Постанова

від 28.02.2024 по справі 400/11659/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11659/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Крусяна А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №400/11659/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

18 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (далі позивач, Товариство) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №9228000/31096185 від 21.07.2023 року, №9228001/31096185 від 21.07.2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати подані Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" податкові накладні №10 від 23.02.2022 року, №1 від 19.07.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не повідомлено суті і характеру наявної податкової інформації, та не зазначено перелік документів, достатній для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, який необхідно надати платнику податків.

Товариство вказує, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийнято контролюючим органом без належної перевірки достовірності та аналізу наданих позивачем документів, не містить обґрунтувань щодо того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

За таких обставин, позивач уважає, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки до податкового органу у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних надано пояснення та всі необхідні документи в підтвердження здійснення господарських операцій, які, на його думку, є достатніми для їх реєстрації.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 23 листопада 2023 року прийнято рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №9228000/31096185 від 21.07.2023 року, № 9228001/31096185 від 21.07.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати подані Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" податкові накладні №10 від 23.02.2022 року, №1 від 19.07.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість і доведеність позовних вимог вмотивований тим, що у контролюючого органу не було правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (далі скаржник, податковий/контролюючий орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом попередньої інстанції не досліджено питання реальності господарської операції, які відображені в податкових накладних, поданих на реєстрацію. Податковий орган звертає увагу, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних стало надання платником податків на розгляд комісії первинних документів, складених із порушенням законодавства.

Відтак, на переконання контролюючого органу, оскаржувані рішення комісії регіонального рівня є повністю обґрунтованими, а позовні вимоги ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Зокрема, як з`ясовано судом апеляційної інстанції та установлено судом першої інстанції, що за результатами здійснення господарської діяльності, TOB "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" складено податкову накладну №10 від 23.02.2022 року та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до змісту отриманої квитанції вказана податкова накладна прийнята, але її реєстрацію зупинено. З посиланням на п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, зазначено, що платник податку, яким подано ПН відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку». У зв`язку з цим, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. (т.1 а.с.32)

18.07.2023 року TOB "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" засобами електронного зв`язку на адресу відповідача направлено в електронній формі повідомлення про подання пояснень зі сканкопіями документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна №10 від 23.02.2022 року.(т.1 а.с.34)

21.07.2023 року комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення №9228000/31096185 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 23.02.2022 року. Підставою для прийняття такого рішення стало надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.(т.1 а.с.38-39)

19.07.2022 року TOB "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" складено податкову накладну №1 та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до змісту отриманої квитанції вказана податкова накладна прийнята, але її реєстрацію зупинено. З посиланням на п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, зазначено, що платник податку, яким подано ПН відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку». У зв`язку з цим, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. (т.1 а.с.33)

27.07.2023 року TOB "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" засобами електронного зв`язку на адресу відповідача направлено в електронній формі повідомлення про подання пояснень зі сканкопіями документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна №10 від 23.02.2022 року.(т.1 а.с.42-45)

21.07.2023 року комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення № 9228001/31096185 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 19.07.2022 року. Підставою для прийняття такого рішення стало надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.(т.1 а.с.40-41)

Так, приписами частини 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на положення цієї норми, у платника податку на додану вартість виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а відтак і обов`язок зареєструвати податкові накладні, за першою із подій: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок, або дата відвантаження товарів.

Подібний підхід щодо необхідності реєстрації податкової накладної за правилом першої, передбаченої пунктом 187.1 статті 187 ПК України, події був застосований Верховним Судом у постанові у справі № 360/2460/20, а також у постанові від 01 грудня 2021 року у справі №600/1878/20-а.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У підпункті 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, єдиним реєстром податкових накладних є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно із наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно із абзацами першим, другим, п`ятим, десятим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України установлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема:

- відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу;

За результатами перевірки, визначеної пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

01 лютого 2020 року набув чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.(далі Порядок № 1165)

Зокрема, цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо (далі - Порядок № 1165).

У відповідності до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Критерії ризиковості платника податку наведені у додатку 1 до Порядку №1165, які є вичерпним переліком. Пунктом 8 вказаного Додатку передбачено одним із критеріїв:

«у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Приписами пункту 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі установлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої установлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути договори, зокрема:

- зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

- інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

У затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме:

- у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності

або

- з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від … р. №.

При цьому, Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Отже, Порядком № 1165 установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 року (далі - Порядок №520).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Перевіряючи правильність наданої судом попередньої інстанції правової оцінки оскаржуваним позивачем індивідуальних актів (рішень про відмову у реєстрації податкових накладних) в контексті недотримання/дотримання податковим органом як суб`єктом владних повноважень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

При вирішенні питання про реєстрацію податкової накладної суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - установлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків.

