КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №759/15423/18 Головуючий у суді І інстанції: Журибеда О.М.
провадження №22-ц/824/13768/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Возного Миколи Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» до ОСОБА_1 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна про витребування майна з чужого незаконного володіння про скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Обслуговуючий кооператив «Багатоповерховий гараж «Аврора», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна в якому просив:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245 кв. м. за адресою відповідно до даних державної реєстрації: місто Київ, "Аврора" багатоповерховий гараж" обслуговуючий кооператив, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 1433867780000, номер запису про право власності: 23859930;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові збори, що пов`язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Будівельник» є єдиним власником нерухомого майна - гаражів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 : (літ.Б) - 5407,40 кв.м., (літ.В) - 559,40 кв.м., (літ.Г) - 848,20 кв.м., (літ.Ж) - 135,20 кв.м., (літ.Е) - 523,90 кв.м., (літ.Д) - 426,20 кв.м.
Підставою виникнення права власності позивача на майно, яке знаходиться за адресою у АДРЕСА_1 є рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2012 та ухвала Господарського суду Київської області від 31.05.2012.
Ознайомлюючись з даними відкритих державних реєстрів, позивач дізнався про те, що за відповідачем, ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на належний позивачеві об`єкт нерухомого майна загальною площею 245 кв.м. (гаражний бокс), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та є складовою вищевказаного гаражного комплексу позивача. При цьому, зазначеному об`єкту присвоєно новий реєстраційний номер: 1433867780000.
06.12.2017 року о 17:00:44 приватним нотаріусом КМНО Зубковою О.Л. було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане майно, номер запису про право власності: 23859930. Підставою внесення запису вказується рішення приватного нотаріуса КМНО Зубкової О.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38649056 від 11.12.2017 15:16:12.
Підставою виникнення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна вказується ряд документів: довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску, серія та номер: 06-127/105Д, видана 06.12.2017, видавник: ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; виписка зі списку членів кооперативу, серія та номер: 06-127/105В, видана 06.12.2017, видавник: ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; лист-підтвердження, серія та номер: 062/14-14469, виданий 24.11.2017, видавник: КП КМР «Київське міське БТІ»; протокол загальних зборів членів кооперативу, серія та номер: 4, виданий 03.04.2015, видавник: ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора».
Позивач зазначав, що гараж, який відповідно до даних ІД № 131296884 становить загальну площу 245 кв.м. та був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , у дійсності становить собою складову гаражного комплексу позивача згідно якого має загальну площу 248,90 кв.м., з яких: підвал (літ. Е) - 55,20 кв.м., ІІ рівень (літ. Е)- 100, 60 кв.м., ІІІ рівень (літ. Е) - 93,10 кв.м., та позначений у наданому до суду технічному паспорті під № 115 (літ. Е). Різницю у площі об`єктів пояснив тим, що відповідач незаконно зареєстрував за собою право власності на об`єкт шляхом виготовлення нової документації невідомого походження, а в спірному гаражі облаштував станцію сервісного обслуговування автомобілів (в ході облаштування площа спірного приміщення змінилася з 248, 90 кв.м. до 245 кв.м).
Звертаючись до суду з даним позовом, сторона позивача акцентувала увагу на тому, що вичерпний перелік підстав виникнення права власності, як і набуття цивільних прав та обов`язків, визначений актами цивільного законодавства. Тому, право власності відповідача на вказаний гараж могло виникнути винятково за умови, що позивач як власник такого майна попередньо вчиняв дії, спрямовані на його відчуження. Попри це, позивач таких дій не вчиняв, - а отже майно вибуло з володіння позивача поза його волею та всупереч визначеним законом підставам.
Позивач також зазначав, що відповідач та нотаріус припустилися порушень законодавства у сфері державної реєстрації права власності, - що призвело до порушення права позивача. У підсумку, за громадянином ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «Будівельник». Більше того, позивачеві невідомі будь-які правові підстави, які б були наявними у третьої особи, - у обслуговуючого кооперативу «Багатоповерховий гараж «Аврора», - для створення та передання будь-якої документації стосовно зазначеного гаражу.
З урахуванням викладеного, на думку позивача, має місце порушення права власності позивача, а звернення до суду спрямоване на захист даного права.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року позов задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його вилучення у ОСОБА_2 та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельник».
Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс загальною площею 245 кв.м. за адресою відповідно до даних державної реєстрації: місто Київ, «Аврора» багатоповерховий гараж» обслуговуючий кооператив, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 39072994), гараж НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта: 1433867780000, номер запису про право власності: 23859930.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» судовий збір в розмірі 3524 грн 00 коп.
16.06.2023 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на проведення судово-медичної експертизи та витрати на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», подану представником Батрин Станіславом Віталійовичем, про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 98 000 грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у сумі 30073 грн 00 коп.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, адвокат Возний Микола Вікторович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року, а також скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Також просив стягнути судові витрати з позивача.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник скаржника вказував на те, що суд першої інстанції 07.06.2023 року в судовому засіданні безпідставно відмовив в задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про перенесення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в слуханні кримінальної справи № 299/1409/2023 у Дружківському міському суді Донецької області, чим порушив принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд, як частини верховенства права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на переконання представника скаржника, стороною позивача в судовому засіданні не доведено обґрунтованість позовних вимог, тоді як сторона відповідача довела, що спірний об`єкт нерухомості побудований за кошти замовника за договором підряду та зареєстровано в установленому законом порядку.
Представник скаржника вказував, що позивачем не надано жодного доказу того, що будівництво здійснено ним, що замовник не виконали зобов`язань по сплаті йому коштів, що він раніше якимось чином намагався врегулювати спірні питання по договору, чому саме він не підписав акту прийому-передачі та вимагає вилучення гаражного боксу.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ні в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ні в рішенні Господарського суду Київської області від 24.01.2012 року не зазначено, що гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ТОВ «Будівельник».
19 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Будівельник» - адвоката Батрина С.В., в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що об`єкт нерухомого майна загальною площею 245 кв.м., який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 є частиною (складовою) та належить до нежитлових будівель, зареєстрованих на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник».
Також суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що зобов`язальні правовідносини за Договором № 145 виникли ТОВ «Будівельник» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , саме такі особи вправі реалізувати їх права та обов`язки за вказаним договором. Разом з тим, відповідач у справі, ОСОБА_1 , не є стороною Договору № 145 з приводу будівництва спірного об`єкта нерухомого майна ТОВ «Будівельник».
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки також тим, що членом кооперативу Обслуговуючим кооперативом «Багатоповерховий гараж Аврора» ОСОБА_1 став у 2015 році, а за його ж поясненнями користування спірним гаражем здійснюється з 2008 року, за наслідком його будівництва саме ТОВ «Будівельник» на підставі Договору № 145, що в цілому виключає можливість сприйняття аргументів на користь того, що такий об`єкт будувався іншими особами, які є учасниками даної справи.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до ст. 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Відповідно до положень ст. ст. 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Встановлено, що ТОВ «Будівельник» є власником нерухомого майна - гаражів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 : (літ.Б) - 5407,40 кв.м., (літ.В) - 559,40 кв.м., (літ.Г) - 848,20 кв.м., (літ.Ж - 135,20 кв.м., (літ.Е) - 523,90 кв.м., (літ.Д)- 426,20 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.09.2018 за № 137918524 ("ІД № 137918524") (том 1 а.с. 23-24).
Підставою виникнення права власності позивача за вказаною адресою є рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2012 та ухвала Господарського суду Київської області від 31.05.2012.
Судом встановлено, що за тією ж адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем, ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 245 кв.м. (гаражний бокс); зазначеному об`єкту присвоєно новий реєстраційний номер: 1433867780000.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.07.2018 № 131296884, державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане майно було здійснено приватним нотаріусом КМНО Зубковою Ольгою Леонідівною 06.12.2017 о 17:00:44, номер запису про право власності: 23859930. Підставою внесення запису є рішення приватного нотаріуса КМНО Зубкової Ольги Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38649056 від 11.12.2017 15:16:12 (а.с. 25-26 том 1).
Право власності ОСОБА_1 на вказане майно зареєстроване з підстав: довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску, серія та номер: 06-127/105Д, видана 06.12.2017, видавник: ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; виписка зі списку членів кооперативу, серія та номер: 06-127/105В, видана 06.12.2017, видавник: ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора»; лист-підтвердження, серія та номер: 062/14-14469, виданий 24.11.2017, видавник: КП КМР «Київське міське БТІ»; протокол загальних зборів членів кооперативу, серія та номер: 4, виданий 03.04.2015, видавник: ОК «Багатоповерховий гараж «Аврора».
Таким чином, за однією адресою: АДРЕСА_1 , однак у різний час, було зареєстровано два об`єкти права власності: у 2012 році право власності на вказане нерухоме майно виникло у ТОВ «Будівельник», а у 2017 році за відповідачем зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 245 кв.м. за цією ж адресою.
Судом також встановлено, що в матеріалах справи міститься експертний висновок від 25.08.2021 № 35711/20-49/25175/21-4, з якого вбачається, що об`єкти дослідження зареєстровані за однією адресою, а дані щодо загальних площ, які внесені до технічного паспорту нежитлових будівель позивача відповідають даним, внесеним до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (арк. висновку 7-8). Стосовно спірного гаражу площею 245 кв.м., - за наслідком огляду експертами встановлено фактичне місцезнаходження даного гаражного боксу співвідносно до наданого позивачем технічного паспорту, однак відповіді на запитання експертизи не надано з підстав ненадння відповідачем технічної документації на гараж площею 245 кв.м. та незабезпечення ним доступу до даного об`єкта (арк. висновку 10-11, том 2 арк.42-50).
В судовому засіданні суду першої інстанції також були допитані експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що проводили огляд території багатоповерхового гаражного комплексу, розташованого за адресою у АДРЕСА_1 . за сприяння директора ТОВ «Будівельник». Також, констатовали відсутність спроможності надати відповіді на запитання експертизи у зв`язку з ненаданням експертам витребуваної документації на об`єкт площею 245 кв.м та незабезпечення його власником доступу до вказаного об`єкту. Відповідаючи на запитання в частині можливості співставлення даних про фактичне розташування гаражу площею 245 кв.м відносно до даних Технічного паспорту на об`єкт позивача, експертами зазначено, що такий об`єкт площею 245 кв.м розташований у межах гаражного комплексу позивача, а жодних подібних за характеристиками об`єктів у межах гаражного комплексу немає, що виключає можливість їх сплутування.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки як вірно встановлено судом та підтверджено матеріалами справи про те, що об`єкт нерухомого майна загальною площею 245 кв.м., який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 є частиною (складовою) та належить до нежитлових будівель, зареєстрованих на праві власності за ТОВ «Будівельник».
Відповідачем не надано доказів, що йому виділялась земля під будівництво та в нього наявна проектна документація на новостворене майно.
Суд апеляційної інстанції не прийняв нові докази надані відповідачем (договори відступлення прав вимоги за 2021 рік), які підписані відповідачем, оскільки вони подані з порушенням порядку надання доказів (клопотання не направлено іншим сторонам). А тому у зв'язку з тим, що відповідачем не наведено поважності причин не подання їх в суд першої інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначені вище договори не були підставою для реєстрації права власності.
Суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 387, 388 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача не було порушено відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції 07.06.2023 року в судовому засіданні безпідставно відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Возного М.В. про перенесення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в слуханні кримінальної справи № 299/1409/2023 у Дружківському міському суді Донецької області, чим порушив принцип рівності та змагальності сторін, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позов був пред`явлений до суду у жовтні 2018 році, тобто справа слухається понад 5 років, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що значний проміжок часу є більш ніж достатнім для реалізації відповідачем свого права.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи передостаннє судове засідання суду першої інстанції відбулося 25 квітня 2023 року, на якому були присутні зокрема сторона позивача та відповідача. Суд першої інстанції по справі оголосив перерву до 07.06.2023 року, вказавши сторонам на підготовку до судових дебатів (а.с. 188-191 том 2). У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає, що скаржник не був позбавлений можливості подати дебати письмово, висловивши свою позицію.
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною позивача не доведено обгрунтованість позовних вимог, тоді як сторона відповідача довела, що спірний об`єкт нерухомості побудований за кошти замовника за договором підряду та зареєстровано в установленому законом порядку, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вірно встановив суд першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не є стороною Договору № 145 з приводу будівництва спірного об`єкта нерухомого майна ТОВ «Будівельник».
Крім того, на підставі Договору № 145 між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, учасники яких наділені взаємними правами та обов`язками, договір містить порядок його виконання та наслідки його невиконання. Суд апеляційної інстанції зазначає, що за наявності спорів з приводу виконання зазначеного договірного зобов`язання, його сторони вправі звертатись до ТОВ «Будівельник» з відповідними вимогами у досудовому або у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що ні в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ні в рішенні Господарського суду Київської області від 24.01.2012 року не зазначено, що гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ТОВ «Будівельник», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2012 року визнано за ТОВ «Будівельник» право власності на багатоповерховий гараж « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно даних Технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) Міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №118284. Таким чином позивач набув право власності на майно у порядку, що визначений законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про день та час проведення огляду експертами, тому був відсутній і не мав можливості надати документи і свої пояснення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідач був обізнаний про ухвалення судового рішення про проведення експертизи. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала оскаржувалась до суду апеляційної інстанції, яким апеляційна скарга була відхилена (а.с. 245-248 том 1).
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач мав право і знайомитись з матеріалами справи як її учасник, крім того судові засідання сторона відповідача відвідувала в суді першої інстанції, а тому був обізнаний про всі обставини.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, а тому й відсутні підстави для його скасування.
В частині оскарження апелянтом додаткового рішення суду першої інстанції від 21 червня 2023 року, то апеляційний суд зазначає наступне.
Встановлено, що 16.06.2023 року представник позивача - адвокат Батрин С.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будівельник» витрати на проведення судово-медичної експертизи у розмірі 20 073 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 98 000 грн.
Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11.02.2020 року у справі № 759/15423/18 було задоволено клопотання позивача та призначено будівельно-технічну експертизу (а.с. 183-184 том 1).
22.01.2021 року до суду першої інстанції надійшло клопотання експертів КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів та надано рахунок на сплату проведення експертизи № 198 від 18.01.2021 року на суму 30 073 грн (а.с. 14-18 том 2).
Встановлено, що на виконання даного клопотання, ТОВ «Будівельник» було сплачено послуги з проведення експертизи у сумі 30 073 грн, що підтверджується квитанцією № 35375916-1 від 19.02.2021 року.
Також у матеріалах справи міститься договір №БН про надання правової допомоги від 26.11.2019 року та акт передачі-приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги №БН від 26.11.2019 року.
Так, 26 листопада 2019 року між адвокатом Батрин С.В. та ТОВ «Будівельник» було укладено договір про надання правової допомоги № БН за умовами якого, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому правову допомогу: послуги консультування з питання права (матеріального та процесуального права) та захист його інтересів у цивільній справі № 759/15423/18. Клієнт зобов`язаний оплачувати таку правову допомогу. Предмет договору охоплює надання клієнту правової допомоги виключно в суді першої інстанції та до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Згідно з п. 4.1 Договору, сторони дійшли згоди, що вартість (ціна) правової допомоги, визначеної п.п. 1.1, 1.2 Договору (фіксований розмір гонорару) становить 98 000 грн.
Відповідно до п. 4.2 Договору, вказана у п. 4.1 Договору сума сплачується у повному обсязі у 45-денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення у справі на користь клієнта.
На виконання Договору, адвокатом за дорученням клієнта здійснено його представництво у справі № 759/15423/18, про що, 08 червня 2023 року сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № БН від 26.11.2019 року.
Згідно акт передачі-приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги №БН від 26.11.2019 року, вартість правової допомоги в інтересах клієнта становить 98000, 00 грн та сплачується у порядку: сплачується клієнтом на користь адвоката у 45-денний строк з дати ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору у справі №759/15423/18.
Стороною відповідача не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, що пов`язані з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з поданої апеляційної скарги, стороною відповідача не наведено жодної законної підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції про стягнення судових витрат.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку під час ухвалення додаткового рішення про задоволення заяви представника позивача та відшкодуванню судових витрат, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду та додаткове рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не можуть бути скасовані з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Возного Миколи Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року залишити без змін.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «22» листопада 2023 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2023 |
Оприлюднено | 27.11.2023 |
Номер документу | 115145342 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про речові права на чуже майно, з них: спори про володіння чужим майном |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Сушко Людмила Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні