Рішення

від 22.11.2023 по справі 160/25644/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 рокуСправа № 160/25644/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В.

при секретаріПівоварові В.С.

за участі

представника позивачаБулгакова В.С.

представника відповідачаХоменко О.Ю.

розглянувши в судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровський області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (далі по тексту позивач, ДПП КПВП) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровський області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність, яка полягає в неповерненні Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ДПП "Кривбаспромводопостачання" в рамках ВП 72324882, 72324986, 72325341,72325156 243163,90 гривень;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перерахувати на рахунок ДПП "Кривбаспромводопостачання" належні Боржнику кошти в сумі 243163,90 гривень, які неправомірно стягнуті в ході примусового виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.02.2023 р. у справі №214/3916/18 задоволено апеляційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду від 13.11.2020 р., стягнуто з ДПП Кривбаспромводопстачання на користь: ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 343918,25 грн; ОСОБА_2 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269968,25 грн; ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269620,25 грн; ОСОБА_4 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269620,25 грн.

16.02.2023 р. позивачі звернулися до ДПП Кривбаспромводопостачання із заявами про виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості, до яких додано довідки з банківськими реквізитами для зарахування коштів. ДПП "Кривбаспромводопостачання" у відповідності до поданих заяв виконало рішення суду в добровільному порядку, шляхом нарахування: ОСОБА_1 343918,25 гривень, ОСОБА_2 269968,25 гривень, ОСОБА_3 269620,27 гривень, ОСОБА_4 275438,50 гривень, та перераховано боржником, як податковим агентом, до бюджету в якості ПДФО та військового збору, які є обов`язковими податками з доходу фізичної особи. Таким чином, судове рішення щодо задоволення вимог всіх Стягувачів ДПП КПВП виконано добровільно в повному обсязі.

Незважаючи на повне виконання судового рішення в добровільному порядку; 25.07.2023 на підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) Хоменком Дмитром Юрійовичем в межах виконавчих проваджень №72324882, 72324986, 72325341, 72325156 списано з рахунку ДПП "Кривбаспромводопостачання"1269409,72 грн. в рамках зведеного ВП 48298834.

Про добровільне виконання Постанови Дніпровського апеляційного суду Позивач повідомив Відповідача направленням 04.08.2023 р. відповідних заяв, в яких серед іншого просив закінчити виконавчі провадження у зв`язку із повним виконанням судового рішення.

В подальшому, на рахунок Боржника повернуто відділом примусового виконання рішень 1033544,01 грн.

31.08.2023р. з метою повернення всіх належних Боржнику коштів, які були стягнуті під час примусового виконання, Позивач направив до органу державної виконавчої служби письмові пояснення, в яких звернув увагу на те, що при виконанні рішення суду ДПП КПВП керувалося чинним трудовим та податковим законодавством, а також наявною судовою практикою у аналогічних відносинах, зокрема Постановою Верховного Суду від 18.01.2022 р. у справі № 607/2699/17.

З матеріалів виконавчого провадження стало відомо про перерахування державним виконавцем:

в рамках ВП 72324986 стягувачу - 52643,82 грн., виконавчого збору - 5264,38 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.;

в рамках ВП 72325156 стягувачу - 47892,25 грн., виконавчого збору 4789,22 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.;

в рамках ВП 72325341 стягувачу - 52576,13 грн., виконавчого збору - 5257,61 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.;

в раках ВП 72324882 стягувачу - 67064,05 грн., виконавчого збору - 6706,40 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.

Таким чином, на думку позивача, державним виконавцем ВПВР неправомірно перераховано стягувачам кошти в загальній сумі 243163,90 грн., стягнуті в рамках зведеного виконавчого провадження з ДПП КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ, та які підлягають поверненню Боржнику як неправомірно стягнуті.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до провадження, призначено справу до розгляду, відповідачу запропоновано надати відзив та копію зведеного виконавчого провадження.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що законно та обґрунтовано здійснив стягнення недоотриманої стягувачами суми в розмірі 269620,25 грн, при цьому державний виконавець не наділений повноваженнями давати правову оцінку прийнятого судом рішення, отже не наділений повноваженнями на власний розсуд застосовувати практику розгляду інших судових справ при виконанні чинного рішення суду.

25.10.2023 року судом встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог ч.1 ст.161 КАС України - а саме не додано документ про сплату судового збору - тому ухвалено про залишення позовної заяви без руху відповідно до ч.13-15 ст.172 КАС України, та запропоновано усунути недолік позовної заяви.

Представником позивача на адресу суду надано заяву про усунення недоліків разом платіжною інструкцією та додатковими поясненнями по справі.

Сторони в судовому засіданні підтримали свої позиції зазначені в позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Також, в засіданні ухвалено про відмову в задоволенні клопотання третіх осіб про закриття провадження по справі та залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.02.2023 р. у справі №214/3916/18 задоволено апеляційну скаргу на рішення Саксаганського районного суду від 13.11.2020 р., стягнуто з ДПП Кривбаспромводопстачання на користь:

ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 343918,25 грн;

ОСОБА_2 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269968,25 грн;

ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269620,25 грн;

ОСОБА_4 заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 269620,25 грн.

16.02.2023 р. позивачі (треті особи у даній справі) звернулися до ДПП Кривбаспромводопостачання із заявами про виконання рішення суду.

ДПП "Кривбаспромводопостачання" у відповідності до поданих заяв виконало рішення суду в добровільному порядку, шляхом нарахування:

ОСОБА_1 343918,25 гривень, з яких 276854,20 грн. виплачено безпосередньо на рахунок стягувача, 67064,07 грн. перераховано відповідачем, як податковим агентом, до бюджету в якості ПДФО та військового збору, які є обов`язковими податками з доходу фізичної особи.

ОСОБА_2 269968,25 гривень, з яких 217324,43 грн. виплачено безпосередньо на рахунок стягувача, 52643,82 грн. перераховано відповідачем, як податковим агентом, до бюджету в якості ПДФО та військового збору, які є обов`язковими податками з доходу фізичної особи.

ОСОБА_3 269620,27 гривень, з яких 2174,30 грн. виплачено безпосередньо на рахунок стягувача, 52575,97 грн. перераховано відповідачем, як податковим агентом, до бюджету в якості ПДФО та військового збору, які є обов`язковими податками з доходу фізичної особи.

ОСОБА_4 275438,50 гривень, з яких 218,00 грн. виплачено безпосередньо на рахунок стягувача, 53710,50 грн. перераховано відповідачем, як податковим агентом, до бюджету в якості ПДФО та військового збору, які є обов`язковими податками з доходу фізичної особи.

Таким чином, судове рішення щодо задоволення вимог всіх Стягувачів ДПП КПВП виконало добровільно в повному обсязі.

25.07.2023 на підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) (надалі - Відповідач) ОСОБА_5 винесено Постанови про відкриття виконавчого провадження №72324882, 72324986, 72325341, 72325156 про стягнення з ДПП "Кривбаспромводопостачання" на користь стягувачів коштів на виконання судового рішення.

Постановами від 26.07.2023 р. ВП № 72324882, 72324986, 72325341, 72325156 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 48298834.

Про добровільне виконання Постанови Дніпровського апеляційного суду Позивач повідомив Відповідача направленням 04.08.2023 р. відповідних заяв, в яких серед іншого просив закінчити виконавчі провадження у зв`язку із повним виконанням судового рішення.

04.08.2023 р. органом виконавчої служби списано з рахунку ДПП "Кривбаспромводопостачання" 1269409,72 грн. в рамках зведеного ВП 48298834.

В подальшому, на рахунок Боржника повернуто відділом примусового виконання рішень 1033544,01 грн,: 17.08.2023р. - 1026245,82 грн. та 23.08.2023р. - 7298,19 грн.

31.08.2023р. з метою повернення всіх належних Боржнику коштів, які були стягнуті під час примусового виконання, Позивач направив до органу державної виконавчої служби письмові пояснення, в яких звернув увагу на те, що при виконанні рішення суду ДПП КПВП керувалося чинним трудовим та податковим законодавством, а також наявною судовою практикою у аналогічних відносинах, зокрема Постановою Верховного Суду від 18.01.2022 р. у справі № 607/2699/17.

11.09.2023 представником Позивача направлено заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень.

З матеріалів зведеного виконавчого провадження позивач дізнався про перерахування державним виконавцем:

в рамках ВП 72324986 стягувачу - 52643,82 грн., виконавчого збору-5264,38 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.;

в рамках ВП 72325156 стягувачу - 47892,25 грн., виконавчого збору - 4 789,22 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.;

в рамках ВП 72325341 стягувачу - 52576,13 грн., виконавчого збору - 5 257,61 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.;

в раках ВП 72324882 стягувачу - 67064,05 грн., виконавчого збору - 6 706,40 грн., витрат на проведення виконавчих дій - 69,00 грн. та 173,51 грн.

Таким чином, Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що державним виконавцем ВПВР неправомірно перераховано стягувачам кошти в загальній сумі 243163,90 грн., стягнуті в рамках зведеного виконавчого провадження з ДПП "Кривбаспромводопостачання", та які підлягають поверненню Боржнику як неправомірно стягнуті.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з Конституцією України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, слід зазначити, що оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, то відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16.

Також, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.

Судом встановлено, що позивачем оскаржується бездіяльність в рамках зведеного ВП 48298834 в якому об`єднано виконання рішень судів прийнятих в порядку цивільного та господарського судочинства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, порядок примусового виконання рішень визначає Закон України Про виконавче провадження.

Відповідно до норм статті 1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів, (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Нормами ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір, суд не приймає доводи відповідача, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону, оскільки боржник виплатив стягувачу не всю суму, яка вказана в рішенні суду.

Така позиція відповідача не в повній мірі відповідає положенням чинного законодавства, оскільки, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд наводить у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення, що і міститься в постанові Дніпропетровського апеляційного суду від 08.02.2023 року.

При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, суд керувався постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.

Щодо пояснення представника відповідача, що він не наділений повноваженнями давати правову оцінку прийнятого судом рішення, отже не наділений повноваженнями на власний розсуд застосовувати практику розгляду інших судових справ при виконанні чинного рішення суду, суд зазначає про таке.

В Україні статус обов`язкових джерел права в Україні мають нормативно-правові акти, нормативні договори, судові прецеденти. Також, джерелами права є практика Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, правові позиції Верховного Суду України та правові висновки Верховного Суду.

Таким чином, державний виконавець відповідно до Конституції України має приймати до уваги та використовувати в роботі рішення, що набрали законної сили, що є обов`язковими для виконання на всій території України.

Отже, боржник, (позивач у даній справі) правомірно третім особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснив виплату присуджених судом сум, та перерахував як податковим агентом до бюджету ПДФО та військовий збір.

Згідно матеріалів зведеного виконавчого провадження судом встановлено, що 04.08.2023 р. органом виконавчої служби списано з рахунку ДПП "Кривбаспромводопостачання" 1269409,72 грн. в рамках зведеного ВП 48298834. Отримувач згідно платіжної інструкції 48298834/2 Південне МУМЮ (м.Одеса) (ЄДРПОУ 43315529).

Заявами від 04.08.2023 року, які відповідачем отримано 11.08.2023 року, ДПП "Кривбаспромводопостачання" повідомив Заступника начальника Управління Південного МУМЮ (м.Одеса) про виконання рішень суду в добровільному порядку та клопотав про закінчення виконавчого провадження.

Згідно платіжної інструкції №1874 від 17.08.02023 року та платіжної інструкції №08/2023/82 від 23.08.2023 року на рахунок Боржника (ДПП "Кривбаспромводопостачання") повернуто відділом примусового виконання рішень суму коштів в розмірі 1033544,01 грн,: 17.08.2023р. - 1026245,82 грн. та 23.08.2023р. - 7298,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

31.08.2023р. з метою повернення всіх належних Боржнику коштів, які були стягнуті під час примусового виконання, Позивач направив до органу державної виконавчої служби письмові пояснення, та 11.09.2023 заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень.

Проте, 25.09.2023р державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП 72324986, ВП 72325156, ВП 72325341, ВП 72324882

Таким чином, Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що державним виконавцем ВПВР неправомірно стягнуто кошти в загальній сумі 243163,90 грн., які стягнуті в рамках зведеного виконавчого провадження з ДПП "Кривбаспромводопостачання", та які підлягають поверненню Боржнику як неправомірно стягнуті.

Згідно п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, відповідно до п.9 ст.27 виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

В позовній заяві позивач не наводить нормативне обґрунтування, чому утримання коштів виконавчою службою в рахунок витрат на проведення виконавчих дій є протиправним та не оскаржує постанови про відкриття виконавчих проваджень та постанови про арешт коштів боржника. Тобто, виконавчою службою здійснювались правомірні виконавчі дії, що обумовлює певні витрати в рамках виконавчого провадження.

Отже, списання коштів з рахунку позивача в розмірі 970,04 грн. суд вважає правомірним.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Варто наголосити, що державний виконавець законно прийняв до виконання виконавчі документи за заявою стягувачів (третіх осіб у даній справі), проте в подальшому не здійснив відповідних дій, встановивши фактичне повне виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України: при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність, яка полягає в неповерненні Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ДПП "Кривбаспромводопостачання" в рамках зведеного виконавчого провадження №№ВП 72324882, 72324986, 72325341,72325156 - 242193,86 гривень.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перерахувати на рахунок ДПП "Кривбаспромводопостачання" належні Боржнику кошти в сумі 242193,86 гривень, які неправомірно стягнуті в ході примусового виконання.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ДПП "Кривбаспромводопостачання" судовий збір в розмірі 3632,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя О.В. Єфанова