З огляду на приписи пункту 187.1 статті 187 та пункту 201.7 статті 201 ПК України обов`язок подання податкової накладної на реєстрацію у платника податків виникає після кожного отримання коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або відвантаження товарів, незалежно від наявності інших первинних документів.

Як слідує з матеріалів справи, за фактом отримання грошових коштів, тобто оплати за товар у відповідності до платіжного доручення №37957 від 23.02.2022 року, а також за результатами оформлення документа, який засвідчує факт постачання послуг платником податків (акт №ОУ-0000013 від 19.07.2022 року), ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" складено податкові накладні №10 від 23.02.2022 року, №1 від 19.07.2022 року, та направлено їх на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

За наслідками дослідження копій квитанцій про зупинення реєстрації складених ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" податкових накладних судовою колегією з`ясовано, контролюючий орган зупинив реєстрацію податкових накладних у зв`язку з тим, що платник податків, яким подано для реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Апеляційний суд зауважує, що посилання у квитанціях на п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (наявності податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування) не розкриває зміст та не конкретизує підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а також не відображає переліку документів необхідних податковому органу для її реєстрації.

При цьому, формальне зазначення у квитанції пропозиції «надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є лише дублюванням норми підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165.

Крім цього, контролюючим органом не зазначено, що стало доказом ризиковості платника податку. Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано рішень (станом на момент виникнення спірних правовідносин) щодо внесення Товариства до реєстру ризикових платників податків.

Слід зазначити, що здійснення моніторингу відповідності податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, які не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владичних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму.

Зокрема, обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.

Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Водночас, оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних містить лише загальне твердження без зазначення, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У свою чергу, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Апеляційний суд уважає, що за наявності поданих позивачем документів, які підтверджують дані, зазначені у податкових накладних, та відсутності роз`яснення контролюючого органу яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, у відповідача були відсутні підстави для відмови у їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, посилання скаржника на відсутність необхідності роз`яснення контролюючого органу, які саме документи необхідно було подати для реєстрації, і, як наслідок, визнання обґрунтованими рішення про відмову в реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, не ґрунтується на встановлених обставинах справи та раніше неодноразово висловлених висновках Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Натомість, податковий орган помилково визначив предметом доказування у цій справі обставини щодо виконання позивачем та його контрагентом зобов`язань за Договором поставки і переніс вирішення спору у площину правової оцінки цих обставин.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що контролюючий орган не довів правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, тому оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних підлягають скасуванню, а належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, подані Товариством.

На підставі вище наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно установив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для скасування рішення суду попередньої інстанції немає.

Стосовно розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає про таке.

22 грудня 2023 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому викладено заяву про компенсацію судових витрат, зокрема витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, ураховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 280/1765/19 зазначено, що до переліку документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу та які підлягають дослідженню судами відносяться договір про надання допомоги (або доручення), документи, якими підтверджується оплата послуг (робіт): (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового ордеру, платіжне доручення про оплату, касові та фіскальні чеки, документи на відрядження тощо). Відсутність підтверджуючих документів матиме наслідком відмову в задоволенні стягнення таких витрат.

Колегією суддів установлено, що предметом спору у справі №400/11659/23 є перевірка правомірності рішень податкового органу №9228000/31096185 від 21.07.2023 року, №9228001/31096185 від 21.07.2023 року про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на матеріали справи з`ясовано, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано:

- копію Договору про надання правничої допомоги від 08.09.2023 року №3, укладеного між адвокатським об`єднанням «Астрея-груп» і ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ".

- копію Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 08.09.2023 року №3;

- копію Додатку №2 до Договору про надання правничої допомоги від 08.09.2023 року №3;

- копію рахунку-фактури від 18.12.2023 року № СФ-00000039 на суму 10 000 грн.

У стовпчику «назва» рахунку-фактури зазначено: «підготування процесуальних документів та представництво інтересів Замовника у П`ятому апеляційному адміністративному суді при розгляді справи №400/11659/23 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.11.2023, яким позов ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" задоволено»;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ № 1097930 від 14.09.2023;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копію розрахунку розміру винагороди за Договором про надання правничої допомоги від 08.09.2023 року №3 на суму 10 000 грн;

- копію Акту прийому-передачі наданих послуг Додатку №2 до Договору про надання правничої допомоги від 08.09.2023 року №3.

Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача в підтвердження понесення Товариством витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 10000 грн. не є співмірним зі складністю справи та можливим об`ємом виконаних фахівцем у галузі права робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

Ураховуючи предмет спору, зміст та характер наданих послуг, оскільки справа розглядалась без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними в матеріалах у справі матеріалами, апеляційний суд дійшов висновку, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції є розмір 500 грн.

У відповідності до ст. 315,316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №400/11659/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (код ЄДРПОУ 31096185) витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 500 грн. (п`ятсот гривень 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді А.В. Крусян Т.М. Танасогло