Рішення

від 06.11.2023 по справі 205/2449/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.11.2023 Справа № 205/2449/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді РудюкаО.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання БобровоїН.С.,

представника позивача ЗаматоваР.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Десна» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дію, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Заматов Р.В., здійснюючи представництво ОСОБА_1 , звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення Пірнівської сільської ради від 21.02.2022 року №937-19-VIII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154 для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання кадастрової карти; зобов`язати Пірнівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивач 22.12.2021 року, у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Рішенням Пірнівської сільської ради від 21.02.2022 року №937-19-VIII позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту в зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «Агрофірма «Десна» на підставі договору оренди від 17.04.2001 року. Однак, позивач вважає, що договір оренди, на який посилається відповідач, від 17.04.2001 року є нікчемним, оскільки земельна ділянка, яку він бажає отримати не сформована (відсутні межі), не має кадастрового номеру, а тому є вільною. Крім того, будь якого права оренди в реєстрі прав власності за ТОВ Агрофірма «Десна» не зареєстровано, що вказує на те, що спір існує лише між позивачем і відповідачем.

16.03.2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради, третя особа: ТОВ «Агрофірма «Десна» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дію передано на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області.

26.04.2023 ухвалою Вишгородського районного суду Київської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13.06.2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими що не ґрунтуються на вимогах законодавства, внаслідок чого позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Пірнівська сільська рада на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, архітектури, будівництва та екології Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розглянула клопотання позивача та вмотивовано відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ «Агрофірма «Десна», згідно договору оренди від 17.04.2001 року. Звертаючись з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 не надав погодження землекористувача, ТОВ «Агрофірма «Десна», на вилучення земельної ділянки, відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України. Крім того, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. Внесення відомостей про набуті раніше земельні ділянки до державного земельного кадастру та відповідно до Публічної кадастрової карти здійснюється за ініціативою землевласників та землекористувачів. Разом з тим, звертаючись до суду з вимогою зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, то суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта власних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

14.09.2023 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні, підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши поясненням представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

21.12.2021 року адвокат Заматов Р.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Пірнівської сільської ради, з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в якому просить: надати дозвіл на розробку землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

21.02.2022 року за результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154 в с. Нижча Дубечня на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідно до ст.12, ч.3 ст.35, ч.6 ст.118, 122, 123 Земельного кодексу України, ст.26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Пірнівською сільською радою Вишгородського району Київської області прийнято рішення №937-19-VIII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, у зв`язку з перебуванням земельної ділянки в користуванні ТОВ «Агрофірма «Десна», згідно з договором оренди від 17.04.2001 року та відсутності доданого до клопотання погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки (невідповідність поданих документів положенням ч.6 ст.118 Земельного кодексу України).

Як вбачається з копії договору оренди земельної ділянки від 17.04.2001 року, укладеного між виконкомом Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області (орендодавець) та ТОВ «Агрофірма «Десна» (орендар), орендодавець, на підставі рішення №14 від 29.03.2001 року надає в оренду, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 74,0614 га, у тому числі: сіножаті 2,7227; чагарники 30,1236; піски 3,6623; заболочені землі 34,7826; під дорогами (грунт дорога) 0,4019; під гідротехнічними спорудами 1,2305; під водою всього 1,1373, з яких під каналами 0,4628; під озером 0,6748 гектарів згідно з планом землекористування, що додається, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Нижчедубечанської сільської ради в районі урочища «Волове». Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 49 років з дня підписання договору та реєстрації його в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.1.1, 1.2.).

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно п.1 ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою норми статті 118цього Кодексу не містять.

Відповідно до норм частини першої ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Виходячи з наведеного вище, рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень сільської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність сільської ради про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, надання земельних ділянок, залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).

Отже, підставами для скасування рішення є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Частиною першою статті 5ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків, що визначено статтею 76 ЦПК України.

Відповідно достатті 55 Конституції України, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, до вказаного висновку дійшла Велика палата Верховного Суду, постанова від 15.05.2018 року справа №9901/439/18.

Однак, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнати протиправним та скасувати рішення Пірнівської сільської ради від 21.02.2022 року №937-19-VIII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, стороною позивача не доведено, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Пірнівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною 1 статті 10Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування,визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, вказаними вище нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин.

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, відноситься до компетенції сільської, селищної та міської ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, у даній справі до компетенції Пірнівської сільської ради, таким чином, суду, не може підміняти дискрецію Пірнівської сільської ради та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції сільської ради, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно доч.1ст.141,п.2ч.2ст.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача;

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, ставка судового збору за подання позову до суду в 2023році із однією вимогою немайнового характеру становить 1073,60 грн.

Позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ч.3 ст.6Закону України«Про судовийзбір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У позовній заяві позивач зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки має статус учасника бойових дій.

Згідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» необхідно враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п.13 ч.1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 (провадження №К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №9901/70/20, встановлені п.13 ч.1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Крім того, пунктом 14 частини 1 статті 12Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Отже пункт 14 частини 1 статті 12Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту» надає учасникам бойових дій пільги щодо першочергового відведення земельних ділянок лише для двох видів землекористування як підстави набуття права власності на земельні ділянки, а саме для індивідуального житлового будівництва, а також для садівництва і городництва.

Однак, суд звертає увагу, що даний спір не стосується земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, або для садівництва і городництва, що виключає застосування вказаної передбаченої законом пільги.

При цьому, конструкція п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», в якому йдеться про «справи, пов`язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Тобто, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 року по справі №9901/83/20, від 29.04.2020 року по справі №420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 року по справі №855/83/20. Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 року по справі №9901/70/20, в постанові від 12.02.2020 року, справа №545/1149/17, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 року по справі № 240/934/20.

Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає сплаті, а тому з позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 2147,20грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 354ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Десна» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дію - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Пірнівська сільська рада (ЄДРПОУ04359643, 07342, Київська область, Вишгородський район, с.Пірнове, вул.Спортивна,1).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Десна» (ЄДРПОУ31265061, 07361, Київська область, Вишгородський район, с.Нижча Дубечня, вул.Гагаріна,18).

Суддя О.Д.Рудюк