Рішення

від 23.11.2023 по справі 160/23043/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 рокуСправа №160/23043/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» до начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області Дяденчука Дмитра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба з безпеки на транспорті України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» (далі позивач, ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК») до начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області Дяденчука Дмитра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба з безпеки на транспорті України, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №004728 від 12.07.2023 року начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м.Дніпро, 49000) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 41412140, вул. Іван Акінфієва, буд. 18, приміщення 35, м.Дніпро, 49000) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування позовної заяви ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» зазначено, щоосновним видом економічної діяльності Позивача є КВЕД 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», а послуги з перевезення вантажів серед видів його економічної діяльності відсутні. Позивач стверджує, що перевезення вантажів здійснювало інше підприємство, у якого основним видом діяльності є саме на вантажні перевезення, що підтверджується випискою з ЄДПРОУ Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ДНЕПР ТРАНС 21». При цьому, позивач підтвердив, що він є власником транспортного засобу, на якому здійснювалося спірне перевезення вантажу. Позивач зазначив, що ТВО «СОЮЗ ЛОГІСТИК» забезпечувало на підставі товарно-транспортної накладної від 22.06.2023 р. №ТМ-3906 транспортно-експедиційні послуги перевізнику, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД ДНЕПР ТРАНС 21» на підставі договору №19/06-23 від 19.06.2023 р. Одночасно із цим, позивач наголосив, що його було помилково зазначено вантажовідправником в товарно-транспортній накладній №ТМ-3906 від 22.06.2023 р. помилково, однак він не був перевізником вантажу. Наведені вище обставини не були враховані відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови. Позивач стверджує, що він не надавав послуг з перевезення вантажів, а здійснював експедиторські послуги перевізнику, у зв`язку з чим його не може бути притягнуто за зазначене в акті перевірки №003818 від 22.06.2023 р. порушення до відповідальності у вигляді штрафу, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Станом на 23.11.2023 р. від начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області Дяденчука Дмитра Миколайовича безпосередньо відзиву на позовну заяву, заперечень, пояснень, заяв або клопотань до суду не надходило.

23.10.2023 р. до суду надійшов через систему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті відзив на позовну заяву, в яких викладено заперечення проти позовних вимог ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК». У відзиві на позовну заяву зазначено, що постанова №004728 від 12.07.2023 р. прийнята на основі акту №003818 від 22.06.2023 р., в якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області зазначене і конкретизоване порушення ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК». Позивач здійснює господарську діяльність за КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», а відтак позивач є автомобільним перевізником в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт». Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) підтверджує факт надання послуг з перевезення вантажу, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської діяльності з постачання, що підтверджено у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 р. у справі №810/3713/16. Згідно з ТТН №ТМ-3906 від 22.06.2023 р. автомобільним перевізником зазначено ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК», а вантажоодержувачем - ТОВ «Криворізький завод ЗБК». Враховуючи те, що вантажоодержувачем є особа відмінна від позивача, то має місце саме надання послуг перевезення вантажу позивачем, а відтак доводи позивача про те, що ним послуг вантажного перевезення не надавалося і він не є автомобільним перевізником не відповідає дійсності. З огляду на викладене, оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

26.10.2023 р. до суду надійшла від ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» відповідь на відзив, в якій позивач повторно наголосив на протиправності оскаржуваної постанови. Зауважив, що основним видом економічної діяльності підприємства є за КВЕД 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», а послуги з перевезення вантажів серед видів його економічної діяльності відсутні. Позивач наголосив, що перевезення відповідного вантажу здійснювало інше підприємство, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД ДНЕПР ТРАНС 21». В той час як ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК», як власник транспортного засобу, забезпечував на підставі товарно-транспортної накладної «ТМ-3906 від 22.06.2023 р. транспортно-експедиційні послуги перевізнику, яким є ТОВ «БУД ДНЕПР ТРАНС 21» на підставі договору №19/06-23 від 19.06.2023 р. Позивач стверджує, що у вищезазначеній товарно-транспортній накладній його було зазначено в якості перевізника помилково, однак він перевізником не був, що не було враховано та не прийнято під час прийняття спірної постанови.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 41412140) зареєстровано як юридичну особу 22.06.2017 р.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів економічної діяльності позивача належить (коди за КВЕД):

46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний);

43.12 підготовчі роботи на будівельному майданчику;

46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

49.41 вантажний автомобільний транспорт;

52.24 транспортне оброблення вантажів;

52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.;

77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

У позовній заяві ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» підтвердило, що у власності підприємства перебуває транспортний засіб - DAF, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки MOESUIN номерний знак НОМЕР_2 , на підставі нотаріально завіреного договору оренди транспортного засобу від 15.07.2022 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

За змістом акта №003818 від 22.06.2023 р. (далі акт), 22.06.2023 о 09 год. 30 хв на автодорозі М-30, «Стрий-Умань-Дніпро - Ізварине» , на 916 км +897 м автомобіль DAF, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки MOESUIN номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , рухався з відсутнім протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та п. 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №30 від 07.06.2010 р. (далі - Положення №340) та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 р. (далі - Інструкція №385).

За вищенаведене порушення передбачена відповідальність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті мітиться посилання, зокрема, на ТТН №ТМ-3906 від 22.06.2023 р., в якій зазначено в якості автомобільного перевізника ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК», Замовником та Вантажовідправником вказано «ФОП ОСОБА_3 », а в якості вантажоодержувача зазначено «ТОВ «Криворізький завод ЗБК».

Водій отримав примірник акта, про що свідчить підпис останнього на цьому акті.

05.07.2023 р. Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки направлено на електронну адресу ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 12.07.2023 р.

12.05.2023 р. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки Дмитром Дяденчуком проведено розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, в ході якого встановлено порушення ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» ст.ст.34,48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоїнаказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010р. за №946/18241, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №003818 від 22.06.2023 р.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004728 від 12.05.2023 р., якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000, 00 грн.

Вважаючи вказану вище постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» звернулося до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 р. (далі - Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т. ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 р., Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 р. (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про автомобільний транспорт»,наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 р. , затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджененаказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340від 07.06.2010 р. (далі - Положення №340).

Відповідно до статті 18Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 48Закону №2344передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48Закону №2344віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Згідно з положеннями статті 49Закону №2344, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Інструкції №385визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3Інструкції №385визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4Інструкції №385терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктом 2.4Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Саме визначити про дотримання визначеного режиму праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

В розумінні норми ст.18Закону №2344,контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2020 р. по справі №823/1199/17.

Матеріалами справи встановлено, що при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено порушеннястатті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність індивідуальної контрольної картки водія.

В акті № 003818 від 22.06.2023 р. встановлене порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №30 від 07.06.2010 р. та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 р., а саме: відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Одночасно з цим позивачем в адміністративному позові не спростовано виявлене порушення.

Відтак, наведені позивачем обставини не є підставою для скасування правильної за змістом постанови про накладення штрафу.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першоїстатті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону №344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач надавав послуги з перевезення вантажу без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізникастаттею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першоїстатті 60 Закону №2344-IIIзастосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджениминаказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 р. за №128/2568 (даліПравила №363), наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

- перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

- замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни;

- замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

- вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

- вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип. реєстраційний номер), причіп, напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та або експедитора.

Факт здійснення господарської операції фіксується в товарно-транспортному документі і його наявність є обов`язковою, в такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в рамках адміністративної справи №440/3783/18.

ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення вантажу, документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської діяльності з постачання, що підтверджено у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 р. у справі №810/3713/16.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення вантажу.

З системного аналізу законодавчих норм випливає, що автомобільним перевізником може бути фізична особа або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажів на комерційній основі чи за власний кошт.

Згідно з ТТН №ТМ-3906 від 22.06.2023 р. в якості Автомобільного перевізника зазначено «СОЮЗ ЛОГІСТИК», Замовником та Вантажовідправником вказано «ФОП ОСОБА_3 », а в якості Вантажоодержувача зазначено «ТОВ «Криворізький завод ЗБК».

Відтак, зважаючи на те, що вантажоодержувачем є особа відмінна від позивача суб`єкта господарювання, то має місце саме надання послуг перевезення вантажу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» посилається на те. що забезпечував на підставі вищезазначеної ТТН товарно-експедиційні послуги перевізнику, яким є ТОВ «БУД ДНЕПР ТРАНС 21» на підставі договору №19/06-23 від 19.06.2023 р.

Разом з тим, слід зауважити, що в ТТН відсутні посилання на договір №19/06-23 від 19.06.2023 р., не зазначено ТОВ «БУД ДНЕПР ТРАНС 21» в жодній з граф накладної.

При цьому, будь-яких інших доказів того, що безпосереднім перевізником під час спірного транспортування товару було ТОВ «БУД ДНЕПР ТРАНС 21» позивачем до суду не надано й судом не встановлено.

Одночасно із цим судом враховано, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД «49.41 Вантажний автомобільний транспорт».

При цьому, відповідно до КВЕД-2010: Клас 49.41 включає:

- усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом:

- перевезення лісоматеріалів:

- перевезення великогабаритних вантажів;

- рефрижераторні перевезення;

- перевезення великовагових вантажів;

- перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у т.ч. збирання молока на фермах;

- перевезення автомобілів:

- перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації.

Цей клас також включає:

- оренди вантажних автомобілів з водієм;

- вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили;

- надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.

З огляду на викладене, викладені у позовній заяві ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» доводи про те. що послуг вантажного перевезення позивачем не надавалося і перевезення здійснювалося на виконання договору №19/06-2023 від 19.06.2023 р. є недоведеними.

Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Положення статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 р. по справі №820/4624/17.

Також, із висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.02.2023 р. по справі №240/22448/20 слідує, що ТТН може бути тим документом, з якого можна встановити автомобільного перевізника.

Відтак, зазначена товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу як автомобільним перевізником.

Таким чином, ТОВ «СОЮЗ ЛОГ1СТИК» є автомобільним перевізником в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»..

Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантаж) автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Положення статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити ja перевезення вантаж) встановлену плату.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 р. по справі №820/4624/17.

Надаючи оцінку наведеним аргументам, суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, док) менти, на підставі яких виконують вантажні та пасажирські перевезення.

Проте всупереч вимогам діючого законодавства у водія, який здійснював спірне перевезення вантажу були відсутні відповідні документи, що було встановлено під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Отже. Державною службою України з безпеки на транспорті правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК».

З огляду на вищевикладені обставини та норми права, суд дійшов до висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а, отже, оскаржена постанова за №004728 від 12.07.2023 р. про застосування до ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимогстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписівстатті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб`єктом владних повноважень, посадовою особою якого прийнято оскаржувану постанову, належним чином доведено правомірність свого рішення, тоді як позивачем не доведено своєї правової позиції та не спростовано доводи відповідача, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2,72,77,241,243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 41412140, вул. Івана Акінфієва, буд. 18, прим. 35, м.Дніпро, 49000) до начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області Дяденчука Дмитра Миколайовича (місцезнаходження юридичної особи: вул. Воскресенська, буд. 24, м.Дніпро, 49000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба з безпеки на транспорті України (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м.Київ, 01135) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2023 р.

Суддя О.М. Неклеса