ЄДРПОУ 22884206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 32826328) 52 149 (п`ятдесят дві тисячі сто сорок дев`ять) грн. 70 коп. основного боргу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2023 року.

Суддя А.М. Селівон