Постанова

від 22.11.2023 по справі 185/11052/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9082/23 Справа № 185/11052/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

розглянувши безповідомлення учасниківсправи ум.Дніпро апеляційнускаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Головін В.О.),

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив визнати припиненим договір іпотеки від 09 лютого 2007 р., укладений між Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Іщик М.В. за номером №135/06/з-4 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;

Скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.08.2023 6 майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 4478967 та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 5767265 щодо земельної ділянки, земельна ділянка, загальною площею 0,1900га, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер земельної ділянки: 010702200131, кадастровий номер: 1223584500:03:002:0046.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Із вказаною ухвалою суду не погодився представник позивачки ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, вважає, що судом порушено норми процесуального права, оскільки питання про залучення третьої особи на стороні позивача або відповідача вирішується про відкритті провадження або у підготовчому судовому засіданні.

ОСОБА_2 просив ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві.

Згідно ч.2ст.369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зп.4ч.1ст.379ЦПК Українипідставою дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справіі направленнясправи дляподальшого розглядудо судупершої інстанціїє порушеннянорм процесуальногоправа чинеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,які призвелидо постановленняпомилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоліки позовної заяви не були усунуті, а саме, не зазначено процесуального статусу третьої особи ОСОБА_3 та на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі, згідно положень ст. 53 ЦПК України.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії .

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року позовна заява була залишена без руху для сплати судового збору та зазначення процесуального статусу третьої особи.

21 серпня 2023 року на електронну пошту суду першої інстанції від представника позивача надійшли докази направлення позовної заяви відповідачу та пояснення з яких вбачається, що позивач не використовував своє право досудового врегулювання спору, тобто представником позивача у повному обсязі вимоги ухвали суду від 15 серпня 2023 року виконано не було.

На виконання ухвали про залишення заяви без руху до суду 11 вересня 2023 року від представника позивача надійшла заява, в якій він зазначив, що недолік позовної заяви виправлено та надав квитанцію про оплату судового збору у сумі 858,88 грн., в іншій частині ухвала про залишення позовної заяви без руху не виконана, а саме не зазначено процесуального статусу третьої особи ОСОБА_3 та на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі, згідно положень ст. 53 ЦПК України.

Відповідно до ч.3-5 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

За частиною 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частинами 2 та 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її позивачу з тих підстав, що представником позивачки не вказано процесуального статусу третьої особи, суд першої інстанції дійшов поспішного висновку, оскільки нормами ЦПК України дана дія не передбачена на стадії подання позовної заяви, також як не передбачено залишати позовну заяву без руху з цих підстав.

Апеляційний суд наголошує на тому, що суд першої інстанції мав надавати оцінку колу учасникам справи при відкритті провадження або підготовчому засіданні. Як це передбачено процесуальним законодавством із постановлення ухвали про залучення чи про відмову у залученні третьої особи, а не на стадії прийняття позовної заяви.

Відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що ОСОБА_3 є Приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу, яким було посвідчено оспорюваний договір у даній справі, а тому, слід зазначити, що вимоги суду першої інстанції про зазначення процесуального статусу є безпідставними, оскільки нотаріус не може мати іншого процесуального статусу окрім третьої особи.

Суд першої інстанції повернувши позовну заяву позивачеві в даній справі, не вирішив остаточно справу, чим порушив право на доступ до суду, передбачене ст. 6 Конвенції, не врахувавши пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини «Кутіч проти Харватії», згідно якого право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати судове провадження, але й право одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»).

На підставі викладеного, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та дослідженим матеріалам справи, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви на підставі частини 3 ст. 185 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Павлоградського міськрайонного Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська