Постанова

від 16.11.2023 по справі 390/56/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2023 року м. Кропивницький

справа № 390/56/23

провадження № 22-ц/4809/1181/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області,

відповідачі ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит-Постач»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні заправилами спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргуТовариства зобмеженоювідповідальністю«Оксамит-Постач» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2023 року у складі судді Квітки О.О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

17.01.2023 керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області звернувся з позовом, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит-Постач», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права в якому просить суд звернулася з позовом до ПСП «Нива», третя особа: приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Веліховська Т.С. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що підставою для пред`явлення позову є порушення законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а саме підроблення наказів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-4081/14-18-СГ від 26.06.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,7 га на території Миколаївської сільської ради та № 11-298/14-19-СГ від 01.02.2019 про затвердження проекту землеустрою.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий орган установив, що вказані накази за номерами і датами дійсно прийняті ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, але стосувалися виділення інших земельних ділянок та іншим особам в результаті прийняття наведених актів до Державного земельного кадастру внесені відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3522585000:02:000:5650, площею 1,7 га, а також до Державного реєстру права власності та речових прав внесені відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

В подальшому ОСОБА_2 продав земельну ділянку за договором купівлі-продажу №1403 від 28.01.2021 ОСОБА_1 , який уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ «Оксамит-Постач», яке на цей час користується вказаною земельною ділянкою.

На час розгляду справи Соколівська сільська рада, як власник землі, якій вона передана до комунальної власності, не вживала своєчасні та належні заходи для відновлення порушених прав, проявила бездіяльність, а тому звернення до суду з позовом в інтересах держави в її особі є правомірним.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд задовольнити позов про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17.07.2023 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:5650, площею 1,7 га, на користь держави, в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364905).

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:5650, площею 1,7 га, здійснену 18.10.2021 державним реєстратором Суботцівської сільської ради за ТОВ «Оксамит-Постач» (код ЄДРПОУ 39172231), про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право 44560986 (індексний номер рішення: 61043668 від 21.10.2021).

Стягнуто з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратура судовий збір у сумі 4 962,00 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит-Постач» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач вважає, що ?вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для зверненя до суду, а саме бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Соколівська сільська рада Кропивницького району не може здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом. З викладеного вбачається наявність зацікавленості в подачі даного позову та ініціативи саме Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, а не Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Крім того, сам факт прийняття органом рішення про передачу земельної ділянки у власність фізичній чи юридичній особі незалежно від того визнано вказане рішення в подальшому протиправним та скасовано чи ні є підтвердженням того, що ділянка вибула з володіння громади (держави) з її волі. Допущення порушень під час прийняття рішень щодо розпорядження майном не скасовує того, що рішення про відчуження майна все ж було прийнято.

Судом першої інстанції не було досліджено належним чином наявні докази у справі, що й призвело до винесення необґрунтованого рішення.

Крім того, 21 березня 2022 року сплинув строк позовної давності з питання витребування спірної земельної ділянки.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Кропивницька окружна прокуратура та Соколівська сільська рада зазначили доводи аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Вказують, що рішення суду першої інстанції є законним та просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Підставою для пред`явлення позову було порушення законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а саме підроблення наказів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-4081/14-18-СГ від 26.06.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,7 га на території Миколаївської сільської ради та № 11-298/14-19-СГ від 01.02.2019 про затвердження проекту землеустрою.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий орган установив, що вказані накази за номерами і датами дійсно прийняті ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, але стосувалися виділення інших земельних ділянок та іншим особам;

В результаті прийняття наведених актів до Державного земельного кадастру внесені відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3522585000:02:000:5650, площею 1,7 га, а також до Державного реєстру права власності та речових прав внесені відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 у подальшому ОСОБА_2 продав земельну ділянку за договором купівлі-продажу №1403 від 28.01.2021 ОСОБА_1 , який уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ «Оксамит-Постач», яке на цей час користується вказаною земельною ділянкою.

На час розгляду справи Соколівська сільська рада, як власник землі, якій вона передана до комунальної власності, не вживала своєчасні та належні заходи для відновлення порушених прав, проявила бездіяльність, а тому звернення до суду з позовом в інтересах держави в її особі є правомірним.

Мотиви ухваленогоапеляційним судомрішення

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор Лагода О.В. та представник сільської ради Новікова С.В. заперечили проти апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_1 ,представник ТОВ«Оксамит-Постач»та ОСОБА_2 ,які булиналежним чиномповідомлені прочас тамісце розглядусправи,в судовезасідання нез?явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522585000:02:000:5650, площею 1,7 га, вибула із володіння власника поза його волею, без належних на те підстав, а тому ТОВ «Оксамит-постач» не є добросовісним її набувачем. У свою чергу, відсутність добросовісності при набутті земельної ділянки є наслідком правомірності вимог про її витребування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, провадження № 14-36цс19).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19.

Системне тлумачення частини другої статті 45 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох таких випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою відсутність такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, судами обґрунтовано встановлено, що звернення прокурора з даним позовом зумовлено необхідністю захисту інтересів і порушених прав держави щодо повернення спірної земельної ділянки, яка незаконно вибула з комунальної власності.

Листом № 02-11/1674 від 22.12.2022 Соколівська сільська рада повідомила Прокурора, що вона не вживала належні заходи через відсутність документів щодо спірної ділянки (а.с. 111).

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради, прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зазначив підстави для звернення до суду з позовом, існування нагальної потреби у захисті порушених інтересів держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позов подано прокурором як повноважною особою, яка має право на представництво інтересів держави в особі Соколівської сільської ради, яка самостійно не вчиняла дій для відновлення порушених інтересів держави.

Відтак, доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними, вони були предметом дослідження у суді першої інстанції, а тому відхиляються апеляційним судом.

Щодо позовиних вимог про витребування земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 387 ЦК Українипередбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Згідно з частиною першоюстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінністатті 388 ЦК Україниполягає в тому, що майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України(висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, за умови, що таке володіння нерухомим майном останнім набувачем посвідчено державною реєстрацією.

Згідно з частиною першоюстатті 388 ЦК Україниправо власника на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

При цьому правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першоїстатті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, провадження № 61-13700св19 зазначив, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, повноваження органів виконавчої влади в частині затвердження цих проєктів регулюється статтею 118 ЗК України.

Судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не приймало рішень щодо розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження такого проекту, оскільки наказ № 11-4081/14-18-СГ від 26.06.2018 стосується затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність гр. ОСОБА_3 , а наказ № 11-298/14-19-СГ від 01.02.2019 є наказом про надання Комунальному підприємству «Долинське міське комунальне господарство» при Долинській міській раді дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки для розміщення кладовища.

Відсутність рішень уповноваженого державного органу на передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 вказує на недотримання наведених правових положень при здійсненні державної реєстрації набуття ним права власності, яке здійснене 04.02.2019 шляхом внесення запису № 30194256 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, вирішуючи позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність, суд першої інстанції, встановивши, що рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, яке стало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, не приймалося (тобто відсутнє волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки), дійшов правильного висновку, що вона незаконно вибула з комунальної власності, а тому наявні підстави для задоволення позову та витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 , який набув її за договором купівлі продажу у ОСОБА_2 .

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»)

Судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, провадження № 14-212цс21). Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18).

Такі висновки суду узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, з якими погоджується й колегія суддів.

Відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбаченихданимЗакону. Так, у разіскасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішеннячи визнання його прийнятим з порушенням цьогоЗаконута анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів,на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав,що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цьогоЗаконута анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав,скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Встановивши, що ТОВ «Оксамит-Постач» є фактичним користувачем земельної ділянки, але не має для цього відповідної правової підстави, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовну вимогу власника земельної ділянки, усунувши йому перешкоди у користуванні його майном шляхом скасування державної реєстрації права оренди.

При цьому суд правильно встановив обставини справи, визначив характер правовідносин сторін та закон, який підлягає застосуванню.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з урахуванням обставин цієї справи обраний позивачем спосіб захисту права (скасування державної реєстрації права оренди) є ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах та таким, що передбачений ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доводи апеляційної скарги по суті вирішення спору спростовуються доказами, наданими сторонами, зводяться до власної незгоди з ухваленим судом рішенням і ґрунтуються на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит-Постач» залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л.Дуковський

Л.М. Дьомич