Постанова

від 17.04.2024 по справі 160/23043/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23043/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ЛОГІСТІК" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 ( суддя першої інстанції Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/23043/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ЛОГІСТІК" до начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області Дяденчука Дмитра Миколайовича третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» до начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області Дяденчука Дмитра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба з безпеки на транспорті України, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №004728 від 12.07.2023 року начальника відділу державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, буд. 24, м.Дніпро, 49000) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 41412140, вул. Іван Акінфієва, буд. 18, приміщення 35, м.Дніпро, 49000) адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видом економічної діяльності позивача є КВЕД 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», а послуги з перевезення вантажів серед видів його економічної діяльності відсутні. Позивач стверджує, що перевезення вантажів здійснювало інше підприємство, у якого основним видом діяльності є саме на вантажні перевезення, що підтверджується випискою з ЄДПРОУ Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ДНЕПР ТРАНС 21». При цьому, позивач підтвердив, що він є власником транспортного засобу, на якому здійснювалося спірне перевезення вантажу. Позивач зазначив, що ТВО «СОЮЗ ЛОГІСТИК» забезпечувало на підставі товарно-транспортної накладної від 22.06.2023 р. №ТМ-3906 транспортно-експедиційні послуги перевізнику, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД ДНЕПР ТРАНС 21» на підставі договору №19/06-23 від 19.06.2023 р. Одночасно із цим, позивач наголосив, що його було помилково зазначено вантажовідправником в товарно-транспортній накладній №ТМ-3906 від 22.06.2023 р. помилково, однак він не був перевізником вантажу. Наведені вище обставини не були враховані відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови. Позивач стверджує, що він не надавав послуг з перевезення вантажів, а здійснював експедиторські послуги перевізнику, у зв`язку з чим його не може бути притягнуто за зазначене в акті перевірки №003818 від 22.06.2023 р. порушення до відповідальності у вигляді штрафу, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 41412140) зареєстровано як юридичну особу 22.06.2017 р.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів економічної діяльності позивача належить (коди за КВЕД):

46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний);

43.12 підготовчі роботи на будівельному майданчику;

46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

49.41 вантажний автомобільний транспорт;

52.24 транспортне оброблення вантажів;

52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.;

77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

У позовній заяві ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» підтвердило, що у власності підприємства перебуває транспортний засіб - DAF, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки MOESUIN номерний знак НОМЕР_2 , на підставі нотаріально завіреного договору оренди транспортного засобу від 15.07.2022 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

За змістом акта №003818 від 22.06.2023 р. (далі акт), 22.06.2023 о 09 год. 30 хв на автодорозі М-30, «Стрий-Умань-Дніпро - Ізварине» , на 916 км +897 м автомобіль DAF, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки MOESUIN номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , рухався з відсутнім протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та п. 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №30 від 07.06.2010 р. (далі - Положення №340) та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 р. (далі - Інструкція №385).

За вищенаведене порушення передбачена відповідальність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті мітиться посилання, зокрема, на ТТН №ТМ-3906 від 22.06.2023 р., в якій зазначено в якості автомобільного перевізника ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК», Замовником та Вантажовідправником вказано «ФОП ОСОБА_3 », а в якості вантажоодержувача зазначено «ТОВ «Криворізький завод ЗБК».

Водій отримав примірник акта, про що свідчить підпис останнього на цьому акті.

05.07.2023 р. Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки направлено на електронну адресу ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 12.07.2023 р.

12.05.2023 р. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки Дмитром Дяденчуком проведено розгляд справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, в ході якого встановлено порушення ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010р. за №946/18241, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №003818 від 22.06.2023 р.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004728 від 12.05.2023 р., якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000, 00 грн.

Вважаючи вказану вище постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, ТОВ «СОЮЗ ЛОГІСТИК» звернулося до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - це перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340), встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до п.1.3 Положення №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Отже, у даному випадку, законодавець в імперативному порядку визначає умови для встановлення на транспортний засіб тахографа.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкції №385). П. 1.3 Інструкції №385 встановлено, що її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Системний аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. Для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами ст. 48 Закону, обов`язковим також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. В свою чергу автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу таких документів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 травня 2019 у справі №816/124/17, від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Під час рейдової перевірки посадовими особами контролюючого органу було виявлено факт відсутності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Таким чином, автомобільний перевізник дотримання вищезазначеного обов`язку не забезпечив.

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами

Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів-це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

При цьому документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника-документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія-посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

У справі, що розглядається, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22 вказав, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

За визначеннями, наведеними у пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Наведене формулювання свідчить, що ТТН є документом комерційно-господарського характеру, що складається суб`єктами підприємницької діяльності з метою розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі №120/554/23.

Згідно наявної в матеріалах справи ТТН від 22.06.2023 №ТМ-3906, в останній визначено автомобільним перевізником ТОВ «Союз Логістік».

Твердження товариства, що у ТТН від 22.06.2023 №ТМ-3906 помилково зазначено позивача перевізником, колегією суддів не приймаються, оскільки, у суду не має підстав вважати, що дані які містяться у ТТН є помилковими або невірними. Відповідач в акті проведення спірної перевірки не зазначив, що йому було надано інформації про дійсного автомобільного перевізника.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах то основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, та правильність і повнота заповнення цього документа покладається на сторін договору. Зважаючи на те, що позивач був учасником цих договірних відносин, обов`язок щодо перевірки правильності та повноти заповнення цього документу покладається зокрема і на нього як і наслідок, і відповідальність за результатом такого заповнення несуть учасники договірних відносин.

Відповідач, як контролюючий орган не має повноважень самостійно визначати той чи інший статус учасника договірних відносин, зважаючи на те, що йому водієм у відповідності до закону має пред`являтися посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна на вантаж, в якій в свою чергу і зазначається перевізник.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.

На переконання колегії, позивачем у даній справі не доведено протиправності оскаржуваної постанови, а відтак підстави для скасування останньої відсутні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ЛОГІСТІК" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 в адміністративній справі №160/23043/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров