Рішення

від 23.11.2023 по справі 520/25646/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 листопада 2023 р. справа № 520/25646/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ" (просп. Людвіга Свободи, б. 39, кв. 56, м. Харків, 61202, код ЄДРПОУ 30360551) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправним на скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.06.2023 за № UA 100180/2023/000022/2, винесене Київською митницею Державної митної служби України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Щодо зауважень митного органу про ненадання при митному оформленні позивачем детального пакувального листа, сертифіката походження товару, сертифіката якості, позивач зазначив, що детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості не є документами, що підтверджують вартість імпортованого товару, відповідно, їх неподання декларантом не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо відомостей вказаних в митній декларації країни відправлення (код товару не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення, відсутня дата інвойсу, позивач вказав, що класифікаційні коди УКТЗЕД назначаються відправником згідно з законодавства Нідерландів - країни відправлення, а декларантом для митного оформлення в Україні визначаються коди згідно з законодавством України, і оскільки законодавча база України не приведена у відповідність з системою загальновизнаних норм міжнародного права з врахуванням зобов`язань у рамках ВТО, класифікаційні коди країн відправників можуть відрізнятися від кодів України, а тому відмінність кодів не можна вважати за розбіжність.

Щодо посилання відповідача, що в поданій копії декларації країни відправлення відсутній номер інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію поставки, позивач зазначив, що декларація країни відправлення не є обов`язковим документом та має витребовуватись митним органом виключно в разі необхідності усунення обґрунтованих сумнівів щодо визначення митної вартості товару.

Щодо зауважень відповідача про те, що декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, позивач зазначає, що під час декларування товарів позивачем подано міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 24.05.2023 № 2378234.

Щодо тверджень відповідача про те, що підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару, позивач зазначив, що належним документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура та інші документи, видані експедитором, а не перевізником. Експедитором ТОВ «ПАРТНЕР-ТО» надані позивачу рахунок на оплату № 3-22052023- 4 від 24.05.2023 та довідка про вартість перевезення, які подані позивачем під час декларування товару.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.

Підставою для прийняття спірного рішення слугувало те, що з наданих документів декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме не надано детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості; невідповідність класифікаційних кодів товару; в декларації країни відправника відсутній номер інвойсу, що унеможливлює ідентифікувати поставку; не подано документи (рахунки, накладні), що є підтвердження витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів оформлене з додержанням вимог ч.2 ст.55 МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, та підстави для його скасування відсутні.

Представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зав`язку з тим, що позивачем в позовній заяві не зазначено ціну позову та не зазначені відомості про вжиття заходів досудового регулювання спору, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського Суду з прав людини від 13.01.2000 р. по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 р. по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналіз вищевказаних норм вказує, що не може бути безумовно підставою про залишення позовної заяви без розгляду не зазначення позивача ціни позову та відомостей про вжиття заходів досудового регулювання спору

Із врахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду, що було б проявом надмірного формалізму з боку суду, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші заяви по суті спору учасники не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між ТОВ "ЕВРОПРОДУКТ" (покупець за контрактом) та REMAKO PAPER BOARD B.V. (продавець за контрактом) укладено контракт № REM-EUR 2409-20 від 24.09.2020, за умовами якого продавець продає, а покупець купує Товар в асортименті та номенклатурі згідно з Інвойсами (Проформою-інвойсом). Умови поставки Біддингхейзен, Нідерланди, на умовах FCA (Інкотермс 2020).

З метою митного оформлення товару позивач подав до Київської митниці митну декларацію 23UA100180507942U3 від 31.05.2023. Разом з митною декларацією подано: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 2258478 від 24.05.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) 2378234 від 24.05.2023, декларація про походження товару (Declaration of origin) 2258478 від 24.05.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3- 2052023-4 від 24.05.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка трансп. витрат б/н від 24.05.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № REM-EUR 2409-20 від 24.09.2020, договір про надання послуг митного брокера 27/23 від 10.04.2023, договір (контракт) про перевезення Д-02042019-2 від 02.04.2019, договір (контракт) про перевезення Д-22052023-3 від 22.05.2023, договір (контракт) про перевезення Доповнення № 16 від 24.05.2023, тех.опис від 24.05.2023.

Митну вартість для товару позивачем визначено за першим методом (ціною договору) у розмірі 15359,02 євро.

Митним органом не було визнано заявлену митну вартість та розпочато процедуру консультацій.

Під час процедури митних консультацій ТОВ "ЕВРОПРОДУКТ" для підтвердження митної вартості товарів за ціною договору надано платіжну інструкцію № 16 від 23.05.2023, прайс-лист від 15.03.2023 та експортну декларацію 23NLLI1OSYAXQLWD51 від 24.05.2023.

Позивачу відмовлено у митному оформленні товару за ціною договору, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100180/2023/000022/2 від 02.06.2023 та видано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2023/000217 від 19.06.2023

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість джерело інформації для визначення митної вартості: товар №1 - митна декларація від 01.05.2023 № UA100320/2023/10828 (з розрахунку 1,15 EUR за кг); товар №2 - митна декларація від 05.04.2023 № UA209150/2023/3016 (з розрахунку 1,11 EUR за кг); товар №3 - митна декларація від 31.05.2023 № UA209170/2023/42309 (з розрахунку 0,97 EUR за кг). Товар випущено в обіг за митною декларацією від 02.06.2023 № UA100180/2023/508149.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом з обґрунтуванням, вказаним вище.

Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів та змісту заяв по суті справи, підставою для прийняття спірних рішень стало таке:

- декларантом не надано детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості, що є порушення зовнішньоекономічного контракту пункту 4.2 від 24.09.2020 № REM-EUR 2409-20;

- відомості, вказані в митній декларації країни відправлення (код товару не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення), відсутня дата інвойсу в декларації країни відправника, що унеможливлює ідентифікацію поставки;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 24.05.2023 б/н, видану експедитором ТОВ «ПАРТНЕР-ТО», даний факт не дає змогу встановити та однозначно ідентифікувати експедитора, яким було організовано перевезення і видано довідку про транспортні витрати;

- декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування;

- декларантом для підтвердження витрат на транспортування не надано заявки на перевезення, хоча це передбачено договорами.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО Інспектор).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор.

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з вимогами положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.

У означеному аспекті варто також враховувати поняття надмірного формалізму, що обов`язково перевіряється судом при оцінці рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам ст.2 КАС України.

Щодо такої підстави для коригування митної вартості товарів як не подання декларантом детального пакувального листа, сертифіката походження товару, сертифіката якості, що, на думку митного органу, є порушенням пункту 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2020 № REM-EUR 2409-20, судом встановлено таке.

Відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2020 № REM-EUR 2409-20 продавець надає наступні оригінали відвантажуючих документів: рахунок фактура продавця, детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості, копія експертної декларації.

Суд зазначає, що детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості не є документами, що підтверджують вартість імпортованого товару відповідно до ч.2 ст. 52 МК України, відповідно, їх неподання декларантом не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо зауважень відповідача про те, що декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, суд зазначає таке.

Відповідно до п.6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

У зв`язку з вищевикладеним, належним документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура та інші документи, видані експедитором, а не перевізником.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд зазначає, що до митного органу на підтвердження витрат на транспортування позивачем надано: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3-2052023-4 від 24.05.2023, довідка №б/н від 24.05.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) 2378234 від 24.05.2023, договір (контракт) про перевезення Д-02042019-2 від 02.04.2019, договір (контракт) про перевезення Д-22052023-3 від 22.05.2023, договір (контракт) про перевезення Доповнення № 16 від 24.05.2023, також до суду надана заявка від 23.05.2023 №23.

З урахування вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено витрати на транспортування, оскільки надано міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 24.05.2023 № 2378234, довідку про транспортні витрати від 24.05.2023 б/н, видану експедитором ТОВ «ПАРТНЕР-ТО», договір про транспортно - експедиційне обслуговування від 02.04.2019 № Д-02042019-2, укладений з експедитором - ТОВ «ПАРТНЕР-ТА».

Суд зазначає про суперечливість тверджень митниці на необхідність подання заявки як документу, що підтверджує числові значення митної вартості товару, адже надані до митного оформлення вищевказані документи підтверджують вартість послуг на транспортування товару, тоді як заявка є документом, який фактично свідчить про замовлення послуг з перевезення та сам по собі вартість транспортування не підтверджує.

Щодо відомостей, вказаних в митній декларації країни відправлення (код товару не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення, відсутній номер інвойсу), суд зазначає, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений Наказом Мінфіну України № 651 від 30.05.2012 року, в графі 33 зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Так, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Нідерландах у відповідності до законодавства Нідерландів, без застосувань норм українського законодавства, зокрема УКТ ЗЕД, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що коди товару в зазначених вище документах визначаються за різними правилами, тому відмінність кодів не може впливати на правильність обчислення митної вартості товарів.

Водночас правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Суд зазначає, що експортна митна декларація містить достатньо відомостей, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару, щодо посилань відповідача, що в декларації країни відправлення відсутній номер інвойсу, суд, звертає увагу відповідача, що митна декларація країни відправлення відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

У контексті спірних правовідносин суд зауважує, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог митного органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів. Утім, з переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п`ятої ст. 54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Сумніви митного органу у числових складових митної вартості товарів спростовані наданими до митного оформлення документами, а також проведеним судовим розглядом, що свідчить про необґрунтованість спірного рішення про коригування митної вартості, що має наслідком його скасування.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, зокрема, що обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду про необхідність розмитнення товарів за ціною контракту за наявності всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ" (просп. Людвіга Свободи, б. 39, кв. 56,м. Харків,61202, код ЄДРПОУ 30360551) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним на скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.06.2023 за № UA 100180/2023/000022/2, винесене Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ" (просп. Людвіга Свободи, б. 39, кв. 56,м. Харків,61202, код ЄДРПОУ 30360551) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 23 листопада 2023 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