Постанова

від 10.09.2024 по справі 754/3014/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 754/3014/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1143/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сенюти В.О., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК-ГРУПП» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ «ОКК-ГРУПП» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 88 200,00 грн. в якості сплати заборгованості з виплати заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року а судові витрати в розмірі 8 820 грн. 00 коп. (а.с. 1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що з 01 червня 2020 року по теперішній час перебуває у трудових правовідносинах з ТОВ «ОВК-ГРУПП». Станом на 28 лютого 2023 року, за період з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати заробітної плати в розмірі 88 200,00 грн. (фактична заробітна плата в розмірі 7350,00 грн./12 місяців період з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року). В зазначений період, між ОСОБА_1 та ТОВ «ОВК-ГРУПП» збереглися трудові відносини, які фактично не переривалися в жодний з встановлених чинним законодавством спосіб, в тому числі, і в порядку надання відповідачем позивачу відпустки без збереження заробітної плати.

Зазначав, що не звертався із належним чином складеною заявою до відповідача про надання такої відпустки в період з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року, а відповідач не міг її надати без згоди позивача. Причин, з яких відповідач не нараховував та не виплачував позивачу заробітну плату за вказаний період позивачу не повідомлялось у встановлений законодавством спосіб. Відтак, вважав, що не нарахування та невиплата відповідачем позивачу заробітної плати в період з 01.03.2022 рок по 22.02.2023 року, за відсутності законних підстав, призвело до порушення права позивач на заробітну плату (а.с. 1-4).

12 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ТОВ «ОВК-ГРУПП» - адвоката Пилипець А.Ю., в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОВК-ГРУПП» витрати пов`язані із наданням правової допомоги у розмірі 37 000, 00 грн (а.с. 41-49).

На обґрунтування відзиву вказував, що 11 червня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву до ТОВ «ОВК- ГРУПП» про прийняття на роботу на посаду провідного юриста за сумісництвом. 11 червня 2020 року позивача було прийнято на посаду провідного юриста за сумісництвом до ТОВ «ОВК- ГРУПП». 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «ОВК- ГРУПП» заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період з 24 лютого 2022 року по день припинення або скасування воєнного стану в Україні. Того ж дня відповідачем було видано наказ про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін з 24 лютого 2022 року і по день припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Зазначав, що станом на дату подачі відзиву - воєнний стан на території України не припинений та/або скасований. А також, позивач у період з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року на своєму робочому місці не з`являвся, не виконував жодних трудових обов`язків, покладених на нього, як на юрисконсульта в ТОВ «ОВК-ГРУПП» (а.с.41-49).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ОВК-ГРУПП» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати відмовлено (а.с. 117-123).

Не погодившись з рішенням районного суду, 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 125-131).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, внаслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження доказів та їх оцінки, неправильного визначення, відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Зауважував, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції трудові правовідносини між позивачем та відповідачем не переривались та тривають на момент подання апеляційної скарги. Вказував, що відповідач не надав до суду доказів невиконання позивачем трудових обов`язків чи порушення трудової дисципліни і режиму роботи.

Стверджував, що не звертався до відповідача з належним чином складеною заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати в період з 01 березня 2022 року по 28 лютого 2023 року. Однак суд використав в якості належного доказу надану представником відповідача копію заяви, нібито складено позивачем за його власноручним підписом. Звертав увагу, що із наказом від 24 лютого 2022 року № 24/22К про надання відпустки без збереження заробітної плати не ознайомлювався. При цьому, наказ від 24 лютого 2022 року № 24/22К не був надісланий позивачу рекомендованим листом засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання позивача або в інший належний спосіб доведений до відома. Про видання та існування вказаного наказу позивач дізнався лише з змісту оскаржуваного рішення та не погоджується з судом першої інстанції, який використав зазначений наказ як доказ надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати з 24.02.2022 року, оскільки у відповідача була відсутня належна підстава для видання такого наказу, а саме письмова заява позивача з власноручним підписом заявника.

Щодо обліку використання робочого часу, суд першої інстанції некритично оцінив докази обліку відповідачем виконаної позивачем роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці позивача за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно, складену пов`язаними та підлеглими відповідачу особами без посилання на первинні документи, які були при цьому використані. Без наявності письмової заяви позивача про надання відпустки без збереження заробітної плати, складеної та підписаної власноруч позивачем та поданої ним відповідачу, у останнього не було підстав для видання наказу про надання такої відпуски позивачу, так як і для зазначення в формі Табелю обліку використання робочого часу, затвердженого наказом Держкомітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», напроти прізвища позивача буквенного коду «НА» (відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін ст. 26 Закону України «Про відпустки») (а.с. 125-131).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2023 року дану справу було призначено головуючому судді Верланов С.М., судді, які входять до складу колегії: Невідома Т.О., Нежура В.А. (а.с. 134).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року (а.с. 137-138).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду за адресою: місто Київ, вул. Солом`янська 2-А (а.с. 139-140).

01 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ОВК-ГРУПП» - адвоката Пилипець А.Ю., в якому останній просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 147-154)

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду № 575/06.1-01/24 від 04 липня 2024 року у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача Верланова С.М. у розгляді судової справи № 754/3014/23 (22-ц/824/1143/2024), більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цивільним процесуальним законодавством, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи (а.с. 161).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року дану справу було призначено головуючому судді - Левенцю Б.Б., судді, входять до складу колегії: Борисова О.В., Ратнікова В.М. (а.с. 162).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2024 року прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОВК-ГРУПП» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати. Призначено справу до розгляду в приміщенні Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А) без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) (а.с. 163).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції чинній на момент відкриття апеляційного провадження) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючинаступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ «ОВК-ГРУПП» на посаду провідного юрисконсульта за сумісництвом, згідно штатного розпису, з 12 червня 2020 року, що підтверджується наказом директора ТОВ «ОВК-ГРУПП» № 2/20 К від 11 червня 2023 року (а.с. 51).

24 лютого 2022 року до директора ТОВ «ОВК-ГРУПП» надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій останній просив надати відпустку без збереження заробітної плати з 24.02.2022 по день припинення або скасування воєнного стану в Україні (а.с. 53).

Згідно з наказом директора ТОВ «ОВК-ГРУПП» Михайлюка А.В. № 24/22К від 24 лютого 2022 року, ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 24.02.2022 по день припинення або скасування військового стану в Україні (а.с. 54).

ТОВ «ОВК-ГРУПП» було видано довідку від 07 червня 2023 року, про те, що ОСОБА_1 , який працює на посаді провідного юрисконсульта за сумісництвом: не з`являвся та не був присутній на робочому місці у період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно; не виконував покладені на нього трудові обов`язки в очному чи дистанційному порядку у період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно; не виконував покладені на нього трудові обов`язки в очному чи дистанційному порядку у період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно; не подавав заяву про відкликання попередньої заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати та/або заяву про вихід на роботу із бажанням завершити надану відпустку у період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно; у ТОВ «ОВК-ГРУПП» проведено облік виконаної ОСОБА_1 роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці ОСОБА_1 за період часу з 01.03.2022 по 28.02.2023 включно, що становить 00 год. 00 хв. відпрацьованого часу та 00 грн. 00 коп. нарахованої заробітної плати (а.с. 55).

Відповідно до копій табелів обліку використання робочого часу ТОВ «ОВК-ГРУПП» за період з 01.03.2022 по 28.02.2023, в графі працівник ОСОБА_1 наявна відмітка «НА» (а.с. 56-68).

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14.03.2022 № 133, від 18.04.2022 № 259, від 18.05.2022 № 341, від 12.08.2022 № 573, від 07.11.2022 № 757, від 06.02.2023 № 58, від 01.05.2023 № 254, від 26.07.2023 № 451, яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структуру заробітної плати становлять: основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Із змісту ст. 97 КЗпП України вбачається, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці; оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт; форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами; власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно ч. 3 ст. 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до наданих суду доказів ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ОВК-ГРУПП» з 12.06.2020 року.

Звертаючись до суду 02 березня 2023 року з позовом до відповідача ТОВ «ОВК-ГРУПП» про стягнення заробітної плати, позивач посилався на те, що відповідач без наявності будь-якої законної підстави не нараховував та не виплачував позивачу заробітну плату за період з 01.02.2022 року по 28.02.2023 року, внаслідок чого утворилась заборгованість. При цьому, посилався, що не звертався до відповідача з належним чином складеною письмовою заявлю про надання відпустки без збереження заробітної плати, яка за формою і змістом відповідала б встановленому законодавством порядку та була підписана позивачем власноруч (або його електронним підписом). Відтак, вважав, що відповідач порушив його право на заробітну плату.

Однак, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами порушення його права на заробітну плату відповідачем ТОВ «ОВК-ГРУПП».

Наданими стороною відповідача доказами підтверджується законність підстав щодо ненарахування позивачу заробітної плати, а саме: копією заяви ОСОБА_1 про відпуску без збереження заробітної плати з 24.02.2022 по день припинення або скасування воєнного стану в Україні (а.с. 53); копією наказу директора ТОВ «ОВК-ГРУПП» ОСОБА_2 № 24/22К від 24 лютого 2022 року (а.с. 54);копією довідки ТОВ «ОВК-ГРУПП» від 07 червня 2023 року (а.с. 55); копіями табелів обліку використання робочого часу ТОВ «ОВК-ГРУПП» за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 (а.с. 56-68).

Позивач не подавав до суду жодних доказів на спростування поданих стороною позивача документів.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що він не звертався до суду з заявою про відпуску без збереження заробітної плати від 24.02.2022 року, а відтак, у позивача не було законних підстав для не нарахування заробітної плати, адже в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 , підписана власноручно, в якій останній просив надати відпустку без збереження заробітної плати з 24.02.2022 по день припинення або скасування воєнного стану в Україні (а.с. 53). При цьому, позивач не надав до суду доказів на спростування вказаної заяви та не заявляв до суду першої інстанції та (або) до суду апеляційної інстанції клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Не надано позивачем до районного суду будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення протиправних дій, зокрема, щодо виготовлення та подання вказаної заяви (її підробки, тощо).

Апеляційний суд звертає увагу, що позивачем не було надано доказів щодо виконання ним у період з 01.03.2022 по 28.02.2023 року посадових обов`язків на робочому місці чи дистанційно, із позовною заявою про стягнення заробітної плати за вищевказаний період позивач ОСОБА_1 звернувся 02 березня 2023 року, про що свідчить штемпель на конверті поштового відправлення позовної заяви (а.с. 12).

Також, ОСОБА_1 не оскаржувався в судовому порядку наказ директора ТОВ «ОВК-ГРУПП» ОСОБА_2 № 24/22К від 24 лютого 2022 року, яким ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 24.02.2022 по день припинення або скасування військового стану в Україні. Крім того, позивач не спростував інформацію щодо обліку робочого часу.

За вказаних обставин, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав ненадання ОСОБА_1 достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, тоді як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з рішенням суду та не спростовують обставини встановлені в оскаржуваному рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова