Постанова

від 23.11.2023 по справі 420/6966/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа №420/6966/20

касаційне провадження № К/9901/16921/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Універсал»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв О.В.; судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В.)

у справі № 420/6966/20

за позовом Приватного підприємства «Універсал»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Приватне підприємство «Універсал» (далі - ПП «Універсал», позивач, платник, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2020 року № 0010640502, № 0010630502; від 20 липня 2020 року № 0012063304, № 0012083304; від 09 квітня 2020 року № 0010620502 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 401 343,00 грн.

Рішенням від 02 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Постановою від 01 квітня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року скасував, позовні вимоги задовольнив. Крім того, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь ПП «Універсал» понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальній сумі 52 550,00 грн. В задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

ПП «Універсал» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми статей 134, 167, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без врахування правових висновків Верховного Суду у подібних відносинах, які викладені в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15.

Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Об`єднана юридична група» та позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2020 року № 101220/12.

На виконання вимог договору складено заявки на виконання робіт із визначенням завдання.

Виконання умов договору підтверджується актом від 14 січня 2021 року № 1, у якому зазначено кількість затраченого адвокатом часу.

Оплата послуг здійснена платіжним дорученням від 22 січня 2021 року № 57.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем разом із заявою про відшкодування судових витрат надано до суду апеляційної інстанції наступні документи: копію договору з додатками; копію акта виконаних робіт від 14 січня 2021 року; копію рахунків від 10 грудня 2020 року № 11 та від 19 січня 2021 року № 3; копію платіжного доручення від 22 січня 2021 року № 57.

В своїх запереченнях щодо відшкодування позивачу витрат відповідач посилався на типовість справи, неспівмірність витрат, оскільки відсутній їх детальний опис, вони не відповідають ринковій вартості та перевищують її тощо.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні понесених витрат на правничу допомогу, виходив з того, що позивачем завищено суму зазначених витрат, вони не є співмірними і, як наслідок, немає підстав для їх стягнення.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

На виконання зазначеного обов`язку суб`єктом владних повноважень було подано до суду апеляційної інстанції заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції суб`єкт владних повноважень послався на те, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг.

Оскільки переконливих доказів в обґрунтування співмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачем до суду не надано, то, оцінюючи доводи позивача відносно визначеного розміру витрат на оплату правничої допомоги, та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь позивача судових витрат, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з фактичного непідтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих ним документів.

Доводи позивача про те, що оскаржуване рішення ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду Суд вважає безпідставними, оскільки аналіз наведених платником судових рішень дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших обставин, установлених судами.

Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Універсал» залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Н. Є. Блажівська

І. В. Дашутін