Рішення
від 24.10.2023 по справі 320/2453/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року м. Київ № 320/2453/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Полуботкіної О.Ю. за участю представників сторін: від позивача Мельник М.М. від відповідача Авдієнко О.П., Удод І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (далі також позивач, ТОВ «Сінево Україна», Товариство) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, ЦМУ ДПС, податковий/контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2023 за № 132/Ж10/31-00-07-02-01-25. Позовні вимоги мотивовані незаконністю та необґрунтованістю висновків акта ЦМУ ДПС від 13.01.2023 № 47/ЖБ/31-00-07-02-01-20/37409124, оформленого за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сінево Україна», що були покладені в основу прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 19.01.2023 № 132/Ж10/31-00-07-02-01-25. Так, позивач стверджує про безпідставність висновків контролючого органу щодо заниження ним показників задекларованих сум податку на прибуток підприємств внаслідок продажу корпоративних прав у товаристві за ціною нижчою від балансової, віднесення до складу адміністративних витрат і витрат на збут вартостей отриманих від фізичних осіб-підприємців послуг. На його переконання, ані податкове законодавство, ані національні стандарти бухгалтерського обліку не забороняють продаж корпоративних прав заціною нижчою від їх балансової вартості, а тому дії позивача з продажу на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2019 належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Сінево Схід» у розмірі 67,91% на користь Компанії «Медікавер Інвестментс Бі.Ві» за ринковою вартістю, що склалася на момент здійснення угоди і була підтверджена звітом про незалежну оцінку від 28.10.2019, є цілком законними. Щодо посилань контролюючого органу на завищення Товариством адміністративних витрат і витрат на збут (всього на загальну суму 17 515 650,63 грн.) по взаємовідносинах із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , то позивач зазначив, що в акті перевірки не зазначений чіткий перелік документів, які ним не були надані перевіряючим. Наведена обставина свідчить про те, що акт перевірки складений із порушенням вимог п. 4 розд. III Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України віл 20.08.2015 № 727. У даному випадку, на думку позивача, він надав до перевірки достатньо первинних документів на підтвердження вчинення господарських операцій (як то договори про надання послуг, акти приймання-передачі послуг). При цьому згідно з актом перевірки, податковим органом факти оплати ТОВ «Сінево Україна» вказаних послуг не заперечуються. Крім того, позивач вказує на допущення контролюючим органом процедурних порушень як при призначенні документальної перевірки (а саме в наказі від 21.12.2021 № 783, на підставі якого проведена перевірка, не вказаний період діяльності позивача, який мав перевірятися, а також відсутні підпис начальника і печатка державного органу; при внесенні змін до наказу № 783 щодо дати початку податкової перевірки в грудні 2022 року, податковий орган вийшов за межі наданої йому законодавчої компетенції, оскільки станом на 02.12.2022 наказ № 783 вже вичерпав свою дію за спливом строку), так й при складанні самого акта такої перевірки (з огляду на незабезпечення реалізації права позивача на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної документальної перевірки, оскільки товариством подані відповідні заперечення на акт перевірки 20.01.2023, які не були долучені відповідачем до матеріалів перевірки, а відтак й не були враховані при прийнятті податкового повідомлення-рішення), що, на його погляд, є достатніми підставами для визнання результатів проведеної перевірки протиправними. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 відкрито провадження у справі № 320/2453/23 за вказаним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання. На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволення позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ЦМУ ДПС мотивувало тим, що спірна документальна перевірка була призначена на підставі наказу від 21.12.2021 № 783 та фактично проводилась у період з 05.12.2022 по 06.01.2023 (з урахуванням продовження терміну реалізації такої перевірки з 26.12.2022 на 10-ть робочих днів на підставі наказу від 21.12.2022 № 230/ж1). Ініцювання такої перевірки на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було зумовлено необхідністю перегляду результатів попередньо проведеної документальної перевірки в частині питання оподаткування податком на прибуток підприємств за наслідком отримання заперечень ТОВ «Сінево Україна» на висновки акта перевірки. При цьому у зв`язку з дією встановленого на момент призначення поточної документальної перевірки мораторію на проведення документальних перевірок як таких, така перевірка не була розпочата. У подальшому, з огляду на внесені зміни до норм пп. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України згідно із законом України від 12.05.2022 № 2260-ХІ в частині зняття мораторію на проведення окремих видів документальних перевірок, у контролюючого органу виникло право на проведення документальних перевірок, призначених на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Таким чином, наказом відповідача від 02.12.2022 № 192/Ж1 були внесені зміни до наказу від 21.12.2021 № 783 щодо дати початку проведення перевірки. Порядок таких дій податкового органу відповідач чинному порядку внесення змін до наказів про проведення перевірок, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 № 470 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії мід підрозділами органів Державної податкової служби при організації проведення та реалізації матеріалів перевірок платників податків». Додатково представник відповідача зазначив, що наказ від 21.12.2021 № 783 про призначення позапланової перевірки був вручений особисто представнику позивача 21.12.2021, та останній містить підпис начальника ЦМУ ДПС й скріплений печаткою контролюючого органу. Зауваження ж щодо відсутності в наказі саме періоду проведення перевірки підприємства не заслуговують на увагу, оскільки такий наказ містить посилання на намір здійснити перевірку з питань, що стали предметом заперечень платника податків на висновки акта перевірки від 25.11.2022 № 1214/31-00-07-03-01/34709124, проведеної за визначений період. Тобто, період призначеної перевірки не може виходити за межі періоду перевірки, результати якої оскаржуються в досудовому порядку. Стосовно обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач повідомив суду, що в основу прийняття такого рішення покладені висновки акта перевірки про вчинення товариством трьох податкових правопорушень: 1) заниження фінансовго результату до оподаткування на 105 157 995,00 грн. в результаті продажу позивачем корпоративних прав у ТОВ «Сінево Україна`за ціною нижчою від балансової, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 18 928 439,00 грн.; 2) завищення показників задекларованих адміністративних витрат і витрат на збут по взаємовідносинам із фізичними особами-підприємцями всього на загальну суму 17 515 650,63 грн.,що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 3 152 817,00 грн.; 3) заниження фінансового результату на суму 882 405,58 грн. внаслідок порушення вимог пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на 158 833,00 грн. Водночас, як вбачається з тексту позовної заяви, з перелічених епізодів порушень позивачем оскаржуються лише два перших. Зафіксовані в акті перевірки висновки про допущенні порушення норм податкового законодавства вважає обґрунтованими й законними. У подальшому представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де навів додаткові пояснення на спростування висновків акта перевірки, а представник відповідача, у свою чергу заперечення. Також представники сторін подали до суду додаткові письмові пояснення, разом із доказами (в тому числі розрахунок суми оспорюваного грошового зобов`язання) в розрізі по епізодах порушень; висновок експертів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» від 06.03.2023 № 06-03/23, складений за результатами проведеної на замовлення ТОВ «Сінево України» комісійної судової економічної експертизи. 09.05.2023 суд відповідно до протокольної ухвали оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Присутній у судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову, відповіді на відзив та додаткових пояснень. У свою чергу представники відповідача проти позову заперечували. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 25.11.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків за результатами проведеної документальної планової виїзною перевіркою ТОВ «Сінево Україна» був складений акт за № 1214/31-00-07-03-01/34709124, проти висновків якого позивач оформив та надіслав контролюючому органу письмові заперечення. З огляду на наведене та керуючись нормами п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, пп. 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, начальником ЦМУ ДПС Чмеруком М. прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124)» від 21.12.2021 № 783 (далі Наказ № 783). За змістом цього Наказу вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача (код ЄДРПОУ 34709124), місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, літ. «А» з питань, що стали предметом заперечень Товариства, починаючи з 01.04.2022 тривалістю 15 робочих днів. Разом з тим, на момент прийняття Наказу № 783 діюча редакція норм п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачала, що встановлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині певних визначених порушення вимог законодавства. Крім того, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України постановив Указ за № 62/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Наведені обставини свідчать про те, що на момент призначення на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової перевірки позивача, така не могла бути реалізована контролюючим органом й фактично не розпачалася. Надалі у зв`язку з прийняттям Закону України від 03.11.2022 № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» (яким внесені зміни до п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині відновлення проведення перевірок, призначених на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього ж Кодексу) начальник ЦМУ ДПС Чмерук М. прийняв рішення щодо внесення змін до наказу від 21.12.2021 № 783 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124)», а саме: у пункті 1 слова та цифри « 1 квітня 2022 року» замінити словами та цифрами « 05 грудня 2022 року», що оформлене наказом від 02.12.2022 № 192/ж1 «Про внесення змін до наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.12.2021 № 783» (далі Наказ № 192/ж1). Тобто, за змістом Наказу № 192/ж1 контролюючий орган лише змінив дату, з якої мало початися проведення документальної позапланової перевірки. Копії зазначених Наказів №783 і №192/ж1 вручені уповноваженій посадовій особі Товариства перед початком проведенням зазначеної документальної перевірки, а співробітники податкового органу були допущені до проведення перевірки. Окрім того, з метою здійснення внутрішнього контролю за виконанням Наказу № 783 в актуальній редакції, начальником управління податкового аудиту підприємств невиробничої сфери ОСОБА_7 оформлено текст вказаного з урахуванням змін, внесених Наказом № 192/ж1. Згідно пояснень представника відповідача зазначений документ є нічим іншим як моніторинговим наказом, а тому останній відповідно Регламенту Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом від 23.12.2020 № 7, призначений для внутрішнього користування, підписується керівником структурного підрозділу органу ДПС, який був розробником розпорядчого документа, та фактично не має для платника податків ніякого змістовного значення. У період з 05.12.2022 по 06.01.2023 співробітники ЦМУ ДПС на підставі направлень на перевірку від 05.12.2022 та наказу від 02.12.2022 № 192/ж1 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сінево Україна» з питань, що стали предметом заперечення за період з 01.10.2017 по 30.06.2021 (а саме по суті заперечень платника проти висновків акта перевірки від 25.11.2021 № 1214/31-00-07-03-01/34709124 щодо заниження Товариством фінансового результату до оподаткування, що призвело до заниження податку нак прибуток підприємств). При цьому термін зазначеної документальної перевірки продовжувався з 26.12.2022 на 10-ть робочих днів на підставі наказу ЦМУ ДПС «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки» від 21.12.2022 № 230/ж1 (що також був вручений уповноваженій посадовій особі Товариства). За результатами цієї документальної перевірки складений акт від 13.01.2023 № 47/ЖБ/31-00-07-02-01-20/37409124, в якому місться висновки про вчинення позивачем наступних порушень норм податкового законодавства: - п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п.п. 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», ст.ст. 1, 2, 3 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88, п.п. 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток всього на суму 22 240 089,00 грн. (в т.ч. за 4-ий квартал 2017 року на суму 147 982,48 грн., 1-ий квартал 2018 року - 172 258,74 грн., півріччя 2018 року - 317 053,42 грн., 3-и квартали 2018 року - 468 476,98 грн., 2018 рік - 818 036,93 грн., 1-ий квартал 2019 року - 406 830,99 грн., півріччя 2019 року - 767 338,07 грн., 3-и квартали 2019 року - 1 137 398,61 грн., 2019 рік - 20 259 823,33 грн., 1-ий квартал 2020 року - 213 600,16 грн., півріччя 2020 року - 385 211,31 грн., 3-и квартали 2020 року - 551 825,97 грн., 2020 рік - 735 683,69 грн., 1-ий квартал 2021 року - 158 879,17 грн., півріччя 2021 року - 278 562,79 грн. 19.01.2023 на підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 132/Ж10/31-00-07-02-01-25 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 27 800 111,25 грн. (з них основним платежем 22 240 089,00 грн., штрафними санкціями 5 560 022,25 грн.). При цьому в ході розгляду судової справи представник відповідача подав до суду розрахунок сум грошового зобов`язання по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню в розрізі по епізодах порушень. Не погоджуючись із висновками вказаного акта перевірки від 13.01.2023, ТОВ «Сінево Україна» подало до ЦМУ ДПС 20.01.2023 письмові заперечення вих. №11 від 20.01.2023. Розглянувши по суті вказані заперечення позивача відповідач своїм листом від 20.0102023 вих. № 60/ж12/31-00-07-02-01 повідомив про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечень відповідно без задоволення. Надалі, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення від 19.01.2023 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В тексті позовної заяви позивач зазначав, що контролюючим органом було порушено вимоги чинного законодавства при призначенні описаної вище позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сінево Україна» та прийнятті на її підставі податкового повідомлення-рішення, що може бути підставою для скасування останнього. Надаючи оцінку таким доводам позивача суд виходить з того, що правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Так, за змістом норм п. 75.1 ст. 75 зазначеного Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Зокрема, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК Ураїни, - якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. При цьому Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у підпункті 78.1.5 п. 78.1, видається у разі розгляду заперечення до акта перевірки, - контролюючим органом, який проводив перевірку. На підставі зазначеного у цьому пункті наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. У силу п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. А саме абз. 1 - 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Аналіз наведених норм ПК України дає підстави для висновку, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Як свідчать наявні у справі у матеріали та не заперечується сторонами, копію наказу від 21.12.2021 № 783 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124» вручено уповноваженому представнику Товариства Гончарук С.В. 21.12.2021. При цьому заперечень проти наявності підстав для призначення зазначеної перевірки у зв`язку із виникненням підстави, передбаченої пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, позивач у позовній заяві не навів. Вказана документальна позапланова виїзна перевірка мала розпочатися з 01.04.2022. Проте, станом на 21.12.2021 діяли норми п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України (у редакції Законів України від 30.03.2020 № 540-IX, від 13.05.2020 № 591-IХ, від 14.07.2020 № 786-IX), якими передбачалося запровадження мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в певній визначеній частині порушення вимог законодавства. Надалі дія пункту 52-2 підрозд. 10 розд. XX ПК України була зупинена на період дії воєнного, надзвичайного стану в силу п. 2 розд. II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX. В той же час пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України викладено в такій редакції: « 69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.2-1 та 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу. Така камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена протягом 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання;». У подальшому за наслідком внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 № 2719-IX (що набрав чинності з 25.11.2022) змін до абз. 3 пп. 69.2 редакція абз. 1 3 вказаного підпункту виглядала наступним чином: «Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: а) камеральних перевірок; б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів); в) фактичних перевірок.». Таким чином, здійснення призначеної на підставі Наказу № 783, проте не розпочатої з 01.04.2022 в силу дії мораторію на проведення документальних перевірок, документальної позапланової виїзної перевірки позивача стало можливим після 25.11.2022. Наведена обставина свідчить про те, що причина, з якої вказана документальна перевірка не була розпочата у первинно визначений термін, носила тимчасовий характер, не була невідворотною та усунута шляхом прийняття Закону України від 03.11.2022 № 2719-IX. Керуючись за аналогією положеннями пп. 1.2.7 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 № 470 (яким передбачена можливість внесення органом ДПС відповідних змін до попереднього наказу на проведення перевірки після усунення причин, через які своєчасно не розпочато перевірку), начальник ЦМУ ДПС 02.12.2022 прийняв описаний вище наказ № 192/1 «Про внесення змін змін до наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.12.2021 № 783», який також вручено комерційному директору ТОВ «Сінево Україна» 05.12.2022, перед початком проведення документальної перевірки. Дослідивши та проаналізувавши зміст обох наказів № 783 і № 192/Ж1 суд дійшов висновку, що такі оформлені з дотримання вимог чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити наказу, що дають можливість ідентифікувати, зокрема вид та підстави для проведення перевірки, дата початку і тривалість її здійснення, період діяльності, який буде перевірятися. При цьому суд відхиляє як безпідставне посилання представника позивача на відсутність у тексті Наказу № 783 відомостей про період діяльності товариства, який підлягав перевірці, оскільки, як вже було встановлено судом в ході розгляду цієї справи, описану вище позапланову документальну перевірку призначено відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст.78 ПК України, а тому цілком є зрозумілим та водночас й не заперечується позивачем, що перевіряємий період такої не міг виходити за межі відповідного періоду, зазначеного в акті від 22.11.2021 № 1214/31-00-07-03-01/34709124. А тому в даному випадку незазначення в Наказі № 783 періоду діяльності товариства, який підлягав повторній перевірці, у зв`язку із необхідністю підтвердження/спростування заперечень платника податку (позивача) на висновки акта попередньо проведеної документальної перевірки, не є тим дефектом в оформленні наказу, що повинен розглядатися як підстава для визнання такого наказу протиправним. Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду висвітленів його постанові від 05.03.2019 у справі № 813/4376/17. Поряд з цим, нормами п. 86.1, 86.10 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника. Згідно з абз. 1 і 2 п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі ж незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Натомість нормами останнього абзацу пп. 86.7.4 п. 86. 7 ст. 86 ПК України окремо визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу. У силу положень абз. 1 пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту. Як вбачається з наявних у справі матеріалів, за наслідками отримання 13.01.2023 примірника акта перевірки від 13.01.2023 № 47/ЖБ/31-00-07-02-01-20/37409124 Товариство у межах встановленого ПК України терміну (5 робочих днів за днем отримання акта) подало до ЦМУ ДПС письмові заперечення від 20.01.2023 на окремі висновки цього акта перевірки та щодо законності проведення перевірки з мотивів, що наведені у позовній заяві. Вказані заперечення платника були розглянуті контролюючим органом в день їх отримання та відхилені, як такі, що не спростовують висновки акта. Податкове повідомлення-рішення на підставі цього акта перевірки дійсно було прийнято за день до розгляду по суті заперечень платника податків (тобто, 19.01.2023), однак зазначене процедурне порушення фактично не призвело до обмеження закріпленого ПК України права платника податків на подання заперечень та додаткових документів до акта перевірки як таке. Слід також зауважити, що судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при прийнятті постанови 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, від 28.07.2023 у справі № 580/3888/22 сформовано правовий висновок, згідно якого у разі оскарження наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Водночас у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні й проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що, у даному випадку відсутні підстави стверджувати, що дії відповідача щодо внесення змін до наказу про призначення документальної перевірки в частині дати початку реалізації такої, а також передчасне прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення самі по собі зумовлюють протиправність такого рішення в цілому. А тому, зважаючи на наведені висновки, суд вважає за необхідне надати також правову оцінку висновкам акта перевірки по суті виявлених правопорушень. Надаючи правову оцінку обгрунтованості висновків акта перевірки в частині заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму 105 157 995,00 грн. у зв`язку з продажем корпоративних прав за ціною нижчою від балансової вартості таких, що призвело до заниження податкового зобов`язання з названого податку за період 2019 рік на суму 18 928 430,10 грн., суд виходив з наступного. На стор. 5 9 акта перевірки зафіксовано, що упродовж періоду з 01.10.2017 по 30.09.2019 ТОВ «Сінево Україна» обліковувало у бухгалтерському обліку довгострокові фінансові інвестиції у вигляді корпоративних прав ТОВ «Сінево Схід» (ЄДРПОУ 34288605) у розмірі 17 250 000,00 грн., яка є номінальною вартістю частки (частка в статутному капіталі складала 100% до 18.10.2019, а з 18.10.2019 частка в статутному капіталі складала вже 67,91%. Згідно балансу (а саме звіту про фінансовий стан) та приміток до річної фінансової звітності станом на 01.10.2017 та станом на 30.09.2019 ТОВ «Сінево Україна» відображало корпоративні права ТОВ «Сінево Схід» у сумі 17 250 тис. грн. у рядку 1030 Балансу «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємства» та у примітках до річної фінансової звітності у розділі «Фінансові інвестиції» підрозділ «Фінансові інвестиці за методом участі в капіталі в асоційовані підприємства, як довгострокові» (Додатки 10-14). 29.10.2019 між ТОВ «Сінево Україна», як продавцем, і компанією «Медикавер Інвестментс Бі. Ві» (Королівство Нідерландів, номер компанії КуК 34183149), як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки від 29.10.2019, за умовами якого ТОВ ТОВ «Сінево Україна» продає та передає у власність компані «Медикавер Інвестментс Бі. Ві» частку (а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Сінево Схід», що становить 67,91%) і всі права, які мають відношення до неї або виникають за неї, а покупець, у свою чергу, зобов`язується сплатити ціну в якості оплати за частку ціну та прийняти у власність покупця частку і всі права, які мають відношення до неї або виникають за неї. Право власності продавця на частку на дату договору підтверджується статутом Товариства та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після придбання частки покупець стане одноособовим учасником ТОВ «Сінево Схід». Ціна частки за цим договором становить 9 961 000,00 грн. Відповідність розміру ціни ринковій вартості частки визначена на підставі звіту про незалежну оцінку вартості частки в статутному капіталі ТОВ «Сінево Схід» від 26.10.2019, виданого ПП «Донецько- Східний брокерський торговий дім» (код ЄДРПОУ 32516073), в особі оцінювача ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво від 13.02.1999 № 1279, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів від 17.05.2005 № 2842). Оплата ціни здійснюється покупцем на користь продавця шляхом перерахування коштів на рахунок продавця. Покупець зобов`язується оплатити ціну на користь продавця протягом 30-ти календарних днів з дати договору. Передача частки здійснюється сторонами шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі частки в день укладення цього договору з урахуванням вимог чинного законодавства України. Таким чином, ТОВ «Сінево Україна» здійснено продаж корпоративних прав ТОВ «Сінево Схід» нерезиденту компанії «Медикавер Інвестментс Бі. Ві» (Королівство Нідерландів, номер компанії КуК 34183149), яка є пов`язаною особою, на підставі договору купівлі-продажу частки від 29.10.2019 за вартістю 9 961 000,00 грн. (тобто, за ціною нижчою її балансової (номінальної) вартості 17 250 тис. грн.). В бухгалтерському обліку зроблені наступні проводки: Дт 141 - Кт 971 на суму 17 250 000,00 грн.; Дт 361 - Кт 741 на суму 9 961 000,00 грн.; Дт 311 - Кт 361 на суму 9 961 000,00 грн.; Дт 741 - Кт 793 на суму 9 961 000,00 грн. Станом на 30.06.2021 дебіторська/кредиторська заборгованість за вказаним договором купівлі-продажу відсутня. Посилаючись на Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 12 «Фінансові інвестиції», перевіряючи зазначили, що ТОВ «Сінево Україна» має довгострокові інвестиції в асоційоване підприємство ТОВ «Сінево Схід», так як мало частку в статутному капіталі 100% до 18.10.2019, а тому не може обліковувати такі інвестиції за собівартостю, оскільки їх реалізація не здійснювалась упродовж більше ніж 10 років. Таким чином, товариство було зобов`язане обліковувати корпоративні права у бухгалтерському обліку виключно за методом участі в капіталі та балансова вартість корпоративних прав мала визначатись з урахуванням величини власного капіталу об`єкта оподаткування. У контексті наведених доводів працівниким ЦМУ ДПС зробили власні розрахунки справедливої вартості корпоративних прав ТОВ «Сінево Україна», для чого використали дані фінансової звітності ТОВ «Сінево схід» за останній звітний період, що передує даті продажу корпоративних прав. А саме за даними балансу за 9-ть місяців 2019 року розмір власного капіталу ТОВ «Сінево схід» збільшувався за рахунок чистого прибутку та іншого сукупного доходу та за останній звітний період, що передує даті продажу корпоративних прав, склав 169 566 тис. грн. З огляду на це, відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» балансова (справедлива) вартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі ТОВ «Сінево Україна» на дату реалізації складала 115 118 995,00 грн. (169 517 000,00 грн.*67,91%). Як наслідок при реалізації частки корпоративних прав (67,91%) ТОВ «Сінево Україна» занизило фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на суму 105 157 995,00 грн. (тобто, 115 118 995,00 грн. - 9 961 000,00 грн.). З метою встановлення причин продажу корпоративних прав пов`язаній особі за вартістю нижчою від справедливої вартості перевіряючі вручили ТОВ «Сінево Україна» відповідний письмовий запит від 21.12.2022 № 6 щодо надання підтверджуючих документів. У відповідь отримано лист товариства від 22.12.2022, в якому було зазначено, що при операціях із пов`язаними особами підприємством застосовується метод порівнювальної неконтрольованої ціни, але його застосування було унеможливлено у зв`язку із специфікою предмету купівлі-продажу та відсутністю зіставних операцій. У зв`язку з чим було прийнято рішення (яке оформлене наказом від 17.10.2019 № 121 «Про питання щодо продажу фінансової інвестиції») щодо продажу частки в корпоративних правах за ціною, яка буде зазначена в звіті про незалежну оцінку. В ході проведення перевірки ТОВ «Сінево Україна» пред`явило ревізорам-інспекторам звіт про незалежну оцінку вартості часток в статутному капіталі від 28.10.2019, який складений суб`єктом оціночної діяльності - ПП «Донецько- Східний брокерський торговий дім» (код ЄДРПОУ 32516073) на підставі договору на надання послуг від 18.10.2019 № 132/10/19. Проаналізувавши зміст зазначеного звіту про незалежну оцінку вартості часток в статутному капіталі, контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки мета оцінки корпоративних прав суб`єктом оціночної діяльності полягала у визначенні ринкової вартості лише для реалізації на відкритому ринку та з урахуванням зробленого оцінювачем застереження щодо некоректності використання такої в інших цілях, то визначення платником податку ринкової вартості корпоративних прав в цілях відображення у бухгалтерському обліку не за правилами, встановленими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не відповідає вимогам діючого законодавства. А тому ТОВ «Сінево Україна» було порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, вимоги п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.п. 11, 12 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2019 рік на суму 105 157 995,00 грн. За змістом норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). В розумінні пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України «корпоративні права» - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Проаналізуваши зміст розд. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України суд з`ясував, що норми такого не передбачають коригування (збільшення) фінансового результату при продажу саме корпоративних прав за ціною нижчою від балансової вартості. Таке коригування стосується лише цінних паперів (згідно з пп. 141.2.1 і 141.2.2 п. 141.2 ст. 141 зазначеного Кодексу). Аналогічна позиція наведена у листі ДФС від 10.11.2015 № 23923/6/99-99- 19-02-02-15 (останній опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України за наступним посиланням: https://tax.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/64989.html), відповідно до якого фінансовий результат до оподаткування не коригується на різниці по операціях з продажу та іншого відчуження корпоративних прав, виражених в іншій, ніж цінні папери, формі. Відповідно до п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Згідно з п. 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163, «справедлива вартість» - це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату. Пунктом 33 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, передбачено, що оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що зокрема справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами. Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91, визначено, що фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно. Отже, продаж корпоративних прав за ціною, меншою їх балансової вартості (номіналу), призводить до виникнення витрат в бухгалтерському обліку, які зменшують фінансовий результат підприємства і, відповідно, об`єкт оподаткування податком на прибуток. У контексті наведеного суд зазначає, що у матеріалах справи наявна копія наказу ТОВ «Сінево Україна» від 18.11.2008 № 101 «Про бухгалтерський облік корпоративних прав ТОВ «Сінево Схід», відповідно до тексту якого товариство, посилаючись на те, що вказані корпоративні права були були придбапні з метою подальшого продажу впродовж 12 місяців на користь підприємства, яке входить в групу Medicover, вирішило такі придбані корпоративні права відповідно до п. 8 і 9, пп. «а» п. 17 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» обліковувати за фактичною собівартістю без застосування методу участі у капіталі. Згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості» справедлива вартість це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу активу чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання). Таким чином, корпоративні права (фінансові інвестиції) мають обліковуватись на балансі підприємства не за номіналом, а за справедливою (ринковою) вартістю, якщо рішення щодо такого було прийнято підприємством. Через це в будь-якому випадку під час продажу корпоративних прав за їх ринковою ціною (нижче номіналу або за уціненою балансовою вартістю) у підприємства в бухгалтерському обліку виникатимуть витрати (під час уцінки корпоративних прав до їх ринкової вартості або під час продажу), які зменшуватимуть об`єкт оподаткування податком на прибуток. При цьому жодних коригувань в бік збільшення об`єкта оподаткування податком на прибуток, як вже було з`ясовано судом, ПК України не передбачає. Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України при відображенні в податковому обліку операції з продажу в 2019 році корпоративних прав, виражених не у формі цінних паперів, та заниження у взаємозв`язку із цим податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 18 928 439,10 грн. не знайшли свого нормативного та документального підтвердження. Щодо доводів перевіряючих про завищення позивачем адміністративних витрат і витрат на збут за період 4-ий квартал 2017 року 1-е півріччя 2021 року на загальну суму 17 515 650,63 грн. по взаємовідносинах із контрагентами надавачами послуг фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , що зумовило заниження ТОВ «Сінево Україна» фінансового резульату до оподаткування податком на прибуток підприємств на аналогічну суму коштів та, як наслідок, заниження податкового зобов`язання з названого податку на 3 152 817,11 грн., суд зазначає наступне. В розумінні норм пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України «господарською діяльністю» є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; «розумна економічна причина (ділова мета)» - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України). Починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій). Порядок формування витрат у бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16), що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. Зокрема, за змістом п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Водночас витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (п. 17 зазначеного П(С)БО). Згідно з п. 18 і 19 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед них винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо, а аткож інші витрати загальногосподарського призначення. Витрати ж на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV). Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Аналіз наведених норм Закону №996-ХIV та положень П(С)БО дає підстави для висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України. Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі № 826/1536/18, від 11.12.2018 у справі № 804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону № 996-ХIV. Зокрема, за усталеною практикою Верховного Суду правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Також Верховний Суд у текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15 відзначив, що: «недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди»; «…за певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.». В той же час у своїх інших постановах Касаційний адміністративний суд від 17.03.2020 у справі № 812/9439/13-а, від 17.08.2022 у справі № 640/4237/19 акцентував увагу на наступному: «придбання товарів та послуг передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку. Тобто, витрати на придбання товарів та послуг, понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.»; «Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. … зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Проте із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.». За даними акта перевірки (стор. 9 31) упродовж перевіряємого періоду ТОВ «Сінево Україна» мало фінансово-господарські взаємовідносини із рядом суб`єктів підприємницької діяльності приватними підприємцями ОСОБА_1 (на підставі договору про надання юридичних послуг від 15.08.2017), ОСОБА_9 на підставі договору про надання юридичних послуг від 02.01.2020), ОСОБА_3 (на підставі договору про надання послуг № 02 від 04.01.2016), ОСОБА_4 (на підставі договорів про надання послуг № 25/01 від 25.01.2017 та № 02/01 від 02.01.2018), ОСОБА_5 (на підставі договору про надання послуг № 09 від 04.01.2016) і ОСОБА_6 (на підставі договору про надання послуг № 20180216/01 від 16.02.2018). В якості підтвердження виконання зобов`язань за переліченими договорами позивач надав до перевірки акти приймання-передачі послуг (в т.ч. по операціях з ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 5 043 799,00 грн., по операціях з ФОП ОСОБА_9 на загальну суму 3 353 211,00 грн., по операціях з ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 1 119 000,00 грн., по операціях з ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 4 074 198,60 грн., по операціях ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 1 049 900,00 грн., по операціях з ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 2 846 592,02 грн.). платіжні доручення з відомостями про проведені розрахунки із підприємцями. Проаналізувавши тексти зазначених актів приймання-передачі послуг перевіряючи встановивли, що: - акти наданих юридичних послуг не містять докладного та вичерпного переліку щодо обсягу та змісту наданих послуг, із їх кількісними та вартісними показниками. Так, кожен акт містить узагальнену інформацію стосовно наданих юридичних послуг протягом поточного місяця та відповідно до якого не має можливості визначити фактичну дату отримання послуг та її обсяг (в розрізі послуги); посади та прізвища осіб, які безпосередньо здійснюють господарську операцію (а саме хто надає консультацію та кого консультують). При цьому надання юридичних послуг носило постійний (щомісячний) характер, переважна більшість яких час від часу повторюються; - акти наданих послуг з ФОП ОСОБА_3 не містять докладного та вичерпного переліку щодо обсягу та змісту наданих послуг з їх кількісними та вартісним показниками, а саме: фактичну дату отримання послуг та її обсяг (в розрізі послуги); яким шляхом розповсюджувались інформаційні матеріали серед споживачів про послуги (опитування, анкетування), місця надання послуг, перелік видів досліджень біологічного матеріалу, вартість медичних послуг; яким шляхом було зафіксовано обізнаність та попит споживачів про медичні послуги; яким шляхом було зафіксовано розміщення інформаційних матеріалів про медичні послуги на інформаційних стелажах та стендах в медичних закладах; яким чином здійснювався контроль за наявністю в медичних закладах інформаційних матеріалів стосовно медичних послуг; документальне підтвердження звернення споживачів до Замовника за медичними послугами протягом звітного періоду; - акта наданих послуг ФОП ОСОБА_4 не містять докладного та вичерпного переліку щодо обсягу та змісту наданих послуг з їх кількісними та вартісним показниками; - акти наданих послуг ФОП ОСОБА_5 не містять докладного та вичерпного переліку щодо обсягу та змісту наданих послуг з їх кількісними та вартісним показниками, а саме: фактичну дату отримання послуг та її обсяг (в розрізі послуги); яким шляхом розповсюджувались інформаційні матеріали серед споживачів про послуги (опитування, анкетування), місця надання послуг, перелік видів досліджень біологічного матеріалу, вартість медичних послуг; яким шляхом було зафіксовано обізнаність та попит споживачів про медичні послуги; яким шляхом було зафіксовано розміщення інформаційних матеріалів про медичні послуги на інформаційних стелажах та стендах в медичних закладах; яким чином здійснювався контроль за наявністю в медичних закладах інформаційних матеріалів стосовно медичних послуг; документальне підтвердження звернення споживачів до замовника за медичними послугами протягом звітного періоду; - акти наданих послуг ФОП ОСОБА_6 не містять докладного та вичерпного переліку щодо обсягу та змісту надаваних послуг з їх кількісними та вартісним показниками. У зв`язку з цим ЦМУ ДПС під час здійснення перевірки вручило ТОВ «Сінево Україна» письмові запити щодо надання первинних документів (звіти), які б розкривали суть, зміст та обсяг наданих послуг в актах приймання-передачі робіт (надання послуг) на що було отримано відповідь від 29.12.2022, якою відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на те, що законодавством не встановлено деталізацію опису господарських операцій у первинному документів. З огляду на що перевіряючими були складені акти про ненадання документів. Враховуючи наведене контролюючий орган дійшов висновків про відсутність можливості підтвердити виключно наданими до перевірками документами (актами, платіжними дорученнями) факти реального отримання ТОВ «Сінево Україна» послуг та встановити наявність взаємозв`язку між такими й господарською діяльністю підприємства, оскільки позивач: - не надав до перевірки документів, які давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих послуг (звітів, висновків, правових експертиз договорів, контрактів та інших документів правового змісту, письмових юридичних консультацій, складання і оформлення корпоративних документів, представництво в суді, складання і подача процесуальних документів у судових спорах, доповідних записок, письмових заявок замовника або будь-яких інших документів, які б документували певну усну юридичну консультацію) в результаті чого не можливо встановити, яким чином дані послуги пов`язані з господарською діяльністю підприємства та підтвердити факт їх отримання. Також Товариство не обгрунтувало необхідність придбання юридичних послуг у ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_9 у відповідних об`ємах та за узгодженими у договорах вартостями, наявність об`єктивно існуючих економічних чинників (ділової мети), в силу яких Товариство було змушене організовувати діяльність саме на таких умовах, зважаючи, у тому числі, на те, що у штаті Товариства наявні працівники з посадовими обов`язками, які