Рішення

від 10.11.2023 по справі 175/4357/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/4357/20

Провадження № 2/175/1255/20

Рішення

Іменем України

10 листопада 2023 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Бойко О.М.

при секретарі Бабко-Малій В.В.,

за участю представника позивача адвоката Хандоги В,В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у загальному позовному провадженню у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

07 грудня 2020 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Згідно автоматизованого розподілу 07 грудня 2023 року головуючим суддею була призначена ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року суддею Озерянською Ж.М. заявлено самовідвід і справа була направлена на повторний автоматизований розподіл.

При повторному авторозподілі судової справи головуючим суддею призначено Бойко О.М.

В позовній заяві позивачка просить суд усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 самочинно збудованого ними паркану на належній позивачу земельній ділянці.

Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що рішенням ХХХІV позачергової сесії VІІ скликання Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року №259 Н-ХХХІV/VІІ було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221411000:02:011:0102), яка розташована на території Підгородненської міської ради Дніпровського району за адресою: АДРЕСА_1 .

Передано у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №104224202 від 17.11.2017 року власником земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий номер 1221411000:02:011:0102, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Відповідачі по справі, які проживають на сусідній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , постійно порушували право власності позивачки шляхом самочинно збудованого вольєру для птиці через що вона неодноразово подавала скарги до Підгородненської міської ради.

В зв`язку з відмовою відповідачів припинити порушення права власності на земельну ділянку та неможливістю Підгородненської міської ради посприяти в відновленні порушеного права, позивачка звернулась до суду.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровсьої області від 11 вересня 2019 року у справі №175/651/18 позов ОСОБА_2 було задоволено. Суд ухвалив позивачу усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої на суміжній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вольєру для птиці та відновлення меж належної позивачу земельної ділянки.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року на рішення суду від 11 вересня 2019 року було скасоване в частині задоволення позовної вимоги про відновлення меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки. В іншій частині рішення суду було залишено без змін.

Після знесення вольєру для птиці виявилося, що однією із стін цього вольєру був паркан, який встановлений відповідачами на належній позивачу земельній ділянці на відстані приблизно від 0,64 м до 1,64 м від межі земельної ділянки. Фактично парканом відділена частина належної позивачу земельної ділянки орієнтовною площею 27 кв. м., яку самовільно захопили відповідачі.

Розміщення паркану порушує права позивача ОСОБА_2 , як власника вищезазначеної земельної ділянки, оскільки не дає можливості у повному обсязі і на власний розсуд використовувати належне їй на праві власності майно.

16 січня 2021 року ухвалою суду призначено підтовче засідання на 07 квітня 2021 на 15:00 годин, яке відкладалось на 22.04.2021.

02 серпня 2021 року ухвалою суду провадження було зупинено у зв`язку з призначенням судової земельно-технічної експертизи за заявою представника позивача адвоката Хандоги В.В.

В ухвалі були зазначенні наступні питання для експерта:

1)Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)?

2)Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?

3)Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

4)Який фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер:1221411000:02:011:0102, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , згідно її меж правовстановлюючій документації та документації із землеустрою?

5)Чи є порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 1221411000:02:011:0102, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 , відповідно до правовстановлюючих документів та документацією із землеустрою, зі сторони суміжних землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та яке саме?

Проведення експертизи доручено судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, №17, оф. №801).

09 грудня 2022 року ухвалою суду було відновлене провадження по справі після отримання 08 грудня 2022 року висновків експерта.

У висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4805/4806-21 було зазначено, що за першим, другим та третім питанням неможливо провести судову земельно-технічну експертизу, а також надати висновок на поставленні питання у зв`язку з невиконанням клопотання експерта від 22.10.2021 №2922/06/13-21 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Щодо четвертого питання зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221411000:02:011:0102, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_2 , за фактичним землекористування не відповідає право встановлювальним документам та документації із землеустрою, оскільки її фактична площа складає 0,0976 га, що на 0,0024 га (24 кв.м) менше ніж згідно право встановлювальних документів та даних Державного земельного кадастру 0,1000 га. Межі, що не відповідають право встановлювальним документам та документації із землеустрою, проходять по дерев`яному та шиферному паркану (від т.9 до т.11 згідно документації із землеустрою) з боку домоволодіння АДРЕСА_2 .

Щодо п`ятого питання зазначено, Межі земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:02:011:0102, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у власності ОСОБА_2 , відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою порушені зі сторони домоволодіння АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 1221411000:02:011:0122 (правовстановлювальні документи на дослідження не надані). Порушення меж відбулось внаслідок накладання земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 по фактичному землекористуванню на земельну ділянку з кадастровим номером 1221411000:02:011:0102, на площу - 0,0024 га.

ОСОБА_1 надала до суду заперечення на позов в якому зазначила, що заперечує проти позову в повному обсязі.

