Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/14662/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/14662/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані"

про стягнення 70 000,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані" (далі - відповідач) про стягнення 70 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу від 03.05.2019 року № 244, та у зв`язку із настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Lexus", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Водій транспортного засобу "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який скоїв дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої перебував у трудових відносинах з відповідачем та керував таким транспортним засобом у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вказував, що обов`язок з відшкодування 70 000,00 грн. покладається на відповідача як на власника відповідного джерела підвищеної небезпеки.

Ухвалою від 25.09.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14662/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 25.09.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/14662/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04108, місто Київ, вулиця Наталії Ужвій, будинок 9, квартира 197, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0600048440956.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0600048440956 вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.09.2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.05.2019 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 244 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем "Lexus IS 250", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

За змістом пункту 1.10 Частини 1 Договору строк дії цього правочину встановлено з 04.05.2019 року по 03.05.2020 року.

10.10.2019 року о 00:30 год. на вулиці Старонаводницькій у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "DAF CF85.430", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем "Lexus IS 250", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2020 року в справі № 757/58863/19-п встановлено вину водія автомобіля "DAF CF85.430", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, яке призвело до зіткнення з автомобілем "Lexus IS 250", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Разом із тим, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна правова відповідальність водія "DAF CF85.430", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання ДТП була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" відповідно до полісу серії АО № 314909 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із встановленим розміром ліміту відповідальності за шкоду майну в розмірі 100 000,00 грн. та франшизи - 0,00 грн.

10.10.2019 року водій застрахованого позивачем автомобіля "Lexus IS 250", реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із заявою про страхове відшкодування (вхідний номер 15264).

З урахуванням, зокрема, протоколу огляду транспортного засобу, а також виставленого СТО - ФОП Шевчук Ярослав Олександрович рахунку-фактури від 12.11.2019 року № 00017939 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Lexus IS 250", реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховим актом позивача від 20.11.2019 року № СТО-19-15264/1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та, зважаючи на укладену 15.11.2019 року між позивачем та ОСОБА_1 угоду про припинення зобов`язання переданням відступного (за якою загальна сума страхового відшкодування за спірною ДТП, що підлягає виплаті страхувальнику, складає 170 000,00 грн.), вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 170 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 21.11.2019 року № 59799 позивач, з урахуванням заяви страхувальника від 15.11.2019 року щодо реквізитів сплати коштів та реєстру безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання від 21.11.2019 року № 221 на виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування на суму 170 000,00 грн., перерахував на користь АТ "Ощадбанк"/Філія - Головне Управління (код 09322277) грошові кошти у загальному розмірі 540 770,19 грн. з призначенням платежу: "Перерахування коштів згідно реєстру від 21.11.2019 № 221; за Договором від 27.12.2018 № 11/5-2/63 для виплати через СТП. Без ПДВ".

Листом від 16.01.2020 року № 08-03-14/511 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" із заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 170 000,00 грн.

Платіжними інструкціями від 01.09.2020 року № 14941 на суму 10 000,00 грн., від 07.09.2020 року № 15485 на суму 10 000,00 грн., від 10.09.2020 року № 15900 на суму 10 000,00 грн., від 11.09.2020 року № 16080 на суму 10 000,00 грн., від 18.09.2020 року № 16805 на суму 5 000,00 грн., від 22.09.2020 року № 17084 на суму 5 000,00 грн., від 25.09.2020 року № 9317 на суму 10 000,00 грн., від 29.09.2020 року № 17639 на суму 5 000,00 грн., від 30.09.2020 року № 17756 на суму 10 000,00 грн., від 01.10.2020 року № 17856 на суму 5 000,00 грн., від 02.10.2020 року № 18035 на суму 5 000,00 грн., від 06.10.2020 року № 18304 на суму 5 000,00 грн., від 07.10.2020 року № 18439 на суму 5 000,00 грн. та від 09.10.2020 року № 18775 на суму 5 000,00 грн. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" сплатило на користь позивача суму страхового відшкодування за спірною ДТП у загальній сумі 100 000,00 грн., що відповідає ліміту відповідальності цього страховика за шкоду майну в розмірі 100 000,00 грн., встановленому в полісі серії АО № 314909.

Зважаючи на відшкодування позивачу сплаченого ним страхового відшкодування у загальному розмірі 170 000,00 грн. лише на суму 100 000,00 грн. за рахунок страховика винної у ДТП особи - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай", листом від 10.04.2023 року № 08-03-14/1-04/2623 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", з посиланням на положення статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України, звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані" (як до особи, працівником якої завдано шкоду) із регресною вимогою про відшкодування сплачених позивачем коштів на суму 70 000,00 грн.

Враховуючи на те, що наведена вимога позивача, надіслана на зареєстровану адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані" 11.04.2023 року, була повернута на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" без вручення адресатові, а відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу суму спірного відшкодування у розмірі 70 000,00 грн., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов`язаннях (глава 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у абзаці 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди".

Законом України "Про страхування" передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов`язковому страхуванню (стаття 7 Закону).

Згідно з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо відшкодування шкоди в розмірі 170 000,00 грн. особою, відповідальною за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_2 підтверджена постановою Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2020 року в справі № 757/58863/19-п.

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21.07.2022 року в справі № 479/904/21 (провадження № 2/479/108/22) за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у розмірі 70 000,00 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), у задоволенні позову відмовлено.

У наведеному рішенні (яке на час розгляду спору в справі № 910/14662/23 набрало законної сили) Кривоозерський районний суд Миколаївської області встановив, що ОСОБА_2 станом на дату скоєння спірної ДТП 10.10.2019 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані", де був прийнятий на посаду водія з 10.10.2018 року та 27.02.2020 року звільнений за згодою сторін, тобто здійснив ДТП під час виконання своїх трудових обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У той же час, відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2019 року в справі № 654/4218/15-ц (провадження № 61-1192св18).

Отже, у спірному випадку в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані" відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано, зокрема, працівника останнього - ОСОБА_2 .

При цьому, доказів неправомірності керування вказаною особою транспортним засобом "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять, факт перебування цієї фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем останнім не спростовано.

Як було зазначено вище, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" на користь позивача було відшкодовано лише 100 000,00 грн. (що відповідає ліміту відповідальності цього страховика за шкоду майну, встановленому в полісі серії АО № 314909) із загальної суми сплаченого позивачем страхового відшкодування у загальному розмірі 170 000,00 грн.

За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Таким чином, оскільки на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про те, що відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на наявні у матеріалах справи документи та встановлені під час її розгляду обставини, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані" грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн., що становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховиком винної у ДТП особи страховим відшкодуванням в межах відповідного полісу.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми грошових коштів.

За таких обставин, вказаний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Компані" (04108, місто Київ, вулиця Наталії Ужвій, будинок 9, квартира 197; код ЄДРПОУ 40651659) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. збитків, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.11.2023 року.

Суддя В.С. Ломака