Рішення

від 02.02.2024 по справі 910/12342/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2024Справа № 910/12342/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/12342/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного Будинку "ЖБК "Медик" (Кирилівська 146, м. Київ)

про стягнення 52 149,70 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного Будинку "ЖБК "Медик" про стягнення 52 149,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 220212 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.08.2000 року в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, право вимоги якої набуто позивачем за наслідками придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" на аукціоні 30.08.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12342/23, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного Будинку "ЖБК "Медик" (Кирилівська 146, м. Київ, код ЄДРПОУ 22884206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 32826328) 52 149 (п`ятдесят дві тисячі сто сорок дев`ять) грн. 70 коп. основного боргу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

На виконання рішення від 21.11.2023 року у справі № 910/12342/23 Господарським судом міста Києва з урахування перебування судді Селівона А.М. на лікарняному видано відповідний наказ від 01.01.2024 року.

В свою чергу, через відділ діловодства суду 27.11.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 24.11.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 910/12342/23. Заява разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу долучена судом до матеріалів справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2023 року заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Згідно вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судове рішення у справі № 910/12342/23 ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та під час винесення рішення від 21.11.2023 року питання про судові витрати позивача в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12342/23 без повідомлення (виклику) учасників справи.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому як встановлено судом за матеріалами справи, в поданій суду позовній заяві позивач у відповідності до ст. 162 ГПК України позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» позовній заяві № 02-14/3451 від 03.08.2023 року зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. та як вбачається зі змісту позовної заяви останній повідомив, що витрати на професійну правничу допомогу буде документально підтверджено у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд зазначає, що відповідний розгляд клопотання позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи, з урахуванням норм ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав заперечень/пояснень щодо клопотання позивача про розподіл витрат на правову допомогу.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат до суду не надходило жодних заяв відповідача про неможливість подання заперечень/пояснень щодо клопотання позивача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду клопотання позивача по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, суд здійснював розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

При цьому як свідчать матеріали справи, під час прийняття рішення у даній справі 21.11.2023 року судом не було вирішено питання судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивачем у поданій суду позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, розмір яких становить 17984,00 грн., з яких 2684,00 грн. - судовий збір, 300,00 грн. - поштові витрати та 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, через відділ діловодства суду 27.11.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 24.11.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просить суд вирішити питання про стягнення понесених ТОВ «Київенерго-Борг» витрат на правову допомогу у даній справі у загальному розмірі 6000,00 грн.

Наразі, після ухвалення 21.11.2023 року рішення у даній справі, яке було надіслано до електронного кабінету позивача та отримано останнім 22.11.2023 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету, позивачем поштовим відправлення 24.11.2023 було надіслано на адресу суду та отримано останнім 27.11.2023 року клопотання про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу б/н від 24.11.2023 року та розподіл витрат на правову допомогу, до якого було додано: копію Договору про надання правової допомоги № 18 від 26.03.2023 року, копію протоколу № 23 від 26.12.2022 року про узгодження гонорару (договірної ціни), копію акту приймання - передачі наданих послуг від 22.11.2023 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Титикало Романа Сергійовича.

З огляду на те, що дана справа № 910/12342/23 розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження, а рішення суду від 21.11.2023 року ухвалено без виклику учасників справи та отримано позивачем 22.11.2023 року, суд доходить висновку про те, що клопотання про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про розподіл судових витрат позивача б/н від 24.11.2023 року подане позивачем з дотриманням строків, передбачених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової допомоги № 18 від 26.03.2022 року року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро «Титикало та Партнери» (адвокатське бюро за договором); копію акту приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2022 року до вказаного договору; копію протоколу № 23 від 26.12.2022 року про узгодження гонорару (договірної ціни); копію свідоцтва № 2845 від 22.02.2007 року про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Титикало Романа Сергійовича.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/12342/23, склала 6000,00 грн.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро «Титикало та Партнери» (адвокатське бюро за договором) було укладено Договір про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022 року (далі - Договір), строк дії якого сторонами визначено до моменту виконання договору (п.6.3).

Так, за умовами пункту 1.1 Договору адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу/представляти інтереси клієнта у справах, пов`язаних з захистом інтересів клієнта в усіх правоохоронних органах, судах, органах прокуратури, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх форми власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 3.3 Договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, визначений в протоколі узгодження гонорару, який є додатком до даного Договору.

Так, в матеріалах справи наявна копія підписаного клієнтом та адвокатським бюро Протоколу № 23 узгодження гонорару(договірної ціни) від 26.12.2022 року до Договору, за змістом якого сторони погодили на період до закінчення виконання умов Договору гонорар за надання правової допомоги, який клієнт сплачує адвокатському бюро в сумі 6000,00 грн.; предметом надання послуг є представництво інтересів клієнта (ТОВ «Київенерго-Борг») у Господарському суді міста Києва щодо стягнення заборгованості з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖБК «МЕДИК»; гонорар за надання правової допомоги адвокатському бюро клієнт сплачує протягом 5-ти днів з моменту підписання Акту приймання - передачі наданих послуг.

Згідно пункту 3.6 Договору після виконання адвокатським бюро обов`язків по даному Договору за проханням клієнта чи за власною ініціативою адвокатське бюро має скласти та надати клієнту звіт та акт приймання - передачі наданих послуг..

Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу позивачем надано копію підписаного обома сторонами Договору без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг Акту приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2023 року на загальну суму 6000,00 грн.

Так, згідно зазначеного акту адвокатським бюро згідно Договору було надано наступні послуги на загальну суму 6000,00 грн., а саме:

- усна консультація стосовно спору, що виник у клієнта з його боржником (ОСББ «ЖБК «Медик») - вартість послуг 1000,00 грн.;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів для створення правової позиції щодо стягнення заборгованості з ОСББ «ЖБК «Медик» - вартість послуги 1000,00 грн.;

- підготовка для подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви №02-14/3451 від 03.08.2023 року - вартість послуги 2500,00 грн.;

- підготовка для подання відповіді на відзив № 02-14/3608 від 26.09.2023 року по справі № 910/12342/23 за позовом ТОВ «Київенерго-Борг» до ОСББ «ЖБК «Медик» - вартість послуги 1500,00 грн.;

Як зазначено в акті, сторони не мають одна до одної претензій з приводу виконання умов Договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, але не впливає на обов`язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем не подано жодних заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., зокрема, щодо їх завищення та не співмірності зі складністю справи тощо.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд має виходити з загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу та їх розміру останнім надана, зокрема, копія укладеного ТОВ «Київенерго-Борг» з Адвокатським бюро «Титикало та Партнери» Договору про надання правової допомоги №18 від 26.03.2022 року, умовами п. 5.5 якого передбачено, що для здійснення адвокатським бюро представництва інтересів клієнта в судових та інших органах адвокатське бюро має право доручати їх виконання самостійно ним визначеним адвокатам шляхом виписування ордеру, який скріплюється печаткою адвокатського бюро або шляхом виписування доручення чи довіреності на помічників чи інших працівників адвокатського бюро.

Наведений пункт Договору відповідає приписам чинного законодавства щодо підстав представництва інтересів сторін в господарському процесі.

Так, згідно частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник

Згідно ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката як особи, що підписала касаційну скаргу, є лише довіреність або ордер (ухвали КГС ВС від 31.05.2018 року у справі № 922/699/17, від 18.06.2018 року у справі № 910/15163/17, від 25.06.2018 року у справі № 924/326/17, від 13.08.2018 року у справі № 910/2152/18, від 28.09.2018 року у справі № 910/2396/18, від 13.04.2018 року у справі № 927/675/17, постанова КГС ВС від 21.04.2020 року у справі № 910/10156/17).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Приписами ст. 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов`язковою умовою будь - якого представництва.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч. 4 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, надаючи право адвокату здійснювати представництво та захист своїх інтересів клієнт обумовлює обсяг наданих адвокату повноважень, який визначається змістом довіреності або відповідним договором на надання правової допомоги.

За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Суд наголошує, що договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов`язки адвоката (адвокатського об`єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об`єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах. На підставі договору адвокатом (адвокатським об`єднанням) видається ордер, що є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката (адвокатського об`єднання) на вчинення дій в інтересах клієнта, що узгоджується з пунктом 11 Положення про ордер № 41 (пунктом 14 Положення про ордер № 36).

Згідно частини 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 910/7398/18 зазначено, що ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Чинна редакція ГПК України не вимагає надання разом з ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу. Отже, договір про надання правничої допомоги (за відсутності ордера, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства) не є достатнім та належним доказом повноважень адвоката в господарському процесі (ухвала Верховного Суду від 02.07.2018 року у справі № 910/17956/17).

Суд зазначає, що незалежно від обраної адвокатом організаційно - правової форми адвокатської діяльності підставою для її здійснення є договір про надання правової допомоги, законодавчо визначені його форма та зміст. Також не залежать від обраної організаційно - правової форми адвокатської діяльності і повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Законом визначені одні і ті ж документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги - договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, що також не залежать від обраної адвокатом організаційно - правової форми адвокатської діяльності, за виключенням лише, ким видано ордер адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням (стаття 26 Закону). Тому адвокатська діяльність у кількох визначених Законом організаційно-правових формах, як така, що не суперечить одна одній, може здійснюватись адвокатом одночасно.

Проте, як встановлено судом, матеріали справи № 12342/23 не містять ордеру, виданого згідно ГПК України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та п. 5.5 Договору на ім`я адвоката Титикало Р.С. на представництво інтересів ТОВ «Київенерго-Борг» в суді або відповідної довіреності, виданої зазначеному адвокату від імені позивача, в той час як позивачем укладено договір про надання правової допомоги саме з Адвокатським бюро.

Окрім цього, зі змісту поданих до суду позивачем документів вбачається, що всі документи без виключення підписані від імені ТОВ «Київенерго-Борг» директором останнього Костянчуком С.П., включаючи докази надсилання документів на адресу відповідача, засвідчення копій та клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Також в поданому клопотанні б/н від 24.11.2023 року про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивачем не зазначено обставин надання товариству правової допомоги адвокатом Титикало Р.С., обсягу та змісту виконаних ним робіт та наданих послуг у справі № 910/12342/23, позаяк клопотання містить тільки загальні посилання на норми права, розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. та перелік доданих позивачем до клопотання на підтвердження розміру останніх доказів.

Тобто, за умови відсутності доказів документального підтвердження надання правової допомоги позивачу у даній справі саме адвокатом Титикало Р.С., зазначення в тексті позовної заяви попереднього розрахунку таких витрат в сумі 15000,00 грн., та надання копій договору про надання правової допомоги і свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю в сукупності з актом приймання - передачі наданих послуг за участі Адвокатського бюро не може бути розцінене судом в якості достатніх доказів, що підтверджують зміст, обсяг, вартість наданих адвокатом Титикало Р.С. послуг, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17 витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, оскільки позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження надання позивачу правової допомоги у даній справі адвокатом Титикало Р.С., які є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12342/23 відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02 лютого 2024 року.

Суддя А.М.Селівон