Рішення

від 23.11.2023 по справі 922/4155/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4155/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СМП-17», місто Харків, доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТТРЕЙДИНГ», Харківська область, місто Куп`янськ, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СМП-17», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТТРЕЙДИНГ», про стягнення заборгованості за договором підряду № 2206-01/20 від 22.06.2020 року у загальному розмірі 549 981,87 грн.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27 вересня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СМП-17» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/4155/23. Справу № 922/4155/23 визнано малозначною та її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 19 жовтня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 28394 від 18.10.2023 року) відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТТРЕЙДИНГ», про продовження строку на подання відзиву, через його передчасність.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 29189 від 25 жовтня 2023 року), що прийнятий до розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2023 року; позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 30004 від 03 листопада 2023 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2023 року; відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 30342 від 07 листопада 2023 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 07 листопада 2023 року;

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено у позовній заяві, 22 червня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 2206-01/20 (надалі «Договір»), відповідно до умов якого підрядник (позивач) зобов`язався своїми силами та на свій ризик виконати, а Замовник (відповідач) прийняти та оплатити роботи «Будівництво колій залізничних», що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Оливино, 1. 28 серпня 2020 року сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до Договору про продовження терміну його дії строком по 31.12.2021 року. 03 вересня 2020 року відповідач перерахував авансовий платіж у розмірі 1 000 000,00 грн. Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, що підтверджується підписаним сторонами Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року та Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 20.12.2021 на суму 1 549 981,87 грн. (з ПДВ). Відповідно до п. 5.3.2 Договору остаточний розрахунок здійснюється Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Отже, позивач вважає, що відповідач був зобов`язаний здійснити повний розрахунок за прийняті роботи до 26 грудня 2021 року, однак ним не виконані взяті на себе зобов`язання. Позивач просить про стягнення з відповідача 549 981,87 грн.

25 жовтня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 29189), у якому міститься прохання про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що згідно із п. 5.1. Договору загальна вартість робіт складає 2 399 973,96 грн. та узгоджена Сторонами в Договірній ціні Кошторисної документації (Додаток № 1 до даного Договору). Відповідно до п. 5.2. Договору узгоджена сторонами, відповідно до п. 5.1. Договору, сума договору підлягає зміні лише за взаємною згодою Сторін в разі внесення Замовником змін та/або доповнень в обсяг виконуваних робіт. Натомість, Позивачем зазначається, що загальна сума за Договором дорівнює 1 549 981,87 грн. Тобто, всупереч положенням Договору вказана сума не була узгоджена між Позивачем та Відповідачем, адже не було внесено жодних змін та/або доповнень у розділ 5 Договору. Більш того, в п. 5.3.1 Договору не вказана сума, яка підлягає оплаті як аванс за Договором. Відповідач вважає, що умови щодо ціни та порядку оплати за надані послуги є істотними умовами, а з огляду на те, що позивач та відповідач не погодили ціну, Договір слід вважати неукладеним. Також, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація та інші додатки до Договору, підписані обома сторонами, з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати позивач як підрядник, а тому Договір є неукладеним і, відповідно, зобов`язання за договором між сторонами не виникли. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц та постанові Верховного Суду від 03.06.2019 у справі № 369/3689/16-ц зроблено висновок про те, що у разі, якщо умову щодо погодження проектно-кошторисної документації (ст.ст.875, 877 ЦК України) виконано не було, договір підряду є неукладеним. Окремо відповідач зазначає, що п. 3.1. Договору кінцевим строком виконання робіт за Договором є 19.10.2020. Натомість, як зазначається самим позивачем будівельні роботи за Договором були закінчені 20.12.2021 року. Вказані дії позивача, на думку відповідача, є недобросовісними.

03 листопада 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 30004). Щодо ціни позову та ціни Договору зазначається, що відповідачем свідомо підміняються поняття ціни Договору та ціни позову, тобто грошових вимог, що висуваються позивачем. Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ним належним чином виконано роботи на суму 1 549 981,87 грн., які не були своєчасно оплачені відповідачем. Даний факт жодним чином не спростовується загальною ціною Договору. Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Відповідно до п. 5.3.2 Договору оплата (після перерахування авансу) здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Позивач, у межах Договору, виконав роботи з будівництва залізничних колій на суму 1 549 981,87 грн., які були прийняті відповідачем, про що свідчать підписані обома сторонами Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 20.12.2021 (форма КБ-2В) та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Враховуючи прийняття робіт відповідачем та відсутність з його боку будь-яких нарікань щодо якості чи інших недоліків виконаних позивачем робіт, відповідно до п. 5.3.2 Договору, відповідач був зобов`язаний здійснити розрахунок за виконані роботи, однак порушив взяті на себе зобов`язання, що і стало підставою для звернення позивача до суду. Позивач вважає, що твердження представника відповідача про те, що Договір є неукладеним, категорично не відповідає дійсності та є безпідставним. Сторонами, при підписанні Договору, було узгоджено усі істотні його умови. 03.09.2020 відповідач перерахував авансовий платіж у розмірі 1 000 000,00 грн., який було прийнято позивачем без заперечень щодо його розміру, а отже твердження відповідача про неузгодження розміру авансу фактично не відповідає дійсності. Твердження відповідача про недобросовісність ТОВ «ТБК СМП-17» є безпідставним та необґрунтованим. Дійсно, пунктом 3.1 Договору сторонами було попередньо узгоджено, що термін виконання робіт складатиме 45 календарних днів. Однак, як зазначено в цьому ж пункті, строк виконання робіт може змінюватись в випадках пов`язаних з несвоєчасними оплатами Замовника, несвоєчасним наданням повного фронту робіт, а також затримкою робіт іншими підрядниками, що працюють на об`єкті. В зв`язку із неможливістю Замовника надати у 2020 році необхідний фронт робіт сторонами у серпні 2020 року було підписано додаткову угоду №1 про продовження терміну дії Договору по 31.12.2021. Однак, хоча б частково фронт робіт було надано ТОВ «ЕЛІТТРЕЙДИНГ» лише наприкінці 2021 року, в наслідок чого у грудні 2021 року ТОВ «ТБК СМП-17» виконало роботи на суму 1 549 981,87 грн., на підтвердження чого позивачем було складено та надано на підпис відповідачеві Акт приймання виконаних будівельних робіт та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт.

07 листопада 2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 30342). У цих запереченнях відповідач наводить, на його думку, підстави для визнання Договору неукладеним. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні Кошторисна документація та договірні ціни, які є невід`ємними частинами Договору, на які посилається позивач. Зазначає, що самим позивачем вказується, що п. 3.1. Договору передбачено, що сторонами було попередньо узгоджено, що термін робіт складатиме 45 календарних днів. Однак, жодних письмових повідомлень про неможливість закінчення робіт в строк 45 календарних днів від позивача відповідачу не надходило, жодних нових термінів позивач та відповідач не узгоджували. Вказані вище факти, на думку відповідача, свідчать про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, а тому він вважається неукладеним. Щодо підписання актів приймання виконаних робіт відповідач зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.04.2021 по справі № 905/411/17 встановив, що підписання акту є формальністю, яка сама по собі не є належною процедурою прийняття робіт, оскільки замовник повинен попередньо перевірити їх якість та відповідність умовам договору. Позивачем не було надіслано повідомлення про готовність до передання робіт та матеріали справи не містять доказів надсилання такого повідомлення, а тому посилання Позивача на лише підписання актів приймання виконаних робіт не можуть вважатися доказами прийняття робіт. Враховуючи вищевикладене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача коштів у розмірі 549 981,87 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

22 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СМП-17» (позивач, підрядник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТТРЕЙДИНГ» (відповідач, замовник за Договором) укладено договір підряду № 2206-01/20.

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором підряду, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 61 «Підряд» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України). Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 844 ЦК України). У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із п. 1.1 Договору підрядник зобов`язується своїми силами і на свій ризик виконати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи: «Будівництво колій залізничних», що знаходяться за адресою: Україна, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Оливино, 1, згідно з Кошторисної документації до Договору (Додаток 1). Прийом виконаних робіт здійснюється Сторонами відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в), за довідками про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3), що підписуються уповноваженими представниками обох Сторін щомісячно (п. 4.1. Договору). Згідно із п. 5.1. Договору загальна вартість робіт за Договором складає 2 399 973,96 грн. в т.ч. ПДВ 20% та узгоджена Сторонами в Договірній ціні Кошторисної документації (Додаток № 1 до даного Договору). У відповідності до п. 5.3 Договору розрахунки по даному Договору здійснюються наступним чином: до початку виконання робіт замовник оплачує підряднику аванс в розмірі («не визначений в Договорі») від вартості робіт за Договором, а саме («не визначено в Договорі») з урахуванням ПДВ 20% (п. 5.3.1. Договору); 5.3.2. далі, оплати здійснюються замовником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт (Форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3).

28 серпня 2020 року між сторонами була підписана додаткова угода № 1 про подовження терміну дії договору строком по 31.12.2021 року.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

03 вересня 2020 року відповідачем було перераховано позивачу 1 000 000,00 грн. в якості сплати за будівельні роботи згідно із Договором (призначення платежу), що підтверджується копією платіжної інструкції № 552 від 03.09.2020 року, що представлена до матеріалів справи. 20 грудня 2021 року сторонами підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року на загальну суму 1 549 981,87 грн. (форма КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2021 року на суму 1 549 981,87 грн. (форма КБ-2в). З урахуванням положення п. 5.3.2. Договору та здійснення відповідачем оплати 03 вересня 2020 року, останній мав сплатити позивачу заборгованість у розмірі 549 981,87 грн. до 25 грудня 2021 року (включно).

30 серпня 2023 року позивачем було складено та направлено засобами поштового оператора АТ «Укрпошта» претензію № 30-08/1 про сплату заборгованості у розмірі 549 981,87 грн. Як вбачається із матеріалів справи, означену заборгованість відповідачем не було сплачено на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 549 981,87 грн. за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

При цьому, наведені відповідачем доводи та аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

По-перше, відносно позиції відповідача про те, що договір є неукладеним, адже сторонами не було погоджено ціну Договору, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Згідно із п. 5.1. Договору вбачається, що загальна вартість робіт за Договором складає 2 399 973,96 грн. в т.ч. ПДВ 20% та узгоджена Сторонами в Договірній ціні Кошторисної документації (Додаток № 1 до даного Договору). До суду представлено договірну ціну до Договору (Додаток № 1) на суму 2 399 973,96 грн., що підписана з обох сторін, та відомість ресурсів. Тим паче, відповідач на виконання умов Договору перерахував 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 552 від 03.09.2020 року.

Отже, сторонами погоджену ціну Договору, як істотну умову Договору. Окремо суд наголошує, що відповідачем підміняються поняття «сума виконаних робіт за відповідним актом приймання будівельних робіт (Форма КБ-2в)» та «Ціна Договору». Таким чином, посилання відповідача на те, що Договір є неукладеним у зв`язку із відсутністю погодження такої істотної умови Договору, як її ціна, не знайшло свого підтвердження.

По-друге, відносно посилання відповідача на те, що у матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація та інші додатки до Договору, підписані обома сторонами, з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати Позивач як Підрядник, а тому Договір є неукладеним, суд зазначає наступне. В матеріалах справи міститься Договірна ціна (додаток № 1), підписана з обох сторін, та відомість ресурсів із локальним кошторисом, де зазначено перелік робіт, матеріалів та витрати труда із визначенням вартості по кожному розділу. При цьому, відповідачем було підписано Договір та Договірну ціну із визначенням загальної вартості робіт, що вказує на обізнаність відповідача про загальну вартість робіт за виконання робіт на об`єкті.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц та постанову Верховного Суду від 03.06.2019 у справі № 369/3689/16-ц є нерелевантними, адже у цих справах договір підряду укладено в усній формі. Водночас, у справі № 922/4155/23 Договір укладений в письмовій формі.

По-третє, відносно посилання відповідача на те, що закінчення будівельних робіт 20.12.2021 року є недобросовісними діями позивача, суд зазначає наступне. Предметом позову у цій справі є стягнення коштів за вже підписаними актом та довідкою. Якщо відповідач має претензії до позивача з приводу строків виконання робіт, то це може бути підставою для застосування механізму відповідальності в межах окремого позову. Однак, в межах цієї справи позивачем було доведено, що останнім виконані роботи, а відповідачем їх частково не оплачено.

Таким чином, посилання відповідача на те, що закінчення будівельних робіт 20.12.2021 року є недобросовісними діями позивача, відхиляються судом як такі, що не входять до предмета доказування у цій справі та не впливають на наявність підставі проведення остаточного розрахунку за виконані роботи.

Відносно посилання відповідача на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 20.04.2021 по справі № 905/411/17, суд зазначає наступне. Означена постанова ухвалена за інших спірних правовідносин, що наявні у справі № 922/4155/23. Так, переглядом в касаційному порядку було постанова апеляційного суду, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. Таке судове рішення апеляційного суду вмотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем на адресу відповідача: повідомлення про закінчення робіт за договором, актів виконаних робіт на спірну суму боргу до звернення позивача із позовом у цій справі. За таких обставин, Верховний Суд зауважив, що підставою здійснення оплати (за умовами договору субпідряду №12-08/01ДД) дійсно є акт, але такий, який: по-перше складається за наслідками процедури передавання-прийняття робіт, які є реально виконаними; по-друге, якщо і підписаний в односторонньому порядку, то лише з відміткою про відмову однієї зі сторін від підписання акта. Тобто, спірні правовідносини у справі № 905/411/17 ґрунтуються на тому, що з боку відповідача не було підписано акт. Водночас, у справі № 922/4155/23 акт приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) був підписаний з обох сторін.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача. У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-6, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СМП-17» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТТРЕЙДИНГ» (63706, Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця Оливина (Менжинського), будинок 1; код ЄДРПОУ: 42056108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СМП-17» (61047, місто Харків, вулиця Плиткова, будинок 12; код ЄДРПОУ: 41089766) заборгованість за договором підряду № 2206-01/20 від 22.06.2020 року у розмірі 549 981,87 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 6599,78 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" листопада 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко