Рішення

від 13.11.2023 по справі 922/2870/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023м. ХарківСправа № 922/2870/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ТЛТ-ГРУП" (61064, м. Харків, вул. Пермська, буд. 27, кв. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (62321, Харківська область, м. Дергачі, вул. Соснова, буд. 68-Б) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Склярова Р.В., ордер серія ВІ №1089161 від 14.08.2023;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ТЛТ-ГРУП" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 03082020-01 від 03.08.2020 у загальній сумі 497 024, 93 грн. (чотириста дев`яносто сім тисяч двадцять чотири гривні дев`яносто три копійки), з яких: 290 000, 00 грн. - заборгованість за Договором; 174 767, 33 грн. - розмір інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України; 32 257, 60 грн. - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2870/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 25 липня 2023 року о 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2023 відкладено підготовче засідання на "15" серпня 2023 р. о 12:50 год.

В судовому засіданні 15.08.2023 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та на підставі ч.3 ст.177 ГПК України постановляє протокольну про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду 12.09.2023 о 13:10 год.

25.08.2023 представником позивача через систему «Електронний суд» подано клопотання за вх. №22846, в якому позивач просить врахувати зазначені у клопотанні контактні дані відповідача під час його повідомлення про судовий розгляд справи та відправлення йому поштової кореспонденції по справі № 922/2870/23.

Клопотання долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.09.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.09.2023 о 13:15 год.

26.09.2023 через систему «Електронний суд» представником відповідача до суду подані пояснення за вх. № 25989 та відзив на позов за вх. № 25990, в яких відповідач визнає суму основного боргу, проте заперечує проти вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Також просить розстрочити суму основного боргу за договором на 12 місяців.

Відзив та пояснення долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.09.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.10.2023 о 12:15 год.

02.10.2023 позивачем до суду подано відповідь на відзив за вх. № 26630, яку долучено судом до матеріалів справи.

16.10.2023 представником відповідача до суду подано заяву за вх. № 28028, в якій представник відповідача адвокат Вікторія Головко просить проводити подальший розгляд справи за її відсутності у зв`язку з розірванням договору про надання правничої допомоги.

В судовому засіданні 16.10.2023 на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.11.2023р. об 11:45 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України ухвалою суду від 16.10.2023 повідомлено ТОВ "ЮСАП" та його засновника про час, дату та місце проведення судового засідання по суті.

В судовому засіданні 13.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Також зазначив, що має намір подати до суду додаткові докази понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Відповідач не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні, представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ТЛТ-ГРУП" (надалі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮСАП» (надалі - Покупець, Відповідач) був укладений Договір № 03082020-01, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати на визначених цим договором умовах металопродукцію/металопрокат, комплектуючі для обладнання та іншу продукцію технічного призначення партіями, в асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною, відповідно до накладних та/або специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Покупець здійснює передоплату в розмірі 100 % вартості партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 календарних днів з моменту одержання рахунку. Якщо Постачальник та Покупець домовилися про інші умови поставки товари, то це вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, всі платежі від Покупця, незалежно від вказівки їх призначення в платіжному дорученні, відносяться Постачальником на погашення заборгованості в хронологічному порядку, що виникла раніше, до повного її погашення.

Відповідно до п. 4.1. Договору, постачання товару здійснюється на умовах ЕМХ (м. Харків), відповідно до вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс- 2010» протягом 7 календарних днів з дати отримання Постачальником попередньої оплати від Покупця у розмір 100 % вартості партії товару. Якщо Постачальник та Покупець домовилися про поставку товару на інших умовах, то це вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Датою постачання товару є дата відмітки Покупця у видатковій накладній про приймання товару.

Так, 06.08.2020 року між Постачальником та Покупцем було підписано Специфікацію № 1 до Договору № 03082020-01 від 03.08.2020 року, у відповідності до якої Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар на загальну суму 138 040, 37 грн. (із врахуванням ПДВ).

Відповідно до Специфікації № 1, оплата Товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого Постачальником, а умовами оплати є:

Перший етап: 20 % протягом 14 робочих днів від дати підписання цієї Специфікації Сторонами;

Другий етап: 80 % протягом 30 робочих днів від дати поставки Товару.

Відповідно до Специфікації № 1, Постачальник зобов`язується поставити Товар на умовах, зазначених в Договорі, протягом 14 календарних днів від дати підписання Специфікації.

20.08.2020 між Постачальником та Покупцем була підписана Специфікація № 2 до Договору № 03082020-01 від 03.08.2020 року, у відповідності до якої Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар на загальну суму 392 625, 60 грн. (із врахування ПДВ).

Відповідно до Специфікації № 2, оплата Товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого Постачальником, а умовами оплати є:

Перший етап: 20 % протягом 14 робочих днів від дати підписання цієї Специфікації Сторонами;

Другий етап: 80 % протягом 30 робочих днів від дати поставки Товару.

Відповідно до Специфікації № 2, Постачальник зобов`язується поставити Товар на умовах, зазначених в Договорі, протягом 14 календарних днів від дати підписання Специфікації.

На виконання умов Договору, Позивач здійснив поставку Товару на загальну суму 137 952, 48 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 1 від 11.08.2020 року. Постачальником у відповідності до Специфікації № 1 був виставлений Покупцю Рахунок на оплату № 1 від 11.08.2020 року.

Крім того, Позивач здійснив поставку Товару на загальну суму 392 625, 60 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 2 від 20.08.2020 року. У відповідності до Специфікації № 2 був виставлений Покупцю Рахунок на оплату № 2 від 20.08.2020 року.

Тобто, позивачем в повному обсязі були виконані всі зобов`язання за Договором, а саме у строк, встановлений Специфікаціями, була здійснена поставка Товару у відповідності до Видаткової накладної № 1 від 11.08.2020 та № 2 від 20.08.2020 року на загальну суму 530 578, 08 (п`ятсот тридцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 08 копійок) грн.

Враховуючи умови Специфікації № 1 від 06.08.2020, відповідач мав здійснити оплату товару за Видатковою накладною № 1 від 11.08.2020 у розмірі 137 952, 48 грн. наступним чином:

- 20 %, що складає 27 590,49 грн., до 27.08.2020 (включно);

- 80 %, що складає 110 361, 98 грн., до 23.09.2020 (включно).

За умовами Специфікації 2 від 20.08.2020, відповідач мав здійснити оплату товару за Видатковою накладною № 2 від 20.08.2020 у розмірі 392 625, 60 грн. в такому порядку та строки:

-20 %, що складає 78 525,12 грн. до 10.09.2020 (включно);

- 80 %, що складає 314 100, 48 грн., до 02.10.2020 (включно).

Позивач вказує, що Відповідач розпочав здійснювати свої зобов`язання за Договором, проте з порушенням строків, погоджених і встановлених Сторонами у Специфікаціях до Договору, а перша оплата від відповідача надійшла на рахунок позивача лише 09.12.2020 року.

Так, Покупцем (Відповідачем) були здійснені наступні оплати:

Платіжне доручення № 720 від 09.12.2020 на загальну суму 25 952, 48 грн. (призначення: сплата за матеріали згідно рахунку № 1 від 11.08.2020 року);

Платіжне доручення № 727 від 17.12.2020 на загальну суму 7000, 00 грн. (призначення: сплата за матеріали згідно рахунку № 1 від 11.08.2020 року);

Платіжне доручення № 730 від 29.12.2020 на загальну суму 28152, 00 грн. (призначення: сплата за матеріали згідно рахунку № 1 від 11.08.2020 року);

Платіжне доручення № 732 від 31.12.2020 на загальну суму 30 000, 00 грн. (призначення: сплата за матеріали згідно рахунку № 1 від 11.08.2020 року);

Меморіальний ордер № @РL870699 від 13.01.2021 на загальну суму 30 000, 00 грн. (призначення: згідно рахунку N 1 від 11.08.2020 року).

Додатково Покупець 09.11.2020 року здійснив платіж на суму 16 848, 00 грн. (Платіжне доручення № 714), який був зарахований Постачальником в якості погашення заборгованості згідно з рахунком № 1 від 11.08.2020 року.

Тобто, згідно з рахунком № 1 від 11.08.2020 року, Покупцем була здійснена оплата в повному обсязі на загальну суму 137 952, 48 грн., проте відповідачем був порушений строк здійснення такої оплати.

Платіжне доручення № 753 від 03.09.2021 на загальну суму 22 625, 60 грн. (призначення: лист хк, рулон оцинк згідно рахунку № 2 від 20.08.2020 року);

Платіжне доручення № 755 від 20.09.2021 на загальну суму 15 000, 00 грн. (призначення: лист хк, рулон оцинк згідно рахунку № 2 від 20.08.2020 року);

Платіжне доручення № 759 від 29.11.2021 на загальну суму 25 000, 00 грн. (призначення: лист хк, рулон оцинк згідно рахунку № 2 від 20.08.2020 року);

Платіжне доручення № 762 від 03.12.2021 на загальну суму 15 000, 00 грн. (призначення: лист хк, рулон оцинк згідно рахунку № 2 від 20.08.2020 року).

Додатково Покупець 13.06.2023 здійснив платіж на суму 25 000, 00 грн. (Платіжна інструкція № 798) із призначенням «за металопрокат», але який зараховується Постачальником в якості погашення заборгованості згідно з рахунком № 2 від 20.08.2020 року.

Тобто, згідно з рахунком № 2 від 20.08.2020 року, Покупцем із порушення строку для здійснення оплати, встановленого Договором та Специфікацією, була здійснена часткова оплата на загальну суму 102 625, 60 грн., в той час як поставка відповідно до Специфікації № 2 відбулась на загальну суму 392 625, 60 грн.

Позивач вказує, на початку травня 2023 року директор ТОВ «ІВК «ТЛТ-ГРУП» намагалась зв`язатись з директором ТОВ «ЮСАП» за контактним номером телефону, проте її намагання були проігноровані. 09.05.2023 директор ТОВ «ІВК «ТЛТ-ГРУП» направила на електронну адресу ТОВ «ЮСАП» лист про необхідність сплати заборгованості за Договором та необхідність підписати Акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.05.2023 року. 22.05.2023 директор ТОВ «ІВК «ТЛТ-ГРУП» направила на поштову адресу ТОВ «ЮСАП» лист про необхідність сплати заборгованості за Договором та необхідність підписати Акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.05.2023 року. Але ТОВ «ЮСАП» не було вручене відправлення під час доставки (інші причини), що підтверджується роздруківкою з офіційного Веб-порталу «Укрпошта». 24.05.2023 та 25.05.2023 представником позивача - Адвокатом Лискою П.О. була направлена Претензія до ТОВ «ЮСАП» про сплату заборгованості за Договором № 03082020-01 від 03.08.2023, суми інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення оплати за Договором. Претензія була направлена представником позивача на електронну адресу ТОВ «ЮСАП», а також на його поштову адресу за допомогою засобів поштового зв`язку, проте ТОВ «ЮСАП» не було вручене відправлення під час доставки (інші причини), що підтверджується роздруківкою з офіційного Веб-порталу «Укрпошта».

Отже, за твердженнями позивача, усі намагання мирно врегулювати спір між Сторонами виявились безрезультатними. Єдине, що вдалося, це підписати Акт звірки взаємних розрахунків за період: 03.08.2020 - 09.05.2023, відповідно до якого борг відповідача станом на 09.05.2023 складає 315 000,00 грн. Крім того, 13.06.2023 відповідачем був здійснений платіж на суму 25 000, 00 грн. (Платіжна інструкція № 798) із призначенням «за металопрокат», який зараховується Постачальником в якості погашення заборгованості згідно з рахунком № 2 від 20.08.2020 року.

Таким чином, не погашена заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 03082020-01 від 03.08.2020 року складає 290 000, 00 грн.

Окрім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 174 767, 33 грн. та 3% річних у розмірі 32 257, 60 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 03082020-01 від 03.08.2020 у загальній сумі 497 024, 93 грн. (чотириста дев`яносто сім тисяч двадцять чотири гривні дев`яносто три копійки), з яких: 290 000, 00 грн. - заборгованість за Договором; 174 767, 33 грн. - розмір інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України; 32 257, 60 грн. - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору № 03082020-01 від 03.08.2020, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 530 578, 08 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1 від 11.08.2020 та № 2 від 20.08.2020 року.

Судом також встановлено, що відповідачем було здійснено з порушенням строків лише часткову оплату на суму 240 578,08 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за отриманий товар складає 290 000,00 грн.

В той же час, відповідач доказів погашення заборгованості не надав та суму заборгованості не спростував.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором № 03082020-01 від 03.08.2020.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, а також приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 03082020-01 від 03.08.2020 в розмірі 290 000, 00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 32 257, 60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 174 767, 33 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 32 257, 60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 174 767, 33 грн., є обґрунтованими і такими, що також підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Що стосується клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 3 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до приписів частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан стягувача.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан у зв`язку з тим, що він проводить свою господарську діяльність в м. Дергачі Харківської області, яке з самого початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну є зоною активних бойових дій. А отже, наявна за Договором заборгованість існує з незалежних від відповідача причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Проте, відповідачем не надано належної фінансової звітності на підтвердження факту неможливості виконання рішення суду.

Крім того, відповідачем на підтвердження суттєвих змін у фінансовому становищі через ведення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 не надано сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував би наявність форс-мажорних обставин, які впливали чи впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача за Договором № 03082020-01 від 03.08.2020.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання зобов`язань та які б могли бути підставою для розстрочки їх виконання. Крім того, відповідач не надав жодного доказу важкого фінансового стану чи відсутності у нього грошових коштів. Також відповідачем не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища відповідача, а отже і про наявність реальної можливості виконання рішення суду у справі протягом 12 місяців.

Зважаючи на вказане, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного вище клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 7455,37 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (62321, Харківська область, м. Дергачі, вул. Соснова, буд. 68-Б, код ЄДРПОУ 37981694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ТЛТ-ГРУП" (61064, м. Харків, вул. Пермська, буд. 27, кв. 7, код ЄДРПОУ 43681199) заборгованість за Договором № 03082020-01 від 03.08.2020 у розмірі 290 000, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 174 767, 33 грн., 3% річних у розмірі 32 257, 60 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 7455,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ТЛТ-ГРУП" (61064, м. Харків, вул. Пермська, буд. 27, кв. 7, код ЄДРПОУ 43681199).

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (62321, Харківська область, м. Дергачі, вул. Соснова, буд. 68-Б, код ЄДРПОУ 37981694).

Повне рішення складено "22" листопада 2023 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2870/23