Рішення

від 23.11.2023 по справі 181/1525/23

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/1525/23

Провадження № 2/181/311/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Остапенко А.О.,

начальника Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області Ларченка Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Виконуючого обов`язки керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «ВЛАДАР» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом Виконуючого обов`язки керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «ВЛАДАР» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується: витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.03.2021 (індексний номер 250198431) та від 10.02.2023 (індексний номер 322491877); витягом з Державного земельного кадастру; копіями договорів оренди землі від 12.09.2017 та від 01.04.2021 в яких зазначено що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та вказано її паспортні дані.

Управління державної міграційної служби України в Луганській області листом від 11.03.2023 № 4401.5.494/44.1-23 повідомило, що перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що ОСОБА_1 паспортом громадянина України, для виїзду за кордон не документувалась, з питань оформлення виїзду на постійне проживання за кордон, припинення/втрати громадянства України не зверталась, посвідками на тимчасове/постійне проживання в Україні не документувалась.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛГ № 018122 від 03.12.2002 (виданого на підставі рішення Михайлівської сільської ради від 31.10.2002), земельна ділянка кадастровий номер 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області (на даний час Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області), перебуває у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданий 05.06.2002 Волоконівським РВВС Белгородської області, код платника податків НОМЕР_2 ).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області (на даний час Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, перебуває у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданий 05.06.2002 Волоконовським РВВС Белгородської області, код платника податків НОМЕР_2 ).

Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 24.03.2021, на підставі рішення Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області від 16.10.2020 № 48/26. Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні.

На даний час вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді Приватного підприємства «ВЛАДАР» (код ЄДРПОУ 32973982), про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Вказане підтверджується договорами оренди землі:

1. Договір від 12.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ВЛАДАР». Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка кадастровий номер 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 30 років. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 02.10.2017 (номер запису про інше речове право 22696976). Записи про припинення права оренди відсутні;

2. Договір від 01.04.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ВЛАДАР». Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка кадастровий номер 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 20 років. Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 41557831) проведена 14.04.2021. Записи про припинення права оренди відсутні.

Частинами 2,3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Земельним кодексом України чітко визначені підстави набуття права власності на землі іноземцями та особами без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції станом на 03.02.2002) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Проаналізувавши положення ст. ст. 22, 81 Земельного кодексу України можливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку за статтею 140 Земельного кодексу України є конфіскація за рішенням суду.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно зі ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Статтею 145 Земельного кодексу України встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Аналогічно за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ч. 2 ст. 145 Земельного кодексу України у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Ураховуючи те, що право власності відповідно до статті 125 ЗК України виникає після одержання власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку «добровільного» відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Поряд із цим, про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження земельних ділянок, також свідчить факт дії на цей час договорів оренди землі від 12.09.2017 та від 01.04.2021 з ПП «ВЛАДАР».

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 03.12.2002 отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га, 24.03.2021 земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га, які у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутих у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом року, земельні ділянки з кадастровими номерами: 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га та 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, підлягають конфіскації за рішенням суду.

Вказане порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_1 , є триваючим, пов`язаним з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Бездіяльність ОСОБА_1 характеризується тим, що не відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення по цей час та їх фактична належність на праві власності іноземцю, є порушенням вимог закону.

Таким чином, обраний Сєвєродонецькою окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: припинення права власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га та 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом їх конфіскації у власність держави відповідає вимогам законодавства.

Крім того, конфісковані земельні ділянки за рішенням суду в подальшому підлягають продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном було законне, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Віра Довженко проти України» від 15.01.2019 категорично ствердив, що «на момент обставин справи у національному законодавстві не існувало жодних положень, які б становили достатні правові підстави для оскаржуваних обмежувальних заходів» (п. 39 рішення).

Однак, у даному спорі щодо конфіскації земельних ділянок, у Земельному кодексі України існують чіткі та зрозумілі законодавчі обмеження щодо іноземців, які набули право на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі відсутності уповноваженого органу.

З викладеним корелюються й положення ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру отримання та використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з вимогами ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, тому умови щодо використання даного природного ресурсу є особливо суворими.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 80, 81, 140, 145 ЗК України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: як іноземний громадянин не відчужила їх упродовж року після отримання у власність. На даний час вона без перешкод використовує спірні земельні ділянки на території України, передавши в оренду сільськогосподарському підприємству та отримуючи дохід на території України.

Тому пред`явлення позову прокурором у такому випадку є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави. Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області надіслано лист від 27.02.2023 № 52/1- 173вих-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку.

Разом із цим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, та листом від 15.03.2023 №10-12-0.32-533/2-23 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.

Зазначені причини не є поважними, свідчать про бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення повноважень по захисту її інтересів та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення.

Враховуючи зазначене, подання Сєвєродонецькою окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 17.03.2021 у справі № 264/7493/18.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Сєвєродонецькою окружною прокуратурою Луганської області листом від 04.09.2023 №52/1-1177вих-23 повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.

Оскільки, на теперішній час оспорювані земельні ділянки перебувають в оренді у Приватного підприємства «ВЛАДАР», що може вплинути на права та обов`язки цього суб`єкта під час розгляду та вирішення справи по суті, виникає необхідність у залученні його до справи у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивач просить суд припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданий 05.02.2002 Волоконівським РВВС Білгородської області, код платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2017 (номер відомостей про речове право:22696863, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 37440869 від 06.10.2017) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області; припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданий 05.02.2002 Волоконівським РВВС Білгородської області, код платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2021 (номер відомостей про речове право:41211516, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 57332763 від 29.03.2021) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області; стягнути з відповідача на користь Луганської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 5368,00 гривень та перерахувати його на р/р UA048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ : 02909921.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року провадження у справі було відкрито, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, визначено строк для подання відзиву, призначене підготовче судове засідання. (а.с.88-89).

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року закрито підготовче провадженя у справі та призначено справу до судового розгляду.(а.с.105-106)

Представник позивача, начальник Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області Ларченко Я.І. позов підтримав у повному обсязі посилаючись на доводи викладені у позовній заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Луганській області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, причину неявки не повідомила, викликалася належним чином через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у порядку, визначеному ч.11 ст. 128 ЦПК України, причину неявки не повідомила. Також відповідач не скористалася правом на відзив та не направила до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи Приватного підприємства «ВЛАДАР» у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.

В зв`язку з цим в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується: витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.03.2021 (індексний номер 250198431) та від 10.02.2023 (індексний номер 322491877); витягом з Державного земельного кадастру; копіями договорів оренди землі від 12.09.2017 та від 01.04.2021 в яких зазначено що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та вказано її паспортні дані.(а.с.22-25,26-33,36-39,40-42,43-44)

Управління державної міграційної служби України в Луганській області листом від 11.03.2023 № 4401.5.494/44.1-23 повідомило, що перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що ОСОБА_1 паспортом громадянина України, для виїзду за кордон не документувалась, з питань оформлення виїзду на постійне проживання за кордон, припинення/втрати громадянства України не зверталась, посвідками на тимчасове/постійне проживання в Україні не документувалась.(а.с.49-50)

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛГ № 018122 від 03.12.2002 (виданого на підставі рішення Михайлівської сільської ради від 31.10.2002), земельна ділянка кадастровий номер 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області (на даний час Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області), перебуває у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданий 05.06.2002 Волоконівським РВВС Белгородської області, код платника податків НОМЕР_2 ).(а.с.34-35)

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні.(а.с.40-42)

Відповідно доВитягу зДержавного реєструречових правна нерухомемайно земельнаділянка кадастровийномер 4421682600:03:002:0111площею 1,5183га зцільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,яка розташованана територіїМихайлівської сільськоїради Кремінськогорайону Луганськоїобласті (наданий часРубіжанської міськоїради Сєвєродонецькогорайону Луганськоїобласті, перебуваєу власностігромадянки російськоїфедерації ОСОБА_1 (паспортгромадянина російськоїфедерації серія таномер НОМЕР_1 ,виданий 05.06.2002Волоконовським РВВСБелгородської області, кодплатника податків НОМЕР_2 ). (а.с.43-44)

Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 24.03.2021, на підставі рішення Михайлівської сільської ради Кремінського району Луганської області від 16.10.2020 № 48/26. Дані про припинення права власності в реєстрі відсутні.(а.с.45)

На даний час вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді Приватного підприємства «ВЛАДАР» (код ЄДРПОУ 32973982), про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Вказане підтверджується договорами оренди землі:

1. Договір від 12.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ВЛАДАР». Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка кадастровий номер 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 30 років. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 02.10.2017 (номер запису про інше речове право 22696976). Записи про припинення права оренди відсутні;(а.с.22-25)

2. Договір від 01.04.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ВЛАДАР». Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка кадастровий номер 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 20 років. Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 41557831) проведена 14.04.2021. Записи про припинення права оренди відсутні.(а.с.26-33)

Отже, станом на момент звернення до суду з даним позовом, громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га та кадастровий номер 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га.

У відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Дніпропетровській області 15.03.2023 №10-12-0.32-533/2-23, Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області заходи державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель щодо земельних ділянок з кадастровим номером 4421682600:03:002:0004 та 4421682600:03:002:0111 не вживалися.(а.с.54-56)

Положеннями статтей 13,14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

За змістом положеньст. 41 Конституції України, ст. ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно дост. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК Україниправо власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону.Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п.а ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю єгромадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК Україниіноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 03.12.2002 отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га, 24.03.2021 земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га, які у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням обов`язку добровільного відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності відповідача на вказані земельні ділянки необхідно припинити шляхом конфіскації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обгрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставіст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2-4,12,13,19,23,56,76-89,141,258-268,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Виконуючого обов`язки керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93404; адреса для листування: вул. Соборна, 5а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009), в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34-а, код ЄДРПОУ 39771244) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , російська федерація, РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «ВЛАДАР» (92930, вул. Центральна, 26-В, с. Булгаківка, Сєвєродонецький район, Луганська область, код ЄДРПОУ 32973982) про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити повністю.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданий 05.02.2002 Волоконівським РВВС Білгородської області, код платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421682600:03:002:0004 площею 5,0036 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2017 (номер відомостей про речове право:22696863, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 37440869 від 06.10.2017) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданий 05.02.2002 Волоконівським РВВС Білгородської області, код платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421682600:03:002:0111 площею 1,5183 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2021 (номер відомостей про речове право:41211516, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 57332763 від 29.03.2021) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Луганської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 5368,00 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) та перерахувати його на р/р UA048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ: 02909921.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 23 листопада 2023 року.

Суддя Л. Ф. Літвінова