Обґрунтуванням позиції відповідачки є те, що вона виконала рішення судів першої та другої інстанції по справі №175/651/18 в повному обсязі. Отримала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в якій зазначено периметр ділянки 115,9 кв.м., площа 0,0800 га, що співпадає з площею в договорі купівлі-продажу жилого будинку №НА 0532657 від 09 вересня 1997 року, зареєстрованого в реєстрі за №1074.

Також ОСОБА_1 зазначає про фальшивість доказу в якій зазначила, що надана технічна документація позивачем є фальшивою. Обґрунтуванням цього є ствердження, що в копіях документації немає підписів виконавців та відсутня дата складення документації, відсутні підписи землекористувачів суміжник земельних ділянок.

Додатково, відповідач ОСОБА_1 вважає, що необхідно застосувати позовну давність до вимог позивача, оскільки паркан був зведений понад 15 років назад і скарг від позивачки до моменту подання позову не було.

ОСОБА_1 також просила суд викликати експерта, що виконував земельно-технічну експертизу для суду, для пояснень щодо неповноти виконаної експертизи, оскільки не наданні відповіді на перші три питанні.

До суду надійшла заява про розгляд справи без участі від Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровського району.

ОСОБА_3 не з`явився до суду, клопотань та заяв не надавав.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Хандога В.В. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначає, що не може бути відповідачем по справі, оскільки не є власником земельної ділянки.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні її земельною ділянкою на якій відповідачі, як власники сусідньої земельної ділянки самочинно звели паркан.

Рішенням XXXIV позачергової сесії VII скликання Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року №259Н-XXXIV/VII було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею (присадибна ділянка) - 0,1000 га (кадастровий номер 1221411000:02:011:0102), яка розташована на території Підгородненської міської ради Дніпровського району за адресою: АДРЕСА_1 громадянки ОСОБА_2 та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221411000:02:011:0102), яка розташована на території Підгородненської міської ради Дніпровського району за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №104224202 від 17 листопада 2017 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38204109 від 17 листопада 2017 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий №1221411000:02:011:0102, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 09 вересня 1997 року ОСОБА_3 належить житловий будинок АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 800 кв.м. ,яка станом на час розгляду справи судом теж є власністю ОСОБА_3 .. Тобто відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використовують суміжну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі по справі, які проживають на сусідній із позивачем земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , на думку позивача постійно порушували право власності позивачки на земельну ділянку, шляхом самочинно збудованого вольєру для птиці, через що вона неодноразово подавала скарги до Підгородненської міської ради.

В зв`язку з відмовою відповідачів припинити порушення права власності на земельну ділянку та неможливістю Підгородненської міської ради посприяти в відновленні порушеного права, позивачка звернулась до суду.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровсьої області від 11 вересня 2019 року у справі №175/651/18 позов ОСОБА_2 було задоволено. Суд ухвалив позивачу усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої на суміжній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вольєру для птиці та відновлення меж належної позивачу земельної ділянки.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року на рішення суду від 11 вересня 2019 року було скасоване в частині задоволення позовної вимоги про відновлення меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки. В іншій частині рішення суду було залишено без змін.

Після знесення вольєру для птиці виявилося, що однією із стін цього вольєру був паркан, який встановлений відповідачами на належній позивачу земельній ділянці на відстані приблизно від 0,64 м до 1,64 м від межі земельної ділянки. Фактично парканом відділена частина належної позивачу земельної ділянки орієнтовною площею 27 кв. м., яку самовільно захопили відповідачі.

Розміщення паркану порушує права позивача ОСОБА_2 , як власника вищезазначеної земельної ділянки, оскільки не дає можливості у повному обсязі і на власний розсуд використовувати належне їй на праві власності майно.

За клопотаннямпредставника позивачасудом булопризначено судову земельно-технічну експертизу за заявою представника позивача адвоката Хандоги В.В. у висновку якої експертом були наданні відповіді на поставленні судом питання.

02 серпня 2021 року ухвалою суду провадження було зупинено у зв`язку з призначенням судової земельно-технічної експертизи за заявою представника позивача адвоката Хандоги В.В.

В ухвалі були зазначенні наступні питання для експерта:

-Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)?

-Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?

-Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

-Який фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер:1221411000:02:011:0102, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , згідно її меж правовстановлюючій документації та документації із землеустрою?

-Чи є порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 1221411000:02:011:0102, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 , відповідно до правовстановлюючих документів та документацією із землеустрою, зі сторони суміжних землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та яке саме?

У висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4805/4806-21 було зазначено, що за першим, другим та третім питанням неможливо провести судову земельно-технічну експертизу, а також надати висновок на поставленні питання у зв`язку з невиконанням клопотання експерта від 22.10.2021 №2922/06/13-21 про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.

Щодо четвертого питання зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221411000:02:011:0102, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_2 , за фактичним землекористування не відповідає право встановлювальним документам та документації із землеустрою, оскільки її фактична площа складає 0,0976 га, що на 0,0024 га (24 кв.м) менше ніж згідно право встановлювальних документів та даних Державного земельного кадастру 0,1000 га. Межі, що не відповідають право встановлювальним документам та документації із землеустрою, проходять по дерев`яному та шиферному паркану (від т.9 до т.11 згідно документації із землеустрою) з боку домоволодіння АДРЕСА_2 .

Щодо п`ятого питання зазначено, Межі земельної ділянки з кадастровим номером 1221411000:02:011:0102, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у власності ОСОБА_2 , відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою порушені зі сторони домоволодіння АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 1221411000:02:011:0122 (правовстановлювальні документи на дослідження не надані). Порушення меж відбулось внаслідок накладання земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 по фактичному землекористуванню на земельну ділянку з кадастровим номером 1221411000:02:011:0102, на площу - 0,0024 га.

Відповідачка ОСОБА_1 заперечує проти позову в повному обсязі посилаючись на обставини, що вона не є неналежним відповідачем, а також зазначає на фальшивість висновків експерта, оскільки він проводив експертизу без її відома і вона не згодна з його висновками.

Суд дослідивши всі обставини справи зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 до суду не були поданні достатні докази фальшивості технічної документації земельної ділянки позивачки ОСОБА_2 та висновку експерта.

Ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Щодо клопотання ОСОБА_1 , викликати до суду експерта, що виконував земельно-технічну експертизу для суду, для пояснень щодо неповноти виконаної експертизи, оскільки не наданні відповіді на перші три питанні, суд зазначає, що для вирішення цивільної справи по суті у висновку експерта надано достатньо даних.

Розміщення паркану порушує права позивача ОСОБА_2 , як власника вищезазначеної земельної ділянки, оскільки не дає можливості у повному обсязі і на власний розсуд використовувати належне їй на праві власності майно.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Стаття 13 Конституції визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України, за змістом якої власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, але . здійснюючи свої права, власник зобов?язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об?єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов?язків власник зобов?язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, та приведення її відповідачем у попередній стан, шляхом знесення відповідачем паркану, посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки, демонтував огорожу та звів паркан, чим порушує його права та створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов?язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позовна давність до вимог про усунення перешкод у користуванні та володінні майном не застосовується, оскільки таке правопорушення є триваючим у часі, а отже позов про усунення перешкод у користуванні майном може бути поданий доти доки існує саме правопорушення.

У відповідності до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб?єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суд із вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами таматеріальними підставамидля захиступрава власностіабо правакористування земельноюділянкою усудовому порядку,зокрема,у визначенізаконом способи,є наявністьпідтвердженого належнимидоказами праваособи (власностіабо користування)щодо земельноїділянки,а такожпідтверджений належнимидоказами фактпорушення цьогоправа наземельну ділянку(невизнання,оспорювання абочинення перешкодв користуванні,користування зпорушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема, можуть бути, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4); примусове виконання обов?язку в натурі (п. 5).

У постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 523/6532/14-ц (провадження № 61-7533св20), від 21 липня 2021 року у справі № 520/3561/18 (провадження № 61-16012св20), від 27 липня 2021 року у справі № 686/19201/15 (провадження № 61-3808св21), від 18 листопада 2021 року у справі № 642/8771/19 (провадження № 61-9957св21) вказано, що у разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376, 391 ЦК України статей 152, 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Дослідивши матеріали справи, суд також дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не мала бути залучена до розгляду як відповідач по справі. В матеріалах справи відсутні будь-які посилання або докази, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 та порушує права позивача, як землекористувача.

В усіх документах по справі власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумаченнячастини третьої статті 11 ЦК Українисвідчить, що правові норми самі собою не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту набуття права власності на майно.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміну неналежного відповідача здійснюють у порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконують під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Така позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у Постанові по справі № 204/8118/14-ц.

Факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є власниками на праві спільного сумісного володіння не доведено при судовому розгляді. Незважаючи на те, що вони є подружжям, до суду не надано доказів, що ОСОБА_3 отримав право власності на зазначену земельну ділянку під час шлюбу із громадянкою ОСОБА_1 .

На підставі вищезазначеного, суд вважає що відповідач ОСОБА_1 , не може вважатись належним відповідачем по справі.

За таких обставин суд вважає, що відповідно до вищезазначених способів захисту цивільних прав та інтересів необхідно усунути перешкодив користуванні належною позивачу земельною ділянкою шляхом знесення паркану, самочинно встановленого відповідачем ОСОБА_3 на належній позивачу земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно матеріалів справи вбачається, що сума судових витрат відповідача на надання правової допомоги, проведення судової будівельно-технічної експертизи та сплаті судового збору складає 30907,08 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.10,12,76,81,82, 89,259,263,264,265,ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Усунути позивачу ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок відповідача ОСОБА_3 самочинно збудованого відповідачем паркану на належній позивачу земельній ділянці.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 30907,08 грн., з яких: 15067,28 грн. вартість проведеної експертизи, судовий збір 840,00 грн. та 18000,00 грн. на оплату правничої допомоги.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровськогоапеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бойко О.М.