Рішення

від 07.11.2023 по справі 607/11257/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2023 Справа №607/11257/22

Провадження №2/607/237/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування, визнання незаконними та скасування рішень сільської ради,-

ВСТАНОВИВ:

26.08.2022 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриб О.В. звернулась в суд із позовом до відповідачів Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування, визнання незаконними та скасування рішень сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 17 від 14.03.1994 її батьку ОСОБА_4 було надано безкоштовно у приватну власність присадибні ділянки загальною площею 1,10 га, якими він постійно користувався згідно норм їх цільового призначення. Після смерті батька ОСОБА_4 його власністю, в тому числі і земельними ділянками, користувалась його дружина, мати позивачки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що після смерті матері ОСОБА_5 вона прийняла спадщину та успадкувала земельні ділянки, які розташовувалась у межах Настасівської сільської ради. Від листопада 2013 року по серпень 2020 року вона безперервно користувалась земельними ділянками, які успадкувала після смерті матері, здійснюючи оплату земельного податку у відповідності до закону. Однак, у серпні 2020 року вона дізналась, що відповідачка ОСОБА_2 незаконно, у спосіб обману та зловживання службовим становищем, набула право власності на земельну ділянку, якою користувалась позивачка, виготовивши на неї документацію проект землеустрою, змінивши межі ділянки, отримавши кадастровий номер, приватизувала її. Так, рішенням Настасівської сільської ради № 698 від 10.02.2020, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), загальною орієнтовною площею - 0,6700 га, з них земельна ділянка № НОМЕР_1 - 0,1500 га розташована за межами населеного пункту та земельна ділянка № НОМЕР_2 - 0,5200 га розташована в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення рілля, за адресою с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області. Крім того, рішенням Настасівської сільської ради № 1213 від 11.08.2020, ОСОБА_2 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 0,6700 га, з них земельна ділянка № НОМЕР_1 0,1500 га кадастровий номер 6125285700:02:001:0236 та земельна ділянка № НОМЕР_2 0,5200 га кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 та передано вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_2 . Крім того, у серпня 2021 року вона звернулась до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна. В ході розгляду справи №607/13653/21 ОСОБА_2 , з метою ухиляння від настання юридичної відповідальності відчужила спірну земельну ділянку кадастровий 6125285700:02:001:0229 уклавши договір дарування від 19.08.2021 на користь її мами ОСОБА_3 . Позивач вказує, що внаслідок прийняття Настасівською сільською радою вищевказаних незаконних рішень, вона втратила право власності на земельну ділянку, яка вибула з її володіння шляхом обману, у зв`язку із чим їй була завдана матеріальна шкода у розмірі 185000 грн, а саме, у розмірі втраченої земельної ділянки яка перебувала у її приватній власності, а також моральна шкода у розмірі 100 000 грн.

На підставі вищевикладеного з урахуванням ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.01.2022, якою замінено первісного відповідача, а саме, Настасівську сільську раду на належного відповідача Великоберезовицьку селищну раду, позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Настасівської сільської ради №698 від 10.02.2020, у частині якою ОСОБА_2 , було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,5200 га, яка розташовувалась у межах населеного пункту з цільовим призначенням сільське господарство рілля, за адресою с. Настасів Тернопільського р-ну Тернопільської обл.; визнати незаконним та скасувати рішення Настасівської сільської ради №1213 від 11.08.2020, у частині якою ОСОБА_2 , було затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,5200 га, кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 та передано земельну ділянку у власність; визнати незаконною та скасувати, в державному земельному Кадастрі, державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,5200 га кадастровий номер 6125285700:02:001:0229, що розташована за адресою с. Настасів, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл.; стягнути із Великоберезовицької селищної ради, на користь ОСОБА_1 , майнову шкоду завдану незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування у розмірі 185 000 грн; стягнути із Великоберезовицької селищноїрадина користь ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.09.2022 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.10.2022 представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат СампараН.М. подала суду відзив на позов, з якого вбачається, що відповідачі не погоджуються з аргументами викладеними в позові. Так, вказують, що ОСОБА_1 , посилається на належність земельної ділянки, яка є предметом даного позову, її батьку - ОСОБА_4 , який помер у 2007 році, проте будь яких земельних актів на землю чи інших правовстановлюючих документів на підтвердження цих аргументів немає. Крім того, твердження ОСОБА_1 про успадкування її матір`ю, ОСОБА_5 , після смерті батька вказаних земельних ділянок, також не відповідають дійсності, а більше того не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відсутні відомості про прийняття нею спадщини, а також відсутні документи, які б підтвердили факт того, що станом на теперішній час позивач є спадкоємцем та власником земельних ділянок, які є предметом спору, та що остання прийняла спадщину після смерті матері у 2013 році чи батька у 2007 році. Також на думку відповідачів, позивач не довела факт порушення її права. Зокрема позивач вказує, що її батьку ОСОБА_4 , безкоштовно у приватну власність були надані присадибні ділянки площею 1,10 га, що підтверджується рішенням Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 17 від 14.03.1994, проте із змісту вказаного рішення вбачається, що безкоштовно у приватну власність жителів села Настасів передано присадибні ділянки до 0,85 га, при цьому у списку жителів, яким передано у власність присадибні ділянки ОСОБА_4 відсутній. Крім того, у позовній заяві позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Настасівської сільської ради від 11.08.2020 № 1213 у частині затвердження ОСОБА_2 документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0.5200 га., кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 та передано земельну ділянку у власність, однак як вбачається з земельної книги, ОСОБА_4 не належала земельна ділянка будь якого цільового призначення з площею 0,5200 га. Відтак в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка, що знаходилася у власності її батька та земельна ділянка, якою правомірно володіє відповідачка - це одна і та сама земельна ділянка. Таким чином, відповідачі вважають, що у позивача відсутнє право на земельну ділянку, щодо якої вона звертається. Відповідачі зауважують, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2022 у справі № 607/13653/21, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідачів про витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що є законним власником цього майна, яке набула у спадщину після смерті батьків, однак в обґрунтування своїх доводів позивачка не надала жодних документів, які б вказували на те, що вона є спадкоємцем майна померлих, оскільки матеріали справи не містять інформації, що підтверджує факт родинних відносин спадкодавців та спадкоємця. Крім того, ОСОБА_1 не надала суду правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, зокрема свідоцтва про право на спадщину за законом чи заповітом, який би беззаперечно підтвердив те, що позивачка успадкувала земельну ділянку тієї площі, конфігурації та в межах, які б відповідали земельній ділянці з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229. Тобто, в матеріалах заявленого позову відсутні докази, які б підтверджували право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, та давали можливість суду дійти висновку, що право позивачки на майно було порушене та підлягає захисту у судовому порядку. З приводу доводів позивача, що право власності відповідачем набуте незаконно, у спосіб обману, то вказують, що незаконність та злочинність намірів встановлюється вироком суду, що набрав законної сили, а не суб`єктивними твердженнями будь якої особи. Водночас в тексті позовної заяви відсутні посилання на вирок суду, номер кримінального провадження, дату винесення чи набрання законної сили вироком суду, а від так вказані аргументи не можуть братися до уваги судом. Також, на думку відповідачів, вони не можуть бути відповідачами у справі, оскільки позивачем не пред`явлено до них жодних позовних вимог. Окрім цього, відповідачі вважають, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки дія, якою позивач обґрунтовує порушення свого права мала місце - 11.08.2020, а звернення з відповідним позовом мало місце 25.08.2022, отже встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк позовної давності пропущено, що має наслідком відмову у задоволенні позову. На підстав викладеного просять відмовити у задоволенні позову.

02.11.2022 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гриб О.В. подав відповідь на відзив у якому вказує, що позивач прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № витягу 37264591 та довідкою № 86/02-14 виданою Тернопільською районною державною нотаріальною конторою від 18.02.2022. Окрім цього, з приводу твердження відповідачів, що ОСОБА_4 не надавалось земельної ділянки площею до 0,85 га згідно Рішення Настасівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області № 17 від 14.03.1994 та що у доданому до рішення списку осіб які отримують землю, він відсутні, то такі не відповідають дійсності та спростовуються доказами які були додані до позовної заяви, зокрема копією рішення Настасівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області №17 від 14.03.1994 та копією списку із якого вбачається, що цим рішенням сесії сільради батькові позивачки було надано безкоштовно у приватну власність присадибні ділянки площею 1,10 га. При цьому, вище зазначена площа переданих у власність земельних ділянок обсягом 1,10 га. складалась із ділянок: 0,28 га, 0,15 га, 0,25га, 0,30 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для обслуговування житлового будинку. Щодо неналежних відповідачів вказує, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

15.11.2022 судом зареєстровано заперечення на відповідь на відзив подане представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Сампарою Н.М., у яких окрім доводів викладених у відзиві на позов зазначає, що позивач стверджує, що вона прийняла спадщину після матері ОСОБА_5 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №37264591, проте з вказаного витяту не вбачається, яке саме майно належить до спадкової маси та успадковується, також не вбачається ким успадковується. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б свідчили, що земельна ділянка, що є предметом позову належала її батьку - ОСОБА_4 , який помер у 2007 році. Також, на думку відповідачів не заслуговують на увагу аргументи позивача, про те, що ОСОБА_4 передана земельна ділянка, рішенням Настасівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області № 17 від 14 березня 1994 року, адже у вказаному рішенні та списку до нього, міститься інформація про «Загрибельного». При цьому позивачем не надано рішення суду про встановлення юридичного факту, а саме, що її батько «Загребельний» і особа про яку йдеться в рішення сільської ради - «Загрибельний», це одна і та сама особа. Водночас, навіть, якщо виходити з того, що особа «Загрибельний» є батьком позивачки, то рішення сесії, яке зазначалося вище, не є підтвердженням того, що у його власності знаходилася земельна ділянка, яка є предметом даного спору. Також зауважує, що позивач у своїй відповіді на відзив жодним чином не спростувала те, що позовна заява подана до осіб, до яких відсутня матеріально - правова вимога та пропуск нею строку позовної давності. На підставі викладеного просять відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.01.2022, замінено у даній цивільній справі № 607/11257/22 первісного відповідача, а саме, Настасівську сільську раду на належного відповідача Великоберезовицьку селищну раду.

21.02.2023 судом зареєстровано відзив на позов поданий представником відповідача Великоберезовицької селищної ради Галайко А. відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , посилається на належність земельної ділянки, яка є предметом даного позову, її батьку - ОСОБА_4 , який помер у 2007 році, проте будь яких земельних актів на землю чи інших правовстановлюючих документів на підтвердження цих аргументів немає. Крім того, твердження ОСОБА_1 про успадкування її матір`ю, ОСОБА_5 , після смерті батька вказаних земельних ділянок, також не відповідають дійсності, а більше того не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відсутні відомості про прийняття нею спадщини, а також відсутні документи, які б підтвердили факт того, що станом на теперішній час позивач є спадкоємцем та власником земельних ділянок, які є предметом спору, та що остання прийняла спадщину після смерті матері у 2013 році чи батька у 2007 році. Також на думку відповідача, позивач не довела факт порушення її права. Зокрема позивач вказує, що її батьку ОСОБА_4 , безкоштовно у приватну власність були надані присадибні ділянки площею 1,10 га, що підтверджується рішенням Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 17 від 14.03.1994, проте із змісту вказаного рішення вбачається, що безкоштовно у приватну власність жителів села Настасів передано присадибні ділянки до 0,85 га, при цьому у списку жителів, яким передано у власність присадибні ділянки ОСОБА_4 відсутній. Крім того, у позовній заяві позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Настасівської сільської ради від 11.08.2020 № 1213 у частині затвердження ОСОБА_2 документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0.5200 га., кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 та передано земельну ділянку у власність, однак як вбачається з земельної книги, ОСОБА_4 не належала земельна ділянка будь якого цільового призначення з площею 0,5200 га. Відтак в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка, що знаходилася у власності її батька та земельна ділянка, якою правомірно володіє відповідачка - це одна і та сама земельна ділянка. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на земельну ділянку, щодо якої вона звертається. Відповідач вказує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2022 у справі № 607/13653/21, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідачів про витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що є законним власником цього майна, яке набула у спадщину після смерті батьків, однак в обґрунтування своїх доводів позивачка не надала жодних документів, які б вказували на те, що вона є спадкоємцем майна померлих, оскільки матеріали справи не містять інформації, що підтверджує факт родинних відносин спадкодавців та спадкоємця. Крім того, ОСОБА_1 не надала суду правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, зокрема свідоцтва про право на спадщину за законом чи заповітом, який би беззаперечно підтвердив те, що позивачка успадкувала земельну ділянку тієї площі, конфігурації та в межах, які б відповідали земельній ділянці з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229. Тобто, в матеріалах заявленого позову відсутні докази, які б підтверджували право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, та давали можливість суду дійти висновку, що право позивачки на майно було порушене та підлягає захисту у судовому порядку. Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки дія, якою позивач обґрунтовує порушення свого права мала місце 11.08.2020, а звернення з відповідним позовом мало місце 25.08.2022, отже встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк позовної давності пропущено, що має наслідком відмову у задоволенні позову. Щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди, то зауважує, що позивач не надала належних доказів заподіяння їй моральної шкоди та не обґрунтувала грошову оцінку такої шкоди, тому вважає, що відсутні підстав для відшкодування моральної та матеріальної шкоди. На підстав викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

01.03.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гриб О.В. подав відповідь на відзив Великоберезовицької селищної ради, який за змістом є ідентичним відповіді на відзив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поданій адвокатом Гриб О.В. 02.11.2022.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2023 постановленою в судовому засідання без видалення в нарадчу кімнату із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

22.05.2023 судом зареєстровано заяву про витрати на правову допомогу, подану представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Сампарою Н.М.

10.10.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гриб О.В. подав дебатну промову, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просить суд задовольнити позов.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гриб О.В. не з`явились, проте адвокат Гриб О.В. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник адвокат Сампара Н.М. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача Великоберезовицької селищної ради в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних документів.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав:

Так, судом встановлено, що рішенням Настасівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області № 17 «Про безкоштовну передачу присадибних ділянок у приватну власність жителям села Настасів» від 14.03.1994 жителям села Настасів передано безкоштовно у приватну власність присадибні ділянки площею до 0,85 га.

Із списку, доданого до вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_4 надана земельна ділянка, розміром 110.

Як слідує із копії сторінки з погосподарської книги № 31, за ОСОБА_4 рахувались наступні земельні ділянки: площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка; площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, разом 0,98 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства; площею 2,07 га, 2,37 га, разом 4,44 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в с.Настасів.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 20.03.2007 Настасівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, що слідує, із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 04.11.2013 Настасівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до довідки № 86/02-14 виданої Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 18.01.2022, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 29.04.2014 заведено спадкову справу № 192/2014 за заявою спадкоємиці ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину ще не видавались. Інші спадкоємці за оформленням спадщини не звертались.

Згідно з довідкою № 781, виданою Настасівським старостинський округом Великоберезицької селищної ради 09.07.2021, згідно земельнокадастрової книги села Настасів, порядковий номер 30, за ОСОБА_1 рахувалися земельні ділянки: 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Як вбачається із податкового повідомленнярішення від 28.03.2018 №1407496-1305-1918, ОСОБА_5 сплачувала земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік.

Також відповідно до податкового повідомленнярішення від 01.04.2020 №1162976-5404-1918, ОСОБА_1 сплачувала земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік.

31.01.2020 ОСОБА_2 звернулась до Настасівського сільського голови із заявою у якій просила дати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність площею 0,6700 га за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства що находиться в селі Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області.

Рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Настасівської сільської ради № 698 від 10.02.2020, надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), загальною орієнтовною площею - 0,6700 га, з них земельна ділянка № НОМЕР_1 - 0,1500 га розташована за межами населеного пункту та земельна ділянка № НОМЕР_2 - 0,5200 га розташована в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення рілля, за адресою с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області. Зобов`язано ОСОБА_2 замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (рілля) в організації, що отримала дозвіл на проведення таких робіт. Розроблену та погоджену, відповідно до законодавства, технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства подати до сільської ради для розгляду та затвердження в установленому порядку.

Рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Настасівської сільської ради № 1213 від 11.08.2020, затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 0,6700 га, з них земельна ділянка № НОМЕР_1 0,1500 га кадастровий номер 6125285700:02:001:0236 розташована за межами населеного пункту та земельна ділянка № НОМЕР_2 0,5200 га кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 розташована в межах населеного пункту с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області. Передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 0,6700 га з них: земельна ділянка № НОМЕР_1 0,1500 га розташована за межами населеного пункту та земельна ділянка № НОМЕР_2 0,5200 га розташована в межах населеного пункту с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області. Зареєстровано речове право на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку.

Як слідує з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 271357727 від 19.08.2021, земельна ділянка, з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229, загальною площею 0,52 га належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , на підставі договору дарування №1449, який виданий 19.08.2021, приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 16ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Згідно зч.1ст.16Цивільного кодексуУкраїни кожнаособамає право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначенихКонституцією України,Земельним Кодексом Українита іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог статті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України(далі -ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з положень статті 152 ЗК України та роз`яснень, які містяться у пункті 7Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 116ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акту органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-836цс15.

Судом встановлено, що рішенням Настасівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області № 17 «Про безкоштовну передачу присадибних ділянок у приватну власність жителям села Настасів» від 14.03.1994 передано ОСОБА_4 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, розміром 110.

Як слідує із копії сторінки з погосподарської книги № 31, за ОСОБА_4 з поміж інших рахувались земельні ділянки: площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, разом площею 1,10 га, які розташовані в с. Настасів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області.

Звертаючись до суду з даним позов, позивач вказує, що після смерті її батька ОСОБА_4 , його власність у тому числі і вище вказані земельні ділянки успадкувала і користувалась ними її матір ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, оскільки вона прийняла спадщину після смерті матері, то успадкувала земельні ділянки площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та користувалась ними. Водночас, рішення Настасівської сільської ради №698 від 10.02.2020, у частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,5200 га, яка розташовувалась у межах населеного пункту з цільовим призначенням сільське господарство рілля, за адресою с. Настасів Тернопільського р-ну Тернопільської області та рішення Настасівської сільської ради №1213 від 11.08.2020, у частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,5200 га, кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 та передання її у власність порушують її право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, на підтвердження таких доводів позивачем не долучено до позовної заяви жодних доказів та не подано таких доказів в процесі розгляду справи.

Так, відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За приписами статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 6 ЗК України 1990 року (тут і далі у редакції станом на 14.03.1994), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Згідно з статтею 17 ЗК України 1990 року передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського(фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно зі статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

До 01.01.2013 державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Разом з тим, суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 оформив право на земельні ділянки площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Настасів (право постійного землекористування чи право власності) та одержав документ, що посвідчує його право власності на вказані земельні ділянки, зокрема державний акт на право власності на земельні ділянки із визначенням у ньому площі, конфігурації та меж на місцевості.

Також, суду не надано доказів того, що земельні ділянки площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Настасів, які були передані ОСОБА_4 рішенням Настасівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області № 17 від 14.03.1994 та земельна ділянка, площею 0,5200 га, з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229, яка розташована в с. Настасів та яка рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Настасівської сільської ради № 1213 від 11.08.2020 передана ОСОБА_2 безоплатно у власність, є одними і тими самими земельними ділянками.

При цьому записи у погосподарській книзі про наявність у користуванні ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Настасів, не вказує на те, що він набув їх у власність та з них не можливо встановити, що такі є саме земельною ділянкою площею 0,5200 га, з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229, яка розташована в с. Настасів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, про те, що ОСОБА_5 була спадкоємцем майна ОСОБА_4 та прийняла спадщину після його смерті, до складу якої входили земельні ділянки площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Так само матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , зокрема те, що останні є її батьками.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, як те, що ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, так і те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 та має право на земельні ділянки площею 0,12 га цільове призначення присадибна ділянка та площею 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістомч.ч.1,3ст.89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно доч.ч.1,2ст.76ЦПК України,доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували доводи викладені позивачем у позовній заяві, та давали можливість суду дійти висновку, що діями відповідачів було порушене право позивача ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження майном, а тому суд не вбачає правових підстав для визнання незаконними та скасування рішення Настасівської сільської ради №698 від 10.02.2020, у частині надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,5200 га, яка розташовувалась у межах населеного пункту з цільовим призначенням сільське господарство рілля, за адресою с. Настасів Тернопільського р-ну Тернопільської області та рішення Настасівської сільської ради №1213 від 11.08.2020, у частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,5200 га, кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 та передання її у власність;

Окрім цього,оскільки судприйшов довисновку,що провідсутність підставдля визнаннянезаконними таскасування рішенняНастасівської сільськоїради №698від 10.02.2020та рішенняНастасівської сільськоїради №1213від 11.08.2020,відтак судвважає,що відсутніпередбачені закономпідстави длязадоволення іншихпохідних позовнихвимог провизнання незаконноюта скасуваннядержавної реєстраціїземельної ділянкита відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, суд керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт порушення її права власності на земельні ділянки, а тому позов ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування, визнання незаконними та скасування рішень сільської ради до задоволення не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування, визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 2977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривні 20 (двадцять) копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 23.11.2023.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, 47734.

Відповідач:Великоберезовицька селищна рада, код ЄДРПОУ 04393462, адреса місцезнаходження вул. Степана Бандери, 26 с. Велика Березовиця Тернопільська область, 47724.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, 47734.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа:Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, адреса місця знаходження: вул. Лисенка, 20, м. Тернопіль, 46002.

Головуючий суддяН. Р. Кунець