Рішення

від 23.11.2023 по справі 400/11659/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 р. № 400/11659/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень від 21.07.2023 № 9228000/31096185, № 9228001/31096185 та зобов`язання зареєструвати податкові накладні від 23.02.2022 № 10, від 19.07.2022 № 1,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зміну предмету позову, просило:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївської області (далі Управління або відповідач 1) № 9228000/31096185 від 21.07.2023;

зобов`язати Державну податкову службу України (далі ДПС або відповідач 2) зареєструвати подану Товариством податкову накладну № 10 від 23.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних;

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Управління № 9228001/31096185 від 21.07.2023;

зобов`язати ДПС зареєструвати подану Товариством податкову накладну № 1 від 19.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

На обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що подало до контролюючого органу пояснення та документи, достатні для реєстрації податкових накладних, але ці пояснення та документи були проігноровані. При цьому, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відповідач 1 прийняв за відсутності законних підстав для такої відмови.

У спільному відзиві (арк. 184-185) відповідачі позов не визнали.

Позивач подав відповідь ні відзив (арк. 189-190).

Правом подати заперечення відповідачі не скористалися.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача 1 просила у задоволенні позову відмовити. Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи ДПС представника в судове засідання не направила.

Як встановлено судом, 23.02.2022 Товариство склало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» податкову накладну № 10 на суму 159 225 грн, у т. ч. ПДВ 26 537,50 грн (далі ПН № 10, арк. 28). Податкову накладну було складено у зв`язку із зарахуванням на банківський рахунок Товариства коштів 50% вартості робіт з поточного ремонту ПР-2 тепловоза ТГМ4 (платіжне доручення від 23.02.2022 № 37957, арк. 138).

Реєстрацію ПН № 10 було зупинено. У квитанції від 09.12.2022 контролюючий орган вказав: «… ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних …» (арк. 32).

19.07.2022 Товариство склало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» податкову накладну № 1 на суму 159 225 грн, у т. ч. ПДВ 26 537,50 грн (далі ПН № 1, арк. 30). Податкову накладну було складено у зв`язку з оформленням документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, - акта № ОУ-0000013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 318 450 грн, у т. ч. ПДВ 53 075 грн (арк. 130). Сума у ПН № 1 дорівнює 50% вартості робіт.

Реєстрацію ПН № 1 було зупинено. У квитанції від 10.01.2023 контролюючий орган вказав: «… ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних …» (арк. 33).

18.07.2023 Товариство, реагуючи на квитанції, подало до контролюючого органу «Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено» № 3 (далі Повідомлення, арк. 99).

До Повідомлення були додані 24 додатки на підтвердження господарських операцій, вказаних у ПН № 10 та у ПН № 1, у тому числі пояснення (арк. 100-140).

У поясненнях (додаток до Повідомлення, арк. 100-102) позивач, зокрема, повідомив про наявність можливостей для виконання ремонтних робіт, а також зазначив, які товари (послуги) були придбані ним для належного виконання договірних зобов`язань.

21.07.2023 відповідач 1 прийняв рішення:

№ 9228000/31096185 - про відмову в реєстрації ПН № 10 (далі Рішення 1, арк. 38-39);

№ 9228001/31096185 - про відмову в реєстрації ПН № 1 (далі Рішення 2, арк. 40-41).

Підстава для відмови надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

Які саме з наданих позивачем документів було складено із порушенням законодавства, і в чому ці порушення полягають, у Рішеннях не вказано, проте в обох Рішеннях відповідач 1 навів додаткову інформацію: «по платнику 17.02.2022р. прийнято рішення щодо відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відповідно до Постанови КМУ від 11.12.2019р.№1165».

02.08.2023 ДПС прийняла рішення № 61511/31096185/2 та № 61555/31096185/2, якими скарги Товариства на Рішення залишила без задоволення, а Рішення без змін (арк. 50-51, 52-53).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Абзацом першим пункту 201.1 статі 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В абзаці першому пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У поясненнях позивач вказав, що його обов`язок скласти та зареєструвати ПН № 10 виник у зв`язку з подією «зарахування коштів від покупця/замовника», підтвердженням чого є відповідне платіжне доручення, а обов`язок скласти та зареєструвати ПН № 1 у зв`язку з подією «оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку», підтвердження чого є вказаний вище акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до пункту 10 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 «Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі Порядок № 520 у редакції, що була чинною у липні 2023 року), комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Управління відмовило у реєстрації податкових накладних з другої з перелічених підстав, при цьому, враховуючи зміст додаткової інформації, що наявна у Рішеннях, всі надані платником податку документи (додатки до Повідомлення), на думку відповідача 1, було складено/оформлено із порушенням законодавства, оскільки Товариство було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника.

Суд цю аргументацію відхилив, оскільки вона не ґрунтується на законі.

Ризиковість (на думку контролюючого органу) платника податку не забороняє такому платнику ані здійснювати господарські операції, ані складати/оформлювати документи, що стосуються цих операцій, та, звісно, не звільняє платника від обов`язків, встановлених нормами Податкового кодексу України. Законодавство не надало контролюючому органу право визнавати первинні документи такими, що були складені/оформлені з порушенням законодавства, з причини відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податків, підстави для ототожнення документів, складених/оформлених «ризиковим» платником податку, із документами, складеними/оформленими із порушенням законодавства, відсутні. Отже, відповідач 1 не довів існування тієї обставини, яку використав для відмови в реєстрації ПН № 10 та ПН № 1.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про протиправність Рішень.

Відповідача 2 належить зобов`язати зареєструвати спірні податкові накладні.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як свідчить зміст Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень. Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість у цьому випадку суд не вважає повноваження відповідача 2 дискреційними, оскільки відповідач 2 не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Ураховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.

Позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 судовий збір у розмірі 2 684 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 - судовий збір у розмірі 2 684 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідачі подали заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, в яких посилаються на неспівмірність розміру таких витрат із складністю справи.

На підтвердження витрат із сплати судового збору позивач надав платіжну інструкцію від 15.09.2023 № 8381 про сплату судового збору в сумі 5 368 грн.

За такого суд дійшов висновку, що судові витрати із сплати судового збору документально підтверджені і підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, оскільки саме з його неправильних дій (протиправних рішень) виник спір.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач подав до суду такі докази:

- копію договору про надання правничої допомоги від 08.09.2023 № 3, укладеного між адвокатським об`єднанням «Астрея-груп» (за текстом договору Адвокатське об`єднання) і позивачем (за текстом договору Замовник). Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 «Предмет Договору», Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а саме: оскарження рішень від 02.08.2023 № 61555/31096185/2 та від 02.08.2023 № 61511/31096185/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 3.1 розділу 3 «Ціна Договору» передбачений гонорар адвоката у фіксованому розмірі 20 000 грн;

- копію рахунку-фактури від 08.09.2023 № СФ-00000025 на суму 20 000 грн. У стовпчику «назва» рахунку-фактури зазначено: «оскарження рішень від 02.08.2023 року № 61555/31096185/2 та від 02.08.2023 року № 61511/31096185/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ № 1097930 від 14.09.2023;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копію детального опису виконаних робіт від 07.11.2023 до договору про надання правничої допомоги від 08.09.2023 № 3 на суму 20 000 грн;

- копію платіжної інструкції від 15.09.2023 № 8380 про сплату позивачем 20 000 грн Адвокатському об`єднанню «Астрея-груп», призначення платежу «оплата за послуги згідно рахунку № СФ-0000025 від 08.09.2023р.Без ПДВ».

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто надання до суду копії договору про надання правничої допомоги та доказів обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) є обов`язковим.

Предметом позову у справі № 400/11659/23 є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області № 9228000/31096185 від 21.07.2023 та № 9228001/31096185 від 21.07.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні № 10 від 23.02.2022 та № 1 від 19.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Предмет наданого суду договору про надання правничої допомоги від 08.09.2023 № 3 пов`язаний з оскарженням рішень від 02.08.2023 № 61555/31096185/2 та від 02.08.2023 № 61511/31096185/2 за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У справі № 400/1659/23 суд не розглядав позовні вимоги, пов`язаних з оскарженням рішень від 02.08.2023 № 61555/31096185/2 та від 02.08.2023 № 61511/31096185/2 за результатами розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доказів наявності між позивачем і Адвокатським об`єднанням «Астрея-груп» договірних правовідносин з надання правничої допомоги щодо оскарження рішень № 9228000/31096185 від 21.07.2023 та № 9228001/31096185 від 21.07.2023 про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні № 10 від 23.02.2022 та № 1 від 19.07.2022 позивач не подав.

Надана позивачем копія договору від 08.09.2023 № 3 про надання правничої допомоги не є належним доказом понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 400/11659/23, оскільки предметом такого договору є надання правничої допомоги з оскарження рішень, які не були предметом судового розгляду у справі № 400/11659/23.

Суд зауважує, що рахунок-фактура від 08.09.2023 № 00000025 містить те саме найменування послуги, що і предмет договору від 08.09.2023 № 3 про надання правничої допомоги, тобто не дотичне до предмету спору у справі № 400/11659/23.

Призначення платежу за платіжною інструкцією від 15.09.2023 № 8380 свідчить, що оплата проведена за надання правничої допомоги за оскарження рішень, які не були предметом судового розгляду.

Виконаний адвокатом детальний опис робіт у сумі 20 000 грн суд не приймає, оскільки він не містить посилань на предмет позову у справі № 400/11659/23 і складений до договору від 08.09.2023 № 3 про надання правничої допомоги, яким узгоджене надання правничої допомоги у інших правовідносинах, ніж ті, з яких виник спір у справі № 400/11659/23.

Суд узяв до уваги, що позивач змінював позовні вимоги (предмет позову). За таких умов, у разі якщо правнича допомога за зміненими позовними вимогами надавалася за договором від 08.09.2023 № 3 про надання правничої допомоги, позивач мав можливість подати суду докази внесення змін до пункту 1.1 цього договору (копію додаткової угоди). У разі якщо правнича допомога надавалася за іншим договором, предметом якого було оскарження в судовому порядку рішень про відмову в реєстрації податкових накладних і зобов`язання їх зареєструвати, позивачу належало подати до суду копію відповідного договору і документи про його виконання.

У постанові від 30.06.2022 у cправі № 904/7347/21 Верховний Суд зазначив, що для цілей визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат.

У зв`язку з цим суд додатково зауважує, що складання детального опису виконаних робіт до договору від 08.09.2023 № 3 само по собі суперечить умовам договору від 08.09.2023 № 3, який передбачає фіксований гонорар у 20 000 грн. Тобто такий гонорар сторони цього договору погодили до фактичного надання послуг за ним. Разом з тим, детальний опис містить такі пункти, передбачити наявність яких заздалегідь було неможливо. Наприклад, підготовка заяви про зміну позовних вимог (пункт 6 детального опису), аналіз двох відзивів відповідача 1 (пункти 6, 7 детального опису). Детальний опис містить тариф вартість однієї години роботи адвоката, який умовами договору від 08.09.2023 № 3 не передбачений.

Положеннями процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов переконання, що позивач не подав суду належних доказів дійсного понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 20 000 грн у справі № 400/11659/21, предметом позову в якій є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області № 9228000/31096185 від 21.07.2023 та № 9228001/31096185 від 21.07.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні № 10 від 23.02.2022 та № 1 від 19.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі вищенаведеного відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000 грн.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (просп. Героїв України, 87-В, кв.29, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код: 31096185) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 43005393), Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 21.07.2023 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області рішення № 9228000/31096185.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» податкову накладну № 10 від 23.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 21.07.2023 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області рішення № 9228001/31096185.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» податкову накладну № 1 від 19.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (просп. Героїв України, 87-В, кв. 29, м. Миколаїв, 54025, ідентфікаційний код: 31096185) судовий збір у сумі 5 368 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна