Постанова

від 15.02.2024 по справі 520/25646/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 р. Справа № 520/25646/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Олексій Котеньов) від 23.11.2023 року по справі № 520/25646/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ"

до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ЕВРОПРОДУКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним на скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.06.2023 за № UA 100180/2023/000022/2, винесене Київською митницею Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року по справі № 520/25646/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним на скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 02.06.2023 за № UA 100180/2023/000022/2, винесене Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПРОДУКТ" (просп. Людвіга Свободи, б. 39, кв. 56,м. Харків,61202, код ЄДРПОУ 30360551) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року по справі № 520/25646/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "ЕВРОПРОДУКТ" (покупець за контрактом) та REMAKO PAPER BOARD B.V. (продавець за контрактом) укладено контракт № REM-EUR 2409-20 від 24.09.2020, за умовами якого продавець продає, а покупець купує Товар в асортименті та номенклатурі згідно з Інвойсами (Проформою-інвойсом). Умови поставки Біддингхейзен, Нідерланди, на умовах FCA (Інкотермс 2020).

З метою митного оформлення товару позивач подав до Київської митниці митну декларацію 23UA100180507942U3 від 31.05.2023. Разом з митною декларацією подано: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 2258478 від 24.05.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) 2378234 від 24.05.2023, декларація про походження товару (Declaration of origin) 2258478 від 24.05.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3-2052023-4 від 24.05.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, довідка транспортних витрат б/н від 24.05.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № REM-EUR 2409-20 від 24.09.2020, договір про надання послуг митного брокера 27/23 від 10.04.2023, договір (контракт) про перевезення Д-02042019-2 від 02.04.2019, договір (контракт) про перевезення Д-22052023-3 від 22.05.2023, договір (контракт) про перевезення Доповнення № 16 від 24.05.2023, тех.опис від 24.05.2023.

Митну вартість для товару позивачем визначено за першим методом (ціною договору) у розмірі 15359,02 євро.

Митним органом не було визнано заявлену митну вартість та розпочато процедуру консультацій.

Під час процедури митних консультацій ТОВ "ЕВРОПРОДУКТ" для підтвердження митної вартості товарів за ціною договору надано платіжну інструкцію № 16 від 23.05.2023, прайс-лист від 15.03.2023 та експортну декларацію 23NLLI1OSYAXQLWD51 від 24.05.2023.

Позивачу відмовлено у митному оформленні товару за ціною договору, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100180/2023/000022/2 від 02.06.2023 та видано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2023/000217 від 19.06.2023

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість джерело інформації для визначення митної вартості: товар № 1 - митна декларація від 01.05.2023 № UA100320/2023/10828 (з розрахунку 1,15 EUR за кг); товар № 2 - митна декларація від 05.04.2023 № UA209150/2023/3016 (з розрахунку 1,11 EUR за кг); товар № 3 - митна декларація від 31.05.2023 № UA209170/2023/42309 (з розрахунку 0,97 EUR за кг). Товар випущено в обіг за митною декларацією від 02.06.2023 № UA100180/2023/508149.

Не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України та за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 31.05.2023 № UA100180/2023/507942 (23UA100180507942U3) документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Вказує, що відповідно до пункту 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2020 № REM-EUR 2409-20, продавець надає наступні оригінали відвантажувальних документів: рахунок-фактура продавця, детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості, копія експортної декларації. До митного оформлення не надано детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості, що, в свою чергу, є порушенням позивачем умов контракту. Також зазначає, що копія митної декларації країни відправлення товарів містить суперечливі з задекларованими у митній декларації даними, а саме: невідповідність в заявленому та наявному в документах класифікаційних кодів товарів. В поданій копії декларації країни відправлення відсутній номер інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію поставки. Посилається на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 24.05.2023 б/н, видану експедитором ТОВ «ПАРТНЕР-ТО». Натомість, звертає увагу суду, що договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 02.04.2019 № Д-02042019-2 укладений з іншим експедитором - ТОВ «ПАРТНЕР-ТА». Даний факт не дає змогу встановити та однозначно ідентифікувати експедитора, яким було організовано перевезення і видано довідку про транспортні витрати. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 з № 984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Довідка про транспортні витрати від 24.05.2023 б/н не є таким документом, який би належним чином підтверджував факт сплати позивачем транспортних витрат у розумінні наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012. Тому перевірити достовірність декларування транспортних витрат не є можливим. Також посилається на те, що в графі 16 автотранспортної накладної (CMR) від 24.05.2023 № 2378234 зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. Натомість, довідка про транспортні витрати від 24.05.2023 б/н та рахунок-фактура від 24.05.2023 № З-22052023-4 видані експедитором ТОВ «ПАРТНЕР-ТО», а не безпосереднім перевізником ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, дана обставина є достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів. Також зазначає, що до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано Договір транспортного експедирування № Д-02042019-2 від 02.04.2019 укладений між ТОВ «Партнер-ТА» і ТОВ «Европродукт» та Договір транспортного експедирування № Д-22052023-3 від 22.05.2023 укладений між ТОВ «Партнер-ТО» і ФОП ОСОБА_2 , якими передбачені заявки на перевезення. Але, заявки на перевезення не надавалися до митного органу. Так, в договорі № Д-02042019-2 від 02.04.2019 зазначається, що послуги за цим договором надаються протягом строку дії цього договору на підставі Заявки замовника … заявка подається замовником не пізніше як за 24 годин до моменту завантаження вантажу. Варто зазначити, що в п. 1.2 Договору транспортного експедирування № Д-22052023-3 від 22.05.2023 є також посилання на заявку, що свідчить про необхідність її подання перед наданням логістичної послуги. Отже, зазначені вище договори транспортного експедирування передбачають заявки на проведення перевезення, що є невід`ємною частиною вищевказаного договору та мають пріоритетне значення у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору і без цієї заявки відсутні підстави для виконання договору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний оргна має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття спірних рішень слугували наступні обставини: 1) декларантом не надано детальний пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості, що є порушення зовнішньоекономічного контракту пункту 4.2 від 24.09.2020 № REM-EUR 2409-20; 2) відомості, вказані в митній декларації країни відправлення (код товару не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення), відсутня дата інвойсу в декларації країни відправника, що унеможливлює ідентифікацію поставки; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати від 24.05.2023 б/н, видану експедитором ТОВ «ПАРТНЕР-ТО», але даний факт не дає змогу встановити та однозначно ідентифікувати експедитора, яким було організовано перевезення і видано довідку про транспортні витрати; 4) декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування; 5) декларантом для підтвердження витрат на транспортування не надано заявки на перевезення, хоча це передбачено договорами.

Що стосується посилання митного органу на не надання детального пакувального листа, сертифікату походження товару, сертифікату якості, що є порушення зовнішньоекономічного контракту пункту 4.2 від 24.09.2020 № REM-EUR 2409-20, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з пп. d п. 2 ст. 35 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року крім випадків, коли сторони домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він не затарований чи не упакований звичайним для таких товарів способом, а за відсутності такого - способом, який є належним для збереження й захисту даного товару.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця).

Сертифікатом якості є документ, що підтверджує якість продукції, послуги, їх відповідність міжнародним або національним стандартам або вимогам нормативно-технічної документації.

Таким чином, пакувальний лист та якісний сертифіката виробника жодним чином не впливають на вартість товару, адже не містять вартісних показників. Окрім цього, вказані документи (пакувальний лист та якісний сертифікат виробника) не містяться в переліку, визначеному ч.2 ст.53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів.

Щодо посилання митного органу на те, що відомості, вказані в митній декларації країни відправлення (код товару не співпадає з кодом товару, який зазначений у митній декларації, що подана до митного оформлення), відсутня дата інвойсу в декларації країни відправника, що унеможливлює ідентифікацію поставки, колегія суддів зазначає, що підприємство позивача не є відповідальною особою за оформлення митної декларації країни відправлення, а тому ця обставина не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Також судова колегія зазначає, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений Наказом Мінфіну України № 651 від 30.05.2012 року, в графі 33 зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Нідерландах у відповідності до законодавства Нідерландів, без застосувань норм українського законодавства, зокрема УКТ ЗЕД, а тому можлива відмінність в кодах УКТ ЗЕД не свідчить про допущення порушення суб`єктом господарювання вимог митного законодавства в частині доведення обґрунтованості заявленої митної вартості за ціною договору (контракту).

Що стосується доводів митного органу про те, що не можливо встановити та однозначно ідентифікувати експедитора, яким було організовано перевезення і видано довідку про транспортні витрати, а також на те, що декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як було правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, що на підтвердження витрат на транспортування позивачем надано: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3-2052023-4 від 24.05.2023, довідка № б/н від 24.05.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) 2378234 від 24.05.2023, договір (контракт) про перевезення Д-02042019-2 від 02.04.2019, договір (контракт) про перевезення Д-22052023-3 від 22.05.2023, договір (контракт) про перевезення Доповнення № 16 від 24.05.2023, також до суду надана заявка від 23.05.2023 № 23.

Згідно правової позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 року по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є достатнім доказом транспортних витрат як складової митної вартості товарів, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено витрати на транспортування, оскільки надано міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 24.05.2023 № 2378234, довідку про транспортні витрати від 24.05.2023 б/н, видану експедитором ТОВ «ПАРТНЕР-ТО», договір про транспортно - експедиційне обслуговування від 02.04.2019 № Д-02042019-2, укладений з експедитором - ТОВ «ПАРТНЕР-ТА».

Що стосується доводів відповідача про те, що під час митного оформлення підприємством позивача не надано заявки на перевезення, колегія суддів зазначає, що надання такого документа прямо не вимагається положеннями ч. 2 статті 53 МК України під час митного оформлення.

Посилання митного органу в доводах апеляційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки такі судові рішення не є обов`язковими до врахування судом, в розумінні ст. 242 КАС України.

Також, надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

У постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. З огляду на усе вказане вище, митний орган не навів жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

В постанові Верховного Суду від 12.04.2018 р. по справі № 820/2014/17 зазначено, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів. З переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки відповідачем не спростовано необґрунтованість застосування резервного методу при коригуванні митної вартості, не надано пояснень, яким чином митна вартість визначена саме в такому розмірі, не наведено жодного математичного розрахунку обчислення складових митної вартості, а позивачем під час митного оформлення надано належні докази, які підтверджують заявлену митну вартість за основним методом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року по справі № 520/25646/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк