Ухвала

від 23.11.2023 по справі 120/15367/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

23 листопада 2023 р.Справа № 120/15367/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про залишення позову без руху у справі за позовом Громадської організації "Автомайдан Вінничина" в інтересах ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправними дій та слухань , такими , що не відбулися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Громадської організації "Автомайдан Вінничина" в інтересах ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправними дій та слухань , такими , що не відбулися.

При розгляді справи виникла необхідність залишити позов без руху, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так предметом спору, серед іншого, є визнання громадських слухань, в рамках проведення громадських обговорень "Детального плану території, обмеженої вулицею Квітуча та річкою Південний Буг" від 06 червня 2022 року такими, що не відбулися. З цими позовними вимогами позивачка звернулась до суду лише 04 жовтня 2023 року. Позов до суду подало з пропуском установленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Цю обставини позивачка заперечує та вказує, що дізналась про громадські слухання лише з листа 12.09.2023 р.

Оцінюючи таку позицію позивачки, суд вказує наступне.

Згідно статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити, серед іншого, оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Згідно п 24.4 Статуту Вінницької міської територіальної громади, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 28.01.2022 р. №799, уповноважений орган міської ради не пізніше ніж через 3 робочих дні після підписання міським головою розпорядження, ухвалення рішення чи видання наказу, і не пізніше ніж за 7 календарних днів до дня проведення громадських слухань, повідомляє через засоби масової інформації , офіційний веб сайт міської ради або в інший спосіб, що є прийнятним для Громади, про дату, місце й час проведення громадських слухань, суб`єкта їх ініціювання, а також про питання, що виносяться на розгляд громадських слухань.

Отже про дату проведенння громадських слухань Вінницька міська рада повідомляє через засоби масової інформації або офіційний веб сайт міської ради або в інший спосіб, що є прийнятним для Громади.

Як видно із витягу газети "Вінницька газета" випуск №22 від 27.05.2022 р. відповідачем опубліковано інформацію про те, що 06.06.2022 р. відбудуться громадські слухання в рамках проведення громадських обговорень "Детального плану території, обмеженої вулицею Квітуча та річкою Південний Буг" . Ця інформація продубльована і на сайті Вінницької міської ради і на сайті Департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради 27.05.2022 р., про що свідчать відповідні витяги.

Також у Вінницькій газеті випуск №25 від 10.06.2022 р. оприлюднено інформацію про те, що громадські слухання 06.06.2022 р. відбулися.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач вжив усіх заходів для ознайомлення громади м. Вінниці про дату і час проведення громадських слухань, що відбулися 06.06.2022 р. ще 27.05.2022 р.

Частиною другою статті 44 КАС передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними визначених КАС певних процесуальних дій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм КАС свідчить, що, в разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Як установлено у частинах першій, другій статті 6 КАС, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив ЄСПЛ в ухвалі від 30 червня 2006 року щодо прийнятності заяви (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право на доступ до суду (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 29 липня 1998 року у справі «Герен проти Франції»(Guerin v. France), п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Водночас такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), п. 45).

Отже, за практикою ЄСПЛ, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд визнав що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах ВС від 26.10.2023 р. у справі 990/139/23 , від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19.

Суд вказує, що спеціальним законом не передбачено обов`язку відповідача надсилати або вручати повідомлення про проведення громадських слухань особі, індивідуально повідомляти про їх проведення, як і не встановлено іншого способу доведення до відома усіх зацікавлених осіб про проведення громадських слухань і їх наслідки, окрім як шляхом опублікування його в засобах масової інформації та на сайті.

Оскільки правовідносини щодо порядку та строків повідомлення (доведення до відома) позивача про проведення громадських слухань, врегульовано спеціальними нормами, то ці відносини не можуть бути одночасно врегульовані й загальними нормами.

Від 06 червня 2022 року до дня подання позову (04 жовтня 2023 року) позивачка не могла не довідатися, що 06 червня 2022 р. мали відбутися громадські слухання, про проведення яких оприлюднено інформацію 27 травня того ж року та що такі слухання порушують чи обмежують її права.

Доводи представника позивача стосовно того, що строк звернення до суду із цим позовом повинен обчислюватися з дня вручення позивачці листа у вересні 2023 р., є хибними, позаяк ґрунтуються на суб`єктивному і помилковому розумінні представником позивача норм законодавства й не вказують на наявність поважних причин пропуску вказаного строку, не зумовлюють наявності підстав для його поновлення.

При цьому, позивачка не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довела, що в цій справі неможливість вчасного подання позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржниці щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, що суд доходить висновку, що позивачкою пропущено строк звернення до суду із вимогою про визнання громадських слухань, в рамках проведення громадських обговорень "Детального плану території, обмеженої вулицею Квітуча та річкою Південний Буг" від 06 червня 2022 року такими, що не відбулися. При цьому, заяви про поновлення строку звернення до суду не подано.

Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч. 13 ст. 171 КАС України).

Відтак враховуючи, що строк звернення до суду пропушено, проте не подано заяву про поновлення такого строку, позов слід залишити без руху.

Керуючись ч. 13 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Громадської організації "Автомайдан Вінничина" в інтересах ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправними дій та слухань , такими , що не відбулися, залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 5 денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, подати заяву про поновлення строків звернення до суду в частині вимог про визнання громадських слухань, в рамках проведення громадських обговорень "Детального плану території, обмеженої вулицею Квітуча та річкою Південний Буг" від 06 червня 2022 року такими, що не відбулися

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна