Ухвала

від 22.04.2024 по справі 922/2870/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

22 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/2870/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Фоміна В.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (вх. №855 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., повний текст рішення складено 22.11.2023,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ТЛТ-ГРУП", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (код ЄДРПОУ 37981694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ТЛТ-ГРУП" (код ЄДРПОУ 43681199) заборгованість за договором № 03082020-01 від 03.08.2020 у розмірі 290000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 174767,33 грн, 3% річних у розмірі 32257,60 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 7455,37 грн.

Повний текст рішення підписано 22.11.2023, отже, останнім днем встановленого ч.1 ст.256 ГПК України строку апеляційного оскарження судового рішення є 12.12.2023.

19.03.2024, тобто після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження, скаржник направив засобами поштового зв`язку до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 174767,33 грн та на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Водночас заявник апеляційної скарги просить поновити строк на подання апеляційної скарги на підставі статті 256 ГПК України, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення отримано заявником після спливу процесуального строку на його оскарження - 28.12.2023.

З метою перевірки вищевказаних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2870/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (вх. №855 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.

15.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 922/2870/23.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване судове рішення ухвалене місцевим господарським судом 13.11.2023, повний текст якого складений 22.11.2023, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 12.12.2023. Проте, скаржник звернувся з даною апеляційною скаргою 19.03.2024, що вбачається з поштового конверта, в якому апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції, та опису вкладення.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду більше ніж на 3 місяці.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 5.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі № 910/186/21.

Проте, підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано неповажними, з огляду на таке.

Так, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що копію оскаржуваного рішення по справі №922/2870/23 директор ТОВ "ЮСАП" ОСОБА_1 отримав 28.12.2023. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.32).

Зі змісту положень статті 256 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що факт отримання судового рішення не в день його проголошення або складення надає право скаржнику на поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, визначених у частині 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, передбачений частиною 2 статті 256 ГПК України двадцятиденний строк, протягом якого сторона має право на поновлення строку при зверненні з апеляційною скаргою, враховуючи дату отримання повного тексту рішення місцевого господарського суду (28.12.2023) сплив 17.01.2024.

З матеріалів справи вбачається, що директор ТОВ "ЮСАП" ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з первісною апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23 (вх. №86 від 05.01.2024), яку було повернуто ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України, оскільки така апеляційна скарга не містила підпису особи, яка її подала (т.2, а.с.43-51).

Ухвала суду апеляційної інстанції від 08.01.2024 про повернення апеляційної скарги доставлена до електронного кабінету ТОВ "ЮСАП" 09.01.2024 о 00:50 години, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду (т.2, а.с.54).

20.01.2024 директор ТОВ "ЮСАП" ОСОБА_1 вдруге звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23, яку було залишено без руху ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.01.2024 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України з підстав відсутності доказів сплати судового збору. Проте, у зв`язку з не усуненням скаржником недоліків у встановлений судом строк ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 повернуто апеляційну скаргу без розгляду (т.2, а.с.60-97).

Ухвала суду апеляційної інстанції від 28.02.2024 про повернення апеляційної скарги доставлена до електронного кабінету ТОВ "ЮСАП" 28.02.2024 о 18:29 години, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду (т.2, а.с.65).

Наведені обставини свідчать про те, що заявником не виконано вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2023. Зазначене стало підставою для повернення апеляційної скарги заявнику.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що апелянту вже було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, він був обізнаний щодо необхідності їх усунення, при цьому своїм правом на усунення недоліків не скористався, що стало підставою для повернення поданої вдруге апеляційної скарги заявнику. Вказані обставини свідчать про невжиття ним всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з апеляційною скаргою в межах передбаченого законом строку.

Слід зазначити, що доказів на підтвердження неможливості усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили їх усунути, заявником не надано.

Звертаючись втретє до Східного апеляційного господарського суду з даною апеляційною скаргою лише 19.03.2024 заявник просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на обставини щодо отримання повного тексту оскаржуваного рішення 28.12.2023, після спливу процесуального строку на його оскарження, з причин проходження служби в Збройних силах України.

Проте, після отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення заявником минуло більше ніж два місяці, а скаржником не наведено інших обставин та не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим суд визнає наведені апелянтом підстави для поновлення строку неповажними.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що наведені скаржником доводи в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду визнані судом неповажними, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, заявник апеляційної скарги має надати суду обґрунтоване клопотання з викладеними обставинами, підтвердженими належними та допустимими доказами щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення суду.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Наведена у пункті 3 частини третьої статті 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.

Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах (пункти 29, 33-34 постанови Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №916/662/20).

Приписами статті 259 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву "Надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі" визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

В абзацах 1 та 2 частини сьомої статті 42 ГПК України визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Неповідомлення інших учасників справи про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України.

Згідно з положеннями ст. ст. 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії апеляційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Суддя-доповідач зазначає, що апеляційну скаргу подано апелянтом засобами поштового зв`язку, проте до апеляційної скарги не надано доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт від 01.04.2024 № 13-35/922/2870/23.

Також суддя-доповідач зазначає, що відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема рішення або ухвала, що оскаржується; у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду апеляційної інстанції, передбаченими положеннями статті 275 ГПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень (ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 17.08.2018 у справі Б26/161-09, від 23.07.2018 у справі 908/981/17.

Скаржником подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23, в мотивувальній частині апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідач не заперечує проти заборгованості за договором, однак не погоджується з висновком суду в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 174767,33 грн та 3% річних у сумі 32257,60 грн.

Водночас у прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23 скасувати лише в частині задоволення інфляційних втрат у розмірі 174767,33 грн та відшкодування витрат на правничу допомогу.

При цьому, оскаржуваним рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23 не вирішувалось питання стосовно витрат на правничу допомогу, такі витрати були вирішенні під час ухвалення додаткового рішення у даній справі, яке не є предметом апеляційного оскарження за вказаною апеляційною скаргою.

З огляду на те, що правильність оформлення апеляційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника апеляційної скарги, відповідачу необхідно уточнити свої вимоги в частині повноважень, які саме суд апеляційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваного рішення з урахуванням вимог процесуального законодавства (ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції тощо).

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне запропонувати апелянту уточнити вимоги апеляційної скарги в цій частині та надіслати такі уточнення позивачу у справі. Докази надсилання уточнень вимог апеляційної скарги направити на адресу суду.

Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Вказані вище обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (вх. №855 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23 без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСАП" (вх. №855 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у справі №922/2870/23 залишити без руху.

2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В.О. Фоміна