Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/14552/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/14552/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" (02152, м. Київ, бул. Амвросія Бучми, 5, офіс. 301, ідентифікаційний код: 33941181)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45, ідентифікаційний код: 36483471)

про стягнення 98 759,84 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за Договором № ТХП03122021 від 03.12.2021 у загальному розмірі 98 759,84 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 96 766,20 грн, пені у розмірі 1 866,39 грн та 3% річних у розмірі 124,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 суд відкрив провадження у справі № 910/14552/23, розгляд якої вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.10.2023 відповідачем через загальний відділ суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти вимог заперечував, з тих підстав, що позивачем не доведено факту передачі відповідачу повного комплекту документів на товар (партію товару), вказаного у п. 2.9 договору № ТХП03122021 від 03.12.2021, а надано лише видаткові накладні. У зв`язку з чим вважає вимоги позивач необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

09.10.2023 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23. В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначив, що 27.09.2023 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про прийняття заяви про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23, якою ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА", включених до плану санації, що передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня уведення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня уведення мораторію. Враховуючи те, що позивач включений до плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідач посилався на наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/14552/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на недоведеність останнім належними і допустимими доказами неможливості розгляду по суті спору у даній справі до набрання законної сили ухвалою господарського суду міста Києва про затвердження плану санації у справі № 910/15087/23.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника має право ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації). За відсутності підстав для відмови в затвердженні плану санації господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації. Цією ухвалою скасовується мораторій. Ухвала про затвердження плану санації набирає чинності з моменту її постановлення. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації. Постановлення ухвали про відмову в затвердженні плану санації не є перешкодою для повторного схвалення такого плану санації зборами кредиторів відповідно до вимог законодавства та звернення боржника до господарського суду із заявою про затвердження плану санації. Ухвала господарського суду про відмову в затвердженні плану санації скасовує мораторій та всі інші заходи, вжиті судом.

Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті справи, на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (надалі - покупець/відповідач) укладено договір № ТХП03122021 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини і прилади для механізації побутових робіт, побутові прилади для очищення, зволоження, кондиціонування повітря, електроосвітлювальну арматуру і електролампи, електронагрівальні прилади, провідникові вироби і т.д.), телерадіотовари (електропрогравальну, звукозаписувальну апаратуру, апаратуру для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носії для запису звуку, платівки, телевізійні приймачі, частини, вузли, а також деталі до них і т.д.), комп`ютерну техніку (комп`ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, очищуючі засоби) (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється партіями. Номенклатура партії товару, його кількість і ціна встановлюються за погодженням сторін на підставі заявки покупця на поставку відповідної партії товару, і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2.4 договору виставлення постачальником покупцеві рахунку-фактури, прийняття покупцем відповідної партії товару (підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних) і подальша його оплата вважається досягненням сторонами згоди в частині номенклатури (предмета і асортименту), кількості, ціни товару.

Умовами п.п. 2.7, 2.8 договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) на товар. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) покупцем.

Згідно з п. 2.9 Договору постачальник разом з товаром зобов`язується передати покупцеві наступні документи:

- оригінал рахунку-фактури із зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок-фактура, який виставляється постачальником, якщо дозволяють технічні можливості постачальника, повинен містити посилання на номер та дату укладення цього Договору (пункт 2.9.1);

- товарно-супровідну накладну або інший рівнозначний транспортний документ (пункт 2.9.2);

- видаткову накладну (при розбіжностях у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного в супровідній документації, невід`ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в додатку № 1 до Договору) (пункт 2.9.3);

- копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів (по кожному найменуванню товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії, орган видачі), паспорт товару відповідно до законодавства України (пункт 2.9.4);

- інформацію про продукцію (гарантійний талон на кожну одиницю товару, інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, необхідні відповідно до чинного законодавства України) (пункт 2.9.5).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна цього договору визначається виходячи з фактичної вартості поставленого постачальником покупцеві товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Орієнтована вартість товару за цим Договором складає 990 000,00 грн.

Ціна на товар, який поставляється постачальником, є вільною відпускною на даний вид товару та узгоджується сторонами в порядку, передбаченому пунктами 2.2-2.4 цього договору. Зміна ціни після її узгодження з покупцем в установленому в Договорі порядку без попередньої згоди покупця не допускається (п. 3.3. договору).

Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі, не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в пункті 2.9 цього Договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок (п. 3.5 договору).

Даний договір відповідно до п. 9.1 набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025 року.

За доводами позивач, що підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору постачальник протягом серпня 2022 - липня 2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 218 291,40 грн, на підставі відповідних видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача будь-яких претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за договором.

Як вказує позивач, відповідачем було повернуто товар на суму 8 968,56 грн, що підтверджується накладними про повернення товару № 1816 від 23.09.2022 на суму 2 916,78 грн та № 1396 від 22.08.2023 на суму 6 051,78 грн, та частково оплачено товар на суму 112 556,64 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. У зв`язку з чим, у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 96 766,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 23.08.2023 позивачем направлялась вимога про сплату заборгованості на адресу відповідача, яка була залишена без реагування з боку остатнього.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем протягом серпня 2022 - липня 2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 218 291,40 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було частково повернуто товар згідно накладними про повернення товару № 1816 від 23.09.2022 на суму 2 916,78 грн та № 1396 від 22.08.2023 на суму 6 051,78 грн, та частково оплачено товар на суму 112 556,64 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. У зв`язку з чим, у відповідача утворився борг у сумі 96 766,20 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом п. 3.5. договору встановлено, що покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, але в кожному разі, не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного в пункті 2.9 цього Договору.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати, поставленого позивачем товару, у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 96 766,20 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому за договором товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 127,25 грн та пені у розмірі 1 866,39 грн, нарахованих у період з 27.08.2023 по 11.09.2023 на суму основного боргу в розмірі 96 766,20 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

У пункті 7.4 договору сторони погодили, що за прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, але не більше 20 % від вартості поставленої партії товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних та пені суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення вимог, відповідач посилався на те, що в порушення положень договору, постачальник не надав покупцю повного комплекту документів на товар, що є обов`язковою умовою для оплати поставленої за цим правочином продукції, а відтак термін оплати не настав.

Вказані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на те, що умовами договору не передбачено здійснення передачі від постачальника покупцю передбачених п. 2.9 договору супровідних документів на товар за актом приймання-передачі, за описом, під розписку чи за іншим письмовим документом.

Разом із тим, факт отримання відповідачем товару за договором на підставі видаткових накладних, які підписані сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень.

Разом із тим, відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів встановлення відповідачем постачальнику розумного строку для передання документів, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (що могло б свідчити про порушення позивачем обов`язку з передання таких документів покупцю), а також доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання поставленої позивачем продукції тощо.

У матеріалах справи також відсутні докази, зокрема, пред`явлення відповідачем претензій позивачу стосовно відсутності певних документів, що підлягали передачі разом з товаром.

Відтак, наведені відповідачем заперечення проти позову щодо ненастання строку оплати товару належним чином не підтверджені під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" (02152, м. Київ, бул. Амвросія Бучми, буд. 5, офіс. 301, ідентифікаційний код: 33941181) заборгованість у розмірі 96 766 грн 20 коп., пеню у розмірі 1 866 грн 39 коп., 3 % річних у розмірі 127 грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.11.2023.

Суддя Л.Г. Пукшин