Рішення

від 14.11.2023 по справі 754/3014/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2424/23

Справа №754/3014/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2023 року Деснянський районний суд міста Києва:

Головуючого - судді: Сенюта В. О.,

за участю секретаря: Солонюк К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК-ГРУПП» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «ОВК-ГРУПП» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.06.2020 по теперішній час перебуває у трудових правовідносинах з ТОВ «ОВК-ГРУПП». Станом на 28.02.2023, за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати заробітної плати в розмірі 88200,00 грн. (фактична заробітна плата в розмірі 7350,00 грн./12 місяців період з 01.03.2022 по 28.03.2023). В зазначений період, між ОСОБА_1 та ТОВ «ОВК-ГРУПП» збереглися трудові відносини, які фактично не переривалися в жодний з встановлених чинним законодавством спосіб, в тому числі, і в порядку надання відповідачем позивачу відпустки без збереження заробітної плати. Позивач не звертався із належним чином складеною заявою до відповідача про надання такої відпустки в період з 01.03.2022 по 28.02.2023, а відповідач не міг її надати без згоди позивача. В зв`язку з вище викладеним, позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у задоволенні заяви позивача про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОВК- ГРУПП» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати - відмовлено.

Письмові матеріали справи містять відзив на позовну заяву від представника ТОВ «ОВК- ГРУПП» - адвоката Пилипець А.Ю. Відповідно до відзиву, сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та просить стягнути з позивача на користь ТОВ «ОВК- ГРУПП» витрати пов`язаними із наданням правової допомоги в розмірі 37000,00 грн. Представник відповідача вказує, що 11.06.2020 ОСОБА_1 подав заяву до ТОВ «ОВК- ГРУПП» про прийняття на роботу, на посаду провідного юриста за сумісництвом. 11.06.2020 позивача було прийнято на посаду провідного юриста за сумісництвом до ТОВ «ОВК- ГРУПП». 24.02.2022 ОСОБА_1 подав до ТОВ «ОВК- ГРУПП» заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період з 24.02.2022 по день припинення або скасування воєнного стану в Україні. 24.02.2022 відповідачем було видано наказ про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін з 24.02.2022 і по день припинення або скасування воєнного стану в Україні. Станом на дату подачі відзиву - воєнний стан на території України не припинений та/або скасований. А також, позивач у період з 01.03.2022 по 28.02.2023 на своєму робочому місці не з`являвся, не виконував жодних трудових обов`язків, покладених на нього, як на юрисконсульта відповідача.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що позивача прийнято на роботу, на посаду провідного юрисконсульта за сумісництвом до ТОВ «ОВК-ГРУПП», згідно штатного розпису, з 12.06.2020, що підтверджується наказом № 2/20 К від 11.06.2023 (а.с.51).

24.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «ОВК-ГРУПП» ОСОБА_2 із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на період з 24.02.2022 по день припинення або скасування воєнного стану в Україні (а.с.53).

Згідно наказу ТОВ «ОВК-ГРУПП» № 24/22К від 24.02.2022, позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 24.02.2022 по день припинення або скасування військового стану в Україні (а.с. 54).

Відповідно до довідки ТОВ «ОВК-ГРУПП» від 07.06.2023, ОСОБА_1 , який працює на посаді провідного юрисконсульта за сумісництвом: не з`являвся та не був присутній на робочому місці у період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно; не виконував покладені на нього трудові обов`язки в очному чи дистанційному порядку у період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно; не подавав заяву про відкликання заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати та/або заяву про вихід на роботу із бажанням завершити надану відпустку у період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно; у ТОВ «ОВК-ГРУПП» проведено облік виконаної ОСОБА_1 роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці ОСОБА_1 за період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно, що становить 00 год. 00 хв. відпрацьованого часу та 00 грн. 00 коп. нарахованої заробітної плати (а.с.55).

Відповідно до копій табелів ТОВ «ОВК-ГРУПП» за період з 01.03.2022 по 28.02.2023, в графі працівник ОСОБА_1 наявна відмітка «НА».

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачем не було надано належних, допустимих та достовірних доказів фактичного виконання ним посадових обов`язків у період з 01.03.2022 по 28.02.2023, як і відсутні докази на спростування невірного табелювання відповідачем фактично відпрацьованого часу позивачем. Крім того, позивачем не надано докази, відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, наявності заборгованості, яку останній просить стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень

Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14.03.2022 № 133, від 18.04.2022 № 259, від 18.05.2022 № 341, від 12.08.2022 № 573, від 07.11.2022 № 757, від 06.02.2023 № 58, від 01.05.2023 № 254, від 26.07.2023 № 451, яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структуру заробітної плати становлять: основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Із змісту ст. 97 КЗпП України вбачається, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці; оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт; форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами; власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ч. 3 ст. 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами порушення його прав відповідачем. Вказане свідчить про необґрунтованість позову, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 37000,00 грн. суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до письмових матеріалів справи позивач, звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 виснувала, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано:

- Договір про надання правової допомоги від 25.05.2023 року укладений між ТОВ «ОВК-ГУПП» та Адвокатським об`єднанням «Пі.Ес.Лоєрс» в особі керуючого партнера Пилипця А.Ю.; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 25.05.2023 року. Відповідно до якого, цією додатковою угодою сторони погодили наступні тарифи за надання юридичних послуг: 3750,00 грн. за одну годину підготовки та надання відзиву на позовну заяву та/або додаткових пояснень: написання, підготовка та оформлення відзиву на позовну заяву з додатками до нього для інших учасників справи, ознайомлення з матеріалами судової справи; 3750,00 грн. за участь в судовому засіданні/ ознайомленні з матеріалами справи. Оплата за надані юридичні послуги здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку; акт №1 приймання - передачі наданих послуг від 02.06.2023 року, з якого вбачається, що загальна вартість наданих послуг складає 18750,00 грн.; платіжну інструкція № 3387 від 25.05.2023 року, платіжна інструкція № 3388 від 31.05.2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.06.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність серії ЧН №000111 Пилипець А.Ю.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 37000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК-Групп» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 22 листопада 2023 року.

Суддя: В.О. Сенюта