фактично дублюють зміст отриманих послуг; - не надав до перевірки документів, що давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих послуг по договору № 02 від 04.01.2016 (звіти, які передбачені умовами даного договору, накази по підприємству щодо необхідності придбання у сторонніх організацій послуг, спрямованих на забезпечення стимулювання продажу медичних послуг тощо), в результаті чого неможливо встановити, яким чином дані послуги повязані з господарською діяльністю підприємства та підтвердити факт їх отримання; - не надав до перевірки документів, що давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих послуг по договору № 25/01 від 25.01.2017 (звіти про проведену роботу з оцінки ефективності діяльності підприємства, у яких мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику, накази по підприємству щодо необхідності придбання у сторонніх організацій послуг з оцінки ефективності діяльності підприємства тощо), в результаті чого неможливо встановити, яким чином дані послуги повязані з господарською діяльністю підприємства та підтвердити факт їх отримання; - не надав до перевірки документів, які давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих послуг по договору № 09 від 04.01.2016 (звіти, які передбачені умовами даного договору, накази по підприємству щодо необхідності придбання у сторонніх організацій послуг спрямованих на забезпечення стимулювання продажу медичних послуг, тощо), в результаті чого неможливо встановити, яким чином дані послуги пов`язані з господарською діяльністю підприємства та підтвердити факт їх отримання; - не надав до перевірки документів, які б підтверджували фактичне надання послуг по договору № 20180216/01 від 16.02.2018, а саме: звітів про виконанні роботи, передбачені пунктом 2.6 цього договору; наказів по підприємству щодо необхідності придбання у сторонніх організацій послуг; звітів з відомостями про перелік ЗМІ, що підлягали моніторингу, перелік сайтів, соціальних мереж, де висвітлювалась господарська діяльність замовника, визначалась тональність відгуків споживачів щодо послуг замовника; документи, що розкривають зміст наданих консультаційних послуг з питань лояльності суб`єктів інформаційного простору до послуг замовника, поліпшення тональності відгуків у ЗМІ та соціальних мережах про діяльність замовника. Крім того, у ТОВ «Сінево Україна» відсутні документи, які дали б змогу чітко відстежити результат замовлених послуг, їх спрямованість на досягнення саме конкретних цілей у діяльності платника. Акти наданих послуг не містять доказів того, що виконавці взагалі вивчали, досліджували та аналізували ЗМІ та мережі Інтернет, залучали нових споживачів, консультували та інформували про ефективність діяльності Товариства. До перевірки не надані докази передачі інформації за результатами наданих послуг (відповідні звіти, плани); не доведено, якими силами та засобами надавались консультаційні та інформаційні послуги, хто виступав їх конкретними виконавцями; не зазначено, хто здійснював контроль за якістю наданих послуг і доказів того, як саме зібрана інформація використовується у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Не надано належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у періоди 2017 2020 років між ТОВ «Сінево Україна» (як замовником) і фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (як виконавцями) були укладені договори щодо надання послуг, а саме: - договору про надання юридичних послуг від 15.08.2017 з виконавцем ФОП ОСОБА_1 , за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника (позивача) надати замовнику юридичні послуги, а останній повинен оплатити виконавцеві зазначені послуги. При цьому термін «юридичні послуги» у межах цього договору означає наступні послуги, але не обмежується ними: юридичні консультації щодо законодавства України; правова експертиза документів; підготовка проектів та інших документів; юридична перевірка суб`єктів господарської діяльності; надання правової допомоги під час переговорів; представництво інтересів замовника в державних органах, судах, підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності; інші юридичні послуги, які замовник може вимагати. Послуги надаються виключно щодо питань, які прямо стосуються господарської діяльності замовника. Згідно ст. 2 даного договору сторони визначили наступний порядок надання послуг: юридичні послуги надаються виконавцем за усними або письмовими заявками замовника. Замовник і виконавець використовують всі можливі засоби для підтримки оперативного зв`язку (телефон, телеграф, телефакс, електронна пошта, кур`єри та ін.). Замовник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі забезпечувати відомостями, матеріалами і даними необхідними для точного і належного виконання його доручень. За необхідності виконавець має право залучити субпідрядника для надання послуг за цим договором. Виконавець веде облік послуг, які надаються замовнику, та при необхідності, надання послуг може бути оформлене окремим протоколом (довідкою). Сторони також узгодили, що загальна ціна договору складається з цін зазначених у всіх актах приймання-передачі послуг, підписаних відносно цього договору які є невід`ємною частиною цього договору. Щомісячна ціна наданих послуг розраховується виходячи із діючої погодинної ставки виконавця у розмірі 3 000,00 грн. за одну годину роботи виконавця без ПДВ (без урахування витрат, пов`язаних із наданням послуг, які окремо компенсуються виконавцю). Правовим документом, який фіксує вартість послуг, наданих замовнику та є підставою для їх оплати, є акт приймання-передачі послуг; - договору про надання юридичних послуг від 02.01.2020 з виконавцем ФОП ОСОБА_9 , відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника (позивача) надати замовнику юридичні послуги, а останній повинен оплатити виконавцеві зазначені послуги. При цьому термін «юридичні послуги» у межах цього договору означає наступні послуги, але не обмежується ними: юридичні консультації щодо законодавства України; правова експертиза документів; підготовка проектів та інших документів; юридична перевірка суб`єктів господарської діяльності; надання правової допомоги під час переговорів; представництво інтересів замовника в державних органах, судах, підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності; інші юридичні послуги, які замовник може вимагати. Послуги надаються виключно щодо питань, які прямо стосуються господарської діяльності замовника. Згідно ст. 2 даного договору сторони визначили наступний порядок надання послуг: юридичні послуги надаються виконавцем за усними або письмовими заявками замовника. Замовник і виконавець використовують всі можливі засоби для підтримки оперативного зв`язку (телефон, телеграф, телефакс, електронна пошта, кур`єри та ін.). Замовник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі забезпечувати відомостями, матеріалами і даними необхідними для точного і належного виконання його доручень. За необхідності виконавець має право залучити субпідрядника для надання послуг за цим договором. Виконавець веде облік послуг, які надаються замовнику, та при необхідності, надання послуг може бути оформлене окремим протоколом (довідкою). Сторони також узгодили, що загальна ціна договору складається з цін зазначених у всіх актах приймання-передачі послуг, підписаних відносно цього договору які є невід`ємною частиною цього договору. Щомісячна ціна наданих послуг розраховується виходячи із діючої погодинної ставки виконавця у розмірі 4 000,00 грн. за одну годину роботи виконавця без ПДВ (без урахування витрат, пов`язаних із наданням послуг, які окремо компенсуються виконавцю). Правовим документом, який фіксує вартість послуг, наданих замовнику та є підставою для їх оплати, є акт приймання-передачі послуг; - договору про надання послуг № 02 від 04.01.2016 з виконавцем ФОП ОСОБА_3 , згідно з яким виконавець за завдванням замовника зобов`язується упродовж всього строку дії цього договору надавати замовнику (позивачу) послуги спрямовані на забезпечення стимулювання продажу медичних послуг, а замовник, у свою чергу, - оплачувати належним чином надані послуги. Послуги включають в себе: розповсюдження інформації про замовника та медичні послуги в медичних закладах (перелік таких наведений в додатку № 1 до до даного договору) шляхом розповсюдження інформаційних матеріалів серед споживачів, а також надання споживачам усної інформації про замовника та медичні послуги а саме про місці надання медичних послуг, перелік видів досліджень біологічного матеріалу вартість медичних послуг, тощо; розміщення інформаційних матеріалів про медичні послуги на інформаційних стелажах та стендах медичних закладах; контроль за наявністю в медичних закладах інформаційних матеріалів стосовно медичних послуг; збір інформації щодо обізнаності споживачів щодо медичних послуг, а також відносно попиту на медичні послуги. Зазначені послуги надаються на території міста Києва та Київської області упродовж визначеного у договорі періоду. Послуги за цим договором придбаваються замовником для використання в своїй господарській діяльності з метою збереження/збільшення обсягу продажу медичних послуг. При цьому замовник зобов`язується своєчасно надавати виконавцю інформацію та/або інформаційні матеріали, необхідні для надання послуг. Послуга надані за цим договором передаються виконавцем замовнику шляхом підписання актів. Крім того, виконавець надає замовнику звіт за формою згідно з додатком № 2 для цього договору. звіт надається в електронній формі та надсилається на електронну пошту замовника, інформація про яку додатково доводиться до виконавця. Щомісячна ціна наданих виконавцем послуг встановлюється сторонами в акті та складається з двох складових: постійної складової, яка становить 25 000,00 грн. і включає, в т.ч. числі всі витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг; змінної складової, яка розраховується замовником виходячи із кількості споживачів, які звернулись до замовника за медичними послугами протягом звітного періоду у зв`язку із наданням виконавцем послуг та ставкою за зверненням одного споживача, яка становить 100,00 грн. При цьому для цілей визначення змінної складової ціни послуг сторони погодили, що споживач, який звернувся за медичними послугами вважається таким, що звернувся до замовника в результаті надання виконавцем послуг, якщо він або надавав інформаційний матеріал отриманий від виконавця, або усно заявив про рекомендації виконавця відносно замовника та медичних послуг; - договорів про надання послуг № 25/01 від 25.01.2017 та № 02/01 від 02.01.2018 з виконавцем ФОП Кідонь В.П., за умовами яких останній зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цими договорами надавати замовнику (позивачу) консультаційні послуги з питань, пов`язаних з діяльністю замовника. Метою надання вказаних послуги визначено підвищення рівня професійної підготовки персоналу замовника та покращення ефективності діяльності замовника. Порядок надання даних послуг та вартість послуг визначаються у додаткових угодах до відповідних договорів. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за даними джоговорами та додатковими угодами до них сторони складають акти виконаних робіт (надання послуг), які підписуються представниками сторін. При цьому виконавець має забезпечити матеріально-технічне обслуговування під час надання таких послуг. У свою чергу замовник має право одержувати необхідну інформацію про послуги, методику надання послуги, а також одержувати послугу, якість якої відповідає вимогам, як і звичайна ставляться до послуг такого роду. Замовник сплачує виконавцеві плату за надані послуги шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється замовником протягом 5-ти робочих днів після отримання замовником рахунку від виконавця. У підписаних названими сторонами додаткових угод до вказаних договорів останні конкретизували, що предметом договорів є консультаційні послуги з оцінки ефективності діяльності замовника; - договору про надання послуг № 09 від 04.01.2016 з виконавцем ФОП Бишлягою О.В., згідно з яким виконавець за завдванням замовника зобов`язується упродовж всього строку дії цього договору надавати замовнику (позивачу) послуги спрямовані на забезпечення стимулювання продажу медичних послуг, а замовник, у свою чергу, - оплачувати належним чином надані послуги. Послуги включають в себе: розповсюдження інформації про замовника та медичні послуги в медичних закладах (перелік таких наведений в додатку № 1 до до даного договору) шляхом розповсюдження інформаційних матеріалів серед споживачів, а також надання споживачам усної інформації про замовника та медичні послуги а саме про місці надання медичних послуг, перелік видів досліджень біологічного матеріалу вартість медичних послуг, тощо; розміщення інформаційних матеріалів про медичні послуги на інформаційних стелажах та стендах медичних закладах; контроль за наявністю в медичних закладах інформаційних матеріалів стосовно медичних послуг; збір інформації щодо обізнаності споживачів щодо медичних послуг, а також відносно попиту на медичні послуги. Зазначені послуги надаються на території міста Одеси та Одеської області упродовж визначеного у договорі періоду. Послуги за цим договором придбаваються замовником для використання в своїй господарській діяльності з метою збереження/збільшення обсягу продажу медичних послуг. При цьому замовник зобов`язується своєчасно надавати виконавцю інформацію та/або інформаційні матеріали, необхідні для надання послуг. Послуга надані за цим договором передаються виконавцем замовнику шляхом підписання актів. Крім того, виконавець надає замовнику звіт за формою згідно з додатком № 2 для цього договору. звіт надається в електронній формі та надсилається на електронну пошту замовника, інформація про яку додатково доводиться до виконавця. Щомісячна ціна наданих виконавцем послуг встановлюється сторонами в акті та складається з двох складових: постійної складової, яка становить 25 000,00 грн. і включає, в т.ч. числі всі витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг; змінної складової, яка розраховується замовником виходячи із кількості споживачів, які звернулись до замовника за медичними послугами протягом звітного періоду у зв`язку із наданням виконавцем послуг та ставкою за зверненням одного споживача, яка становить 100,00 грн. При цьому для цілей визначення змінної складової ціни послуг сторони погодили, що споживач, який звернувся за медичними послугами вважається таким, що звернувся до замовника в результаті надання виконавцем послуг, якщо він або надавав інформаційний матеріал отриманий від виконавця, або усно заявив про рекомендації виконавця відносно замовника та медичних послуг; - договору про надання послуг № 20180216/01 від 16.02.2018 з виконавцем ФОП ОСОБА_6 , згідно якого останній надає замовнику інформаційні послуги (а саме: моніторингу ЗМІ, мережі Інтернет, соціальних мереж, тощо з приводу висвітлення господарської діяльності замовника, визначення тональності відгуків споживачів, щодо послуг замовника) та консультаційні послуги з питань лояльності суб`єктів інформаційного простору до послуг замовника, поліпшення тональності відгуків у ЗМІ та соціальних мережах про діяльність замовника. Для виконання своїх зобов`язань виконавець повинен, зокрема: надавати замовнику на його запит звіт про виконання робіт, підписувати і передавати замовнику акт виконання робіт (послуг). Зі свого боку замовник зобов`язується надавати виконавцю на його вимогу всю інформацію, яка потрібна йому для належного виконання зобов`язання з надання передбачених цим договором послуг; приймати від виконавця послуги, що надаються ним за таким договором; оплачувати надані виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному даним договором. Вартість послуг виконавця визначається у додаткових угодах до цього договору, умови оплати передплата 100%. Замовник здійснює оплату шляхом перерахування безготівкових коштів на зазначений у договорі поточний банківський рахунок виконавця. На підтвердження реальності вчинення даних правочинів позивачем надані копії наступних документів: - по операціях з ФОП ОСОБА_1 копії актів приймання-передачі юридичних послуг, підписаних названим підприємцем та уповноваженою особою Товариства, за змістом яких виконавцем були надані певні послуги, зокрема: робота над продовженням реєстрації на ім`я замовника патенту на корисну модель згідної певної заяви, оплата від імені замовника відповідних зборів; консультування замовника щодо оплати послуг на користь нерезидента, допомогва у складанні певних документів; перевірка та узгодження оцінки вартості частки замовника в статутному капіталі іншого господарського товариства; перевірка та коригування проектів договорів найму замовником приміщень для цілей власної господарської діяльності, перевірка юридичного статусу таких приміщень; консультування замовника щодо оформлення підписки на на комп`ютерне програмне забезпечення Corezoid, підготовка та коригування певних документів; консультування замовника з приводу питань трансфертного цінноутворення та подання відповідної звітності; допомога в оформленні виходу замовника зі складі учасників ТОВ «Сінево Схід»; підготовка та подання на реєстрацію на ім`я замовника в якості торговельних марок позначень «Роботочні аналізи», оплата від імені замовника реєстраційних зборів; консультування замовника з приводу юридичних та податкових аспектів роботи з консультантами фізичними особами, підготовка відповідних проектів документів; надання замовнику консультацій щодо реєстрації знаків для товарів і послуг для маркетингових цілей, підготовка проектів документів для такої реєстрації; представництво замовника в апеляційному адміністративному суді у спорі щодо застосування проти замовника санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, підготовка, оформлення та подання відповідних процесуальних документів; підготовка та надання в оформленні документів щодо входження до складу ТОВ «Сінево Схід», де замовник виступає єдиним учасником, іншого учасника нерезидента України, консультування замовника з приводу податкових та юридичних наслідків зазначеної трансакції; робота з АТ «СЕБ Банк» щодо налагодження роботи замовника через зазначений банк, проведення замовником оплат на користь нерезидентів, проходження замовником KYC-процедур; аналіз запитту слідчого судді щодо доступу до інформації і документів замовника, консультування замовника з цього приводу та складання проектів документів; складання та направлення юридичної претензії щодо неправомірних дій третіх осіб щодо замовника, які можуть зашкодити його діловій репутації; підготовка документів щодо змін платіжних реквізитів нерезидентів, на користь яких замовником здійснюється оплата тощо. У текстах вказаних актів зафіксовано загальна кількість годин, витрачених на надання перелічених в акта послуг; - по операціях з ФОП ОСОБА_9 копії актів приймання-передачі юридичних послуг, підписаних названим підприємцем та уповноваженою особою Товариства, за змістом яких виконавцем були надані послуги перевірка та коригування проектів договорів найму замовником приміщень для цілей власної господарської діяльності, перевірка юридичного статусу таких приміщень; складання документів та надання консультацій щодо здійснення замовником оплат на користь нерезидентів; консультування щодо питань регулювання діяльності з тестування на COVID-19; складанян та погодження документів, організація укладення угод про продовження довгострокових оренд приміщень у певних містах України; складання документів, надання консультацій, інші юридичні послуги щодо придбання замовником он-лайн проекту; консультування замовника з окремих питань оподаткування господарської діяльності; представництво інтересів замовника, складання та подання процесуальних документів у судовому спорі щодо приналежності майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності; складання і оформлення корпоративних документів замовника щодо розпорядження власним майном; робота на судовими позовами замовника проти Держохоронпраці та Дежрлікслужби; вивчення документації, розробка юридичної позиції і проведення комунікації щодо претензій до замовника зі сторони Київводоканалу; аналіз запитів до замовника податкових органів та вироблення юридичної позиції щодо відповіді на такі запити, підготовка проектів відповідей тощо. У текстах вказаних актів зафіксовано загальна кількість годин, витрачених на надання перелічених в акта послуг; - по операціях з ФОП ОСОБА_3 копії актів приймання-передачі послуг, підписаних названим підприємцем та уповноваженою особою Товариства, за змістом яких виконавцем були надані послуги, спрямовані на забезпечення стимулювання продажу медичних послуг замовника (що включають в себе: розповсюдження інформації про медичні послуги замовника, збір інформації щодо обізнаності споживачів щодо медичних послуг замовника, а також відносно попиту на медичні послуги). Також в актах зафіксована кількість споживачів, яка звернулася до замовника за наданням медичних послуг, у зв`язку із втручанням виконавця; - по операціях з ФОП ОСОБА_4 копії актів надання послуг, підписаних названим підприємцем та уповноваженою особою Товариства, за змістом яких виконавцем були надані консультаційні послуги з оцінки ефективності діяльності замовника у певних місяцях 2018 - 2022 року; - по операціях з ФОП ОСОБА_5 копії актів приймання-передачі послуг, підписаних названим підприємцем та уповноваженою особою Товариства, за змістом яких виконавцем були надані послуги, спрямовані на забезпечення стимулювання продажу медичних послуг замовника (що включають в себе: розповсюдження інформації про медичні послуги замовника, збір інформації щодо обізнаності споживачів щодо медичних послуг замовника, а також відносно попиту на медичні послуги). Також в актах зафіксована кількість споживачів, яка звернулася до замовника за наданням медичних послуг, у зв`язку із втручанням виконавця; - по операціях з ФОП ОСОБА_6 копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних названим підприємцем та уповноваженою особою Товариства, за змістом яких виконавцем були надані інформаційні та консультаційні послуги. Також позивач посилався на результати комісійної судової економічної експертизи, оформлені у вигляді висновку експертів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» № 06-03/23від 06.03.2023. Зокрема, відповідно до вказаного висновку експертизи, виконаного на замовлення ТОВ «Сінево Україна», експерти дійшли умововоду про те, що висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Сінево Україна» норм п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п.п. 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», ст.ст. 1, 2, 3 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88, п.п. 18, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», та у зв`язку із цим заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток за перевірємий період на загальну суму 22 240 089,00 грн. документально не підтверджуються (в тому числі висновки про відсутність документального підтвердження факту отримання товариством послуг від фізичних осіб-підприємців). Додатково в якості доказів використання юридичних послуг у своїй господарській діяльності позивач подав до суду копії таких документів: рішення про реєстрацію договору, який стосується права на твір, реєстр. № 6047 від 05.04.2021, виданого Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної вланості» за заявою ТОВ «Сінево Україна»; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення до Реєстру про інформації про кримінальне провадження № 12020105050001149, розпочате за заявою ТОВ «Сінево Україна» щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України; заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.08.2020, підписаної від імені ТОВ «Сінево Україна» представником Петрушиною К.І.; роздруківки ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 24.02.2020 про відкриття загального позовного провадження у справі № 756/2202/20 за позовом ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальності «Сінево Україна», ОСОБА_11 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства про визнання договору недійсним та скасування реєстрації договору. Дослідивши та проаналізувавши подані позивачем до матеріалів справи копії документів, суд дійшов висновку, що у даному випадку факт наявності у позивача для фіксації результатів надання послуг виключно актів приймання-передачі послуг, які не містять дефектів форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку (позивачем) права на облік витрат по операціях із приватними підприємцями. Так, у представлених договорах про надання юридичних послуг та актах приймання-передачі таких послуг зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_9 надавали ТОВ «Сінево Україна» ряд юридичних послуг, в тому числі й консультували з різних правових питань, здійснювали розроблення, підготовку та/або подання до відповідних компетентних органів проектів процесуальних та інших документів, представництва інтересів товариства у судах. В той же час позивач ані в ході проведення документальної перевірки, ані під час розгляду цієї справи в суді не пред`явив докази: обміну між ТОВ «Сінево Україна» і ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_9 інформативними матеріалами та документами, необхідними для надання послуг, а також готовими проектами процесуальних та інших документів; звітів (довідок) про результати наданих послуг; матеріального вираження результатів наданих послуг (як то у вигляді проектів відповідних документів, документального чи електронного вираження текстів консультацій), а також докази оформлення документів для представництва безпосередньо приватними підприємцями прав та інтересів ТОВ «Сінево Україна» у судах та/або докази залучення названими ФОПами третіх осіб (фізичних осіб) для надання тих чих інших послуг (вчинення певних дій з метою надання послуги); наявності у ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_9 необхідних для надання послуг освіти та досвіду у сфері відповідних галузей права (з урахуванням спеціалізації певних послуг), документів, що засвідчують їх статус як адвокатів; доказів фактичного використання конкретними посадовими особами ТОВ «Сінево України» результатів наданих послугу господарській діяльності товариства. При цьому, надаючи оцінку доводам позмивача про пов`язаність з його господарською діяльністю зафіксованих в актах юридичних послуг, суд встановив відсутність у матеріалах справи жодних документів, які б могли засвідчити участь ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_9 у тих чи інших подіях, про які повідомив позивач (представництво інтересів товариства в районному суді у справі № 756/2202/20, подання звіту про контрольовані операції, придбання комп`ютерної програми. складання та подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, підготовка документів для отримання дозвільних документів). Стосовно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_4 суд зазначає, що у таких містяться лише дані про найменування наданої послуги і період, за який така послуга була надана, разом з тим із них неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали та джерела. При цьому в текстах договорів, додаткових угод та актів сторонами порядок розрахунку вартостей наданих послуг не визначений. Таким чином, вказані акти самі по собі не розкривають спектр наданих послуг (які конкретні дії включали в себе послуги), та відповідно їх обсяг. Також під час розгляду судом цієї справи позивач не подав до суду докази отримання матеріального вираження зазначених послуг (текстів самих консультацій), використання інформаційно-консультаційних послуг безпосередньо у власній господарській діяльності. Ознайомившись та проаналізувавши акти приймання-передачі послуг ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_3 , суд встановив, що позивач при цьому не надав до документів, які б підтверджували фактичне надання послуг за договорами із зазначеними приватними підприємцями, а саме: звіти, які передбачені умовами даних договорів; докази здійснення контролю за якістю та обсягу наданих виконавцями послуг; докази здійснення обміну необхідними для надання послуг інформаційними (рекламними) матеріалами між товариством і приватними підприємцями. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи документів, які б могли засвідчити виникнення у позивача наміру на понесення значних витрат на придбання у сторонніх осіб (приватних підприємців) юридичних, інформаційно-консультаційних послуг, визначення останнім для себе розумної економічної причини (ділової мети) як такої на укладення описаних вище договорів. Враховуючи наведене вище у сукупності суд вважає, що позиція контролюючого органу про заниження позивачем об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму витрат по операціях з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 нормативно та документально підтверджена. Що ж до вказівки позивача на висновок комісійної судової економічної експертизи № 06-03/23від 06.03.2023, то суд не вбачає підстав для врахування такого при розгляді справи в частині описаного вище епізоду. Так, у силу норм ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. Суд не погоджується з висновком експертів по третьому, четвертому п`ятому, шостому, сьомому, восьмому та дев`ятому питаннях, оскільки, як вбачається з тексту останнього, преметом дослідження експертів були ті ж самі договори щодо надання послуг із додатковими угодами, первинні документи (акти приймання-передачі послуг), що й наявні у матеріалах судової справи. Жодні інші додаткові первинні та інші документи (за виключенням бухгалтерських) експерти не досліджували. В той же час питання щодо оцінки наявних у матеріалах справи документів є прерогативою суду, а наведені в експертному висновку обставини і судження у своїй сукупності їх не спростовують. Крім того, умовивід експертів про документальну необгрунтованість висновків акта перевірки в цілому як таких суду видаються сумнівним, позаяк останній сформований без урахування всіх зафіксованих в акті перевірки податкових правопорушень, що зумовили відповідну суму заниження податку. Сосовно висновків контролюючого органу про заниження Товариством фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за наслідками операцій з придбання послуг у неприбуткових підприємств, суд зазначає наступне. За змістом акта перевірки (стор. 34 35 такого акта) в ході перевірки встановлено, що за період з 01.10.2017 по 31.12.2020 ТОВ «Сінево Україна» здійснювало придбання послуг (з оренди, медичні послуги) у підприємств, які були включені до реєстру неприбуткових, а саме: ОСББ «Академічна оселя» (код ЄДРПОУ 32494799, рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 25.08.2016 № 98/26 59-12-25), ОСББ «Весна 136» (код ЄДРПОУ 31167774, рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 06.03.2017 № 1726574600196), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (код ЄДРПОУ 36829935, Рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій: від 08.12.2016 №1619184601066), Громадської організації «Асоціація забезпечення якості лабораторних медицини» (код ЄДРПОУ 38464953, рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 22.12.2016 № 1326594602259), Громадської організації «Міжнародна асоціація медицини» (код ЄДРПОУ 42091823, рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій від 25.05.2018 № 1826594600418). На підставі складених та підписаних із переліченими контрагентами актами приймання- передачі робіт (надання послуг) ТОВ «Сінево Україна» сформувало витрати, які відобразило на рахунках бухгалтерським обліку 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». Проаналізувавши подані позивачем податкові декларації з податку на прибуток підприємств з додатками до них перевіряючі виявили, що ТОВ «Сінево Україна» всупереч вимог пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України за перевіряємий період не збільшувало фінансовий результат до оподаткування (а саме у рядку 3.1.6 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств) по вказаним операціям із зазначеними вище неприбутковим організаціям. Разом з тим, приписами пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України чітко визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди) робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та п.п. 140.5.6 цього пункту) придбаних у неприбуткових організацій, внесених до реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім права користування за договорами оренди) робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержаних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовною проведення діяльності такого страховика відповідно до закону. За наведеної обставини контролюючий орган у ході проведення перевірки вручив ТОВ «Сінево Україна» письмовий запит від 22.12.2022 № 7 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо неврахування зазначених операції з переліченими організаціями до рядка 3.1.6 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 - 2020 роки. У відповідь Товариство своїм листом від 26.12.2022 повідомила відповідача, що ним помилково виплати на адресу неприбуткових організацій у 2017-2020 роках були включені до фінансового результату у повному обсязі (тобто, у розмірі 100%), а рядок 3.1.6 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за вказані звітні роки не заповнювався. Таким чином, ТОВ «Сінево Україна» сформувало витрати за рахунок придбання послуг у організацій, які були включенні до Реєстру неприбуткових організацій, які водночас не мали своє відображення у збільшені фінансового результату до оподаткування, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування всього на загальну суму 882 405,58 грн. Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень, поданих представником позивача до суду, описаний епізод ним не оскаржується. У тексті поданих ТОВ «Сінево Україна» до відповідача заперечень на висновки акта перевірки від 13.01.2023 № 47/ЖБ/31-00-07-02-01-20/37409124 аргументи та доводи на спростування зафіксованого у вказаноум акті умовиводу про порушення платникоми норм пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України також відсутні. У силу приписів ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Виходячи зі встановлених фактичних обставин та керуючись ч. 1 ст. 78 КАС України суд визнає наведені в акті перевірки обставини щодо вчинення Товариством заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 158 833,00 грн. у зв`язку із порушенням вимог пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України документально доведеним. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить із наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього ж Кодексу). У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених судових витрат на загальну суму 106 340,00 грн., з них: судовий збір 26 840,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 79 500,00 грн. Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 27.01.2023 №226, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26840,000, 00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ЦМУ ДПС судових витрат по оплаті судового збору в сумі 22 843,52 грн. Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналіз вищевикладених норм права дає підстави для висновку, що на підтвердження обставин щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановлю-ному законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 815/390/18 та від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, при цьому, у останній справі відзначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Водночас відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гічайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Схожі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги № 01-2023/А від 23.01.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Мельником М.М.; опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правової допомоги; копію платіжної інструкції від 07.03.2023 № 551 на суму 67 500,00 грн.; роздруківку електронної виписки по розрахунковому рахунку ТОВ «Сінево Україна» за 07.03.2023. За умовами вказаного договору про надання правової допомоги сторони домовились, що адвокат за завданням клієнта (позивача) зобов`язується надати останньому правову допомогу щодо с удового оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.01.2023 №132/Ж10/31-00-07-02-01-25. В межах наданого завдання адвокат здійснює наступне: аналізу судової практики, збір та аналіз доказів, підготовка позовної заяви та матеріалів для подання до суду, подання таких до суду (пп. 1.1.1. п. 1.1 ст. 1 такого договору); представництво інтересів клієнта в Київському окружному адміністративному суді (пп. 1.1.2. п. 1.1 ст. 1 такого договору); представництво інтересів клієнта в Шостому апеляційному адміністративному суді (пп. 1.1.3. п. 1.1 ст. 1 такого договору); підготовка та подання до суду відповіді на відзив, інших процесуальних документів по судовій справі (пп. 1.1.4. п. 1.1 ст. 1 такого договору). Розмір та порядок оплати послуг адвоката визначені сторонами в ст. 4 вказаного договору. Так, сторонами узгоджено, що гонорар адвоката розраховується виходячи з фактичного часу, витраченого адвокатом на на надання правової допомоги та погодинної ставки у розмірі 4 500,00 грн. При цьому, зокрема: згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього договору за надання правової допомоги, передбаченої в пп. 1.1.1. п. 1.1 ст. 1 договору, гонорар становить 67 500,00 грн.; згідно пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 цього договору за надання правової допомоги, передбаченої в пп. 1.1.2. п. 1.1 ст. 1 договору, гонорар становить 6 000,00 грн. за участь у кожному судовому засіданні. Гонорар включає підготовку до судового засідання, витрати на дорогу до суду та з суду; згідно пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 цього договору за надання правової допомоги, передбаченої в пп. 1.1.4. п. 1.1 ст. 1 договору, гонорар розраховується виходячи з погодинної ставки та фактичного часу, витраченого адвокатом на підготовку процесуальних документів. Оплата гонорару здійснюється наступним чином: гонорар, передбачений пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього договору, сплачується клієнтом до 20.02.2023; гонорар, передбачений пп. 4.1.2 і 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 цього договору, сплачується клієнтом протягом 5 днів з моменту надання адвокатом рахунку та звіту про надання правової допомоги та обсяг витраченого часу. За змістом поданого до матеріалів справи опису робіт (наданих послуг) адвокатом, підписаного одноособово останнім, адвокат Мельник М.М. надав позивачу такі послуги: з підготовки та подання позову до суду (включає аналіз судової практики, збір та аналіз доказів, підготовку та безпосередньо подання позовної заяви із додатками до суду), обсяг витраченого часу 15 годин, вартість - 67 500,00 грн.; з аналізу відзиву на позов та підготовки відповіді на такий відзив, обсяг витраченого часу 4,5 години, вартість 20 250,00 грн.; щодо участі у судових засіданнях, призначених на 11.04.2023, 09.05.2023, 04.08.2023, вартість 16 000,00 грн. (тобто, по 6 000,00 грн. за кожне судове засідання). Таким чином, загальний вартість послуг адвоката за даними останнього склала 105 750,00 грн. Відповідно до платіжного документу від 07.03.2023 № 551 ТОВ «Сінево Україна» сплатило адвокату мельнику М.М. за послуги згідно з договором №01-2023/А від 23.01.2023- 67 500,00 грн. При цьому докази виставлення адвокатом на користь позивача рахунків на оплату послуг правової допомоги на інші суми коштів, а також погоджений із клієнтом звіт про надані послуги, факт отримання яких клієнтом у силу п. 4.2 ст. 4 договору про надання правової допомоги є підставою для виникнення у позивача обов`язку оплатити гонорар адвоката, передбачений пп. 4.1.2 і 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 зазначеного договору, представник позивача до суду не подав. Зі свого боку представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, вказавши на те, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу є завищенним та нреобгрунтованим, з огляду на відсутність підтверджуючих первинних документів (акта наданих послуг, звіту про надані послуги та рахунків на оплату послуг). Беручи до уваги положення вищенаведених норм права, а також сформовану Верховним Судом практику щодо їх застосування, виходячи із встановлених законом критеріїв визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню, а також наявних у справі доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд, враховуючи складність справи, значення такої для сторін і результат її розгляду по суті, дійшов висновку, що фактично сплачені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 67 500,00 грн. підлягають поверненню йому в частині суми 57 449,25грн., яка пропорційна обсягу задоволених на його користь позовних вимог. Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.01.2023 № 132/Ж10/31-00-07-02-01-25 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств 23660 548,88 грн. (з них за основним платежем 18928439,10 грн., штрафними санкціями 4732109,78 грн.).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145, адреса місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ34709124, адреса місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, літ. «А») витрати по оплаті судового збору в розмірі 22843,52 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот сорок три гривні 52 копійки).

5. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145, адреса місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна» (код ЄДРПОУ 34709124, адреса місцезнаходження: 04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, літ. «А») витрати по оплаті правничої допомоги адвоката у розмірі 57449,25 грн. (п`ятдесят сім тисяч чотириста сорок дев`ять гривень 25 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.11.2023.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.10.2023
Оприлюднено27.11.2023
Номер документу115140615
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —320/2453/23

Ухвала від 26.06.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 26.06.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 03.06.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 03.06.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 23.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 23.04.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Сорочко Євген Олександрович

Постанова від 23.04.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Сорочко Євген Олександрович

Ухвала від 06.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Сорочко Євген Олександрович

Ухвала від 06.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Сорочко Євген Олександрович

Ухвала від 19.12.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Сорочко Євген Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні