Рішення

від 21.11.2023 по справі 127/29204/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/29204/23

Провадження № 2/127/3755/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позов мотивовано тим, що постановою Вінницького апеляційного суду по справі №127/2006/19 від 24.12.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.05.2020, визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» №71-К від 14.12.2018, яким ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа вказаного комунального закладу та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2018 по 24.12.2019. За вказаний період середній заробіток було стягнуто, однак вищевказана постанова Вінницького апеляційного суду в частині поновлення на посаді сторожа негайно та добровільно виконана не була, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» в порядку статті 236 КЗпП України про стягнення середнього заробітку при затримці виконання рішення суду, відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/20976/20 від 20.01.2021, яким встановлено вищевказані обставини, позов задоволено частково, стягнуто з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь позивача середній заробіток при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.12.2019 до 31.12.2020 в сумі 56 128,92 грн. Вказане рішення було залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21.05.2021. Однак, вищевказаний комунальний заклад продовжував умисно ухилятися від виконання постанови Вінницького апеляційного суду по справі №127/2006/19 від 24.12.2019, якою позивача поновлено на посаді сторожа. Така обставина змусила позивача знову звернутися до суду з позовом до Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» про стягнення з нього середнього заробітку при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за новий період, а саме з 01.01.2021 по 20.05.2022 включно. За результатом розгляду позову Вінницьким міським судом Вінницької області від 16.09.2022 у справі №127/10458/22 ухвалено рішення (залишено без змін Вінницьким апеляційним судом), яким стягнуто з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.01.2021 по 20.05.2022. На даний час на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/15910/23 за позовом до Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21.05.2022 по 16.04.2023. І лише 14.04.2023 Комунальним закладом «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» видано наказ №21-К, яким скасовано наказ №71-К від 14.12.2018 про незаконне звільнення та поновлено на роботі з 17.04.2023. Таким чином, постанову Вінницького апеляційного суду по справі №127/2006/19 від 24.12.2019, яка в частині поновлення на роботі підлягала до негайного виконання, було виконано лише у 2023 році. В подальшому, Комунальним закладом «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» було видано наказ №30-К від 19.06.2023, яким звільнено 20.06.2023 за скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період з 2019 по 2023 рік, а тому повний розрахунок із позивачем у день звільнення проведено не було. У зв`язку з цим, позивач письмово звернувся до Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» з проханням нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за вищевказаний період. Однак, отримав відповідь вказаного закладу за №100 від 05.08.2023, якою у виплаті такої компенсації відмовлено. Вінницьким апеляційним судом постанову від 24.12.2019, якою позивача поновлено на роботі, було виконано лише 17.04.2023. Таким чином, період з 14.12.2018 по 17.04.2023 є часом вимушеного прогулу в результаті незаконного звільнення і за позивачем зберігалося місце роботи та середній заробіток. В подальшому позивача було звільнено 20.06.2023, що підтверджується копією наказу Комунального закладу ««Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» №30-К від 19.06.2023. Відтак, з урахуванням положень ст.ст. 82, 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», позивач має право на грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2019, 2020, 2021, 2022роки та частково за 2023 рік. А саме за наступні періоди: 15.12.2018- 14.12.2019 (24 календарні дні); 15.12.2019-14.12.2020 (24 календарні дні); 15.12.2020 - 14.12.2021 (24 календарних дні); - 14.12.2022 (24 календарних дні); 15.12.2022 - 16.04.2023 ( 8 календарних дні). Таким чином, загальна кількість невикористаної відпуски за вищевказані періоди складає 104 календарних дні. Постановою Вінницького апеляційного суду у справі №127/2006/19 від 24.12.2019 окрім мого поновлення на роботі також стягнуто з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.12.2018 по 24.12.2019 в розмірі 56791,86 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/20976/20 від 20.01.2021 стягнуто середній заробіток при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.12.2019 по 31.12.2020 в сумі 56128,92 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/10458/22 від 16.09.2022 стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.01.2021 по 20.05.2022 у сумі 76680,06 грн. Виплати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані щорічні основні відпустки. Звільнений позивач 20.06.2023, що підтверджується копією наказу Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» №30-К від 19.06.2023. Таким чином, з урахуванням вищевказаних рішень судів, Комунальний заклад «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» мав би виплатити грошову компенсацію за невикористані відпустки за вищевказані періоди у розмірі 22981,90 грн. (220,98 грн. середньоденна заробітна плата * 104 календарних дні). Вінницьким апеляційним судом, відповідно до вищевказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, було проведено розрахунок на підставі довідок про розмір моєї заробітної плати за жовтень та листопад місяць 2018 року (два місяці, які передували місяцю, в якому відбулось моє незаконне звільнення) та табеля обліку використання робочого часу у вказаних місяцях та його постановою у справі №127/2006/19 від 24.12.2019, визначено, що середньоденна заробітна плата складає 220,98 грн. Просить стягнути з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» грошову компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 22981,90 грн.; Стягнути з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14363,70 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2023року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20.11.2023року представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно яких просив стягнути з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18562,32 грн.

21.11.2023 року ухвалою суду провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» в частині стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки закрито.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував щодо їх задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду по справі №127/2006/19 від 24.12.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.05.2020, визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» №71-К від 14.12.2018, яким ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа вказаного комунального закладу та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2018 по 24.12.2019.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/20976/20 від 20.01.2021, яким встановлено вищевказані обставини, позов задоволено частково, стягнуто з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь позивача середній заробіток при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.12.2019 до 31.12.2020 в сумі 56 128,92 грн. Вказане рішення було залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21.05.2021.

Вінницьким міським судом Вінницької області від 16.09.2022 у справі №127/10458/22 ухвалено рішення (залишено без змін Вінницьким апеляційним судом), стягнуто з Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.01.2021 по 20.05.2022.

Постанову Вінницького апеляційного суду по справі №127/2006/19 від 24.12.2019, яка в частині поновлення на роботі підлягала до негайного виконання, було виконано лише у 2023 році.

В подальшому, Комунальним закладом «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» було видано наказ №30-К від 19.06.2023, яким звільнено 20.06.2023 за скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Однак, позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період з 2019 - 2023 рік, а тому повний розрахунок із позивачем у день звільнення проведено не було.

У зв`язку з цим, позивач письмово звернувся до Комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» з проханням нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за вищевказаний період. Однак, отримав відповідь вказаного закладу за №100 від 05.08.2023, якою у виплаті такої компенсації відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, що визначено частиною першою статті 6 Закону України «Про відпустки».

При цьому, згідно п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП України, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Аналогічну норму містить п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки».

Як було зазначено вище, Вінницьким апеляційним судом постанову від 24.12.2019, якою позивача поновлено на роботі, було виконано лише 17.04.2023.

Таким чином, період з 14.12.2018 по 17.04.2023 є часом вимушеного прогулу в результаті незаконного звільнення і за позивачем зберігалося місце роботи та середній заробіток.

В подальшому позивача було звільнено 20.06.2023, що підтверджується копією наказу Комунального закладу ««Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» №30-К від 19.06.2023.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Абзацом першим пункту 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Вінницьким апеляційним судом, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, було проведено розрахунок на підставі довідок про розмір моєї заробітної плати за жовтень та листопад місяць 2018 року (два місяці, які передували місяцю, в якому відбулось моє незаконне звільнення) та табеля обліку використання робочого часу у вказаних місяцях та його постановою у справі №127/2006/19 від 24.12.2019, визначено, що середньоденна заробітна плата складає 220,98 грн.

14.10.2023відповідачем здійснено виплату належної позивачу компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи те, що відповідачем порушено вимоги ст. 47 КЗпП, суд вважає, що стягненню підлягає середній заробіток за період з 20.06.2023 (день звільнення) по 14.10.2023 (день фактичного розрахунку), який не перевищує встановленого обмеження у шість місяців, що становить 84 робочих дні (з 20.06.2023 по 14.10.2023).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 18562,32 грн. (220,98 грн. (середньоденна заробітна плата) х 84 (кількість робочих днів), а тому позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1073,60грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 47, 83, 117 КЗпП, керуючись ст. ст. 2,4,12,13,76 - 81,89,141,259,263 - 265,274,279 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час розрахунку при звільненні у розмірі 18562,32грн. та 1073,60грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.11.2023року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Комунальний закладу «Вінницький регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт», м. Вінниця, вул. Якова Шепеля, 23, код ЄДРПОУ 13307071.

Суддя: